Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №520/22002/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 р. Справа № 520/22002/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 18.11.25 по справі № 520/22002/25

за позовом ОСОБА_1

до Національної поліції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (далі – НПУ, відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, яка полягає у ненаданні позивачу статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати Національну поліцію України (код ЄРДПОУ — 40108578) надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , статус учасника бойових дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні позивачу статусу учасника бойових дій, оскільки при розгляді звернення ОСОБА_1 . Комісією Національної поліції з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України (далі – Комісія НПУ) не було враховано обставини проходження позивачем служби в органах Національної поліції України, виконання покладених на нього завдань із забезпечення безпеки населення та відсічі збройної агресії у період з 24.02.2022 по 31.12.2022 на території Харківської області, яка була зоною бойових дій та частково окупована збройними силами Російської Федерації, що надає право на отримання відповідного статусу.

Переконував, що у період з березня по липень 2022 року позивач отримував додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі – Постанова № 168) у розмірі 30000 грн, що додатково підтверджує обставини прийняття ОСОБА_1 безпосередньої участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення у період здійснення зазначених заходів.

Крім того, стверджував, що безпосередня участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України підтверджується витягами з журналів «Залучення поліцейських до виконання завдань правового режиму воєнного стану, участі у забезпеченні національної безпеки на території Харківської області та виконання завдань територіальної оборони Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції» (далі – Витяги з журналів УПП в Харківській області), які не були враховані Комісією НПУ при розгляді питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі №520/22002/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національної поліції України (вул. Богомольця Академіка, буд. 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 40108578) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення судом норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі № 520/22002/25 скасувати повністю та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав, що обставини проходження позивачем служби на посаді командира взводу № 1 роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та виконання ним обов`язків в умовах активних бойових дій та військового стану на території Харківської міської територіальної громади, яка у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 була віднесена до територій активних бойових дій, є безумовною підставою для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, що не було враховано судом першої інстанції.

Переконував, що отримання позивачем додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 у розмірі більше 30000 грн та зазначення у Витягах з журналів УПП в Харківській області про неодноразове залучення позивача у березні-вересні 2022 року до охорони громадського порядку на території міста Харкова, виконання завдань правового режиму воєнного стану, участі в забезпечені національної безпеки на території Харківської області та виконання завдань територіальної оборони УПП в Харківській області ДПП підтверджує прийняття позивачем безпосередньої участі у бойових діях, що надає йому право на отримання статусу учасника бойових дій.

В іншій частині зміст апеляційної скарги є аналогічним змісту позовної заяви.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі № 520/22002/25 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обґрунтування відзиву стверджував про відсутність підстав для надання позивачу статусу учасника бойових дій, оскільки звертаючись до Комісії НПУ з вказаного питання, позивач не долучив до заяви жодного з обов`язкових документів, визначених приписами абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІІ «Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2016 № 405 (далі – Положення № 405) та підпункту 4 пункту 4 «Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок № 413), які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, зокрема, довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Звернув увагу, що докази виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 та долучені позивачем до заяви Витяги з журналів УПП в Харківській області не є підставою для отримання позивачем статусу учасника бойових дій у розумінні Положення № 405.

Переконував, що у спірних правовідносинах, відмовляючи позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, Комісія НПУ виходила саме з не підтвердження факту безпосередньої участі позивача в бойових діях, а не через формальні недоліки поданих документів, тобто. виконала покладену на неї функцію з перевірки цього факту.

З огляду на дискреційність повноважень Комісії НПУ щодо надання особам статусу учасника бойових дій, наполягав, що у разі ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позову ОСОБА_1 належним способом захисту порушеного права позивача буде встановлення для відповідача обов`язку повторно розглянути матеріали позивача про визнання його учасником бойових дій, а не зобов`язання надати відповідний статус.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07 листопада 2015 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції України на посаді командира взводу № 1 роти № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (з 12.02.2019).

Позивач звернувся до Комісії НПУ із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій.

До заяви було долучено послужний список, дані про отримане грошове забезпечення, витяги з журналів залучення поліцейських до виконання завдань правового режими воєнного стану, участі у забезпечені національної безпеки на території Харківської області та виконання завдань територіальної оборони управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції та інші документи.

За результатами опрацювання заяви, Комісія НПУ, врахувавши вимоги пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі – Закон № 3551-ХІІ), підпункту 2 пункту 24 Порядку № 413 та абзаців другого та третього пункту 4 розділу ІІ Положення № 405, відмовила старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій, у зв`язку з відсутністю необхідних документів, а саме довідки форма якої встановлена додатком 6 Порядку № 413 відповідно до підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413, що відображено у протоколі засідання від 09.09.2025 № 9.

Відповідне рішення Комісії НПУ від 09.09.2025 № 9/IV/2/XXVIII/1 про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій направлено до ДПП НПУ супровідним листом ДКЗ НПУ від 16.09.2025 № 138000-2025 для подальшої реалізації.

Не погодившись з бездіяльністю Комісії, яка полягає у ненаданні позивачу статусу учасника бойових дій, позивач звернувся із зазначеним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності відмови Комісії НПУ у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, оскільки позивачем ані до заяви про надання статусу учасника бойових дій, ані до позовної заяви не надано документів, передбачених абзацом дев`ятим пункту 2 розділу ІІІ Положення № 405 та Підпунктом 4 пункту 4 Порядку № 413, що виключає можливість надання останньому такого статусу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок різного тлумачення сторонами переліку документів, які є необхідними для надання особі статусу учасника бойових дій.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону № 3551-XII визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь:

в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення,

у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів,

у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Аналіз наведених положень свідчить, що законодавець у кожному випадку пов`язує надання статусу учасника бойових дій із фактичною участю у збройному протистоянні, яка має ознаки безпосередності, тобто особистого виконання бойових (службових) завдань у складі військових формувань під час здійснення відповідних заходів. Йдеться не про будь-яке виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, а про реальне та особисте залучення до виконання завдань, безпосередньо пов`язаних із відсіччю та стримуванням збройної агресії, що за своїм змістом і характером передбачають підвищений рівень небезпеки для життя і здоров`я військовослужбовця. Виконання завдань забезпечувального, чергового чи охоронного характеру, навіть у період дії воєнного стану, саме по собі не може ототожнюватися з такою безпосередньою участю.

При цьому, зміст поняття «безпосередня участь» підлягає системному тлумаченню у взаємозв`язку з нормативними актами, прийнятими на виконання Закону № 3551-ХІІ, які визначають порядок підтвердження такої участі та критерії її встановлення. У цьому контексті територіальна складова не є самостійно встановленим обмеженням, а виступає елементом правової моделі, відповідно до якої безпосередність участі пов`язується з виконанням бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених у встановленому порядку. Відсутність встановленого факту виконання завдань у таких районах виключає можливість визнання відповідної діяльності. як безпосередньої участі у розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ.

Подібний підхід щодо обов`язковості встановлення у сукупності, зокрема, функціональної та територіальної ознак застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2024 року у справі № 440/3321/23 та від 17.02.2026 у справі № 200/7237/24.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 затверджено Порядок № 413, яким визначено процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій заявник подає комісії (міжвідомчій комісії) заяву.

Заява може подаватися: у паперовій формі за формою згідно з додатком 8: безпосередньо комісії (міжвідомчій комісії), у тому числі шляхом надсилання засобами поштового зв`язку; через центр (заявниками з числа осіб, зазначених у пунктах 21 та 25 частини першої статті 6 Закону); в електронній формі заявниками з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону засобами Порталу Дія (для законних представників або уповноважених осіб зазначених осіб за наявності технічної можливості) або засобами Реєстру.

Подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія може громадянин України, засобами Реєстру - громадянин України, іноземець або особа без громадянства (за наявності реєстраційного номеру облікової картки платника податків).

Заявники, рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій яким приймається відповідними комісіями розвідувальних органів, можуть подавати заяву на адресу такої комісії виключно у паперовій формі за формою згідно з додатком 8.

Пунктом 14 Порядку № 413 визначено, що до заяви в електронній формі додаються за наявності електронні копії оригіналів паперових документів, визначених підпунктами 1-4 пункту 4 цього Порядку, шляхом їх завантаження заявником для подальшого опрацювання комісією.

У разі відсутності документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 4 цього Порядку, вони витребовуються комісіями у порядку, передбаченому пунктом 22 цього Порядку.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 413 комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 із відповідним змістом про участь особи у заходах, визначених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, є необхідною передумовою для позитивного вирішення питання щодо надання статусу учасника бойових дій відповідною комісією.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 по справі № 200/7237/24, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Положення № 405, основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання та позбавлення статусу учасника бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, розгляд питань, пов`язаних з установленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 2, 13 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення № 405, з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія має право:

1) вивчати довідки, документи та інші докази, надіслані керівниками структурних підрозділів центрального органу управління поліції, територіальних (міжрегіональних) органів поліції, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - відповідні керівники);

2) вивчати довідки, документи та інші докази, подані особисто;

3) у разі потреби заслуховувати пояснення осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення, свідків, представників органів державної влади, громадських організацій, рад ветеранів;

4) подавати на розгляд міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка утворюється Мінветеранів (далі - міжвідомча комісія), документи із спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання;

5) брати до уваги докази, пропозиції та рекомендації районних (міських) комісій, комісій територіальних (міжрегіональних) органів поліції під час вивчення матеріалів щодо надання статусу учасника війни іншим працівникам Національної поліції України;

6) приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій; 7) приймати рішення про надання статусу учасника війни;

8) повертати для подальшого доопрацювання відповідним керівникам документи;

9) приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій;

10) приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника війни;

11) приймати рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій;

12) приймати рішення про позбавлення статусу учасника війни;

13) повторно розглядати за рішенням Голови Національної поліції України (особи, яка виконує його обов`язки) питання про надання статусу учасника бойових дій особам, яким було відмовлено в наданні такого статусу раніше.

Пунктом 4 розділу ІІ Порядку № 405 визначено, що Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни у разі: відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни;

відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни;

надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення;

виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України або виконання завдань із розмінування, що має оперативний характер;

наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України або виконання завдань із розмінування, що має оперативний характер.

Тобто, у розумінні приписів підпунктів 6, 9 пункту 2 розділу ІІ Положення № 405, з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія НПУ має право, зокрема, приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій або про відмову в наданні статусу учасника бойових дій.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Положення № 405, статус учасника бойових дій надається поліцейським у разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Поліцейським, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією чи Об`єднаним оперативним штабом Збройних Сил України (об`єднаним командним пунктом об`єднаних сил), а також які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження зі зброєю та ухилення від служби шляхом самокалічення або симуляції хвороби), статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, забезпеченні їх здійснення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно з абзацом 9 пункту 2 розділу ІІІ Положення № 405, Комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі. зокрема, таких документів: для поліцейських, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - не менш як один з таких документів - витяги з наказів органу поліції про відрядження (залучення) поліцейського до районів ведення бойових дій (у яких зазначені номер та дата бойового розпорядження військового командування), витягів із журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), витягів із вахтових журналів, витягів із польотних листів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв. До документів, які надсилаються на розгляд Комісії, можуть додаватися інші документи - витяги (копії) з наказів органу поліції про залучення до виконання бойових розпоряджень (із поіменним списком поліцейських), витяги (копії) з наказів про виконання бойового (спеціального) завдання зведеним підрозділом Національної поліції України (з поіменним списком поліцейських), посвідчення про відрядження, витяги з бойових донесень (листи, рапорти, доповідні записки, довідки про виконання бойових завдань) із резолюцією уповноваженої посадової особи поліції, відрядженої до органів військового управління, зареєстрованих в органі (підрозділі) поліції, стройова чи доповідна записки, рапорти, розрахунки, книга нарядів чи інші документи, що підтверджують безпосередню участь поліцейських у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що містять докази та підтверджують факт виконання поліцейськими бойових (службових) завдань.

Колегією суддів встановлено, що позивачем разом з заявою про надання статусу учасника бойових дій надано відповідачу наступні документи: копії паспорту ОСОБА_1 , картки платника податків ОСОБА_1 , службової характеристики, довідки заступника начальника ВКЗ Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про проходження позивачем служби в Національній поліції України з 12.02.2019 по теперішній час, послужного списку, Витягів з журналів УПП в Харківські області за лютий - вересень 2022 року, відомості про виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період з 24.02.2022 по 24.04.2022.

Відповідно до протоколу засідання Комісії НПУ від 28.01.2025 № 1 на засідання були винесені звернення, у тому числі, заява позивача щодо надання йому статусу учасника бойових дій, за результатами опрацювання якої, Комісія НПУ вирішила відповідно до пункту 20 Порядку № 413, підпункту 8 пункту 2 розділу ІІ Положення № 405, з метою приведення наданих документів у відповідність до вимог, передбачених підпунктом 4 пункту 4 Порядку № 413 та абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІІ Положення № 405, матеріали щодо надання статусу УБД ОСОБА_1 направити на доопрацювання до ДПП НПУ, як до міжрегіонального територіального органу в підрозділі якого позивач проходив службу.

Листом ДКЗ НПУ від 03.02.2025 № 16822-2025 матеріали щодо надання позивачу статусу УБД були надіслані до Управління кадрового забезпечення ДПП НПУ для опрацювання їх відповідно до вимог пункту 19 статті 6 Закону 3551-ХІІ, пункту 4 Порядку № 413, абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІІ Положення № 405 та надсилання або повідомлення обґрунтованих причин неможливості надсилання, документів, передбачених законодавством України для надання поліцейському статусу УБД.

Про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , а саме про винесення на розгляд Комісії НПУ матеріалів щодо присвоєння ОСОБА_1 статусу УБД та про прийняте рішення щодо направлення вказаних матеріалів до Департаменту патрульної поліції НПУ на доопрацювання позивача поінформовано листом ДКЗ НПУ від 30.01.2025 № 15282-2025.

Вищевказаним листом ОСОБА_2 також повідомлено, що за результатами доопрацювання та після надходження підтверджуючих матеріалів щодо безпосередньої участі останнього у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в районах ведення бойових (воєнних) дій, їх буде розглянуто на засіданні Комісії НПУ у встановленому порядку.

Листом від 27.01.2025 № 1250-2025 ДПП НПУ повідомило Комісію НПУ, що відповідно до даних ДПП НПУ відсутні підстави для формування довідки за формою згідно з додатком 6 Порядку № 413 про безпосередню участь ОСОБА_1 у відповідних заходах.

Крім того, ГУНП в Харківській області, листом від 27.01.2025 № 455вс/119/01/12-2025 повідомило про те, що станом на 25.01.2025 управлінням організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Харківській області проводиться перевірка наказів ГУНП в Харківській області щодо підтвердження перебування ОСОБА_1 в зоні ведення бойових дій та у разі підтвердження вказаного факту, відповідні витяги з наказів будуть надіслані до Комісії НПУ.

За результатами доопрацювання матеріалів щодо надання позивачу статусу УБД, ДПП НПУ до Комісії НПУ направлено лист від 02.09.2025 № 22014-2025, яким повідомлено, що в матеріалах, наданих до заяви про надання статусу УБД та відповідно до даних, наявних в ДПП НПУ, правові підстави для формування позивачу довідки за формою згідно з додатком 6 Порядку № 413 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України – відсутні.

Крім цього, у вказаному листі ДПП НПУ зазначило, що від ГУНП в Харківській області отримано лист від 31.05.2025 № 36505-2025, у якому вказано, що в ГУНП в Харківській області також відсутні документи, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, передбачених Порядком № 413.

Ураховуючи вищевикладене матеріали щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій ДПП НПУ було повернуто до НПУ для розгляду і прийняття відповідного рішення Комісією НПУ.

Після повернення з доопрацювання матеріалів стосовно позивача, вони були винесені на розгляд Комісії НПУ та згідно з протоколом засідання від 09.09.2025 № 9, Комісія НПУ відмовила ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю необхідних документів, а саме, довідки форма якої встановлена додатком 6 Порядку № 413 відповідно до підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413.

Колегія суддів враховує, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові 20.02.2025 № 400/4559/24, факт безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та виконання нею особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань підтверджується довідкою за формою згідно з додатком 6, яка і є правовою підставою

для надання статусу учасника бойових дій.

При цьому, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.02.2026 по справі № 200/7237/24, підстави внесення інформації до довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 та її зміст підлягають перевірці на відповідність вимогам законодавства, у тому числі в межах здійснення судового контролю за рішеннями суб`єктів владних повноважень.

Разом з цим, позивачем не оскаржувались дії ДПП НПУ щодо не виготовлення на ім`я ОСОБА_1 довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Обов`язок командира (начальника) військової частини щодо подання такої довідки виникає лише за умови наявності підтверджених належними документами фактів безпосередньої участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Колегія суддів зауважує, що командир (начальник) органу Національної поліції, оформлюючи довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413, не здійснює оцінку доцільності чи обґрунтованості надання статусу учасника бойових дій, оскільки такі повноваження належать відповідній комісії. Його функція полягає у внесенні до довідки відомостей про участь військовослужбовця у відповідних заходах та оформленні її на підставі наявних документів, що підтверджують виконання завдань, передбачених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ.

Слід також зазначити, що Комісія НПУ не є розпорядником інформації про участь поліцейських у бойових (службових) завданнях, не уповноважена вирішувати питання видачі довідки чи іншого підтверджуючого документу та діє виключно в межах наданих повноважень. Повноваження Комісії НПУ регламентовані та визначені вищенаведеними у цій постанові нормативно-правовими актами, зокрема Порядком № 413 та Положенням № 405. Отже, Комісія НПУ лише розглядає подані документи (за визначеним переліком) на предмет наявності підстав для надання статусу учасника бойових дій та приймає рішення у наданні статусу чи відмові з визначених підстав.

Разом з цим, ОСОБА_1 не подав до Комісії НПУ визначеного законом пакету документів, зокрема довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413.

При цьому, позивач не заперечує факту відсутності довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 та інших документів з наведеного переліку у Положенні № 405 (витягів з наказів органу поліції про відрядження (залучення) поліцейського до районів ведення бойових дій (у яких зазначені номер та дата бойового розпорядження військового командування), витягів із журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), витягів із вахтових журналів, витягів із польотних листів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв, матеріали справи не містять), якими б підтверджувалася безпосередня участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Однак, саме відсутність таких документів і слугувала підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій.

Посилання позивача на Витяги із журналів УПП в Харківській області, як на підставу для надання йому статусу учасника бойових дій, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки вказані журнали не відносяться до обов`язкових документів, визначених абзацом 9 пункту 2 розділу ІІІ Положення № 405 (не є витягами з наказів органу поліції про відрядження (залучення) поліцейського до районів ведення бойових дій (у яких зазначені номер та дата бойового розпорядження військового командування), витягами із журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), витягів із вахтових журналів, витягів із польотних листів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв), а тому не можуть слугувати підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Крім того, слід зазначити, що у кожному з наданих позивачем Витягів із журналів УПП в Харківській області у графі «Факт бойових зіткнень (час, місце)» проставлено відмітку «Не було».

Крім того, позивач пов`язує наявність у нього права на отримання статусу учасника бойових дій фактом виплати йому додаткової винагороди (30000,00 грн) відповідно до Постанови № 168, вказуючи, що така виплата підтверджує його участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України в умовах збройної агресії.

При оцінці вказаних доводів, колегія суддів звертає увагу на те, що на виконання указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 та «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168, якою диференційовано додаткову винагороду залежно від характеру виконуваних завдань.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168, у редакції чинній на у період отримання позивачем додаткової винагороди (лютий-квітень 2022 роки), на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Системний аналіз пункту 1 Постанови № 168 свідчить, що законодавець чітко розмежував поняття:

– загальне виконання бойових (спеціальних) завдань у період воєнного стану, за яке виплачується додаткова винагорода до 30000 гривень;

– безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони з обов`язковим перебуванням у районах їх ведення (здійснення), що є підставою для збільшення винагороди до 100000 гривень.

Таке розмежування має правове значення для оцінки характеру участі військовослужбовця у виконанні військового обов`язку та не допускає ототожнення будь-якого виконання завдань у період воєнного стану з безпосередньою участю у бойових діях.

Отже, у своєму системному взаємозв`язку положення Закону № 3551-ХІІ, Порядку №413 та Постанови № 168 формують узгоджену правову модель регулювання, відповідно до якої вирішальним критерієм для віднесення діяльності військовослужбовця до безпосередньої участі у бойових діях чи заходах із забезпечення національної безпеки і оборони є встановлення факту виконання ним бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

При цьому нормативне розмежування розмірів додаткової винагороди (100000 та 30000 гривень) не має суто фінансового характеру, а залежить від фактичних обставин, інтенсивності та умов залучення військовослужбовця до виконання бойових (спеціальних) завдань, зокрема від характеру таких завдань і території їх здійснення.

Виплата у розмірі 100000 гривень поставлена у залежність від встановлення факту безпосередньої участі у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони за умови перебування в районах їх ведення. Натомість виконання бойових (спеціальних) завдань поза межами таких районів або здійснення завдань забезпечувального чи охоронного характеру, що зумовлює виплату додаткової винагороди у меншому розмірі (30000 гривень), саме по собі не може розцінюватися як безпосередня участь у бойових діях.

Таким чином, лише сукупність установлених обставин щодо характеру виконуваних завдань, території їх здійснення та їх належного документального підтвердження відповідно до вимог законодавства є передумовою виникнення обов`язку щодо оформлення довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 і, відповідно, підставою для подальшого розгляду питання про надання статусу учасника бойових дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 200/7237/24.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови Комісії НПУ у наданні позивачу статусу учасника бойових дій у зв`язку з не наданням позивачем до Комісії НПУ жодного з визначених пунктом 4 Порядку № 413 та Положенням № 405 документу, який би підтверджував безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах їх ведення у період здійснення зазначених заходів.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі № 520/22002/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій