Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №440/1139/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 р. Справа № 440/1139/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, повний текст складено 16.03.26 по справі № 440/1139/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – ГУ ПФУ в Полтавській області, пенсійний орган), в якій просить:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Полтавській області щодо перерахунку розміру пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 01.03.2025 без врахування заробітної плати відповідно до довідки від 29.03.2012 № 50 померлого годувальника - ОСОБА_2 ;

зобов`язати ГУ ПФУ у Полтавській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон України № 796-XII та Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок № 1210) , з урахуванням заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_2 відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2012 № 50 без обмеження максимальним розміром та без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, постановою КМУ від 14.07.2025 № 821 з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.03.2025.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що позивач отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника призначену відповідно до статті 54 Закону України № 796-XII з 05.09.2013 . Вказує, що пенсійним органом було проведено перевірки пенсійної справи годувальника та встановлено: довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 29.03.2012 № 50 не підтверджена первинними документами, тому пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 01.03.2025 обчислено відповідно до частини 3 статті 59 Закону України № 796-XII і розмір пенсії з 01.03.2025 склав 13 366.90 грн, що на думку позивача є протиправним. Крім того позивач вказує на обмеження розміру його пенсії з 04.08.2025 максимальним розміром, що також порушує його права та законні інтереси.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення копії даної ухвали та роз`яснити, що неусунення недоліків у встановлений судом строк є підставою для повернення позовної заяви. Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: заяву про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 01.03.2025 по 03.08.2025 та докази поважності причин його пропуску; документа про сплату судового збору.

13.02.2026 представником позивача подано заяву про усунення недоліків в якій зазначив, що позовні вимоги дійсно заявлені за період, починаючи з 01.03.2025, що перевищує шестимісячний строк звернення до адміністративного суду. Поважні причини пропуску зазначеного строку в розумінні КАС України та судової практики у позивача відсутні. У зв`язку з цим просимо здійснювати судовий розгляд справи в межах наступних позовних вимог:

1. Визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Полтавській області щодо перерахунку розміру пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 04.08.2025 без врахування заробітної плати відповідно до довідки від 29.03.2012 № 50 померлого годувальника - ОСОБА_2 .

2. Зобов`язати ГУ ПФУ у Полтавській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 54 Закону України № 796-ХІІ та Порядку № 1210, з урахуванням заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_2 відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2012 № 50 без обмеження максимальним розміром та без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», постановою КМУ від 14.07.2025 № 821 з урахуванням виплачених сум, починаючи з 04.08.2025.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Полтавській області щодо перерахунку розміру пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 04.08.2025 без врахування заробітної плати відповідно до довідки від 29.03.2012 № 50 померлого годувальника - ОСОБА_2 .

Зобов`язано ГУ ПФУ у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з 04.08.2025, відповідно до статті 54 Закону України № 796-XII та Порядку № 1210, з урахуванням заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_2 відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2012 № 50, з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника призначену відповідно до статті 54 Закону України № 796-XII з 05.09.2013 після переведення з пенсії за віком згідно із заявою від 05.09.2013. Пенсію з 05.09.2013 обчислено за документами пенсійної справи померлого годувальника — чоловіка ОСОБА_2 , учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, особи з інвалідністю 2 групи від захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків Військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з втратою професійної працездатності 80%. Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 № 267 від серпня 1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 13.07.1986 по 19.08.1986. Для обчислення пенсії ОСОБА_2 по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків враховувалась довідка Військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2012 № 50 про заробітну плату в зоні відчуження, обчислену з урахуванням кратності, зазначеної в довідці Військової частини НОМЕР_2 від 14.08.1986 № 401 та довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 за основним місцем служби, виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 22.05.2012 № 70. Пенсію у зв`язку з втратою годувальника обчислено в розмірі 50 % від заробітної плати за роботу в зоні відчуження за липень 1986, обчисленої у порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 на підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2012 № 70 про грошове забезпечення годувальника в 1986 році та довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 29.03.2012 № 50, обчисленої з урахуванням кратності на підставі довідки від 14.08.1986 № 401 Військової частини № НОМЕР_2 , в складі якої годувальник приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (довідки залучені до ЕПС), з урахуванням коефіцієнта заробітної плати — 7.33520. З 01.07.2019 пенсію перераховано з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до частини 3 статті 59 Закону України № 796-XII. Оскільки в документах пенсійної справи годувальника довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 29.03.2012 № 50 не підтверджена первинними документами (зокрема, відсутні дані про зони небезпеки на підставі яких застосована кратність для обчислення заробітку в зоні відчуження), пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 01.03.2025 обчислено відповідно до частини 3 статті 59 Закону України № 796-XII і розмір пенсії з 01.03.2025 склав 13 366.90 грн. У зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму з 01.01.2026 проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсії з 01.01.2026 – 13 425.40 грн. У зв`язку з вищевикладеним, зазначає, що головне управління діяло в межах покладених зобов`язань та згідно чинного законодавства України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Хомич І.О., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника призначену відповідно до статті 54 Закону України № 796-XII з 05.09.2013 після переведення з пенсії за віком згідно із заявою від 05.09.2013.

Листом ГУ ПФУ у Полтавській області від 06.08.2025 № 1600-0306-8/58742 повідомлено позивача, що у ході проведення контрольних заходів переглянуто порядок визначення заробітку, з якого обчислюється розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України № 796-XII. Розмір пенсії становить : 13366.90 грн.

Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо надання інформації в ході яких саме контрольних заходів було переглянуто порядок визначення заробітку, з якого обчислюється розмір пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника та надання копій документів, які стали підставою проведення таких контрольних заходів. А також надати інформацію, як саме було переглянуто порядок визначення заробітку, з якого обчислюється розмір пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника та надати належним чином завірені копії документів, на основі яких було переглянуто розмір пенсії ОСОБА_1 у зв`язку зі зміною порядку визначення заробітку, з якого обчислюється розмір пенсії ОСОБА_1 .

Листом ГУ ПФУ у Полтавській області від 14.10.2025 № 1600-0216-8/77806 повідомлено, що пенсію позивача було обчислено за документами пенсійної справи померлого годувальника — чоловіка ОСОБА_3 , учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії з 13.07.1986 по 19.08.1986, особи з інвалідністю 2 групи від захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків Військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з втратою професійної працездатності 80%. Пенсію у зв`язку з втратою годувальника обчислено в розмірі 50% від заробітної плати за роботу в зоні відчуження за липень 1986, обчисленої у порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 на підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2012 № 70 про грошове забезпечення годувальника в 1986 році та довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 29.03.2012 № 50, обчисленої з урахуванням кратності на підставі довідки від 14.08.1986 № 401 Військової частини № НОМЕР_2 , в складі якої годувальник приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (довідки залучені до ЕПС), з урахуванням коефіцієнта заробітної плати — 7.33520. З 01.07.2019 пенсію перераховано з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-XII.

Крім того, згідно з Постановою КМУ від 09.12.2021 № 1307 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 і від 26.09.2012 № 886 з 01.12.2022 пенсію перераховано з урахуванням коефіцієнта 7.33520 та показника середньомісячної заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки і заробітна плата для обчислення пенсії склала 45 377.89 грн (6 186.32 грн (3 764.40*1,17*1,11*1,11*1,14)х7.33520), загальний розмір пенсії з обмеженням становив 20 930.00 грн. В подальшому заробітна плата перераховувалась з урахуванням коефіцієнтів індексації з 01.03.2023 - 1.197, 3 01.03.2024 - 1.0796, з 01.03.2015 - 1.115, розмір пенсії з обмеженням складав 01.03.2023 - 20 930.00 грн, з 01.03.2024 - 23 610.00 грн. На виконання доручення, яке отримано відповідачем листом від Пенсійного фонду України пенсійна виплата таких пенсійних справ з 01.03.2025 підлягала перерахунку без обмеження максимальним розміром відповідно до рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024. Проте під час перевірки пенсійної справи годувальника встановлено: довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 29.03.2012 № 50 не підтверджена первинними документами, тому пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 01.03.2025 обчислено відповідно до частини 3 статті 59 Закону України № 796-XII і розмір пенсії з 01.03.2025 склав 13 366.90 грн.

Представник Позивача звернувся до Відповідача з адвокатським запитом щодо надання копій довідок, на основі яких було обчислено пенсію ОСОБА_2 (довідки Військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2012 № 70 про грошове забезпечення годувальника в 1986 році та довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 29.03.2012 № 50).

Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 18.11.2025 № 1600-0202-8/88993 було надано копії зазначених довідок.

Представник позивача 26.11.2025 звернувся до відповідача щодо виплати пенсії позивачу з урахуванням довідки Військової частини НОМЕР_1 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 29.03.2012 № 50 та без обмеження максимальним розміром.

Листом ГУ ПФУ від 16.12.2025 № 1600-0202-8/96535 відмовлено у здійсненні такого перерахунку. Вказано, що оскільки в документах пенсійної справи годувальника довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 29.03.2012 № 50 ( з урахуванням довідок від 14.08.1986 № 401 та від 22.05.2012 № 70) не підтверджена первинними документами (зокрема, відсутні дані про зони небезпеки на підставі яких застосована кратність для обчислення заробітку в зоні відчуження), пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 01.03.2025 обчислено з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до частини 3 статті 59 Закону України № 796-XII і розмір пенсії з 01.03.2025 склав 13 366.90 грн.

Вважаючи, такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що довідка Військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2012 № 50 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження містить відомості про: період роботи у зоні відчуження, місце роботи, посадовий оклад, тривалість робочого тижня, кількість робочих днів, тарифну ставку, суму до виплати. Зазначена довідка підписана уповноваженими посадовими особами та скріплена гербовою печаткою державного органу, а також містить відомості про наявність підтверджуючих документів щодо роботи в зоні відчуження. Отже, при її видачі були використані відповідні первинні документи. Відсутність таких документів у матеріалах електронної пенсійної справи не свідчить про їх відсутність взагалі, а лише про неналежне зберігання чи формування матеріалів справи органом Пенсійного фонду. Суд зазначив, що перевірка достовірності довідки про заробітну плату належить до компетенції органів Пенсійного фонду, а відсутність у пенсіонера первинних документів не може бути підставою для зменшення розміру пенсії. Суд дійшов висновку, що розрахунок пенсії, здійснений під час первинного визначення пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 із урахуванням довідки Військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2012 № 50 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, є правомірним та таким, що відповідає вимогам законодавства. Відтак зазначена довідка підлягає подальшому врахуванню при обчисленні пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника, а дії відповідача щодо неврахування таких відомостей при визначенні розміру пенсійної виплати є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Щодо позовних вимог позивача про перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром та не застосування до пенсії заявника при перерахунку та виплаті Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, постановою КМУ від 14.07.2025 № 821, суд зазначив, що оскільки питання про перерахунок пенсії позивача з урахуванням довідки про заробітну плату померлого годувальника ОСОБА_2 . Військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2012 № 50, що є предметом позову в даній справі, наразі є не вирішеним, а відтак, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розд. VIII Закону України від 28.02.1991№ 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон України № 796-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 01.01.2015 додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

Відповідно до ст. 54 Закону України № 796-XII призначається державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1, та у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 ст. 54 Закону України № 796-XII визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15 Закон України № 796-XII визначено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок № 1210).

Цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (п. 1 Порядку № 1210).

Пунктом 9 Порядку № 1210 визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв`язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за відповідною формулою.

Цим же пунктом Порядку визначено, що у разі коли особа з інвалідністю із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, стосовно яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа, виявили бажання обчислювати пенсію із заробітної плати (доходу), визначеної (визначеного) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, такі пенсії обчислюються у порядку, передбаченому цим пунктом, з урахуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, (Кзс), що визначається за відповідною формулою.

Пенсії, що обчислені із заробітної плати (доходу), яка визначалася виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до абзаців тринадцятого - п`ятнадцятого цього пункту, перераховуються у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1210 розмір пенсії, призначеної відповідно до цього Порядку, не може бути меншим за розміри, визначені частиною третьою статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Мінімальний розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника для непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, становить:

на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника;

на двох і більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.

Отже, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за бажанням осіб признаються шляхом обчислення:

1) виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, або

2) виходячи із заробітної плати (доходу), визначеної (визначеного) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З матеріалів справи вбачається, що пенсія по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України № 796-XII, померлим годувальником (за його життя) за його бажанням, була обчислена за правилом № 1 - виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Призначення пенсії відбулося за документами, що є у пенсійній справі годувальника, та відповідали вимогам законодавства, що діяло на час призначення цього виду пенсії.

В аналогічному порядку після смерті годувальника позивачу була призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 54 Закону України № 796-XII (в протоколі про призначення пенсії відмітка «Основний розмір пенсії від середнього заробітку»).

Судом встановлено, що в матеріалах пенсійної справи позивача наявна довідка від 29.03.2012 № 50 про заробітну плату, що видана на ім`я ОСОБА_2 з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня.

Згідно з пунктом 2.10 Порядку № 1210 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 1210 було постановлено Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1210 розмір пенсії, призначеної відповідно до цього Порядку, не може бути меншим за розміри, визначені частиною третьою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно із зазначеною нормою закону мінімальний розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника для непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні, становить для одного непрацездатного члена сім`ї 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Отже, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи за бажанням осіб признаються шляхом обчислення:

1) виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, або

2) виходячи із заробітної плати (доходу), визначеної (визначеного) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Колегія суддів звертає увагу, що Порядком № 1210 не передбачено повноважень органу Пенсійного фонду України самостійно виключати будь-які документи з пенсійної справи, на підставі яких раніше було здійснено розрахунок та призначення пенсії.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 22-1, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень Порядку № 22-1, чинного на момент переведення позивача з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, до заяви про призначення такої пенсії подаються документи померлого годувальника, перелічені у підпунктах «б» – «в» пункту 7 цього Порядку, зокрема документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Пунктами Порядку №22-1 також встановлено, що при прийнятті документів орган, який призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви та відповідність викладених у ній відомостей даним паспорта і документам про стаж; здійснює попередню правову експертизу змісту та належного оформлення поданих документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує та засвідчує виявлені розбіжності.

Крім того, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб дооформлення документів або подання додаткових документів, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Не пізніше десяти днів після надходження заяви з усіма необхідними документами орган Пенсійного фонду зобов`язаний розглянути подані матеріали та прийняти рішення щодо призначення, перерахунку чи переведення з одного виду пенсії на інший.

Заява про призначення пенсії разом із усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі, яка перебуває в органі, що призначає пенсію, за місцем проживання або реєстрації пенсіонера.

Судом встановлено, що на підставі заяви позивача її було переведено з 05.09.2013 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а при визначенні розміру пенсії померлого годувальника було враховано спірну довідку про заробітну плату. Отже, під час призначення пенсії позивачем було подано повний пакет документів, які відповідали вимогам чинного законодавства.

Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 40 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату, виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки первинними документами.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 1210, пенсії військовозобов`язаних, призваних на військові збори та які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи й працювали у зоні відчуження у 1986– 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони отримували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця та тривалості робочого дня.

Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших первинних документів, що підтверджують нарахування і виплату заробітної плати.

Отже, обов`язковою умовою врахування заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження її нарахування первинними документами, зокрема виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та іншими документами підприємства, установи чи організації.

Отже, розмір пенсії безпосередньо залежить від фактичного заробітку, отриманого працівником у період виконання робіт у зоні відчуження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 539/3234/16-а, від 10.08.2020 у справі № 266/2743/17, від 08.07.2021 у справі № 359/5785/16-а, від 29.07.2022 у справі № 539/1598/17.

Судом встановлено, що довідка Військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2012 № 50 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження містить відомості про: період роботи у зоні відчуження, місце роботи, посадовий оклад, тривалість робочого тижня, кількість робочих днів, тарифну ставку, суму до виплати.

Зазначена довідка підписана уповноваженими посадовими особами та скріплена гербовою печаткою державного органу, а також містить відомості про наявність підтверджуючих документів щодо роботи в зоні відчуження. Отже, при її видачі були використані відповідні первинні документи.

Колегія суддів звертає уваги, що відсутність таких документів у матеріалах електронної пенсійної справи не свідчить про їх відсутність взагалі, а лише про неналежне зберігання чи формування матеріалів справи органом Пенсійного фонду.

Крім того, Порядок № 22-1 не покладає на заявника обов`язку подавати разом із заявою первинні документи, на підставі яких видано довідку про заробітну плату.

Відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1, за бажанням пенсіонера може подаватися довідка про заробітну плату до 30.06.2000 із зазначенням назв первинних документів, на підставі яких її видано, та місця їх зберігання, що дозволяє органу Пенсійного фонду здійснити перевірку.

Частиною третьою статті 44 Закону України № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, установ і організацій та перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, перевірка достовірності довідки про заробітну плату належить до компетенції органів Пенсійного фонду, а відсутність у пенсіонера первинних документів не може бути підставою для зменшення розміру пенсії.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 64 Закону України № 1058-IV та пунктом 4.2 Порядку № 22-1 територіальні органи Пенсійного фонду України мають право проводити планові та позапланові перевірки документів, поданих для оформлення пенсії.

Тобто, обов`язок перевірки достовірності документів покладається саме на пенсійний орган, а сумніви щодо їх обґрунтованості самі по собі не можуть бути підставою для неврахування відповідної заробітної плати при призначенні чи перерахунку пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду № 291/99/17 від 21.02.2020, №5 60/123/21 від 04.07.2023.

При цьому, позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві.

У свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства та відсутність первинної документації на зберіганні у архіві підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.

Неможливість перевірки відповідачем відповідності довідки первинним документам, не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 у справі № 583/392/17.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснював перевірку достовірності відомостей, зазначених у спірній довідці, або звертався до відповідних установ з метою підтвердження її обґрунтованості.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не може зазнавати негативних наслідків у вигляді зменшення розміру пенсії через неналежне виконання органом Пенсійного фонду своїх повноважень.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 08.02.2021 у справі № 2487/68/17 та від 26.10.2022 у справі № 808/1735/18.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що розрахунок пенсії, здійснений під час первинного визначення пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 із урахуванням довідки Військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2012 № 50 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, є правомірним та таким, що відповідає вимогам законодавства.

Відтак довідка Військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2012 № 50 підлягає подальшому врахуванню при обчисленні пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника, а дії відповідача щодо неврахування таких відомостей при визначенні розміру пенсійної виплати є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Отже, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи пенсійним органом зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Полтавській області щодо перерахунку розміру пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 04.08.2025 без врахування заробітної плати відповідно до довідки від 29.03.2012 № 50 померлого годувальника - ОСОБА_2 .

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов`язання ГУ ПФУ у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з 04.08.2025, відповідно до статті 54 Закону України № 796-XII та Порядку № 1210, з урахуванням заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_2 відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2012 № 50, з урахуванням фактично виплачених сум.

Як вже зазначалося вище, відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог. Позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не оскаржене, а тому відповідно до приписів ст. 308 КАС України, не є предметом апеляційного перегляду.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі № 440/1139/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко