Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №521/890/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2110/26

Справа № 521/890/24

Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, третя особа – Одеська міська рада, про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду із позовом до Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, КП «Міські дороги» ОМР про відшкодування шкоди, завданої в наслідок ДТП.

В процесі розгляду справи ОСОБА_1 підтримав позов виключно до Управління дорожнього господарства Одеської міської Ради.

Так, позивач просив стягнути з відповідача у відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП 26 923 грн 66 коп.

В обґрунтуванні позовних вимог останній послався на те, що є власником автомобіля марки BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 .

18 квітня 2021 року по вул. Ак. Корольова, 23, 27 в м.Одесі відбулась ДТП, в наслідок якої спірний автомобіль отримав механічні пошкодження.

За актом обстеження патрульною поліцією ділянки вулично-шляхової мережі від 19 квітня 2021 року експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідав вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», є незадовільним, а саме покриття проїзної частини мало яму, дорожні знаки в місці проведення ремонтних робіт відсутні, місце ями не огороджено.

Порушень ПДР в його діях не було.

За висновком авто-товарознавчого дослідження спірного автомобіля №14/21-Е від 04.07.2021 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля становить 26 923 грн 66 коп.

Позивач стверджував, що відповідно до загальних засад відшкодування шкоди, визначених ЦК України, Закону України «Про дорожній рух», ПКМУ № 198 від 30.03.1994 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» він має право на відшкодування шкоди Управлінням дорожнього господарства Одеської міської Ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 березня 2025 року позов задоволено. Стягнено з Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди у розмірі 26 923 грн 66 коп. Стягнено з Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати:

-судовий збір 1211 грн. 20 коп.

-витрати на правничу допомогу 4 800 грн.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі Управління дорожнього господарства Одеської міської радипросить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

1) позивачем та судом не вірно визначено суб`єктний склад учасників справи, а саме не вірно визначені відповідачі по справі, оскільки КП «Міські дороги» є балансоутримувачем автомобільної дороги, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода. Отже, у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами, а тому з урахування зазначеного Управління дорожнього господарства Одеської міської ради вважає, що воно є неналежним відповідачем у вказаній справі;

2) на момент скоєння ДТП (18.04.2021) ремонтні роботи по вулиці Академіка Корольова, 23 у м. Одесі ще не були прийняті Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради, а тому останнє як замовник не може нести відповідальності за наслідками ДТП.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 18 червня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

18 квітня 2021 року по вул. Ак.Корольова, 23, 27 в м.Одесі відбулась ДТП, в наслідок якої автомобіль марки BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Факт ДТП підтверджується схемою місця ДТП від 18.04.2021, складеною патрульною поліцією.

З акту обстеження патрульною поліцією ділянки вулично-шляхової мережі за вищевказаною адресою від 19. квітня 2021 року експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідав вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану».

Так, працівниками поліції було встановлено, що стан ділянки незадовільний, покриття проїзної частини має яму, дорожні знаки в місці проведення ремонтних робіт відсутні, місце ями не огороджено.

Порушень ПДР в діях позивача не встановлено.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що факт отримання механічних пошкоджень спірним автомобілем підтверджується схемою місця ДТП, актом огляду транспортного засобу від 22.06.2021 судового експерта, оцінювача ОСОБА_2 .

За висновком авто-товарознавчого дослідження автомобілю №14/21-Е від 04.07.2021, проведеним судовим експертом Вітвіцьким І.І. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю, пошкодженого при ДТП становить 26 923 грн 66 коп.

Вподальшому 29 листопада 2021 року на адресу відповідача надіслана претензія, у задоволенні якої відмовлено листом №1103 від 28 грудня 2021 року.

Тобто в досудовому порядку шкода відповідачем не відшкодована.

При вирішенні спору суд першої інстанції обґрунтовано враховував, що 22 березня 2021 року між Управління дорожнього господарства Одеської міської ради як замовником та ДП «Лидер» як підрядником укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти №5, за яким підприємство взяло на себе зобов`язання у 2021 році надати послуги з поточного ремонту вулично-дорожньої мережі м.Одеси площею покриття 7 750 кв.м.

За актом №1/5 Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, листами управління від 26.07.2021 №605, від 28.12.2021 №1103 управлінням прийняті роботи за квітень 2021 року по вул.Академіка Корольова в м.Одесі, недоліки в роботі підрядника не встановлені.

Так, в порядку статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Жодні претензії до ДП «Лидер» по якості проведених робіт відповідачем не пред`являлись.

Так, учасники дорожнього руху мають право, зокрема, на безпечні умови дорожнього руху та на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху (ч.3 ст.14, ч.1 ст.16 Закону України «Про дорожній рух»).

Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, що знаходяться у їх віданні.

Автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях (ст.5 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону, зокрема, органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є:центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації.

Орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає, зокрема, за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом (ст.13 Закону).

Що ж до вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, то управління функціонуванням та розвитком цих автомобільних доріг здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (ст.17 Закону).

Відповідальність за відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, несуть відповідні органи місцевого самоврядування, до відання яких належить управління функціонуванням та розвитком зазначених вулиць і доріг населених пунктів (ст.21 Закону).

Вищевказані вимоги закону, схема місця ДТП від 18.04.20, акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 19.04.2021, зафіксовані поліцією вирізані рівними лініями вибоїни асфальту в момент ДТП, доводять правомірність звернення позивача із позовом до Управління дорожнього господарства Одеської міської Ради.

Управління за своїм положенням, затвердженим рішенням ОМР 28.02.2011 є виконавчим органом ОМР, юридичною особою, який забезпечує ефективне функціонування дорожнього господарства міста.

Дорожнім господарством є система автомобільних доріг, інженерних мереж, державних та приватних підприємств і організацій, що їх обслуговують.

Зазначене узгоджується із статтею 386 ЦК України, за якою власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому шкоди, ПКМУ № 198 від 30.03.1994 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», за якою власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об`єктів, зобов`язані, зокрема :

- постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;

- контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями;

- забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт;

- відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання

Враховуючи надані позивачем докази суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 доведена протиправна, винна поведінка відповідача, яка перебуває в причино-наслідковому зв`язку із завданою майну шкодою.

Розмір майнової шкоди, заподіяної позивачу відповідачем не спростований.

Постанови Київського районного суду м.Одеси, справа 947/18615/21 від 12.07.2021, Одеського апеляційного суду від 05.11.2021 права позивача на відшкодування шкоди не виключають.

Строк звернення до суду за захистом порушеного права позивачем дотриманий.

Судові витрати на оплату судового збору підлягають присудженню на користь позивача в порядку статті 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат.

Відповідно до статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом в будь-якому розмірі, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Разом із тим, при стягненні правничої допомоги як судових витрат судом за судовим рішенням враховується ряд чинників, визначених процесуальним законом.

Відповідно до ст.139 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надані договір по надання адвокатських послуг від 22.12.2023, додаток №1 до договору, ордер адвоката, платіжні інструкція про фактичну оплату послуг позивачем.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, суд першої інстанції вмотивовано вважав можливим присудження на користь позивача за судовим рішенням 4800 грн. правничої допомоги.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Управління дорожнього господарства Одеської міської ради є неналежним відповідачем у вказаній справі, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність усіх зазначених умов є обов`язковою для ухвалення судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Водночас відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17 вказав, що протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

У статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Згідно з частиною третьою статті 14, частино першою статті 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

У частині першій статті 24 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про автомобільні дороги» органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації.

Результат аналізу норм Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільні дороги», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (із змінами та доповненнями) дозволяє дійти висновку, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 904/5489/18).

З такими висновками погодився і Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, вказавши у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 127/18036/15-ц (провадження № 61-44376сво18), що у силу закону у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до Положення про Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради №384-VI від 28.02.2011, основними завданнями Управління є:

2.1.1. Забезпечення ефективного функціонування дорожнього господарства міста.

2.1.2. Координація діяльності підприємств дорожнього господарства міста у межах повноважень, розробка перспективних планів розвитку дорожнього господарства міста.

2.1.3. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу та розповсюдження принципово нових видів техніки та технологій.

2.1.4. Розгляд проектів планів підприємств і організацій усіх форм власності з питань дорожнього господарства міста, здійснення яких може викликати негативні соціальні, екологічні, аварійні та інші наслідки, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів.

2.1.5. Забезпечення дотримання законодавства у сфері дорожнього господарства міста про норми та правила експлуатації, реконструкції і проектування нових та реконструйованих об`єктів дорожнього господарства.

Крім того, відповідно до п. 2.2.1, 2.2.3, 2.2.8, 2.2.9 Функціями Управління є:

- проведення обстежень, у тому числі періодичних обстежень об`єктів дорожнього господарства міста, визначення їхнього технічного стану.

- підтримка постійного зв`язку із шляховими та спеціалізованими організаціями міста, залучення їх на договірних засадах до виконання робіт на об`єктах дорожнього господарства міста.

- підготовка, організація, участь у прийманні до експлуатації збудованих, реконструйованих та капітально відремонтованих об`єктів дорожнього господарства міста, контроль за усуненням недоробок та дефектів згідно з актами робочої та державної комісій.

- організація експлуатації об`єктів дорожнього господарства, розробка планів поточного ремонту та утримання об`єктів. Оцінка стану, підготовка заходів з поліпшення, здійснення технічного нагляду за якістю виконаних робіт.

Тобто у справі, яка переглядається, можна стверджувати, що у м. Одесі органом державного керування, що забезпечує підтримання в належному стані автомобільних доріг, а також організацію проведення ремонтних робіт на вказаних дорогах є саме Управління дорожнього господарства Одеської міської ради.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме Управління дорожнього господарства Одеської міської ради несе відповідальність перед учасниками дорожнього руху за шкоду, заподіяну користувачам автодоріг неналежним утриманням автомобільних доріг у м. Одесі.

Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 447/938/14-ц (провадження № 61-1705св21), від 22 червня 2022 року у справі № 373/546/21 (провадження № 61-19989св21).

Враховуючи вищенаведене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому є необгрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що на момент скоєння ДТП (18.04.2021) ремонтні роботи по вулиці Академіка Корольова, 23 у м. Одесі ще не були прийняті Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, а тому останнє як замовник не може нести відповідальності за наслідками ДТП, то колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2021 року у листі №605 Управлінням дорожнього господарства повідомлено, що послуги з поточного ремонту вулично-дорожньої мережі у м. Одеси, які надавалися ДП «Лидер» у квітні 2021 року, були прийняті Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради 15 квітня 2021 року на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) за №1/5. Також у вказаному листі зазначено, що недоліків при прийманні наданих послуг виявлено не було.

Тобто колегія суддів зазначає, що саме 15 квітня 2021 року Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради прийнято виконані ДП «Лидер» роботи по ремонту доріг без жодних зауважень, що є раніше, ніж дата скоєння ДТП (18.04.2021).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що вказані доводи скаржника не знайшли свого підтвердження та фактично спростовуються матеріалами справи.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління дорожнього господарства Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 18 червня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева