Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №520/31632/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 р. Справа № 520/31632/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М.) від 17.03.2026 по справі № 520/31632/25

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з надзвичайних ситуацій

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 24 рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій у вигляді протоколу від 07.04.2025 № 3, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 118 КЦЗ України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що з матеріалів справи вбачається, що втрата позивачем працездатності пов`язана з проходженням служби, під час якої позивач саме і виконував відповідні службові обов`язки. Виконання службових обов`язків здійснюється під час проходження служби. Тобто, визначення «під час проходження служби» є більш широким та включає в себе і час виконання службових обов`язків. Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.06.2018 року у справі № 750/5074/17, від 17.04.2019 у справі № 803/1093/16, від 14.11.2019 у справі № 806/219/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 806/2811/18. На факт того, що виконання службових обов`язків здійснюється під час проходження служби прямо вказує п. 13 Положення № 593. Відтак, відмовляючи позивачеві у позові, суд допустив власне сприйняття законодавчих норм.

Відповідачем - Державною службою України з надзвичайних ситуацій, подано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечував та просив відмовити. Вказав, що законодавець чітко розмежував підстави призначення допомоги: у разі встановлення інвалідності вона призначається, якщо таку інвалідність отримано у зв`язку з проходженням служби, тоді як у випадку часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності допомога призначається виключно за умови, що захворювання виникло під час виконання службових обов`язків. Оскільки медична комісія (ЛЕК) не пов`язала захворювання позивача з конкретними епізодами діяльності, визначеними у статті 101 КЦЗ України та пунктом 13 Положення № 593, а лише з загальним фактом «проходження служби», підстав для виплати за пунктом 5 частини 2 статті 118 КЦЗ України немає.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУ ДСНС у Харківській області з 17.12.2001 по 31.01.2023, звільнений зі служби наказом № 47 о/с від 31.01.2023 за станом здоров`я, що підтверджується копією наказу.

З довідки ЛЕК ГУДСНС № 660 від 19.10.2022 вбачається наступний діагноз позивача: розповсюджений остеохондроз поперекового відділу хребта, спондилоартроз ускладнений вертеброгенною поперековою радикулопадією з люмбоішеалгічним синдромом та порушенням функції поперекового відділу хребта, стан після оперативного видалення кили диску L5-S1, ревізії хребтового каналу рівня L4- L5, декомпресії неавральних структур, заднього спондилодезу транспедикулярним фіксатором. Варикозне розширення підшкірних вен правої нижньої кінцівки. Стан після оперативного втручання – кросектомія, довгий стрипінг, післятромбофлебітичний синдром. Захворювання пов`язані з проходженням служби.

Внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби, позивачу відповідно до довідки МСЕК від 24.05.2023 серії 12ААА № 037117 встановлено 25% втрати професійної працездатності.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03 2025 у справі № 520/18237/24 зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015) протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили подати разом з необхідним пакетом документів до апарату ДСНС висновок про наявність підстав для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

На виконання вказаної постанови суду, ДСНС України прийнято рішення у вигляді протоколу від 07.04.2025 № 3, п. 24, з якого ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що захворювання позивача не пов`язані з виконанням службових обов`язків, а пов`язані з проходженням служби.

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, якщо у особи встановлено часткову втрату працездатності без інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, а не з виконанням обов`язків, право на призначення одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 5 частини 2 статті 118 КЦЗ України не виникає. З огляду на вищевикладене, рішення ДСНС від 07.04.2025 про відмову у призначенні допомоги ОСОБА_1 прийнято на підставі чинного законодавства, у межах повноважень відповідача, з огляду на що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб`єкти господарювання), а також інших юридичних осіб.

Статтею 101 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до статті 115 КЦЗ України, забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 118 Кодексу цивільного захисту України одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Кодексом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі:

1) загибелі особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання нею службових обов`язків або смерті внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, отриманих під час виконання нею службових обов`язків;

2) смерті особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, що настала в період проходження нею служби;

3) встановлення особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого нею під час виконання службових обов`язків або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням нею службових обов`язків, або встановлення особі протягом шести місяців після звільнення її із служби інвалідності з причин, зазначених у цьому пункті;

4) встановлення особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, пов`язаних з проходженням нею служби, або встановлення особі протягом шести місяців після звільнення її із служби інвалідності з причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання нею службових обов`язків, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення їй інвалідності.

Отже, стаття 118 Кодексу цивільного захисту України, чітко розмежовує підстави призначення одноразової грошової допомоги, при цьому умови та алгоритм дій уповноважених органів визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 року № 357.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 року № 357 (далі — Порядок № 357).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 357 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі особи рядового чи начальницького складу під час виконання нею службових обов`язків або смерті внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, отриманих під час виконання нею службових обов`язків;

2) смерті особи рядового чи начальницького складу, що настала в період проходження нею служби;

3) встановлення особі рядового чи начальницького складу інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого нею під час виконання службових обов`язків, або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням нею службових обов`язків, або встановлення особі протягом шести місяців після звільнення її із служби інвалідності з причин, зазначених у цьому підпункті;

4) встановлення особі рядового чи начальницького складу інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, пов`язаних з проходженням нею служби, або встановлення особі протягом шести місяців після звільнення її із служби інвалідності з причин, зазначених у цьому підпункті;

5) отримання особою рядового чи начальницького складу поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання нею службових обов`язків , що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення їй інвалідності.

Згідно із підпунктом 4 пункту 10 Порядку № 357 одноразова грошова допомога призначається і виплачується особі, яка має право на її призначення та отримання: особі рядового чи начальницького складу, яка отримала поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання нею службових обов`язків, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення їй інвалідності, залежно від ступеня втрати нею працездатності, який встановлюється медико-соціальною експертною комісією або експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, - у розмірі, що визначається у відсотках від 70 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності.

Отже, аналізуючи вищевказані норми в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що законодавцем розмежовано підстави призначення одноразової грошової допомоги: у разі встановлення інвалідності - призначається, якщо таку інвалідність отримано у зв`язку з проходженням військової служби; у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності - призначається за умови, що захворювання виникло під час виконання службових обовязків.

Як встановлено матеріалами справи, 19.10.2022 Лікарсько-експертна комісія ГУ ДСНС України у Харківській області провела розгляд документів ОСОБА_1 та встановила, що діагноз "Розповсюджений остеохондроз поперекового відділу хребта, спондилоартроз, деформуючий спондильоз ускладнений вертеброгенною поперековою радикулопатією з люмбоішеалгічним синдромом та порушенням функції поперекового відділу хребта. Стан після рперативного видалення кили диску L5-S1, ревізії хребтового каналу рівня L4-L5, декомпресії невральних структур, заднього спондилодезу транспедикулярним фіксатором L4-L5-S1 (Aditus) (12.01.2022). Варикозне розширення підшкірних вен правої нижньої кінцівки. Стан після оперативного лікування - кросектомія, довгий стрипінг (29.09.2021). Післятромбофлебітичний синдром. ХВН ІІІ-IV ст. (СЕАР). Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням служби. На підстави статей 64б, 23б, 42б графи ІІ Розкладу хвороб та Таблиці додаткових вимог _графи_ (додаток №1 до положення, введеного в дію наказом Міністра оборони України № 402-2008р.) Обмежено придатний до військової служби."

Відповідно до Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (видається застрахованій особі) серія 12 ААА № 037117, ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 25% (двадцять пять ) одноразово. Підстава: акт огляду МСЕК № 197. Дата огляду 24.05.2023.

Отже, медична комісія (ЛЕК) не пов`язала захворювання позивача з конкретними епізодами діяльності, визначеними у статті 101 КЦЗ України та пунктом 13 Положення № 593, а лише з загальним фактом «проходження служби».

Колегія суддів також зазначає, що позивач в рамках даної справи не оскаржує зміст чи формулювання причини захворювання визначені в довідці № 660.

Отже, право на одноразову грошову допомогу при частковій втраті працездатності (визначене п. 5 ч. 2 ст. 118 КЦЗ) закон пов`язує саме з виконанням службових обовязків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення ДСНС від 07.04.2025 про відмову у призначенні допомоги ОСОБА_1 прийнято на підставі чинного законодавства, у межах повноважень відповідача, з огляду на що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно доводів апелянта про те, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 по справі № 520/18237/24 було встановлено факт виконання службових обов`язків, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, суб`єктний склад у цій справі та справі на яку посилається позивач (№ 520/18237/24) є різним, відповідачем у цій справі є Державна служба України з надзвичайних ситуацій, а у справі № 520/18237/24 Головне управління ДСНС в Харківській області.

Крім того, суд апеляційної інстанції, в рамках розгляду справи №520/18237/24 не надавав правової оцінки тому, чи має позивач право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі п. 5 ч. 2 ст. 118 КЦЗ, та не надавав оцінки обставинам щодо того чи пов`язане захворювання позивача з проходженням служби, чи пов`язане з виконанням службових обов`язків. Підставою скасування рішення суду першої інстанції в рамках справи №520/18237/24 слугувало те, що в розумінні Порядку №357 повноваження щодо встановлення наявності чи відсутності права на отримання відповідної грошової допомоги має ДСНС центрального рівня, а не територіальний орган ДСНС.

Отже, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 по справі № 520/18237/24 не має преюдиційного значення для розгляду даної справи.

Стосовно посилання апелянта на висновки Верховного Суду висловлені в постановах від 26.06.2018 № 750/5074/17, від 17.04.2019 у справі № 803/1093/16, від 14.11.2019 у справі № 806/219/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 806/2811/18, колегія суддів зазначає таке.

Вищевказані висновки не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, адже вони мають інший суб`єктний склад, інші фактичні обставини та відповідно інше нормативно-правове обґрунтування.

Позивачами в даних справах є військовослужбовці, які проходили строкову військову службу в лавах Збройних Сил (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку в Демократичній Республіці Афганістан), а також різні підстави для отримання одноразової грошової допомоги (встановлення інвалідності, смерть). При цьому дані справи мають інше нормативно правове обґрунтування, оскільки право на виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України регулюється Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 по справі № 520/31632/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко