Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №522/25940/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5454/26

Справа № 522/25940/25

Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів: Сегеди С.М., Комлевої О.С.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі – продажу нерухомого майна дійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі – продажу нерухомого майна дійсним.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі – продажу нерухомого майна дійсним вирішено вважати неподаною та повернено позивачу.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, суттєво обмежив право позивачів на судовий розгляд та обмежився занадто формальним ставленням до передбачених законом вимог.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У вказаній цивільній справі апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 18 червня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що 05 січня 2026 року представник позивача подав заяву про усунення недоліків, однак станом суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на 17 лютого 2026 року недоліки позовної заяви не усунені, а саме позивачами недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 22.12.2025 в частині сплати судового збору ОСОБА_2 у розмірі 1 211,20 грн та надання суду доказів про сплату судового збору не усунуто, а тому позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає поверненню позивачам

Однак колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі – продажу нерухомого майна дійсним залишено без руху. Встановлено позивачам десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви., а саме: для приведення позовної заяви у відповідність до вимог чинного законодавства та зазначення номеру облікової картки платника податків або номера і серії паспорта для фізичних осіб – громадян України відповідача ОСОБА_3 ; для доплати позивачем ОСОБА_1 судового збору у розмірі 0,20 грн та для сплати судового збору у сумі 1 211,20 грн позивачем ОСОБА_2 та надання суду доказів сплати позивачами судового збору.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд виходив зокрема з того, що зі змісту позовної заяви слідує, що вона подана одночасно двома позивачами, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а отже сплаті позивачами підлягає судовий збір по 1 211,20 грн кожним.

До позовної заяви долучено квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4233986 від 24.11.2025 про сплату ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1 211,00 грн, а тому ОСОБА_1 необхідно доплатити судовий збір у розмірі 0,20 грн та надати суду докази про доплату судового збору, а ОСОБА_2 слід сплатити судовий збір у сумі 1 211,20 грн та надати суду докази сплати судового збору.

22 грудня 2025 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Примосрького районного суду м. Одеси надійшла заява про усунення недоліків, в якій останні:

1) зазначили про відсутність відомостей РНОКПП та серії номеру паспорту відповідача ОСОБА_3 , а також обставини, які перешкоджають отримати вказані відомості;

2) надано копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4258515 від 26 грудня 2025 року на підтвердження сплати судового збору у розмірі 1211,00 гривень.

Однак, повертаючи 17 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що недоліки позовної заяви усунення не в повному обсязі з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Згідно із ч. 1 ст. 4 цього Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року встановлено у розмірі 3 028 гривень.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Зі змісту позовної заяви слідує, що вона подана одночасно двома позивачами, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а отже сплаті позивачами підлягає судовий збір по 1 211,20 грн кожним.

До позовної заяви долучено квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4233986 від 24.11.2025 про сплату ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1 211,00 грн (а.с.25).

Крім того, на виконання вимог ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2025 року надано копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4258515 від 26 грудня 2025 року на підтвердження сплати судового збору у розмірі 1211,00 гривень.

Дійсно, кожним з позивачів не доплачено судовий збір у розмірі 20 копійок.

Однак з копій квитанцій до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4233986 від 24.11.2025 та №ПН4258515 від 26.12.2025 вбачається, що сума до заокруглення становить 1211,20 гривень, сума після заокруглення – 1211,00 гривень.

Відповідно до п. 4-1 постанови Правління Національного банку України від 15 березня 2018 року № 25 «Про оптимізацію обігу монет дрібних номіналів» (з доповненнями, внесеними постановою Правління національного банку України №115 від 08 вересня 2025 року) юридичним особам незалежно від організаційно-правової форми та форми власності і фізичним особам, які здійснюють підприємницьку діяльність, з 01 жовтня 2025 року, якщо немає монет номіналом 10 копійок, проводити заокруглення загальних у чеку сум розрахунків готівкою за товари (роботи, послуги) та загальних сум розрахунків в акті про видачу коштів чи іншому документі, що оформляється під час повернення коштів у разі повернення товару, за такими правилами:

1) сума, що закінчується від 1 до 24 копійок заокруглюється в бік зменшення до найближчої суми, яка закінчується на 00 копійок;

2) сума, що закінчується від 25 до 49 копійок заокруглюється в бік збільшення до 50 копійок;

3) сума, що закінчується від 51 до 74 копійок заокруглюється в бік зменшення до 50 копійок;

4) сума, що закінчується від 75 до 99 копійок, заокруглюється в бік збільшення до найближчої суми, яка закінчується на 00 копійок.

Тобто з урахуванням вищенаведених правил, позивачами було сплачено судовий збір в належному розмірі.

Крім того судом першої інстанції залишено поза увагою правовий висновок у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №234/11607/20 (провадження №61-15126св21), з якого вбачається, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Таким чином, визначення судом першої інстанції такого недоліку як недоплата у судового збору загальним розміром 40 копійок є надлишковим формалізмом і не може розцінюватись в розумінні ст. 175-177 ЦПК України як недолік позовної заяви, який унеможливлює відкриття провадження по справі та здійснення судом розгляду справи по суті.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до порушення норм процесуального права, а отже висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви у зв`язку із не усуненням недоліків позовної заяви є передчасними.

Таким чином, не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви з зазначених судом підстав.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія доходить висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2026 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 червня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: С.М. Сегеда

О.С. Комлева