Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №520/1474/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Григоров Д.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 р. Справа № 520/1474/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/1474/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладену в листі № 29097-30665/п-03/8-2000/25 від 30 вересня 2025 року, у поновленні виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з березня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії по інвалідності другої групи ОСОБА_1 з моменту припинення такої виплати з березня 2025 року, з урахуванням усіх належних до виплати сум за відповідний період.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що пенсійний орган протиправно припинив виплату пенсії з березня 2025 року та попри його неодноразові звернення не поновив її виплату.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 позов задоволено частково. Суд вийшов за межі позовних вимог.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з березня 2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії по інвалідності другої групи ОСОБА_1 з моменту припинення такої виплати з березня 2025 року, з урахуванням усіх належних до виплати сум за відповідний період.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що як свідчать матеріали справи виплату пенсії позивачу припинено у зв`язку із скасуванням рішення міжрайонної Слобідської МСЕК про встановлення інвалідності ОСОБА_1 з 06.03.2023, проте, в подальшому рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 по справі №520/6645/25 визнано протиправним та скасовано Довідку Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» № 101 про невизнання інвалідом стосовно ОСОБА_1 , з 06.03.2023 року. Крім того, Комунальним закладом охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації було повідомлено ГУ ПФУ в Харківській області про скасування довідки № 101 про невизнання інвалідом стосовно ОСОБА_1 , з 06.03.2023 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення виплати пенсії, а саме скасування довідки про невизнання інвалідом стосовно позивача, пенсійний орган повинен був поновити виплату пенсії в порядку, передбаченому статтею 46 Закону №1058, що відповідачем здійснено не було, чим порушено право позивача на вільне володіння своїм майном у вигляді пенсії.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного від 03 квітня 2026 року по справі № 520/1474/26 в повному обсязі та ухвалити нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що зобов`язань до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо поновлення виплати та призначення пенсії ОСОБА_1 , рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 по справі №520/6645/25 не містить.

Пенсію по інвалідності позивачу може бути призначено у разі надходження витягу із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про встановлення групи інвалідності, про що було повідомлено позивача листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.02.2026 року № 2000- 0304-8/20912.

Таким чином у спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не порушило прав позивача, а позивачем не доведено порушень, а відповідач у справі, як орган державної виконавчої влади, діяв відповідно до вимог чинного законодавства у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що у цій справі обставини, необхідні для поновлення виплати пенсії були з`ясовані, «Довідку про невизнання інвалідом» № 101 від 27 грудня 2024 року, на яку спирався відповідач, скасовано судовим рішенням. Позивач двічі звертався до відповідача із заявами про поновлення виплати пенсії та надавав копію судового рішення, додатково Комунальний заклад охорони здоров`я Харківської обласної військової адміністрації «Обласний центр медико-соціальної експертизи» листом № 01-13/850 від 17 листопада 2025 року повідомив відповідача про скасування довідки. За таких обставин обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії виникав безпосередньо із Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не лише з можливого окремого судового припису.

Вважає, що доводи апеляційної скарги про відсутність прямого зобов`язання у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі № 520/6645/25 не свідчить про законність бездіяльності відповідача та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 520/1474/26 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 520/1474/26 залишити без змін .

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених вимог, апеляційним судом не надається оцінка рішенню суду в частині відмови.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

03.03.2025 від Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшла довідка від 27.12.2024р. №101, в якій зазначено, що розширеною експертною комісією закладу скасовано рішення міжрайонної Слобідської МСЕК про встановлення інвалідності ОСОБА_1 з 06.03.2023.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було прийнято рішення від 04.03.2025 №204750016007 про відсутність права на призначення пенсії по інвалідності з 06.03.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 по справі №520/6645/25 визнано протиправним та скасовано Довідку Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» № 101 про невизнання інвалідом стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.03.2023 року.

17.11.2025 від Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов лист за №01-13/850 в якому повідомлялось, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 по справі №520/6645/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» «Довідка про невизнання інвалідом» від 27.12.2024 №101 Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» визнана протиправною та скасована.

В подальшому, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, в якій просив, зокрема, поновити йому призначену пенсію по інвалідності з березня 2025 року по 01 квітня 2026 року.

ГУ ПФУ в Харківській області листом від 30.09.2025р. №29097-30665/П-03/8-2000/25 повідомило позивача, що на адресу пенсійного фонду дані про скасування довідки від 27.12.2024 №101, виданої комунальним закладом охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» не надходили, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025р. по справі №520/6645/25 не містить зобов`язань щодо поновлення виплати пенсії, тому підстави для поновлення виплати пенсії по інвалідності відсутні.

Не погодившись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини першої зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону №1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому статтею 46 Закону №1058.

Заява про поновлення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (пункт 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1).

Судовим розглядом встановлено, що виплату пенсії позивачу припинено у зв`язку із скасуванням рішення міжрайонної Слобідської МСЕК про встановлення інвалідності ОСОБА_1 з 06.03.2023.

Проте, в подальшому рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 по справі №520/6645/25 визнано протиправним та скасовано Довідку Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» № 101 про невизнання інвалідом стосовно ОСОБА_1 , з 06.03.2023 року.

Крім того, Комунальним закладом охорони здоров`я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації було повідомлено ГУ ПФУ в Харківській області про скасування довідки № 101 про невизнання інвалідом стосовно ОСОБА_1 , з 06.03.2023 року.

Таким чином, після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення виплати пенсії, а саме скасування довідки про невизнання інвалідом стосовно позивача, пенсійний орган повинен був поновити виплату пенсії в порядку, передбаченому статтею 46 Закону №1058, що відповідачем здійснено не було, чим порушено право позивача на вільне володіння своїм майном у вигляді пенсії, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

З огляду на наведене бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо поновлення виплати пенсії позивачу підлягає визнанню протиправною, а порушені права - захисту шляхом зобов`язання відповідача поновити виплату позивачу пенсії з дня припинення її виплати, оскільки зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії по інвалідності з моменту припинення такої виплати, з урахуванням усіх належних до виплати сум за відповідний період відповідає меті належного поновлення прав позивача та слугуватиме досягненню того, щоб виниклий між сторонами спір було остаточно вирішено. Зазначене відповідає принципу ефективного захисту.

Враховуючи наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з березня 2025 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії по інвалідності другої групи ОСОБА_1 з моменту припинення такої виплати з березня 2025 року, з урахуванням усіх належних до виплати сум за відповідний період.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 по справі № 520/1474/26 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко