Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №520/5026/22 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 р.Справа № 520/5026/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 р. (ухвалене суддею Сагайдаком В.В.) по справі № 520/5026/22

за позовом Акціонерного товариства “Завод "Електроважмаш”

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш» (в подальшому – АТ «Завод «Електроважмаш») звернулося до суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2022 р.: № 03335000702, яким застосовано штраф в розмірі 62250,17 грн. за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних; № 03135000702, яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість по декларації за грудень 2021 року в розмірі 535486 грн.; № 03035000702, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату військового збору у розмірі 1100886,72 грн.; № 02935000702, яким застосовано штраф за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб у розмірі 13099788,68 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 р. позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 р. скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2022 р. № 03335000702, № 03135000702 в частині зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 124500 грн. (щодо гарантійного ремонту); № 03035000702, № 02935000702 (щодо штрафу за несвоєчасну сплату податку на додану вартість та військового збору); в цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.11.2023 р.: касаційну скаргу АТ «Завод «Електроважмаш» задоволено частково, касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 р. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 р. у справі № 520/5026/22 скасовано в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.06.2022 р. № 03035000702, № 02935000702; справу № 520/5026/22 за адміністративним позовом АТ «Завод «Електроважмаш» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.06.2022 р. № 03035000702, № 02935000702 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду; в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 р. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 р. в справі № 520/5026/22 залишено без змін.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 р. відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 р. та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ «Завод «Електроважмаш» з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, правильності обчислення податку на додану вартість, правильності нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.07.2021 р. по 31.12.2021 р., за результатами якої складено акт № 41/35-00-07-02-05/00213121 від 07.02.2022 р. з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2021 р. по 31.12.2021 р., дотримання податковою законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2021 р. по 31.12.2021 р. та контролю за правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2021 р. по 31.12.2021 р., яким, зокрема, встановлено порушення: підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб за червень 2021 року в сумі 2201551,85 грн., за липень 2021 року в сумі 2 688 312,43 грн., за серпень 2021 року в сумі 4229066,74 грн., за вересень 2021 року в сумі 3251027,41 грн., несплата податку на доходи фізичних осіб станом на 30.11.2021 р. за вересень 2021 року в сумі 1178939,12 грн. та за жовтень 2021 року в сумі 3917487,36 грн.; підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата військового збору за червень 2021 року в сумі 185006,31 грн., за липень 2021 року в сумі 225805,27 грн., за серпень 2021 року в сумі 355325,47 грн., за вересень 2021 року в сумі 271229,02 грн., несплата податку на доходи фізичних осіб станом на 30.11.2021 р. за вересень 2021 року в сумі 99802,36 грн. та за жовтень 2021 року в сумі 330680,53 грн.

На підставі вищевказаних висновків акту перевірки, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 03035000702 від 16.06.2022 р. на загальну суму 1100886,72 грн. (штрафні санкції за несвоєчасну сплату військового збору); № 02935000702 від 16.06.2022 р. на загальну суму 13099788,68 грн. (штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб).

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача обґрунтовані, у зв`язку з чим не підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 49.18.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.п.168.1.2 ст.168 Податкового кодексу України, податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до відповідного бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.5 ст.168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок на доходи фізичних осіб, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 171.1 пункту 171 Податкового кодексу України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до п. 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є: особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп; платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).

Підпунктом 1.2. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування збором є: для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу; для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу (підпункт 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 1.6. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, платники збору, зазначені у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Спеціальною статтею Податкового кодексу України, яка встановлює відповідальність податкового агента за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати, є стаття 125-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 125-1.1 статті 125-1 Податкового кодексу України, не нарахування та/або неутримання та/або несплата (неперерахування) та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-1.2 ст. 125-1 Податкового кодексу України).

Діяння, передбачені пунктом 125-1.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-1.3 ст. 125-1 Податкового кодексу України).

Діяння, передбачені пунктом 125-1.2 цієї статті, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-1.4 ст. 125-1 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 111.1 ст. 111 Податкового кодексу України, за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Відповідно до п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно з п. 111.4 ст.111 Податкового кодексу України, особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до п. 112.1 ст. 112 Податкового кодексу України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу (п. 112.5 ст. 112 Податкового кодексу України).

Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом (п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України).

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що для накладення штрафу на платника податків або податкового агента на підставі п. 125-1.4 ст. 125-1 Податкового кодексу України за вчинення протягом 1095 днів втретє або більше діяння, передбаченого п. 125-1.2 цієї статті, необхідною умовою є наявність податкових повідомлень-рішень, на підставі яких особа притягалася до фінансової відповідальності два або більше разів протягом 1095 днів.

Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 03035000702 від 16.06.2022 р. на загальну суму 1100886,72 грн. (штрафні санкції за несвоєчасну сплату військового збору) та № 02935000702 від 16.06.2022 р. на загальну суму 13099788,68 грн. (штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб), контролюючим органом до позивача застосовано штраф у розмірі 75 % від суми податку, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету.

На підтвердження вчинення позивачем несплати та несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору протягом 1095 днів втретє відповідачем надано до суду копії витягів з попередніх актів перевірок позивача від 26.05.2021 р. № 177/35-00-07/00213121 та від 26.10.2021 р. № 389/35-0007-02/00213121, якими встановлені порушення в частині несвоєчасної сплати та несплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з липня 2020 року по грудень 2020 року, січень та травень 2021 року.

Проте, контролюючим органом ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надано доказів притягнення позивача два і більше разів протягом 1095 днів відповідними податковими повідомленнями-рішеннями до фінансової відповідальності у вигляді штрафу на підставі ст. 125.1 Податкового кодексу України за порушення пункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідно до п. 111.4 ст. 111 Податкового кодексу України, позивач не може вважатися особою, що вчинила правопорушення протягом 1095 днів втретє або більше, оскільки АТ «Завод «Електроважмаш» протягом 1095 днів не притягувалося до відповідальності за порушення пункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, у встановленому цим Кодексом порядку.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача № 03035000702 від 16.06.2022 р., № 02935000702 від 16.06.2022 р. необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, так як контролюючим органом безпідставно накладено на АТ «Завод «Електроважмаш» штраф у розмірі 75 % від суми податку, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету.

Доводи відповідача, що у спірних правовідносинах необхідно застосовувати висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 р. у справі № 820/11382/15, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин, так як правовідносини у справі № 820/11382/15 виникли до доповнення Податкового кодексу України пунктом 111.4 статті 111 Податкового кодексу України на підставі Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним: скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 р.; ухвалити постанову, якою позов АТ «Завод «Електроважмаш» задовольнити; скасувати податкові повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 03035000702 від 16.06.2022 р., № 02935000702 від 16.06.2022 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовим розглядом встановлено, що при поданні адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 24810 грн., та за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 29772 грн.

Таким чином, судові витрати за подання адміністративного позову в розмірі 24810 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 29772 грн., а всього 54582 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 315, 316, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 р. по справі № 520/5026/22 скасувати.

Ухвалити постанову, якою позов Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 03035000702 від 16.06.2022 р., № 02935000702 від 16.06.2022 р.

Стягнути на користь Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) гривень та за подання апеляційної скарги в розмірі 29772 (двадцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят дві) гривні, а разом 54582 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дві) гривні

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено 17.06.2026 року