Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №520/13208/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Панов М.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 р. Справа № 520/13208/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/13208/25

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі- відповідач), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у направленні заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на доопрацювання;

- зобов`язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні

В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що Міністерства оборони України безпідставно направило на доопрацювання її документи для призначення одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_3 , з яким рішенням суду встановлено факт їх проживання однією сім`єю як чоловіка і жінки.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про відмову, суд першої інстанції виходив з того, що на дату загибелі солдата ОСОБА_4 (23.02.2024), коло осіб - отримувачів одноразової грошової допомоги чітко визначалося статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ у редакції Закону № 2489-ІХ від 29.07.2022. Ця норма недвозначно встановлювала: «право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягни повноліття, утриманці загиблого (померлого)». Водночас, оскільки позивачка на момент загибелі ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не була ні дружиною загиблого, ні утриманцем, не надала доказів перебування на утриманні загиблого ОСОБА_4 , тому суд дійшов висновку, що у неї не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі № 520/13208/25. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у направленні заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на доопрацювання, зобов`язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24.09.2024 у справі №636/5033/24 (набрало законної сили 24.10.2024), яким встановлено факт спільного проживання позивачки із померлим військовослужбовцем однією сім`єю як чоловіка та жінки.

Вказує, що вона звернулась до відповідача із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка як дружина загиблого, однак підставою для повернення документів на доопрацювання відповідач визначає відсутність документів на підтвердження статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця (не надано рішення суду, яким встановлено факт перебування позивачки на утриманні загиблого відповідно до Закону №2011-ХІІ, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги). Разом з тим, положення частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII передбачають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема і одного із подружжя, який не одружився вдруге та, як зазначалось раніше, факт того, що позивачка є одним із подружжя встановлено судом.

Однак суд першої інстанції фактично вийшов за межі предмета спору та досліджував питання наявності у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги, хоча предметом даної справи є виключно правомірність поведінки Міністерства оборони України щодо повернення документів на доопрацювання.

Вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі № 520/13208/25 є передчасним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що відповідно до наданих документів, позивач не відноситься до одного з подружжя та неможливо встановити, чи є вона непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на утриманні загиблого. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на розгляд Комісії не надано. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області (справа №636/5033/24 від 24.09.2024), яке набрало законної сили 24.10.2024, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 2011 року по 23.02.2024, не встановлює факт, що має юридичне значення, про перебування позивача на утриманні ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що спірні правовідносини підлягають регулюванню законодавством, чинним саме на момент виникнення права на одноразову грошову допомогу, тобто станом на дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 - 23.02.2024 позивач не належала до жодної із категорій осіб визначених ст. 16-1 Закону №2011-XII, оскільки позивачка не перебувала із загиблим військовослужбовцем у зареєстрованому шлюбі, що прямо визнається нею самою та підтверджується матеріалами справи.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі №520/13208/25 залишити без змін.

Відповідач надав додаткові пояснення, в яких просив врахувати висновки Верховного Суду викладені у постанові від 12.05.2026 у справі №280/1098/25 та від 19.05.2026 у справі №600/56077/25.

Позивачка подала клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжних документів щодо здійснення оплат за електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 та лист ПрАТ «Харківенергозбут». Вказала, що докази мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки підтверджують факт спільного проживання позивача з померлим, ведення спільного побуту, перебування у сімейних (шлюбних) відносинах, а також факт утримання позивача померлим шляхом здійснення ним систематичних оплат комунальних послуг за місцем спільного проживання.

Позивачка повідомлена про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду рекомендованими листами, які відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення нею отримано. Відповідач та третя особа повідомлені шляхом направлення копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету .

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23 лютого 2024 року в ході виконання завдання біля н.п. Сєверне Донецької області, зник безвісти стрілець-помічник гранатометника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить Сповіщення сім`ї №72 від 27 лютого 2024 року.

29 лютого 2024 року до чергової частини Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець ЗСУ, ВЧ НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій у населеному пункті Сєверне, Очеретинської територіальної громади, Покровського району, Донецької області 23.02.2024 зник безвісти та до цього часу його місце знаходження невідомо.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №61 від 23 квітня 2024 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в н.п. Сєверне Донецької області. Причиною смерті, як зазначено в Довідці про причину смерті №61 є ушкодження внаслідок дії вибухів та осколків.

07 травня 2024 року Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було складено відповідний актовий запис №354 про смерть ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть (повторно) серії НОМЕР_2 . Згідно довідки №5 від 08 травня 2024 року, виданій ОСОБА_1 , дійсно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та похований на Малинівському цвинтарі 03 травня 2024 року.

За твердженням позивачки з 2011 року вона - ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_2 проживали разом, як дружина і чоловік та вели спільне сумісне господарство. Шлюб не реєстрували, оскільки в цьому не було потреби. На момент смерті ОСОБА_2 фактично проживав разом з ОСОБА_1 та спільною донькою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №07-02-01-17/850 від 28 травня 2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася спільна донька, ОСОБА_5 , про що 28 вересня 2012 року складено відповідний актовий запис №65 Виконавчим комітетом Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками новонародженого вказані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

01 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Чугуївського міського суду Харківської області з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

24 вересня 2024 року Чугуївським міським судом Харківської області було винесено рішення по справі №636/5033/24, яким встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без реєстрації шлюбу у період з 2011 року по 23 лютого 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Після того, як рішення суду вступило в законну силу, позивачка звернулася до Міністерства оборони України з відповідною заявою та пакетом документів про призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги, як дружині загиблого військовослужбовця, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13 грудня 2024 року №291/168: “Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги: відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 №168 матері та дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 від 07.05.2024 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 26.11.2024 №321/КЦ/12355 - в розмірі 2/3 частини 15 000 000 грн., в сумі 10 000 000 (Десять мільйонів) грн. 00 коп. У рівних частках кожній.”

30.09.2023 за результатом розгляду поданих позивачкою заяви та документів комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про повернення на доопрацювання вказаних документів для призначення одноразової грошової допомоги. У витязі з протоколу зокрема, зазначено, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 24.09.2024 у справі №636/5033/24 встановлено лише юридичний факт про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 2011 року по 23.02.2024. Проте судом не встановлено факт, що має юридичне значення, про перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 , відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Вказано, що заявниці необхідно надати документи, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Позивачка вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду її заяви як дружини загиблого, звернулася до суду з цим позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон №2011-XII (в редакції на дату загибелі військовослужбовця) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

За правилами частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто на дату смерті військовослужбовця) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Частиною 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (статтю 16-2 доповнено пунктом 3 згідно із Законом №2489-IX від 29.07.2022, застосовується з 24.02.2022).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по цей час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

Згідно з частинами шостою, восьмою, дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби.

За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначається Порядком №975.

За приписами пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Як передбачено пунктом 10 Порядку №975, члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Аналіз правових норм Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 свідчать про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім`ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21.

Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на дату смерті військовослужбовця) якою встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Таким чином, законодавець у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, а саме: батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги мають виключно ті особи, які прямо визначені законом, або ті, які відповідають спеціальному статусу утриманця та підтверджують його у встановленому порядку.

Як установлено судовим розглядом та підтверджується матеріалами справи, обставина, що смерть ОСОБА_2 пов`язана з виконанням бойового завдання в ході ведення бойових дій відповідачем не оспорюється.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є висновок відповідача про те, що відповідно до наданих документів ОСОБА_6 не відноситься до одного з подружжя та за наданим документами неможливо встановити чи є вона непрацездатною особою та перебувала на утриманні загиблого та, як наслідок, прийняття ним рішення про повернення документів на доопрацювання для можливості надати ОСОБА_6 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" документів, які підтверджують її перебування на утриманні ОСОБА_2 .

Відповідачем не прийнято до уваги надане позивачкою рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 вересня 2024 року у справі №636/5033/24, яким встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без реєстрації шлюбу у період з 2011 року по 23 лютого 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 .

З цього приводу, колегія суддів вказує, що Верховним Судом у тотожних правовідносинах у постанові від 19.05.2026 у справі №600/1860/25-а та у постанові від 12.05.2026 у справі №280/1098/25 зроблено висновок про те, що сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу має преюдиційне значення виключно щодо підтвердження відповідних фактичних обставин (спільного побуту, ведення господарства, наявності взаємних прав та обов`язків), може підтверджувати належність позивачки до категорії членів сім`ї у розумінні сімейного законодавства, однак не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів одноразової грошової допомоги.

Суд не ставив під сумнів добросовісність звернення позивачки та значення встановленого судовим рішенням факту її проживання із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю. Водночас справедливість у справах цієї категорії полягає у передбачуваному й однаковому застосуванні спеціального закону до всіх осіб, які претендують на отримання одноразової грошової допомоги.

Верховний Суд також врахував, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно повинно мати більш конкретний характер, ніж проста надія, і ґрунтуватися на законодавчому положенні або правовому акті, такому як судове рішення, що стосується відповідного майнового інтересу» (рішення у справах "Копецький проти Словаччини" [GC] (заява № 44912/98, пп. 49-52), "Белане Надь проти Угорщини" [GC] (заява № 53080/13, п. 75). Оскільки станом на дату смерті військовослужбовця стаття 16-1 Закону № 2011-XII не відносила осіб, які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до самостійного кола отримувачів одноразової грошової допомоги, у позивачки не було достатньої правової основи для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати саме з такої підстави.

Колегія суддів додатково наголосила, що положення статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення права, мають імперативний характер та визначають вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим застосування норм інших галузей права, зокрема Сімейного кодексу України, не може змінювати або розширювати суб`єктний склад отримувачів одноразової грошової допомоги, прямо визначений спеціальним законом.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, які за приписами частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність факту протиправної бездіяльності з боку відповідача.

Повертаючись до змісту оскаржуваного рішення відповідача, колегія суддів вказує, що за результатами розгляду документів позивачки їх було повернуто на доопрацювання з метою надання підтверджень її перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, що у разі доведення може свідчити про належність позивачки до однієї з категорій осіб, визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII.

Відповідно до абзаців 2-3 пункту 23 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку (заяви особи, яка має право на отримання допомоги), приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, оскільки подані позивачкою документи не підтверджували її належності до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця. За відсутності таких доказів відповідач обґрунтовано повернув документи на доопрацювання з метою надання документів, які могли б підтвердити її статус утриманця у розумінні норм спеціального законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів вказує, що надані позивачкою документи з ПрАТ «Харківенергозбут» не впливають на висновки суду, оскільки не доводять факт того, що позивачка перебувала на утриманні ОСОБА_2 в розумінні статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 по справі № 520/13208/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко