Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №511/3599/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3329/26

Справа № 511/3599/24

Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Драгомерецького М. М.,

суддів Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

при секретарі Узун Н. Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк», в інтересах якого діє адвокат Запорожцев Віталій Вікторович, на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Таскомбанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом до Акціонерного Товариства «Таскомбанк» (-далі АТ «Таскомбанк» в якому просить стягнути з банка на її користь безпідставно списані невідомою особою з її карткового рахунку грошові кошти в сумі 79 722,95 грн, а також скасувати нараховані їй банком відсотки, пеню, штрафні санкції, комісію у зв`язку із безпідставним списанням коштів.

Позов обґрунтовувала тим, що вона є клієнтом АТ «Таскомбанк». 25 березня 2024 року на її ім`я у АТ «Таскомбанк» був відкритий картковий рахунок НОМЕР_1 , до якого була випущена віртуальна платіжна картка izibank за номером НОМЕР_2 , на рахунок банком надано кошти і 25 березня 2024 року о 14 годині 54 хвилини нею у телефоні марки IPhone 11 із фінансовим номером: НОМЕР_3 , був встановлений мобільний додаток «izibank - легкий мобільний банк».

Однак, в цей же день 25 березня 2024 року через 5 хвилин, після її реєстрації у мобільному додатку «izibank - легкий мобільний банк», до даного додатку сторонніми особами від її імені, без її згоди незаконно було отримано доступ з іншого пристрою марки Samsung SM-A055F, та було списано кредитні кошти в сумі 79 722,95 грн трьома переказами.

Про вищевказане безпідставне списання коштів в сумі 79 722,95 грн вона дізналась пізніше шляхом доступу до веб-банкінгу izibank. Позивачка невідкладно звернулась до АТ «Таскомбанк» та просила відновити їй залишок на картці та не нараховувати штрафні санкції, а також невідкладно звернулась до Роздільнянського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення. 26 березня 2024 року відомості за даною заявою були внесені до ЄРДР із правовою кваліфікацією за ч.4 ст. 190 КК України, відповідному кримінальному провадженню було присвоєно номер 12024162390000241.

Позивачка зазначала, що не вчиняла будь-якого розпорядження або інших дій щодо списання/перерахунку вищевказаних коштів в сумі 79 722,95 грн із випущеної на її ім`я віртуальної платіжної картки izibank та будь-яким чином не підтверджувала проведення вищевказаних дій та транзакції.

Крім того, відповідно до наданої їй банком довідки про залишок, заборгованості рух коштів по рахунку НОМЕР_1 , до якого була випущена віртуальна платіжна картка izibank за номером НОМЕР_2 , вищевказані кошти в сумі 79 722,95 грн були переховані із випущеної на її ім`я АТ «Таскомбанк» віртуальної платіжної картки izibank за номером НОМЕР_2 , через термінали самообслуговування АТ «Таскомбанк» № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , розташовані в головному офісі АТ «Таскомбанк»» за адресою: 01032, Україна, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок, 30.

Тоді як вона на момент списання сторонніми особами кредитних коштів знаходилась на території Роздільнянського району Одеської області і доступу до цих терміналів не мала.

Між тим відповідач відмовився в добровільному порядку відновити залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням вищевказаних операцій, та скасувати всі відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії, а тому вона вимушена була звернутися до суду за захистом порушених прав.

На підставі викладеного, просила позов задовольнити та стягнути з банка на користь ОСОБА_1 безпідставно списані кошти в сумі 79 722,95 грн, а також скасувати нараховані відсотки, пеню, штрафні санкції, комісію.

Від представника АТ «Таксомбанк» до суду першої інстанції надійшов віздив на позовну заяву, в якому банк просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог щодо повернення Банком коштів заявлених позивачкою. Щодо проведених клієнтом платіжних операцій, то вважають, що оскаржувані операції було здійснено після успішної аутентифікації в обліковому записі клієнта з використанням зареєстрованого в банку номеру мобільного телефону та підтвердження операцій кодами. Операції здійснені з використанням одноразового цифрового паролю , що підтверджує здійсненні операції клієнтом у мобільному додатку, а отже вчинені за участю клієнта.

Вищевказані операції проводилися в обліковому записі позивачки в системі дистанційного банківського обслуговування після успішної аутентифікації в обліковому записі клієнта, СМС з одноразовими паролями були доставлені на фінансовий телефон позивачки. Тому вважають, що операції могли бути проведені за участю позивачки або через розголошення нею особистих даних та надання доступу до свого аккаунту або мобільного пристрою третім особам, що заборонено умовами ДКБО відомостей. Також зазначили, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту (а.с. 43).

29 травня 2025 року рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області позовні вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживачів та стягнення коштів задоволено.

Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 79 722,95 грн, які були безпідставно списані із виданої 25 березня 2024 року із випущеної на ім`я ОСОБА_1 АТ "Таскомбанк" віртуальної платіжної картки izibank за номер НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_1 ).

Зобов`язано АТ «Таскомбанк» скасувати всі відсотки, пеню, штрафні санкції, комісію, нараховані ОСОБА_1 АТ «Таскомбанк», у зв`язку із безпідставним списанням 25.03.2024, із випущеної на ім`я ОСОБА_1 АТ «Таскомбанк» віртуальної платіжної картки izibank за номер НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_1 ), кредитних коштів в сумі 79 722,95 грн.

Стягнути з АТ «Таскомбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник АТ «Таскомбанк» - адвокат Запорожцев В. В. подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 травня 2025 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Від позивачки до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому ОСОБА_1 наголошує на правильності висновків суду першої інстанції та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання, призначене на 27 травня 2026 року об 15:10 год учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 199-201).

Від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Панчошенко С. О. до апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Згідно положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення вказаним вимогам відповідає, а подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи вимоги позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Таскомбанк».

25 березня 2024 року нею була підписана Заява-Договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування в межах проекту «izibank» (далі - ДКБО).

Відповідно до п. 8 Заяви-Договору та розділу Згода та запевнення Клієнта до Договору, який є невід`ємною частиною цієї заяви договору, підписаних клієнтом через додаток в Мобільному пристрої «izibank» та за допомогою Удосконаленого Електронного Підпису, ОСОБА_1 підтверджує, що ознайомилась з умовами Договору, публічної пропозиції, ДКБО, Тарифами, правилами користування електронними платіжними засобами, умовами відкриття та обслуговування рахунків, умовами надання банківських платіжних послуг, отримання кредитів тощо.

Згідно умов зазначеної Заяви-договору ОСОБА_2 ознайомившись з умовами ДКБО, Тарифами, тощо, розміщеними на сайті AT «Таскомбанк», http//tascombank.ua, просить Банк, зокрема, відкрити їй поточний банківський рахунок НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, оформити на її ім`я платіжну картку.

Відповідно до наданої довідки №7434/71.3.-Д від 22.10.2024 зазначеному вище кредиту присвоєно №002/25459369-CK_SB від 25.03.2024 (а. с. 60)

25 березня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 у АТ «Таскомбанк» був відкритий Картковий рахунок НОМЕР_1 , до якого була випущена віртуальна платіжна картка izibank за номером № НОМЕР_2 . (а.с. 14-16, 52-58)

З метою дистанційного керування даним банківським рахунком ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14:54 год ОСОБА_1 у належному їй телефоні марки IPhone 11 із фінансовим номером: НОМЕР_3 , був встановлений мобільний додаток «izibank - легкий мобільний банк».

25 березня 2024 року, через 5 хвилин після реєстрації ОСОБА_1 у мобільному додатку «izibank - легкий мобільний банк» було списано кредитні кошти із випущеної на її ім`я АТ «Таскомбанк» віртуальної платіжної картки izibank за номером НОМЕР_2 , в сумі 79 722,95 грн.

Згідно довідки з інформацією від АТ «Таскомбанк» від 13.01.2025 за №212/47.7-БТ, отриманої на підставі ухвали суду з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 , операції по якому можна здійснювати за допомогою платіжної картки НОМЕР_6 було здійснено переказ/перерахування кредитних грошових коштів в сумі 79 722,95 грн на:

банківську платіжну карту НОМЕР_6 через мобільний застосунок (з мобільного пристрою Samsung SM-A055F) за допомогою віртуального терміналу № НОМЕР_5 в сумі 29 999 грн, комісійні 1 469,95 грн;

банківський рахунок № НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_9 ) через мобільний застосунок (з мобільного пристрою Samsung SM-A055F) за допомогою віртуального терміналу № НОМЕР_4 в сумі 30 000 грн, комісійні 1 470 грн;

банківський рахунок № НОМЕР_10 ( НОМЕР_8 ) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_9 ) через мобільний застосунок (з мобільного пристрою Samsung SM-A055F) за допомогою віртуального терміналу №31000882 в сумі 16 000 грн, комісійні 784 грн;

Також було надано банком відомості щодо телекомунікаційних з`єднань системи «Банк-клієнт» (мобільного банкінгу), з котрих здійснювався вхід до мобільного застосунку IZIBANK ОСОБА_1 , про дату та час фактичного перерахування з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в гривнях, операції по якому можна здійснювати за допомогою платіжної картки № НОМЕР_2 кредитних грошових коштів в сумі 79 722,95 грн:

1) 25.03.2024 о 15:05:46 год перераховано грошові кошти в сумі 29 999 грн, комісійні 1 469,95 грн,

2) 25.03.2024 о 15:06:24 год перераховано грошові кошти в сумі 30 000 грн, комісійні 1470 грн,

3) 25.03.2024 о 15:09:34 год перераховано грошові кошти в сумі 16 000 грн, комісійні 784 грн (а.с. 91-92).

Щодо відомостей про всі дзвінки, здійснені 25.03.2024 з номера НОМЕР_3 ОСОБА_1 до АТ «Таскомбанк», то вихідних дзвінків від АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 не було.

Також в довідці банк повідомив, що по даному факту проводилося службове розслідування і встановлено ознаки зовнішнього шахрайства.

Відповідно до довідки про залишок заборгованості та рух коштів по рахунку НОМЕР_1 , до якого була випущена віртуальна платіжна картка izibank за номером НОМЕР_2 , наданої їй АТ «Таскомбанк» від 27.06.2024, вищевказані кошти в сумі 79 722,95 грн, були переховані із картки позивачки через термінали самообслуговування АТ «Таскомбанк» №31000882 та №31000883, розташовані в головному офісі АТ «Таскомбанк» за адресою: 01032, Україна, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30 (а.с.17-18).

Позивачка ОСОБА_1 невідкладно звернулась до АТ «Таскомбанк» та повідомила представників банку про незаконне списання із випущеної на її ім`я АТ «Таскомбанк» віртуальної платіжної картки izibank за номером НОМЕР_2 , без її згоди.

Також 25.03.2024 вона невідкладно звернулась до Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. 26 березня 2024 року відомості за даною заявою були внесені до ЄРДР із правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 190 КК України відповідному кримінальному провадженню було присвоєно №12024162390000241, що підтверджується витягом із ЄРДР долученим до позову (а. с. 28)

В апеляційній скарзі банком зазначено, що судом першої інстанції було передчасно зроблено висновок про необхідність доведення санкціонованості операцій саме відповідачем, хоча, як вважає скаржник, обставини справи вказують та не, що вказані позивачкою операції щодо перерахунку грошових коштів були проведені за її участі і жодних доказів того, що це було зроблено відповідачем у справі немає. Крім того, відповідач посилається на висновки Верховного суду в яких зазначено, що саме на клієнта покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання паролів, ПІН-кодів CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки, розголошення інформації, тощо.

Апеляційний суд, відхиляючи вказані доводи апеляційної скарги, зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. ч. 1-3 с. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За змістом ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до ч. ч. 7-9 розділу VI "Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками" Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі №6-71цс15 та неодноразово підтверджено зокрема у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №202/10128/14, від 13.09.2019 у справі №501/4443/14, від 20.11.2019 у справі №577/4224/16, від 17.06.2021 у справі №759/4025/19, від 16.08.2023 у справі №176/1445/22,

У постанові Верховного Суду від 08.02.2018 в справі №552/2819/16-ц констатовано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

В свою чергу, у даній справі відсутні відомості щодо ОСОБА_1 , яка як користувач банківських послуг, своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню фінансового телефону, втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу здійснювати платіжні операції, зокрема, знімати чи перераховувати кошти, що у підсумку призвело до здійснення 25 березня 2024 року платіжних операції зі списання з її карткового рахунку грошових коштів.

При цьому встановлено, що позивачка звернулася як до відповідача щодо несанкціонованого списання коштів з її рахунку, так і до органів поліції, якими за заявою позивачки розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Натомість АТ «Таскомбанк» не надало доказів того, що операція, заявлена клієнтом як спірна, виконана згідно із усіма вимогами платіжної системи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Судом було встановлено, що 25 березня 2024 року після реєстрації ОСОБА_1 у мобільному додатку «izibank - легкий мобільний банк», з її рахунку НОМЕР_1 було зроблено переказ на інші картки за допомогою мобільного пристрою трьома переказами на суму 79 722,95 грн.

Здійснення вказаних операцій відбулося за рахунок кредитних коштів. Ліміт був встановлений банком. Оскільки виконання транзакцій було здійснено з використанням кредитних коштів, банк також списав з позивача комісії.

Оскільки, тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк, в свою чергу, зобов`язаний ідентифікувати його особу встановлення, що власник рахунка та ініціатора списання коштів є однією особою це запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку незаконного списання грошей з поточного рахунку клієнта, фінансова установа повинна нести відповідальність.

Після списання коштів із рахунку позивачка ОСОБА_1 звернулася до Банку із заявою про блокування кредитної картки та до правоохоронних органів з приводу заволодіння невідомою особою грошовими коштами шляхом зняття таких коштів з кредитної картки.

Судом першої інстанції вірно зазначено про те, що позивачка своєчасно повідомила банк про використання її даних і платіжної картки іншою особою, тобто виконала вимоги законодавства щодо зберігання спеціального платіжного засобу (картки), контролювання руху коштів та повідомлення банку про платіжну операцію, а тому, такий учасник справи не повинен нести відповідальності за вказані операції.

Крім того, відсутні відомості щодо повідомлення ОСОБА_1 своїх банківських даних третім особам, введення таких даних на сторонніх веб-сайтах, що могло б стати причиною використання платіжної інформації сторонніми особами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, апеляційний суд виходить з того, що за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.08.2023 у справі №176/1445/22.

У постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №537/3312/16-ц зазначено: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Відтак, наведені АТ «Таскомбанк» у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони спростовуються встановленими судом обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 травня 2025 року ухвалено з додержанням норм процесуального права, підстав для його скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк», в інтересах якого діє адвокат Запорожцев Віталій Вікторович, - залишити без задоволення.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 08 червня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

С. М. Сегеда