Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №947/45487/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-з/813/302/26

Справа № 947/45487/25

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши питання щодо стягнення судових витрат за заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна, про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2026 року, постановленого під головуванням судді Калініченко Л.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 д ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, в якій позивач просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_1 на утримання дитини — ОСОБА_3 , з 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, до твердої грошової суми — 1598 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто вісім) гривень щомісячно, починаючи з дня подання даної позовної заяви до суду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.02.2026 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 26.05.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, оскаржуване рішення скасовано та ухвалено нове про залишення позовних вимог без задоволення.

28.05.2026 року від ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Хижняк А.В., на адресу суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27000,0 грн.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши справу, перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткової постанови, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення заяви, з наступних підстав.

Статтею 270 ЦПК України, встановлено порядок ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Аналізуючи вимоги статті 270 ЦПК України, слід дійти висновку, що додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, передбачених частиною першою статті 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Згідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови, суд апеляційної інстанції повинен зазначити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Частинами другою-п`ятою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Розподіл судових витрат між сторонами врегульовано положеннями ст. 141 ЦПК України, відповідно до ч. 1 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів за результатами розгляду якого рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.02.2026 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 26.05.2026 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_2 , оскаржуване рішення скасовано та ухвалено нове про залишення позовних вимог без задоволення.

28.05.2026 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Хижняк А.В., про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27000,0 грн.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України)

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28.10.2025 року між Адвокатським об`єднанням «Респонд» та ОСОБА_1 укладеного договір про надання правничої допомг8и № 365/10-25ф.

Також 28.10.2025 року укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору про надання правничої допомоги на представництво та надання допомоги у судах всіх інстанції.

Звертаючись до суду із заявою про стягнення з позивача понесених витрат на правничу допомогу, адвокатом Хижняк А.В., яка діє від імені ОСОБА_1 , надано детальний опис виконаних робіт, згідно якого адвокатське об`єднання «Респонд» надало правничу допомогу на загальну вартість 27000,0 грн. Також представником відповідача надано до суду акт приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги № 365/10-25ф від 28.10.2025 року.

28.05.2026 року ОСОБА_2 подано до апеляційного суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, зазначаючи про не співмірність заявлених витрат складності справи та обсягу наданих послуг, а також, посилаючись на матеріальний стан позивача, у зв`язку із чим стягнення заявлених коштів є фізично неможливим.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36),від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Разом з тим, суд акцентує увагу на тому, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Зважаючи на викладене, при вирішенні питання про розподіл судових витрат для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи, чи вони були (мали бути) фактично понесені, а також оцінювати їх необхідність.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу, що на стадії апеляційного розгляду правова позиція відповідача вже була сформована, що вбачається також зі змісту поданих представником відповідача відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи фактично за участю представника відповідача проведеного лише два судових засідання.

Європейський суд з прав людини також підкреслює, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв: реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Така думка, зокрема, проілюстрована в рішенні ЄСПЛ у справі East/west Alliance Limited проти України).

Таким чином, дослідивши заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрати на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат, що становить 27000,0 грн, зважаючи на категорію справи та фактично виконаних робіт, не відповідає критерію необхідності, дійсності та розумності адвокатських витрат, їх розмір не має характеру співмірності зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг. Відповідно, розмір витрат на правничу допомогу, який відповідатиме критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягає стягненню з позивача за результати перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, становить 3000,0 грн.

В Рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", також звернута увагу на те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 141, 270, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 16 червня 2026 року.

Головуючий О.С. Комлева

Судді Р.Д. Громік

С.М. Сегеди