Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №487/1912/25 — Миколаївський апеляційний суд

18.06.26

22-ц/812/1300/26

Справа №487/1912/25 Головуюча у 1-й інстанції Темнікова А. О.

Провадження № 22ц/812/1300/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 червня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу

за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства Комерційний Банк (далі АТ КБ) «Приватбанк»,

на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 29 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Темнікової А. О. в місті Миколаєві о 8 год 05 хв зі складанням повного рішення, у справі

за позовом

ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк»

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника, звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення 110 600 грн 44 коп., вимоги за яким зменшив подавши 25 липня 2025 року заяву про стягнення з банку безпідставно списаних з банківської картки коштів у розмірі 11 055 грн.

В обґрунтування зменшених позовних вимог зазначив, що АТ КБ «Приватбанк», починаючи з березня 2019 року надає йому різні види банківських послуг, зокрема, на його ім`я у банку відкрито поточний рахунок та видана платіжна картка № НОМЕР_1 , яку він використовує для розрахункових операцій з особисто належними йому коштами.

4 квітня 2022 року на його телефонний номер надійшов дзвінок від особи, яка назвалася працівником компанії «Київстар», та повідомила про пошкодження у нього вдома дротів інтернет-зв`язку, внаслідок чого для проведення робіт з відновлення інтернет-зв`язку йому необхідно підтвердити коди від мобільного оператора, які надійдуть на його мобільний номер телефону.

Спілкуючись з представником «Київстару» та знаходячись на блокпосту поза домом, у нього не виникло сумнівів щодо доцільності повідомлення представнику мобільного оператора коду задля відновлення інтернет-зв`язку

Втім, через деякий час мобільний зв`язок на його телефоні зник та був відсутній наступного дня, а 6 квітня 2022 року він дізнався від персонального банківського консультанта про списання з його рахунку 11 055 грн особистих коштів та з кредитного рахунку за виданою на його ім`я банком кредитною карткою 99 545 грн 44 коп.

Того ж дня позивач звернувся до правоохоронних органів та за його заявою зареєстровано кримінальне провадження.

В подальшому, у квітні 2023 року АТ КБ Приватбанк» звернувся до нього з позовом про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі, тієї суми, що була списана незаконно з його кредитного рахунку, і цей спір вирішено судом.

В той же час, незаконно списані з його рахунку особисті кошти в розмірі 11 055 грн досі не повернуті йому банком, хоча їх списання допущено з вини працівників банку та в порушення норм Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Внаслідок цього він змушений звернутись до суду із цим позовом.

У відзиві на позов АТ КБ «Приватбанк» вважало його вимоги необґрунтованими, з огляду на те, що позивачем до суду не надано доказів чому саме дії банку призвели до того, що стороння особа змогла скористатись особистими даними позивача, а також не вказано на обставини, які свідчать про неправильне виконання банком функції емітента під час проведення операцій з картрахунками ОСОБА_1 .

Зазначав про виконання банком усіх необхідних дій з дотриманням встановленого порядку з надання послуг позивачу на підставі укладеного між сторонами у справі договору про надання банківських послуг із використанням належного позивачу фінансового номеру телефону НОМЕР_2 та здійснення банком платіжних операцій з належного позивачу карткового рахунку 5 квітня 2022 року у період з 01 год 31 хв до 01 год 53 хв. з використанням двох телефонних пристроїв та з правильним введенням паролів до застосунку Приват24 та підтвердженням входу.

Наголошував на тому, що позивач, звертаючись з іншого телефону для блокування карток підтвердив розголошення ОТП-паролю, який надійшов йому на фінансовий номер телефону.

У відповіді на відзив позивач, діючи через свого представника, вважав доводи поданого відповідачем відзиву необґрунтованими та заперечив викладені аргументи, зазначивши обставини, переважно викладені у позовній заяві.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 29 травня 2025 року задоволено клопотання відповідача та з АТ «Райффайзен Банк» та ПрАТ «Київстар» витребувані відомості стосовно обставин, які підлягають доказуванню у справі.

У вересні 2025 року відповідач звернувся з заявою, в якій зазначив про пропуск позивачем строку для звернення з заявою про зміну позовних вимог.

У листопаді 2025 року АТ КБ «Приватбанк» надано копію анкети- заяви клієнта, копію заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг та виписку з карткового рахунку ОСОБА_1 .

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 6 листопада 2025 року задоволено клопотання АТ КБ «Приватбанк», та витребувано від ПрАТ «Київстар» відомості щодо факту заміни або перевипуску сім-карти, виписку телефонних дзвінків, відомості про зміст смс та про місце та час блокування і відновлення сім-карти.

У грудні 2025 року ПрАТ «Київстар» надано відомості на виконання вимог вищевказаної ухвали.

У січні 2026 року АТ КБ «Приватбанк» надано додаткові пояснення щодо повідомлень від ПрАТ «Київстар».

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 29 квітня 2026 року зменшені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, ухвалено про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на його користь безпідставно списаних з банківської картки особистих коштів ОСОБА_1 у розмірі 11 055 грн.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості пред`явленого позову, у зв`язку з перерахуванням коштів з карткового рахунку позивача внаслідок недозволеної платіжної операції.

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та з невідповідністю висновків обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На думку відповідача місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав кваліфікувати дії позивача як сприяння у вчиненні шахрайства, оскільки позивач погодився на використання номеру телефону НОМЕР_3 як фінансового номеру телефону, в тому числі для однозначної ідентифікації ОСОБА_1 при здійсненні ним платіжних операцій.

Тому, з огляду на повідомлення ПрАТ «Київстар» про перенесення телефонного фінансового номеру позивача 5 квітня 2022 року о 00 год 16 хв. на е-сім(електронну сім-карту), яке технічно неможливо без погодження з самим користувачем номеру, списання коштів відбулося з банківського рахунку позивача саме з його вини, так як ОСОБА_1 підтверджена добровільна передача невідомій особі коду, що надійшов на його номер телефону через смс, що в подальшому дозволило зловмисникам отримати доступ до його особистого кабінету в мережі оператора зв`язку та перевипустити сім-картку на його платіжний номер на інший пристрій, який перебував у місті Кривий Ріг.

За наведеного, вважав хибним висновок суду щодо вини працівників банку в неналежному блокуванні рахунків, оскільки доводи позивача про зникнення мобільного зв`язку після передачі невідомій особі коду на добу, спростовується деталізацією дзвінків від оператора мобільного зв`язку та фіксацією вхідних дзвінків в мережі базової станції Миколаївської області, що свідчить про наявність у позивача технічної можливості впродовж 4-х годин після дзвінка невідомої особи до остаточного зникнення зв`язку здійснити блокування своїх рахунків. Однак позивачем свідомо або внаслідок грубої необережності таких дій не вчинено, натомість, завдяки його діям невідомі особи отримали доступ до кабінету позивача «Мій Київстар».

Також службовою перевіркою встановлено, що вхід до системи Приват24 здійснювався з використанням логіна та пароля з ручним введенням даних, а також номеру картки та CVV коду, внаслідок чого на банк покладається обов`язок з надання клієнту послуг з виконання дорученої банку операції за розпорядженням клієнта.

Тому, відповідно до норм Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів №705 від 5 листопада 2014 року саме клієнт несе ризик збитків до моменту повідомлення банку про необхідність блокування рахунків.

Посилався на відсутність преюдіції судового рішення, постановленого у іншій справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, оскільки преюдиційне значення має надаватись фактам і обставинам, а не висновкам суду про те, що ОСОБА_1 не сприяв вчиненню шахрайських дій, які є лише правовою оцінкою, та у зв`язку із виявленням нових суттєвих обставин щодо точного часу перенесення сім-карти на е-сім та факт отримання позивачем смс-кодів саме в момент розмови з шахраями.

Вказував на допущені судом процесуальні порушення під час розгляду справи, а саме порушення строку прийняття заяви про зміну предмету позову та підміну позивачем понять зменшення позовних вимог із зміни предмета позову, а також на невідповідність обраного способу захисту та відсутності факту отримання коштів банком.

Зазначав про необґрунтованість заявлених позивачем вимог до банку, оскільки банк не є вигодонабувачем за проведеною та оспорюваною позивачем платіжною операцію, внаслідок чого підстави для стягнення з відповідача коштів відсутні.

Посилався на неспівмірність стягнутих з банку витрат на правничу допомогу.

Наполягав на застосуванні до спірних правовідносин зазначеної ним судової практики.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач, діючи через свою представницю, вважав її доводи необґрунтованими, а судове рішення таким, що ухвалене відповідно до правильно встановлених обставин справи та застосованих норм матеріального права.

Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 15 травня 2026 року та 4 червня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішені справи судом встановлено, що 5 квітня 2018 року, 21 березня 2019 року та 2 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договори шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ( т. 1. а.с.106-126, 17-18) та за ними отримано декілька платіжних карток, серед яких позивачем 20 травня 2020 року отримана платіжна картка MasterCardPlatinum з номером НОМЕР_4 та терміном дії до квітня 2023 року (т. 1. а.с.19).

Під час підписання анкет-заяв ОСОБА_1 , серед іншого, погоджено при здійсненні платіжних операції використання простого електронного підпису: ОТП-пароль, QR-код, підпис стилусом на планшеті у відділенні Банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо (т. 1. а.с.110).

За період з дня видачі кредитних карток та інших платіжних карток і до здійснення спірних операцій 5 квітня 2022 року між ОСОБА_1 та банком спорів щодо користування кредитними та належними йому особисто коштами не виникало.

Разом з тим, у липні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка оспорена ОСОБА_1 з мотивів вчинення відносно нього невідомими особами шахрайських дій за допомогою мобільного зв`язку «Київстар». За наслідками розгляду позову банку у справі №487/6024/23 постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 липня 2025 року рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 8 квітня 2025 року змінено та позовні вимоги банка задоволено частково. З ОСОБА_1 на користь банка стягнуто кредитну заборгованість в сумі 10 419 грн 73 коп. ( т. 2. а.с.13-26).

У змісті постанови апеляційного суду встановлено, що підстави для стягнення на користь банка суми кредитних коштів в розмірі 89 337 грн 57 коп., які були отримані на ім`я ОСОБА_1 через вчинення відносно нього шахрайських дій невідомими особами, за операцією яка не була ним санкціонована.

Апеляційним судом у справі за позовом банка встановлено обставини, які не підлягають доказуванню у цій справі відповідно частини 4 статті 82 ЦПК України, та які свідчать про те, що 4 квітня 2022 року о 14 годині 23 хвилині на мобільний телефон ОСОБА_1 НОМЕР_2 з телефонного номеру НОМЕР_5 надійшов дзвінок від особи, яка назвалася представником мобільного оператор «Київстар» та повідомила про необхідність відновлення інтернет-зв`язку за пошкодженням дротів, для чого запропонувала повідомити код, який надійде від мобільного оператора, що було вчинено ОСОБА_1 . Обставин того, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, її особовому рахунку, акаунту чи додатку «Приват24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 5 квітня 2022 року, судами не встановлено (т.2 а.с.13-26).

Аналогічного змісту обставини, як підстави для подальшого здійснення платіжної операції з перерахування особисто належних позивачу коштів в розмірі 11 055 грн, позивачем доведено і у цій справі, зокрема, за допомогою надання постанови апеляційного суду, яка ухвалена за спором між тими самими сторонами шляхом встановлення тотожних обставин, як підстави для відмови банку у стягненні з позивача несанкціоновано отриманого на його ім`я кредиту.

Доводи банка стосовно неможливості застосування цього рішення в частині встановлених обставин про відсутність вини клієнту у розголошенні банківської інформації задля вчинення платіжних операцій не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, обставини повідомлення ОСОБА_1 коду мобільного оператора зв`язку щодо відновлення інтернет-зв`язку невідомій особі, яка представилася представником оператора, за допомогою якого відносно позивача було вчинено шахрайські дії є тотожними в обох справах. По-друге, ці обставини додатково підтверджено, як роздруківкою банка щодо використання системи банківських послуг, так і мобільного оператора «Київстар», з яких вбачається, що спочатку на телефон позивача 4 квітня 2022 року о 14 год 20 хв надійшло смс-повідомлення від мобільного оператора, після чого о 14 год 23 хв відбувся дзвінок з +380680784969, де особа представилася представником «Київстар» та запропонувала відновити саме мобільний, а не банківський зв`язок, після чого о 14 год 24 хв та о 14 год 25 хв надійшло два смс-повідомлення від мобільного оператора, що не вимагало від позивача проявити розумну обачність стосовно надання йому банківських послуг, так як не стосувалося вчинення ним таких дій, а вказувало на взаємодію з мобільним оператором зв`язку. По-третє, наявність у позивача мобільного зв`язку 4 квітня 2022 року, після отримання смс-повідомлення від мобільного оператора і до 18 год 05 хв, не свідчить про бездіяльність позивача у запобіганні використання його особистих даних, що призвело до несанкціонованого списання коштів з його банківського рахунку, так як вчинення відносно нього дій з несанкціонованого списання коштів почалося відбуватися, після зникнення зв`язку, починаючи з 18 год 05 хв 02 сек з отримання повідомлення від ПриватБанку, яке позивач не бачив, так як був позбавлений можливості користуватися своїм номером телефону та мобільним зв`язком. (т.2 а.с.135-137, т.1 а.с.67-75).

Таким чином, списання коштів в загальному розмірі 11 055 грн відбулося вночі 5 квітня 2022 року о 1 год 53 хв 38 сек, після переходу сім-карти на eSIM та з іншого пристрою у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, з правильним, але ручним вводом номеру картки та cvv-коду та без коду інтернет-платежів, з використанням фінансового телефонного номеру позивача.

Тобто інших обставин, ніж ті, що були встановлені у постанові Миколаївського апеляційного суду від 16 липня 2025 року стосовно відсутності вини ОСОБА_1 у передачі банківської інформації, яка могла сприяти втраті ним коштів з банківського рахунку, у цій справі судами не виявлено. Навпаки, у цій справі судом першої інстанції досліджено витребувані за клопотаннями сторін додаткові докази, які свідчать на користь обставин, наведених ОСОБА_1 в якості обґрунтування поданого ним позову, а саме того, що ним не вчинялося дій чи бездіяльності, які сприяли б втраті інформації, що дала б змогу невідомим особам вчинити дії зі списання належних йому коштів з його банківського рахунку, та цими діями не можуть бути визнані інші дії з отримання та передачі позивачем смс-повідомлення мобільного оператора виключно стосовно порядку врегулювання та надання йому мобільних послуг, які навіть, не були пов`язані з переходом або перевипуском сім-карти.

В подальшому, за тривалою відсутністю мобільного зв`язку, позивачем прийняті заходи щодо з`ясування виниклих проблем, під час яких 6 квітня 2022 року представницею АТ КБ «Приватбанк» Заярнюка І. О. повідомлено про списання, як належних йому коштів з його платіжної картки, так і оформлення та отримання від його імені кредитних коштів (т.1 а.с.81-98, т. 2. а.с.91, 91-97).

Після отримання повідомлення працівниці банку про списання коштів з банківської картки, ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів та АТ КБ «Приватбанк» з заявами про вчиненні відносно нього шахрайських дій (т. 1. а.с.21-22).

За заявою ОСОБА_1 зареєстровано кримінальне провадження та проводиться досудове слідство, під час якого встановлено порядок списання коштів третіми особами у місті Кривий Ріг (т.1 а.с.23-26, 178-229, т. 2. а.с.6).

Тобто ці обставини беззаперечно вказують на те, що місце розташування номеру телефону, який до цього використовував позивач, змінено з метою зняття коштів задля ідентифікації особи та отримання доступу до онлайн банкінгу позивача Приват24 за допомогою іншого пристрою та іншими особами за вчиненням ними самостійних дій, без використання кодів або іншої інформації, яка позивачем не надавалася та не давала змогу ініціювати платіжні операції за мовчазною згодою ОСОБА_1 .

Отже, позивачем у судових засіданнях доведено, що авторизація у системі мобільного оператора «Київстар» здійснена ним без надання своїх особистих даних, тим паче без сприяння у наданні будь-якого ПІН коду чи іншої банківської інформації за допомогою якого можна підтвердити таку особу.

Тому усі доводи, що викладені відповідачем стосовно розповсюдження позивачем інформації, яка надала можливість використання додатку Приват24 та отримання доступу до банківських послуг від імені ОСОБА_1 , є такими, що не заслуговують на увагу, так як спростовуються наявними матеріалами справи щодо зміни місця використання пристрою та самого пристрою впродовж малого проміжку часу та здійснення цього списання в іншому місці в нічний час.

За таких обставин та відсутності волевиявлення на здійснення платіжної операції, позивач просив про стягнення з банка на його користь 11 055 грн списаних власних коштів.

З такими позовними вимогами суд першої інстанції погодився, задовольнивши їх та не звернув увагу на наступне.

Так, у відповідності до положень частини 19, 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги», змісту пунктів 3, 6, 8 розділу VI Положення про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів №705 від 5 листопада 2014 року, в редакції чинній на момент здійснення спірних операцій, визначається, що оскільки одним із обов`язків банку є повідомлення користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу, то у разі невиконання якого ризик збитків від виконання таких операцій несе емітент. В той же час користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. У цьому разі, до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Тому емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Отже, відповідальність емітента платіжного засобу презюмується, якщо не доведено протилежне. Тобто саме на емітента платіжного засобу законодавством покладений обов`язок повідомляти користувача про здійснення операцій з використання електронного платіжного засобу та у випадку здійснення належного повідомлення доводити факт порушення користувачем вимог нормативних актів, внаслідок якого ініційовано платіжну операцію, яку користувач не санкціонував та/або не здійснював. У цьому разі власник рахунку не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, за відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналіз наведеного дає колегії суддів підстави виснувати, що у разі невиконання банком обов`язку з належного повідомлення користувача та відсутності вини власника рахунку з проведення несанкціонованої ним операції, за якою банк не стає вигодонабувачем списаних з рахунку клієнта коштів, немає підстав для стягнення з банку на користь клієнта цих коштів, як безпідставно ним набутих, а є умови для зобов`язання банку вчинити певні дії, зокрема, відновити залишок на банківському рахунку клієнта чи зарахувати на рахунок клієнту несанкціоновано списані кошти.

Оскільки в цій справі встановлено, що за відсутністю мобільного зв`язку у позивача з 18 год 05 хв 4 квітня 2022 року, після чого на замінену невідомими особами сім-картку було направлено повідомлення від ПриватБанк в той же день, але о 18 год 05 хв 02 сек, то банк є таким, що не виконав свій обов`язок з належного повідомлення власника рахунку про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. В той же час позивач не порушував вимог нормативних актів, внаслідок якого ініційовано цю платіжну операцію, яку ОСОБА_2 не санкціонував та не здійснював. Тому при відновленні мобільного зв`язку та обізнаності про вчинення несанкціонованої операції позивач невідкладно повідомив банк про несанкціоноване списання з його рахунку.

Отже, за сукупністю встановлених обставин слід дійти висновку, що усі ризики, які відбулися під час несанкціонованого списання коштів з рахунку клієнта несе банк, і тому є усі підстави для відновлення залишку коштів на рахунку ОСОБА_2 до стану, який був перед проведенням 5 квітня 2022 року несанкціонованої операції.

Втім, позивач звернувся до суду не з позовом про зобов`язання вчинити певні дії, а з вимогою про стягнення коштів з відповідача АТ КБ «ПриватБанк», який не є набувачем цих коштів, що належали позивачу, але при тому мав обов`язок щодо негайного відновлення коштів на рахунку.

Таким чином у цій справі позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права.

За наведених обставин, судове рішення, яке ухвалене, хоча за правильно встановлених судом обставин, але шляхом задоволення вимог через неналежно обраний позивачем спосіб захисту, підлягає скасуванню відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України з ухваленням нового про відмову у задоволенні вимог про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» коштів на користь ОСОБА_1 .

Щодо доводів відповідача, наведених в апеляційній скарзі, відносно допущених судом процесуальних порушень з прийняття заяви про зменшення позовних вимог, то вони не заслуговують на увагу, з огляду на відсутність порушення прав банка та встановлення цих обставин під час розгляду іншої справи.

У зв`язку зі скасуванням рішення суду, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України та виходячи з частково задоволеної апеляційної скарги в межах її доводів, наявні підстави для відшкодуванню на користь відповідача понесені ним судові витрати, які сплачені за подачу апеляційної скарги, шляхом їх компенсації через часткове повернення за сплаченою платіжною інструкцією в розмірі 1 450грн.

Витрати за розгляд справи у суді першої інстанції слід віднести за рахунок держави.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 29 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення безпідставно списаних коштів.

Компенсувати за рахунок держави шляхом повернення Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» 1 450 грн судового збору сплаченого за платіжною інструкцією № BOJ68B4J8D від 8 травня 2026 року за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова