Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №489/1825/24 — Миколаївський апеляційний суд

17.06.26

22-ц/812/1145/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Миколаїв

справа №489/1825/24

провадження №22-ц/812/1145/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання – Повертайленко Ю. В.,

за участі:

представника позивачки – ОСОБА_1 ,

відповідачки – ОСОБА_2 ,

представника відповідачки – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка подана її представником ОСОБА_1 , на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Микульшиної Г. А. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,- ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Миколаївська міська рада, фізична особа-підприємець ОСОБА_9 , про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки та кадастрового номера, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2024 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки та кадастрового номера, який уточнила 01 серпня 2024 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що їй належить на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 742 кв. м із кадастровим номером 4810136900:01:011:0011, призначена для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку. Право власності на її нерухоме майно зареєстровано у встановленому законом порядку.

Будинок АДРЕСА_2 з усіма побутовими будівлями і спорудами належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 – 13/50 часток, та іншим особам. Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці, яка межує з належною їй земельною ділянкою. У ОСОБА_2 та інших співвласників відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку. Отже, земельна ділянка належить до комунальної власності.

Позивачці стало відомо, що за заявою ОСОБА_2 земельній ділянці, що розташована по АДРЕСА_3 , було присвоєно кадастровий номер 4810136900:01:011:0043. Державна реєстрація земельної ділянки проведена 01 листопада 2023 року Відділом №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої ФОП ОСОБА_10 на підставі договору від 13.10.2023, укладеного з ОСОБА_2 .

На думку позивача, державна реєстрація земельної ділянки проведена з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема, на підставі заяви одного з власниківбудинку АДРЕСА_2 , а не усіх власників; на підставі технічної документації, яка не відповідала вимогам закону: у ній відсутні необхідні документи щодо права власності відповідачки ОСОБА_2 на будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, відсутні відомості про всіх співвласників будинку АДРЕСА_4 , відсутня згода всіх власників будинку на реєстрацію ділянки, технічна документація не погоджена зі всіма власниками, наявні неправдиві відомості щодо власників вказаного будинку та суміжних землекористувачів, наявне накладення зареєстрованої та сформованої ділянки на належну їй земельну ділянку.

Позивачка вказувала, що незаконна реєстрація земельної ділянки впливає на її майнові права та інтереси. Реєстрація земельної ділянки зумовлює зміни щодо об`єкта, який належить їй на праві власності, що може спричинити перехід її права до інших осіб або виникнення на частину її земельної ділянки у ОСОБА_2 іншого речового права, зокрема, права користування земельною ділянкою.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила:

- визнати незаконною реєстрацію земельної ділянки площею 0,0651 га, кадастровий номер 4810136900:01:011:0043, здійснену 02 листопада 2023 року Відділом №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області;

- скасувати в Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0651 га, кадастровий номер 4810136900:01:011:0043, здійснений 02 листопада 2023 року Відділом №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області;

- скасувати присвоєний цій ділянці кадастровий номер 4810136900:01:011:0043;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області та Головне управління у Миколаївській області видалити записи про державну реєстрацію та кадастровий номер з Державного земельного кадастру та запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки;

- стягнути з відповідачів в рівних частках судові витрати.

Позиція відповідачів у суді першої інстанції

ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначаючи, що жодним доказом не доведено порушення межі та захват території ОСОБА_4 . При цьому вказувала, що передбачені діючим законодавством підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки у Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області були відсутні. Крім того зазначала, що відповідач ОСОБА_2 є лише заявником (ініціатором) при зверненні до Держгеокадастру з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості. За оскаржуваним позивачем витягом з ДЗК про земельну ділянку від 02 листопада 2023 року визначено лише межі, поворотні кути та координати поворотних точок в системі координат, а не визнано право власності за ОСОБА_2 . Таким чином права інших суміжників та співвласників нерухомого майна не порушено. Наразі земля перебуває в комунальній власності та знаходиться в загальному користуванні всіх співвласників будинку. Також звернула увагу на те, що накладення меж земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_4 на межі земельної ділянки АДРЕСА_4 могло мати місце внаслідок помилок в технічній документації позивача, відсутності позначення поворотних кутів.

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області проти задоволення позовних вимог заперечувало, вказуючи на їх необґрунтованість.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області проти задоволення позовних вимог заперечувало, вказуючи, що управління не може бути належним відповідачем у цій справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2026 року у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення її права під час внесення до Державного земельного кадастру відомостей про спірну земельну ділянку (її формування і реєстрації). Крім того суд вказав, що позивачем не в повному обсязі визначено склад сторін та осіб, які повинні брати участь у справі, оскільки рішенням суду безпосередньо вирішуються питання про права та обов`язки власника спірної земельної ділянки, яким, згідно з матеріалами справи, є Миколаївська міська рада, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача).

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 через представника ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги, що вона визначила коло відповідачів в позовній заяві, виходячи з обставин справи та змісту позовних вимог. Так, нею оспорено рішення ДЗК про реєстрацію земельної ділянки з вимогою проведення скасування реєстраційного рішення. За такого відповідачами визначено органи, які провели реєстрацію та повинні вчинити дії щодо скасування такої реєстрації. ОСОБА_2 вказана відповідачем з огляду на те, що саме вона замовила виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку, ініціювала процес реєстрації та формування цієї земельної ділянки, в тому числі під своїм самочинним будівництвом, розташованим частково на ділянці, яка належить позивачці. Також вона оспорює право користування позивачки земельною ділянкою, на якій побудовані нею самочинні будівлі та споруди. Всі інші особи, на права яких може вплинути рішення по суті, у тому числі Миколаївська міська рада, залучені до участі у справі в якості третіх осіб та жодних самостійних вимог не заявляли. В свою чергу, суд дійшовши висновку про неналежний склад учасників справи, та одночасно розглянувши справу по суті спору, не мотивував, чому він вважає, що Миколаївська міська рада, яка не брала участі у реєстрації земельної ділянки в ДЗК, повинна бути відповідачем у справі зі спірних питань.

Також суд першої інстанції не взяв до уваги зміст спірних правовідносин, позовних вимог, та не дав правову оцінку порушенням під час реєстрації спірної земельної ділянки. У зв`язку із чим, дійшов помилкового висновку про те, що порушення при реєстрації суміжної ділянки, як і наявність реєстрації не впливають на права і інтереси позивачки. Між тим в суді доведено та не оспорено сторонами по справі, що реєстрація спірної ділянки відбулася із накладенням земельних ділянок – спірної та земельної ділянки позивачки.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_2 та Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області подали відзиви на апеляційну скаргу, у яких зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим та просили апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 грудня 2012 року, виданого державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Гавелею О. О., ОСОБА_4 на праві власності в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить цілий житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 22 листопада 2007 року ОСОБА_11 на праві власності на підставі рішення Миколаївської міської ради від 14 вересня 2007 року належить земельна ділянка площею 742 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до договору дарування від 09 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Барсковою Л. Є., ОСОБА_12 подарував ОСОБА_2 13/50 часток домоволодіння АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 квітня 2024 року право власності на буд. АДРЕСА_2 зареєстровано за: ОСОБА_7 – 1/5 частка, ОСОБА_6 – 1/10 частка, ОСОБА_5 – 13/50 часток, ОСОБА_2 – 13/50 часток. Згідно з довідкою КП ММБТІ станом на 28.12.2012 співвласником будинку також була ОСОБА_8 – 9/50 частки.

Домоволодіння АДРЕСА_2 межує з домоволодінням АДРЕСА_1 .

Актом обстеження земельної ділянки від 23 серпня 2017 року, складеного державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, встановлено, що відповідно до правовстановлюючих документів загальна площа земельної ділянки АДРЕСА_1 становить 0,0742 га. Відповідно до проведених інженерно-геодезичних вишукувань фактична площа землекористування складає 0,0713 га. Таким чином площа частини земельної ділянки зайнята будівлями та спорудами суміжного землекористувача складає 0,0040 га.

В провадженні Інгульського районного суду м. Миколаєва та Миколаївського апеляційного суду перебувала справа №489/2088/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про скасування приватизації земельної ділянки шляхом визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради та визнання незаконним державного акту про право власності на земельну ділянку.

В межах розгляду справи №489/2088/18 Інгульським районним судом м. Миколаєва було призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

Згідно з висновком експерта Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області № 115-108 від 10 листопада 2021 року визначити варіанти усунення невідповідності межі земельних ділянок за вказаними адресами не є можливим.

Рішенням Ленінського (Інгульського) районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2023 року по справі № 489/2088/18 в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власним майном – відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Миколаївської міської ради, Управління Держкомземагенства у м. Миколаєві про скасування приватизації земельної ділянки, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради та визнання незаконним державного акту про право власності на земельну ділянку – відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року у справі № 489/2088/18 рішення Ленінського (Інгульського) районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2023 року в оскаржуваній частині залишено без змін. Суд вказав, що твердження експерта про те, що суміжна межа між домоволодіннями була зміщена в бік побудованого житлового будинку ОСОБА_2 з огляду на дані кадастрового плану не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про встановлення меж земельних ділянок станом на час видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_11 у 2007 році.

13 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до ФОП ОСОБА_9 із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору за адресою: АДРЕСА_3 . На виконання вказаної заяви інженером – землевпорядником ФОП ОСОБА_9 було виготовлено технічну документацію.

На підставі вищезазначеної документації із землеустрою Відділ №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області провів державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:01:011:0043.

Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02 листопада 2023 року №НВ-2100476762023 видно, що зареєстровано відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:01:011:0043 за адресою: АДРЕСА_3 , категорія земель – землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа земельної ділянки – 0,0651 га. У вказаному витягу відсутні відомості про власника земельної ділянки, землекористувачів, тощо. Проте, визначено кадастровий план ділянки, опис її меж, координати поворотних точок меж земельної ділянки, експлікація земельних угідь.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиви, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України.

Згідно із частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проєктами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проєктами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проєктами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проєктами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території (частина друга статті 79-1 ЗК України).

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій – сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У частинах дев`ятій, десятій статті 79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно із частиною тринадцятою статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено порушення її права під час внесення до Державного земельного кадастру відомостей про спірну земельну ділянку (її формування і реєстрації). Крім того суд вказав, що позивачем не в повному обсязі визначено склад сторін та осіб, які повинні брати участь у справі, оскільки рішенням суду безпосередньо вирішуються питання про права та обов`язки власника спірної земельної ділянки, яким, згідно з матеріалами справи, є Миколаївська міська рада, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача).

Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 через пред`явлення його не до усіх належних відповідачів з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач – це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі №677/1893/18.

Спір, що розглядається, безпосередньо стосується прав та обов`язків Миколаївської міської ради, оскільки спірна земельна ділянка є комунальною власністю.

Процесуальні права та обов`язки відповідача та третьої особи, визначені нормами ЦПК України, є різними за своїм змістом та правовими наслідками.

Разом із цим, Миколаївська міська рада залучена до участі у справі як третя особа, заяв чи клопотань про її залучення до участі у справі як співвідповідача, позивачка не заявляла.

Указане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 .

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 28 січня 2026 року у справі №676/403/23.

Суд першої інстанції, урахувавши відповідну судову практику Верховного Суду, правильно вважав, що у задоволенні позову ОСОБА_4 слід відмовити у зв`язку із неналежним суб`єктним складом учасників справи.

Розгляд справи за відсутності належного відповідача унеможливлює висновки щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті пред`явленого позову, оскільки в такому випадку порушується принцип диспозитивності цивільного судочинства та принцип змагальності сторін.

Лише при належному складі учасників справи судом встановлюються обставини справи та досліджується й вирішується спір по суті.

При цьому колегія суддів звертає увагу позивачки, що вона не позбавлена права на звернення до суду з відповідними вимогами, визначивши належний суб`єктний склад учасників справи.

Відтак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 не є обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка подана її представником ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 18 червня 2026 року.