Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №945/238/26 — Миколаївський апеляційний суд

18.06.26

22-ц/812/1276/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 945/238/26

Номер провадження 22-ц/812/1276/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»

на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді – Лопіної О.О. в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (надалі - ТОВ «Діджи Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17 січня 2017 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2012649265 за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти та зобов`язувався їх повернути, сплатити нараховані проценти за користування кредитом до повного погашення суми кредиту. Свої зобов`язання Банк виконав в повному обсязі, своєчасно та в обумовленому розмірі надав відповідачу кредитні кошти в сумі 24 000 грн. Проте відповідач свої обов`язки за кредитним договором не виконує, погашення кредиту у встановленому договором порядку не здійснює, що призвело до утворення заборгованості.

15 березня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 15/03/24, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за договорами кредиту, у тому числі за договором № 2012649265 від 17 січня 2017 року, укладеним із відповідачем ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладене, ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість у розмірі 40 788, 59 грн, яка складається із: 24 120 грн – заборгованість за тілом кредиту, 16 668,59 грн - заборгованість за відсотками. Крім того позивач просив стягнути 2 662,40 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки надані позивачем докази не дають можливості підтвердити факт укладення кредитного договору №2012649265_CART від 17 січня 2018 року, факт видачі кредитних коштів у сумі 24 000 грн та перевірити розрахунок заборгованості, що наведений у позові, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження матеріалів та обставин справи, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначено, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поданим доказам, не дослідив їх у повному обсязі та фактично ухилився від виконання процесуального обов`язку щодо перевірки розрахунку заборгованости, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та ухвалення помилкового рішення. ТОВ «Діджи Фінанс» вказує на те, що розрахунок заборгованості за договором № 2012649265 від 19 червня 2016 року та виписка з рахунку приватного клієнта за період з 17 січня 2017 року по 15 квітня 2024 року відповідають вимогам до первинних документів, а отже є належними та допустимими доказами.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За положеннями статті 525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 19 червня 2016 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2012649265, згідно умов якого позичальник отримав кредитні кошти та зобов`язався їх повернути, сплатити нараховані проценти за користування кредитом до повного погашення суми кредиту (а. с. 18).

За умовами Договору Банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: розмір кредиту 9 098, 82 грн; строк кредиту 24 міс; процентна ставка у розмірі 36,6 % річних. Кредит виданий на придбання товарів та послуг.

Додатком № 1 до кредитного договору №2012649265 від 19 червня 2016 року визначено Графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором.

Згідно видаткової накладної № 6472330 від 19 червня 2016 року, виданого магазином «Ельдорадо», вартість товарів становить 9 098, 82 грн. Згідно специфікації до Кредитного договору, кредитором АТ «ОТП Банк» підтверджено надання позитивного рішення щодо можливості надати позичальнику - ОСОБА_1 кредитних коштів на придбання товарів за видатковою накладною № 6472330.

15 березня 2024 року між АТ «ОТП Банк» (Клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» (Фактор) укладено Договір факторингу № 15/03/24, за умовами якого розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до Договору факторингу № 15/03/24 від 15 березня 2024 року. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, в день підписання цього Договору (а. с. 23-24).

Відповідно до умов даного Договору ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «ОТП Банк», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2012649265_CART від 17 січня 2017 року.

Згідно із витягом з додатку до договору №15/03/24 від 15 березня 2024 року (реєстр боржників) сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № 2012649265 від 17 січня 2017 року, становить 40 788,59 грн, що складається з: заборгованість по тілу кредиту - 24 120 грн, заборгованість за відсотками - 16 688,59 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що надані позивачем докази не дають можливості підтвердити факт укладення кредитного договору №2012649265_CART від 17 січня 2018 року, факт видачі кредитних коштів у сумі 24 000 грн, перевірити розрахунок заборгованості.

Між тим, з таким висновком суду погодитися неможливо з огляд на наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається зі змісту договору, а саме згідно з п. 2.1 договору за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та прийняття Банком позитивного рішення щодо надання Держателю кредиту, банк відкриває держателю картковий рахунок в гривнях та випускає кредитну картку типу MasterCard Standard, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки.

Згідно з п. 2.2. Договору розмір кредитного ліміту складає 500,00 гривень.

Відповідно до п. 2.3. договору строк дії кредитної лінії становить 3 роки (три роки) з моменту підписання банком і позичальником цього Договору.

Згідно п. 2.4. договору за користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк нараховує проценти в розмірі встановленому тарифами банку та на дату укладення договору розмір процентів становить 40 % річних по операціях розрахунків карткою за товари, послуги та в мережі Інтернет, та по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15 відсотків за день.

За користування кредитом, наданим держателю протягом розрахункового циклу, держателю встановлюється пільговий період користування кредитом. Тривалість пільгового періоду визначається Правилами, а розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% відсотків річних (п. 2.5 Договору).

Отже, як встановлено кредитний договір №2012649265 було укладено 19 червня 2016 року та в цей день ОСОБА_1 використав частину кредитних коштів на придбання товарів та послуг.

Крім цього, ОСОБА_1 з 17 січня 2017 року почав користуватися кредитними коштами наданими в межах кредитної лінії, що підтверджується наданою позивачем випискою з рахунку приватного клієнта №2012649265 CARD за період з 17 січня 2017 року по 15 березня 2024 року, з якої вбачається що відповідач активно користувався кредитними коштами, здійснював оплату товарів і послуг, знімав готівкові кошти та періодично вносив платежі на погашення заборгованости (а.с. 10-14).

Згідно наданого розрахунку кредитна заборгованість становить 40 788,59 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 24 120 грн, заборгованості за відсотками - 16 688,59 грн (а.с.30-64).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом із тим, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена в п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 року у справі №910/1580/18; від 23.09.2019 року у справі №910/10254/18.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Отже, встановлене свідчить про те, що відповідачем в рамках укладеного договору №2012649265 від 19 червня 2016 року було отримано кредитний ліміт у розмірі 24 100 грн, а також встановлено невиконання відповідачем умов кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 40 788,59 грн, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс», а відтак вимоги є обґрунтованими.

На умови кредитного договору, суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову.

За таких обставин, рішення суду на підставі п.п.1, 2 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість у розмірі 40 788,59 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 24 120 грн, заборгованості за відсотками - 16 688,59 грн.

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 656 грн судового збору (2 662,40 грн - за подання позову + 3 993,60 грн - за подання апеляційної скарги).

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн, то колегія виходить з наступного.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв - дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Крім того, Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви додано копії Договору№ 42649746 від 01 липня 2025 року про надання правової допомоги між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Б.М, Детального опису робіт (наданих послуг), Акту № 4402104 від 27 листопада 2025 року про підтвердження факту надання правничої допомоги (а.с.9, 17, 21-22).

Згідно Детального опису робіт (наданих послуг) та Акту, виконаних адвокатом Білецьким Б.М. необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості були надані правові (юридичні) послуги по супроводу примусового стягнення заборгованості, а саме: Правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» 2000 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи - 4000 грн, формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 500 грн, подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками до суду шляхом надсилання поштовим відправленням 500 грн, загальна сума 7 000 грн.

Разом з тим, колегія суддів, враховуючи малозначність та типовість справи, обсяг та характер наданих послуг та виконаних робіт, вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи в суду першої інстанції підлягають зменшенню до 2000 грн.

За таких обставин апеляційний суд вважає достатнім та розумним відшкодуванням ТОВ «Діджи Фінанс» витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційнускаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) кредитну заборгованість у розмірі 40 788,59 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 24 120 грн, заборгованості за відсотками - 16 688,59 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 6 656 грн судового збору та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст складено 18 червня 2026 року.