Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №450/2275/25 — Львівський апеляційний суд

Справа №450/2275/25 Головуючий у 1 інстанції:Добош Н.Б.

Провадження №22-ц/811/817/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши у порядку письмово провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області в складі судді Добош Н.Б. від 11 лютого 2026 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 про поновлення процесуальних строків та про прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви про поділ майна подружжя у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2026 року в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про поновлення процесуальних строків та про прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви про поділ майна подружжя – відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалуПустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2026 року, поновити апелянту процесуальний строк для подання зустрічної позовної заяви та передати матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічного позову з урахуванням правових висновків апеляційного суду.

Вважає, оскаржувану ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що суд першої інстанції фактично звів питання «поважності причин» до формальної обставини обізнаності апелянта про існування майна ще на момент подання відзиву та інших документів. Такий підхід є помилковим, оскільки обізнаність про майно не дорівнює можливість належним чином сформувати та подати зустрічний позов з урахуванням вимог закону, зокрема щодо предмета доказування, належного обґрунтування позовних вимог та надання належних та допустимих доказів, що обґрунтовують ці вимоги. Зазначає, що зустрічний позов стосується майна, щодо якого ключові докази (реєстраційні дані, ідентифікація, історія власності/реєстраційних дій, правовстановлювальні відомості) знаходяться за межами України. Отримання таких доказів вимагає часу та застосування спеціальних процедур (судове доручення/міжнародна правова допомога), що об`єктивно не залежить від волі Апелянта. Звертає увагу на те, що апелянт та його представник діяли добросовісно: вживали заходів для отримання інформації, зокрема через звернення до австрійських адвокатів, а також ініціювали процесуальні дії щодо витребування доказів із-за кордону. Підтвердженням цього є матеріали справи, зокрема клопотання про витребування доказів, що знаходяться за межами України. Дане клопотання подавалось із додатками, які містяться в матеріалах справи – це, власне, самі звернення німецькою та українською мовами та докази їх надіслання електронною поштою на електронні адреси австрійських адвокатів. Відповіді представник апелянта не отримав і саме тому звернувся до суду із зазначеним клопотанням, однак судом було відмовлено безпідставно у задоволенні такого клопотання.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь, зустрічної позовної заяви, клопотання про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 127, 188, 193, 194, 197, 353-355 ЦПК України, та відмовляючи в задоволені клопотання про поновлення процесуальних строків та про прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви про поділ майна подружжя, – виходив з того, що як вбачається із поданої зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просить в порядку поділу спільного майна подружжя виділити автомобіль Toyota C-HR Hybrid, рестайлінг (facelift), з бензиновим двигуном об`ємом 1,8 л, VIN NMTKZ3BXX0R156391 ОСОБА_3 та стягнути з неї на свою користь грошові кошти в сумі 697 936, 00 грн. Як вбачається з матеріалів справи представником відповідача 28.08.2025 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідачу достовірно відомо, що в період шлюбу за спільні кошти позивачка придбала автомобіль TOYOTA C-HR, VIN: НОМЕР_1 , Держномер: НОМЕР_2 . У строк для подання відзиву стороною відповідача ОСОБА_2 зустрічного позову не було подано. У відзиві чітко зазначено, що ОСОБА_2 відомо про наявність у ОСОБА_2 даного транспортного засобу. Окрім того у клопотанні про поновлення строку на подання зустрічного позову зазначено, що матеріали справи були отримані на електронну пошту представника 15.08.2025. Враховуючи наведене, представником відповідача не наведено поважності причин пропуску процесуального строку для подання зустрічного позову, оскільки станом подання відзиву на позовну заяву 28.08.2025 стороні відповідача були відомі відомості про майно, яке зазначено як предмет позову у зустрічній позовній заяві. Відтак, суд вважав, що також не заслуговують на увагу покликання представника відповідача щодо ненадання відповідей на питання позивачем в порядку ст.93 ЦПК України. Поважними можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Суд також зазначив, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги заяву представника відповідача, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення і поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви, оскільки відсутні поважні причини пропуску строку на подання такої, а відтак відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують.

У травні 2026 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила:

- визнати об?єктами права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_3 до ОСОБА_2 :

- житловий будинок, загальною площею 171,2 кв. м., житловою площею 76,1 кв.м., який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 4623681600:01:001:0107 площею 0,0696 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 699408546236;

- автомобіль RENAULT KANGOO, 2002 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- автомобіль JEEP CHEROKEE, 2015 року випуску шасі (кузов) № НОМЕР_5 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_6 .

- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 171,2 кв. м., житловою площею 76,1 кв.м., який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 4623681600:01:001:0107 площею 0,0696 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 699408546236;

- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 171,2 кв. м., житловою площею 76,1 кв.м., який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 4623681600:01:001:0107 площею 0,0696 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 699408546236;

- в порядку поділу спільного майна подружжя виділити автомобіль RENAULT KANGOO, 2002 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_4 в особисту власність відповідача ОСОБА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля RENAULT KANGOO, 2002 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_7 у розмірі 63 975,00 грн;

- в порядку поділу спільного майна подружжя виділити автомобіль JEEP CHEROKEE, 2015 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_5 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_6 в особисту власність відповідача ОСОБА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля JEEP CHEROKEE, 2015 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_5 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_6 у розмірі 259 425,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 15.09.2005 між нею та відповідачем у Міському відділі ДРАЦС Львівського МУЮ зареєстровано шлюб, актовий запис №2619. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.07.2023 у справі №450/2163/23 шлюб між сторонами розірвано. Під час шлюбу сторонами набуте майно, яке є предметом спору, а саме: житловий будинок загальною площею 171,2 кв.м, житловою 76,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний №699408546236, збудований у період шлюбу та введений в експлуатацію у 2015 році; право власності зареєстроване за відповідачем на підставі свідоцтва від 10.08.2015 з часткою 1/1; автомобіль RENAULT KANGOO 2002 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_8 , зареєстрований на відповідача; автомобіль JEEP CHEROKEE 2015 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований на відповідача. Позивачка зазначала, що все зазначене майно набуте за час шлюбу за спільні кошти, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя з рівними частками сторін. Щодо житлового будинку позивачка вказала, що він підлягає поділу в рівних частках між сторонами (по 1/2), оскільки інших домовленостей про зміну часток не існує. Щодо транспортних засобів позивачка вказала, що вони фактично перебувають у користуванні відповідача, який здійснює їх експлуатацію, зокрема автомобіль RENAULT KANGOO періодично передавався в оренду, тоді як позивачка ними не користувалась. Позивачка не заперечує проти передачі автомобілів у власність відповідача з компенсацією вартості її частки. Позивачка обґрунтовує можливість компенсаційного поділу посиланням на ст. 71 СК України та ст. 364 ЦК України, а також практику Верховного Суду щодо визначення доцільності розподілу майна з урахуванням його фактичного використання. Згідно з висновком експерта №66 від 03.04.2025, ринкова вартість автомобіля RENAULT KANGOO становить 121 950 грн., тому розмір компенсації за 1/2 частку становить 63 975 грн. Згідно з висновком експерта №67 від 03.04.2025, ринкова вартість автомобіля JEEP CHEROKEE становить 518 850 грн., тому розмір компенсації за 1/2 частку становить 259 425 грн. таким чином, позивачка просить визнати за нею право на грошову компенсацію вартості 1/2 часток у зазначених транспортних засобах у відповідних розмірах, а також поділити житловий будинок шляхом визнання за кожною зі сторін права власності на 1/2 ідеальну частку.

У лютому 2026 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя разом із клопотанням про поновлення процесуальних строків та про прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви, в якій просив:

- поновити строк для подання зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя у справі №450/2275/25;

- прийняти зустрічну позовну заву до спільного розгляду з первісною позовною заявою у справі №450/2275/25;

- в порядку поділу спільного майна подружжя виділити автомобіль Toyota C-HR Hybrid, рестайлінг (facelift), з бензиновим двигуном об`ємом 1,8 л., VIN NMTKZ3BXX0R156391 ОСОБА_3 ;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 697 936,00 грн.

В обґрунтування зустрічного позову зазначав, що під час шлюбу сторін за спільні кошти було придбано автомобіль Toyota C-HR Hybrid, рік випуску не раніше 2022, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , з бензиновим двигуном 1,8 л, який зареєстровано в Австрійській Республіці на ім`я ОСОБА_3 . Зазначений транспортний засіб перебуває у володінні та користуванні відповідачки за зустрічним позовом та не є предметом первісного позову, однак є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуте у період шлюбу до 03.08.2023. З огляду на неможливість реального поділу рухомого майна та фактичне користування автомобілем відповідачкою, належним способом захисту є стягнення грошової компенсації за 1/2 частку у спільному майні. Щодо поновлення строку на подання зустрічного позову зазначав, що позов та додані матеріали не були належним чином отримані одразу у зв`язку з відсутністю електронного кабінету у позивача за зустрічним позовом та фактичним непроживанням за адресою реєстрації. Вказав, що про наявність справи дізнався через застосунок «Дія». Представник отримав доступ до електронної справи після подання клопотання 11.08.2025, однак повні матеріали позову були отримані лише 15.08.2025 на електронну пошту, що об`єктивно унеможливило своєчасне подання зустрічного позову. Строк на подання відзиву з цих підстав уже поновлювався судом. Крім того, у відзиві на первісний позов було зазначено про існування спірного автомобіля та подано запити до позивачки в порядку ст. 93 ЦПК України щодо його придбання, вартості та підстав володіння, однак відповіді не отримано, що унеможливило належне формування зустрічних позовних вимог. Також спір має міжнародний елемент, оскільки автомобіль придбано за межами України, що потребувало додаткового часу для збирання доказів. Станом на 11.02.2026 в системі «Електронний суд» відсутні відповіді позивачки на запити. Відповідно до ст. 127 ЦПК України, наведені обставини є поважними причинами пропуску процесуального строку та є підставою для його поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Частинами 2, 3 цієї статті передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Згідно статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, – 11.02.2026 ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву, в якій просить в порядку поділу спільного майна подружжя виділити автомобіль Toyota C-HR Hybrid, рестайлінг (facelift), з бензиновим двигуном об`ємом 1,8 л, VIN НОМЕР_1 ОСОБА_3 та стягнути з неї на свою користь грошові кошти в розмірі 697 936, 00 грн.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 28.08.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідачу достовірно відомо, що в період шлюбу за спільні кошти позивачка придбала автомобіль TOYOTA C-HR, VIN: НОМЕР_1 , Держномер: НОМЕР_2 .

Відтак, вбачається, що зустрічний позов подано 11.02.2026, тобто після спливу встановленого процесуального строку, передбаченого ст. 193 ЦПК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що апелянту було відомо про існування спірного майна ще на стадії подання відзиву на первісний позов, у якому він сам посилався на обставини щодо придбання та наявності транспортного засобу Toyota C-HR Hybrid. Отже, станом на цей момент у відповідача вже існував певний обсяг фактичних даних, який є достатній для формування предмета зустрічного позову. Однак, у строк для подання відзиву стороною відповідача ОСОБА_2 зустрічного позову не було подано.

У клопотанні про поновлення строку на подання зустрічного позову сторона відповідача посилається на те, що матеріали справи були отримані на електронну пошту представника 15.08.2025, а також на відсутність відповідей позивачки на поставлені у відзиві запитання та процесуальні звернення.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що обов`язок щодо подання зустрічного позову у встановлений законом строк не залежить від повноти зібраних доказів чи завершеності їх отримання. Сторона має право звернутися із зустрічним позовом на підставі наявної у неї інформації, а питання подальшого збирання, уточнення або витребування доказів вирішуються вже під час розгляду справи судом і не впливають на дотримання процесуальних строків.

Тому посилання апелянта на направлення запитів, подання клопотань про витребування доказів відповідно до ст. 93 ЦПК України, а також на відсутність відповідей від іншої сторони не свідчать про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного подання зустрічного позову.

Суд апеляційної інстанції, також, вважає, що поважними причинами пропуску процесуального строку можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волі особи та унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Наведені апелянтом обставини таким критеріям не відповідають, оскільки не свідчать про неможливість звернення із зустрічним позовом у межах процесуального строку.

Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у сторони відповідача поважних причин пропуску процесуального строку, тому суд обґрунтовано відмовив у поновленні строку і прийнятті зустрічного позову, оскільки станом подання відзиву на позовну заяву 28.08.2025 стороні відповідача було відомо про розгляд справи, поданий первісний позов та були відомі відомості про майно, яке зазначено як предмет позову у зустрічній позовній заяві.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Ухвалу ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таку, що відповідає обставинам, що мають значення та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року.

Судді: Я.А. Левик

Н.П. Крайник

М.М. Шандра