Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №464/618/26 — Львівський апеляційний суд

Справа №464/618/26 Головуючий у 1 інстанції:Чорна С.З.

Провадження №22-ц/811/622/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши у порядку письмово провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова в складі судді Чорної С.З. від 04 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 04 лютого 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу направлено за підсудністю до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

Вказану ухвалу оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалуСихівського районного суду м.Львова від 04 лютого 2026 року та залишити цивільну справу для розгляду у Сихівському районному суді м.Львова.

Вважає, оскаржувану ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів щодо проживання позивачки з дитиною та безпідставно передав справу за територіальною підсудністю. Передача справи до суду за місцем реєстрації відповідача ускладнює реалізацію процесуальних прав позивачки та не відповідає найкращим інтересам малолітньої дитини, яка фактично проживає разом із матір`ю за адресою АДРЕСА_1 , відвідує дошкільний навчальний заклад та перебуває під наглядом лікаря за місцем фактичного проживання. Крім того, повідомляє, що розгляд справи за межами місця її фактичного проживання створює для неї істотні труднощі, пов`язані із необхідністю постійного догляду за малолітньою дитиною, її відвідуванням дошкільного навчального закладу та медичного нагляду за місцем фактичного проживання у місті Львові. Часті поїздки до іншого регіону негативно впливатимуть на стабільність життя дитини та суперечитимуть принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 27, 28, 31, 32, 187 ЦПК України та направляючи цивільну справу за підсудністю, – виходив з того, що подаючи вказаний позов до Сихівського районного суду м.Львова, позивачка ОСОБА_1 мотивує підсудність тим, що вона проживає з дочкою за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Сихівського районного суду м.Львова, однак будь-яких документально підтверджених відомостей щодо зареєстрованого місця проживання чи перебування позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , а також перебування на її утриманні малолітньої дочки суду не надано. Як вбачається з довідки з місця реєстрації, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що не відноситься до територіальної юрисдикції Сихівського районного суду м.Львова. Суд посилався на ч. 9 ст. 187 ЦПК України, згідно якої, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Враховуючи викладене, суд вважав, що справа підлягає направленню за підсудністю до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції вцілому відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій просила:

- розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, про що було видано свідоцтво № НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 23.07.2021 між нею та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, про що було видано свідоцтво № НОМЕР_1 . Від цього шлюбу у них народилась дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказувала, що підставою для розірвання шлюбу є відсутність спільних інтересів з чоловіком, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного. З відповідачем спільного господарства не ведуть. Вважала, подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливим. Також через взаємні непорозуміння у них на постійній основі присутні були суперечки у сім`ї. Зазначала, що дані обставини сприяють її бажанню розірвати шлюб із ОСОБА_2 найближчим часом та припинити будь-які сімейні зв`язки з ним в законному порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.2 ст.28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю №2305890 від 04.02.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру. (а.с.16)

З копії витягу з реєстру територіальної громади, також, вбачається, що місце проживання позивачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с.9)

Таким чином, зареєстровані місця проживання як позивачки, так і відповідача знаходиться в межах територіальної юрисдикції Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

Відтак посилання апелянтки про те, що вона фактично проживає разом із малолітньою дочкою у місті Львові, не свідчить про наявність підстав для розгляду справи Сихівським районним судом м.Львова, оскільки частина друга статті 28 ЦПК України пов`язує можливість пред`явлення такого позову не з фактичним місцем проживання позивача/позивачки, а із його/її зареєстрованим місцем проживання чи перебування.

Доказів того, що на момент звернення до суду позивачка мала зареєстроване місце проживання або перебування у місті Львові (Сихівський район), матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про непідсудність справи Сихівському районному суду м.Львова та правомірно передав справу для розгляду за територіальною підсудністю до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, якому як за загальними правилами підсудності, так і за правилами альтернативної підсудності (за вибором позивача), – підсудна дана справа.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що передача справи на розгляд до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області не позбавляє позивачку права на доступ до правосуддя та ефективну участь у розгляді справи.

Так, відповідно до частини 1 та 2 статті 212 ЦПК України, учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. У заяві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення.

Також, згідно ч.1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Отже, позивачка не позбавлена можливості реалізовувати свої процесуальні права та брати участь у судових засіданнях дистанційно, в режимі відео конференції, а також через представника, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи самі по собі не свідчать про порушення її процесуальних прав та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Ухвалу ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таку, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 04 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року.

Судді: Я.А. Левик

Н.П. Крайник

М.М. Шандра