Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №944/796/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/796/25 Головуючий у 1 інстанції: Білецька М.О.

Провадження № 22-ц/811/3815/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредтним договором,

ВСТАНОВИЛА:

05.02.2025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 32763-04/2024 у розмірі 52 440,00 грн, з яких 15 200,00 грн становить основна сума боргу, 37 240,00 грн — нараховані відсотки.

Позов обгрунтований тим, що 19 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір № 32763-04/2024 в електронній формі, який підписано з використанням одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. При укладенні договору ОСОБА_1 ознайомилась з умовами кредитування та правилами надання фінансових послуг, які є публічною офертою. 25 липня 2024 року між первісним кредитором ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним кредитним договором, у тому числі до ОСОБА_1 , було відступлено позивачу. З моменту набуття права вимоги позивач не здійснював нарахування штрафних санкцій. Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка після відступлення права вимоги також не була погашена ні на користь первісного кредитора, ні на користь нового кредитора.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №32763-04/2024 від 19.04.2024 у розмірі 52440 (п`ятдесят дві тисячі чотириста сорок) гривень 00 копійок, з яких: 15200 (п`ятнадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37240 (тридцять сім тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що позивач не надав належних і допустимих доказів укладення кредитного договору в електронній формі відповідно до вимог Законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг». У матеріалах справи відсутні оферта, акцепт, докази ідентифікації позичальника, направлення та використання одноразового ідентифікатора, а також підтвердження вчинення електронного правочину. Позивач не довів, що саме відповідач проходила ідентифікацію, отримувала одноразовий ідентифікатор та підписувала кредитний договір. Надана роздруківка договору не підтверджує належним чином факт його укладення. На думку апелянта, позивач не надав первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне перерахування кредитних коштів відповідачу. Подані довідки та розрахунки не є належними доказами надання кредиту та розміру заборгованості. Надана банком інформація підтверджує лише зарахування коштів на рахунок відповідача, але не містить відомостей про платника та призначення платежу, тому не підтверджує, що кошти були перераховані саме ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» на виконання спірного кредитного договору. Апелянт зазначає, що розрахунок заборгованості не підтверджений первинними документами, складений односторонньо та не може вважатися належним доказом розміру боргу. Крім того, нарахування процентів, на думку апелянта, здійснене без урахування обмежень максимальної денної процентної ставки, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». У зв`язку з наведеним апелянт вважає, що позивач не довів факту укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та правильності розрахунку заборгованості.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Судом установлено, що 19 квітня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 32763-04/2024 в електронній формі. З умовами договору та правилами отримання позики відповідач ознайомилася, що підтверджується змістом укладеного правочину. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового персонального ідентифікатора (електронного підпису) W2914.

Умовами договору погоджено всі істотні умови, зокрема суму та строк кредиту, розмір і тип процентної ставки, а також порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами.

За умовами кредитного договору відповідач отримала грошові кошти у розмірі 15 200,00 грн строком на 120 днів із процентною ставкою 2,5 % на день, яка застосовується протягом строку кредитування.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується листом № 3466_250130173711 від 30.01.2025 директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення», а також витребуваною судом інформацією, згідно з якою 19.04.2024 ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 15 200,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 32763-04/2024 від 19 квітня 2024 року, заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» становить 52 440,00 грн, з яких 15 200,00 грн — основна сума боргу, 37 240,00 грн — нараховані відсотки.

25 липня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25072024, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі, у тому числі до ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 25072024 від 25 липня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 52 440,00 грн, з яких 15 200,00 грн становить основна заборгованість, а 37 240,00 грн — заборгованість за відсотками.

Суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 32763-04/2024 від 19 квітня 2024 року, а ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак остання в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості основної суми боргу за кредитним договором.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що вона не укладала кредитний договір є необгрунтованими, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, а саме договором відступлення первісним кредитором права вимоги № 25072024, належним чином завірені акт прийому-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників щодо ОСОБА_1 .

Отже, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором.

Апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано до суду реєстр боржників. З матеріалів справи чітко убачається, що позивачем до позовної заяви додано витяги із реєстру боржників, з якими і пов`язано набуття позивачем права вимоги. Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Отже, твердження апелянта про те, що позивачем не надано реєстр боржників є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки в цьому випадку для вирішення спору про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не має значення чи подано позивачем реєстр боржників, чи витяг із цього реєстру, де вона вказана боржником, оскільки законом чітко передбачено, що якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, невірно застосував Закон України «Про споживче кредитування», що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір № 32763-04/2024 від 19 квітня 2024 року був укладений між сторонами після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії передбачений пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Таким чином, умови укладеного між сторонами договору щодо встановлення денної процентної ставки понад у 1,0% на день в порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

Заборгованість за відсотками за укладеним між сторонами договором, слід розраховувати, виходячи з встановленої ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1%.

Отже, сума процентів за користування договором кредиту № 32763-04/2024 від 19 квітня 2024 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 18240 грн (15200 грн х 1% х 120 днів), в межах строку кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором №32763-04/2024 від 19.04.2024 у розмірі 33440 грн, з яких 15200 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 18240 грн - сума заборгованості за відсотками. В решті позовних вимог слід відмовити.

За приписами ч.1. ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн, проте враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 63,76% судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 1930,65 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №32763-04/2024 від 19.04.2024 у розмірі 33440 грн, з яких 15200 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18240 грн - сума заборгованості за відсотками.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1930,65 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 17.06.2026.

Головуючий

Судді