Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №456/276/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/276/26 Головуючий у 1 інстанції: Писарев О. Ю.

Провадження № 33/811/956/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі ОСОБА_1 , захисника Романчук М.С., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.4 ст.130, ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП,

встановив:

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.02.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.4 ст.130, ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП, та на підставі ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на три роки. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривні.

Згідно постанови суду 25.12.2025 о 22:18 год. за адресою: Львівська область, місто Моршин, вул. Ів. Франка, водій громадянин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки PEUGEOT 3008, д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого втратив керування та здійснив наїзд на бетонну електроопору; в результаті чого автомобіль отримав технічні пошкодження, травмованих немає, чим порушив п.2.3.б, п.12.1 ПДР.

Крім того, 25.12.2025 о 22:18 год. за адресою: Львівська область, місто Моршин, вул. Ів. Франка, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки PEUGEOT 3008, д.н.з. НОМЕР_1 , не впорався з керуванням автомобілем, допустив наїзд на бетонну електроопору, чим її пошкодив, чим порушив п.2.3.є ПДР.

Крім того, 25.12.2025 о 22:18 год. за адресою: Львівська область, місто Моршин, вул. Ів. Франка, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом PEUGEOT 3008, д.н.з. НОМЕР_1 , та вживав після дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 25.12.2025 року о 22:18 в м. Моршин, вул. Івана Франка, за його участі, алкоголь. Від проходження огляду на місці вчинення ДТП за допомогою Алкотест Драгер №6820 №0191 та проведення такого огляду у медичному закладі водій відмовився, що підтверджується висновком лікаря №203 від 26.12.2025 року. Дана подія зафіксована на нагрудні бодікамери поліцейських 154, 152, чим порушив п.2.10.є ПДР

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати в частині визнання винним за ч.4 ст.130 КУпАП та закрити провадження у справі за ч.4 ст.130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ`єктивною, зокрема в матеріалах справи відсутні докази факту вживання алкогольних напоїв після скоєної ДТП, працівниками поліції на підтвердження цього факту не проводився огляд на стан сп`яніння, залишено поза увагою наявності посттравматичного синдрому після перебування в полоні, лише взято до уваги його пояснення про вживання алкогольних напоїв, при цьому зазначено про факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Також в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, при цьому зазначає, що не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом, з прийнятим рішенням ознайомився 12.04.2026 року через адвоката, а тому вважає поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження

Розглянувши матеріали справи № 456/276/26, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Вважаю, доводи апелянта щодо пропуску строку на апеляційне оскарження заслуговують на увагу, а тому погоджуюсь з тим, що такий строк пропущений з поважних причин та його слід поновити, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 фактично не оспорює свою винуватість в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП, а тому в цій частині апеляційним судом не здійснюється перевірка законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (уразі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність задане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають бути у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Зі змісту ст. 279 КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення підлягає судовому розгляду в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому дані обставини, з урахуванням положень ст. 256 КУпАП щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, мають бути викладені в протоколі конкретно, у спосіб, який унеможливлює їх неоднозначне тлумачення, та відповідати диспозиції закону про адміністративну відповідальність за вказане правопорушення.

Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 25.12.2025 о 22:18 год. за адресою: Львівська область, місто Моршин, вул. Ів. Франка, керував транспортним засобом PEUGEOT 3008, д.н.з. НОМЕР_1 , та вживав після дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 25.12.2025 року о 22:18 в м. Моршин, вул. Івана Франка, за його участі, алкоголь. Від проходження огляду на місці вчинення ДТП за допомогою Алкотест Драгер №6820 №0191 та проведення такого огляду у медичному закладі водій відмовився, що підтверджується висновком лікаря №203 від 26.12.2025 року. Дана подія зафіксована на нагрудні бодікамери поліцейських 154, 152, чим порушив п.2.10.є ПДР.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме медичного висновку №203 від 26.12.2026 року та відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, ОСОБА_1 фактично пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння та в зазначеному висновку вказано, що останній перебуває в стані алкогольного сп`яніння (за клінічними ознаками), а тому зазначення як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду, як доведену обставину події, а саме відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі не відповідає дійсності, що має наслідком визнання протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №550760 від 26.12.2025 року неналежним та недопустимими доказом у справі з огляду на неправильного викладення суті адміністративного правопорушення.

Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення. Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд можливості належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол про вчинення особою адміністративного правопорушення.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, постанова суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі в цій частині слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП.

Таким чином апеляційний суд приходить до обґрунтованого переконання про те, що постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 слід змінити, та вважати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП, з накладенням відповідного стягнення за вказаними статтями із врахуванням вимог стт.36 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.4 ст.130, ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП змінити.

Провадження у справі №456/276/26 за протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №550760 від 26.12.2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вважати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.139 КУпАП та на підставі ст.36 КУпАП накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.