Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №336/2898/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 18.06.2026 Справа № 336/2898/26

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 336/2898/26 Пр. № 22-ц/807/1377/26Головуючий у 1-й інстанції: Звєздова Н.С. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кухаря С.В., Трофимової Д.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року про передачу справи на розгляд іншого суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – РАЙОННА АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ШЕВЧЕНКІВСЬКОМУ РАЙОНУ, як орган опіки та піклування, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом (а.с.2-5), в якій просила:

- витребувати у РАЙОННОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ШЕВЧЕНКІВСЬКОМУ РАЙОНУ, як органу опіки та піклування, висновок про доцільність/недоцільність відібрання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав строком на один рік;

-викликати і допитати у якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; відібрати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав строком на один рік;

-встановити опіку над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити опікуном малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - бабусю, ОСОБА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку, починаючи з дати пред`явлення позову про стягнення аліментів до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що її донька, ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , від даного шлюбу у них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Родина проживала із батьками ОСОБА_6 у м. Бровари Київської області. У вересні 2024 року ОСОБА_6 загинув під час проходження воєнної служби. У 2025 році донька почала залишати дитину саму без нагляду, у подальшому із дитиною покинула постійне місце проживання, почала винаймати кімнати у готелях, залишаючи дитину саму без нагляду або на персонал готелів. Станом на сьогодні донька не має постійного місця проживання, не працює, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а саме не займається вихованням дитини, його всебічним розвитком. Так, дитину не було влаштовано до дошкільного навчального закладу, дитина не відвідує педіатра, розвиваючі гуртки, тощо. Тому позивач вимушена звернутись з вищезазначеним позовом до суду.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Звєздову Н.С. (а.с. 24).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року (а.с. 33-35) вищезазначену позовну заяву позивача передано за підсудністю до Броварського міського суду Київської області.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її потановленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 42-46) просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу повернути до місцевого суду для продовження розгляду.

В автоматизованому порядку 04.05.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В. та Трофимову Д.А. (а.с. 47). Ухвалою апеляційного суду від 04.05.2026 року (а.с. 48) витребувано у суду першої інстанції матеріали цивільної справи, які надійшли до апеляційного суду 07.05.2026 року (а.с. 51). Ухвалою апеляційного суду від 07.05.2026 року (а.с.53) апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк 18.05.2026 року (а.с. 55). У період з 18.05.2026 року по 22.05.2026 року включно суддя – доповідач Гончар М.С. приймала участь у підготовці суддів Національною школою суддів України для підтримання кваліфікації (довідка - а.с.56). Ухвалою апеляційного суду в порядку задоволення заяви позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції строк на оскарження поновлено, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 25.05.2026 року (а.с. 57-58), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.59). Оскільки,згідно зі ст. 353 ч. 1 п. 9 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо … передачі справи на розгляд іншого суду. Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах … 9 … частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Позивач (а.с. 65 - повідомлення про отримання 29.05.2026 року копії ухвали копії ухвали апеляційного суду від 25.05.2026 року про відкриття апеляційного провадження у цій справі) та третя особа (а.с. 67 – повідомлення про отримання 29.05.2026 року копії ухвали копії ухвали апеляційного суду від 25.05.2026 року про відкриття апеляційного провадження у цій справі) не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі у встановлений апеляційним судом строк – протягом 15-ти днів з дня вручення копії вищезазначеної ухвали апеляційного суду, тобто по 15.06.2026 року включно та взагалі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч.3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції апеляційним судом.

Самовідводи відсутні, відводів у цій справі не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …ухвали (п.1) …, постанови (п.3).

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, передаючи справу на розгляд до Броварського міського суду Київської області у цій справі, керувався ст.ст. 27, 31, 353 ЦПК України та виходив із такого.

01.04.2026 на виконання вимог ст. 187 ЦПК України судом першої інстанції скеровано запит щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки, відповідь надійшла 07.04.2026, згідно якої відповідачка ОСОБА_1 в м. Запоріжжі не зареєстрована (а.с.30).

Відповідно до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 з 22.01.2024 року (а.с.32).

Питання про територіальну підсудність даного позову суд вирішує, враховуючи правила про підсудність, визначені в ст. 27 ЦПК України.

Згідно із загальним правилом про підсудність за ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача, якщо інше не передбачено законом.

Отже, виходячи з викладеного, реєстрація місця проживання відповідачки не відноситься до територіальною юрисдикції Шевченківського району м. Запоріжжя.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 5 вищезазначеного Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Статтею 31 ЦПК України передбачено, що передача справи з одного суду до іншого суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суд.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що вона не підсудна Шевченківському районному суду м. Запоріжжя та підлягає переданню до Броварського міського суду Київської області.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.

Оскільки, апеляційним судом встановлено, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вимогам законності та обґрунтованості у цій справі не відповідає, є передчасною та помилковою.

Так, дійсно в силу вимог з ч.1 ст. 27 ЦПК України (Підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача) позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідач ОСОБА_1 у своїй вищезазначеній апеляційній скарзі у цій справі (а.с. 42-43) наполягала на тому, що вона з 2005 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 і з того часу адресу реєстрації не змінювала.

Апеляційним судом на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України було витребувано в «Електронному суді» з повним доступом з Єдиного державного демографічного реєстру інформацію (відповідь №2888121 від 16.06.2026 року - а.с. 68), за змістом якої: зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача ОСОБА_1 з 14.10.2005 року по теперішній час, та у тому числі станом на дату подачі вищезазначеного позову позивачем до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 26.03.2026 року (а.с.2) та, відповідно, на дату постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у цій справі 13.04.2026 року (а.с.33-35) є саме АДРЕСА_3 .

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з`ясуванню всіх обставин цієї справи, які мають значення саме для правильного вирішення судом питання про підсудність цієї справи, не перевірив та не дослідив інформацію саме з Єдиного державного демографічного реєстру стосовно зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача ОСОБА_1 в межах всієї України, обмежившись лише інформацією:

- за відомостями саме Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в реєстрі територіальної громади міста Запоріжжя відсутня (інформація - а.с.30, яка є неповною через те, що відповідач свою реєстрацію саме у цій установі не здійснювала і не актуалізіровалась, належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні), хоча, навіть, за наявності такої інформації суд першої інстанції мав керуватись ч. 10 ст. 187 ЦПК України, за змістом якої:якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Хоча, у судів загальної юрисдикції ще з 27 березня 2023 року є повний доступ в «Електронному суді» до Єдиного державного демографічного реєстру для встановлення безпосередньо зареєстрованого в установленому порядку місця проживання фізичної особи в межах всієї території України;

- Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, за змістом якої: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є внутрішньо переміщеною особою в України,була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , лише адреса листування та фактичного проживання останньої як ВПО: АДРЕСА_5 з 22.01.2024 року (інформація - а.с.32, також додатково інформовано суд першої інстанції (а.с. 32 зворот) про те, що з 2025 року забезпечено можливість отримання самостійно цієї інформації судами в Єдиній інформаційній системи соціальній сфері через програму «Електронний суд»). Однак, адреса листування та фактичного проживання ОСОБА_1 , як ВПО, не змінює територіальної підсудності цієї справи в порядку ст. 27 ч.1 ЦПК України, а лише надає суду першої інстанції можливість належним чином повідомити відповідача про наявність цієї справи у суді.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції у цій справі фактично самоусунувся від встановлення саме правильного зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача – фізичної особи ОСОБА_1 (ст. 27 ЦПК України) та, відповідно, правильного визначення підсудності цієї справи при вищевикладених встановлених вже апеляційним судом обставинах цієї справи саме Шевченківському районному суду м Запоріжжя, безпідставно передавши дану справу Броварському міському суду Київської області.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах. Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення передчасної помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, та в силу вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (вирішення цивільного процесуального питання про відкриття провадження у справі).

В силу вимог ст. 141 ЦПК України в разі скасування вищезазначеної ухвали суду першої інстанції у цій справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, питання про розподіл цих витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, вирішується у подальшому судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 141, 367, 369, 371-372, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року у цій справі скасувати.

Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова апеляційним судом складена 18.06.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Кухар С.В. Трофимова Д.А.