Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №308/1236/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/1236/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 травня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє захисник Колотуха Олексій Михайлович, на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 14 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 14 квітня 2025 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до постанови, - 18.01.2025 року о 02:44 в м. Ужгороді, вул. Павла Чубинського (Бродіна),11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Skoda Fabia, р/н НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`ягніння (розширені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився, що зафіксовано на технічний запис бодікамери 470095,0470044 о 03 год. 32 хв., чим порушив п.2.5 ПДР.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт вказує на незаконність винесеної постанови, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апелянт не погоджується з складеним протоколом про адміністративне правопорушення, вважає його надуманим, адже такий складений виключно через те, що ОСОБА_1 відмовився їхати до ТЦК для звірки даних обліку.

Апелянт зазначає, що є переселенцем та студентом денної форми навчання, дружина працює в Ощадбанку, а він у нічний час в службі таксі 838, має двох малолітніх дітей на утриманні. Авто є орендованим, того дня їхав за викликом. При цьому він виконував усі вказівки поліцейських, надавав пояснення, просив, щоб показали факт порушення. Через 11 хвилин поліцейські виявили, що він перебуває у розшуку в ТЦК, є жителем м. Харків, зареєстрований у с. Ворочево, винаймає квартиру у м. Ужгороді. Оскільки поліцейські вказали на необхідність доставки в ТЦК, то ОСОБА_1 категорично відмовився виходити з машини. Лише по приїзді ще однієї машини працівників патрульної поліції, намагаючись доставити ОСОБА_1 до ТЦК, останньому було запропоновано необхідність пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння. За увесь час спілкування з працівниками поліції не було слів про відмову від проходження освідування, однак була відмова їхати саме до відділення ТЦК.

У судовому засіданні в апеляційній інстанції адвокат Колотуха О. М. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Заслухавши пояснення апелянта та його представника, дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам (ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП).

При розгляді даної справи вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримано не було.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції не з`ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності,

Положеннями п.27 Постанови пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам роз`яснено, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Диспозиція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як слідує з протоколу, ОСОБА_1 ставиться у вину порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Поміж цього, ВС КАС у справі № 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 р. вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).

На підтвердження обставин викладених у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 223852 від 18.01.2025 року, до матеріалів справи органом поліції долучено відеозапис з нагрудної камери поліцейського, однак на останньому не зафіксовано, що 18 січня 2025 року о 02 год. 44 хв. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

З відеозапису події слідує, що така мала місце по вул. Чубинського, 11, в м. Ужгороді. Зупинили водія по причині того, що їхав швидко по місту. Водій пояснив, що спішив, адже працює в службі таксі та їхав на замовлення.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 є переселенцем та студентом денної форми навчання, дружина працює в Ощадбанку, а він у нічний час в службі таксі 838, має двох малолітніх дітей на утриманні. Авто є орендованим, того дня їхав за викликом. При цьому він виконував усі вказівки поліцейських, надавав пояснення, просив, щоб показали факт порушення.

Через 11 хвилин після зупинки, за допомогою бази даних поліцейські виявили, що гр. ОСОБА_1 потребує доставки в ТЦК для уточнення даних, є жителем м. Харків, зареєстрований у с. Ворочево, винаймає квартиру у м. Ужгороді. Оскільки поліцейські вказали на необхідність доставки в ТЦК, то ОСОБА_1 категорично відмовився виходити з машини. Лише по приїзді ще однієї машини працівників патрульної поліції, намагаючись доставити ОСОБА_1 до ТЦК, останньому було запропоновано необхідність пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння.

Водій погоджується пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, однак не погоджується їхати до ТЦК. На відеозаписі події, яка мала місце до 06 год. ранку, звучить розмова поліцейських про необхідність складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, інакше він не вийде з машини і таким чином не буде доставлений до ТЦК.

Отже, відмова щодо проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння відсутня, а дії працівників поліції є некоректними та не відповідають події правопорушення.

За увесь час спілкування з працівниками поліції не було слів про відмову від проходження освідування, однак була відмова їхати саме до відділення ТЦК.

Інших доказів, які б беззаперечно підтверджували факт відмови гр. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння матеріали справи не містять.

Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч.1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.

Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.

Обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.

Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що постанова судді Ужгородського міськрайонного суду від 14 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки подія і склад адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами наявними у справі, і таких не було здобуто в ході апеляційного розгляду.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки з урахування встановлених у судовому засіданні обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, то провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє захисник Колотуха Олексій Михайлович, – задовольнити.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 14 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 – скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя: Фазикош Г. В.