Суд: Закарпатський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України
Дата: 28 травня 2026 р.
Справа: №305/2846/25
Суддя: Фазикош Г. В.
Справа № 305/2846/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
29 травня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Рахівського районного суду від 25 серпня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою судді Рахівського районного суду від 25 серпня 2025 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.
Відповідно до постанови, - 02.08.2025 року о 16 год. 00 хв. прикордонним нарядом «Контрольний пост» у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку № 413 на відстані близько 25 000 метрів до державного кордону, на околиці населеного пункту Лазещина (територія Ясінянської об`єднаної територіальної громади Рахівського району Закарпатської області) було виявлено та затримано гр. ОСОБА_1 , який спільно з гр. ОСОБА_2 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги статей 9, 12 Закону «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт вказує на незаконність винесеної постанови, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апелянт зазначає, що не мав наміру перетинати державний кордон, а перебував на території Закарпатської області з метою відпочинку та оздоровлення. Іншу особу, з якою був затриманий, він не знає і до цього раніше ніколи не бачив.
У судове засідання в апеляційній інстанції ОСОБА_1 в черговий раз не з`явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином. Про причини неявки не повідомив.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Отже, враховуючи чергову неявку до суду, з метою недопущення затягування часу вирішення справи та можливості уникнення адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності апелянта, на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Статтею 204-1 КУпАП встановлена відповідальність за незаконне перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Згідно ст. 9 Закону України Про Державний кордон України перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, - 02.08.2025 року о 16 год. 00 хв. прикордонним нарядом «Контрольний пост» у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку № 413 на відстані близько 25 000 метрів до державного кордону, на околиці населеного пункту Лазещина (територія Ясінянської об`єднаної територіальної громади Рахівського району Закарпатської області) було виявлено та затримано гр. ОСОБА_1 , який спільно з гр. ОСОБА_2 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги статей 9, 12 Закону «Про державний кордон України». Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції апеляційним судом повно і всебічно досліджено:
1)протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 357284 від 02.08.2025 року, в якому викладено обставини вчинення адміністративного правопорушення;
2)протокол про адміністративне затримання від 02.08.2025 року, в якому вказано місце виявлення та затримання гр. ОСОБА_1 ;
3)протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей та документів;
4)рапорт інспектора прикордонної служби ОСОБА_3 ;
5)доповідну записку офіцера оперативно-розшукової групи ОСОБА_4 .
Так, з протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів вбачається, що у гр. ОСОБА_1 , окрім інших речей і документів, виявлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 26.06.2017 року, а також грошові кошти в іноземній валюті на загальну суму 1780 доларів США.
В рапорті інспектора прикордонної служби ОСОБА_3 зазначено, що затримані особи поводилися агресивно, не змогли чітко повідомити мету свого перебування в межах контрольованого прикордонного району, на неодноразово повторювану законну вимогу інспектора прикордонної служби не реагували.
Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_1 із змістом протоколу ознайомлений, послуг перекладача чи захисника не потребує, що підтверджується його особистим підписом. Бажання надати пояснення не виявив.
Отже, наявні у справі докази є належними й допустимими, у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП (спроба перетину державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон України).
Водночас, ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП (в складі групи осіб), не знайшли свого підтвердження. Належних та допустимих доказів цього в матеріалах справи не має.
Доводи апелянта про те, що він не мав наміру перетинати державний кордон не підтверджені достатніми доказами. Будь-яких доказів перебування на території Закарпатської області з метою відпочинку чи оздоровлення матеріали справи не містять.
За цих обставин дії гр. ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП (спроба перетину державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон України). При цьому, апеляційний суд констатує, що ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП (в складі групи осіб), не знайшли свого підтвердження.
Адміністративне стягнення слід накласти в межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого адміністративного правопорушення, особи правопорушника та ступеня його вини.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Оскільки, з урахування встановлених у судовому засіданні обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, то постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням у даній справі нового судового рішення.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Постанову судді Рахівського районного суду від 25 серпня 2025 року - скасувати.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
Роз`яснити, що відповідно до ст. 307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу.
У разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя: Фазикош Г. В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua