Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №620/3680/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 17 червня 2026 р.

Справа: №620/3680/26

Суддя: Дар'я ВИНОГРАДОВА

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/3680/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також відповідач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просить (з урахуванням уточненого позову):

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов резервістів і військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків військової частини та призначення на посаду ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та приступления його до виконання службових обов`язків за посадою;

зобов`язати уповноважену службову/посадову особу військової частини НОМЕР_1 видати наказ, яким виключити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з дня набрання рішення суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що призов на військову службу під час мобілізації є незаконним, оскільки останній не отримував паспорт та не є громадянином України, тому не зобов`язаний проходити військову службу під час мобілізації.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 1. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії документів, що стосуються мобілізації позивача, зокрема, але не виключно, наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також будь-яких інших наявних документів, пов`язаних з його призовом на військову службу під час мобілізації. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію наказу командира військової частини про зарахування позивача до списків особового складу та призначення його на відповідну посаду, а також будь-яких інших наявних документів, пов`язаних з його призовом на військову службу під час мобілізації.

Від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли пояснення, у яких зазначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, за змістом пункту 1 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. ТЦК та СП утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Згідно із пунктом 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до пункту 12 Положення № 154 керівник ТЦК та СП має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження. Отже, відповідач по справі - перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_4 є структурним підрозділом - відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не уповноважений видавати накази. За наведених обставин наявні просить залучити ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до участі у справі як іншого відповідача та надати час для подання відзиву в установленому процесуальним законодавством порядку.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 змінено процесуальний статус третьої особи, ІНФОРМАЦІЯ_2 на процесуальний статус - відповідач. Залучено в якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ). Розгляд адміністративної справи № 620/3680/26 здійснювати спочатку.

06.05.2026 (згідно вхідного штампу суду) за допомогою системи «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено. Продовжено військовій частині НОМЕР_1 , процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву у справі № 620/3680/26 на 10 днів з моменту отримання ухвали суду.

Від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки у процесі мобілізаційних заходів щодо призову громадянина ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період, він не надав жодних документів, які б підтверджували відсутність законних підстав для призову на військову службу (посвідки на постійне місце проживання (відсутність громадянства), документів, які підтверджують право на відстрочку, медичні висновки про його стан здоров`я). При цьому, на вимогу уповноважених посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 було надано був витяг з реєстру територіальної громади № 2026/003946827 від 12.03.2026, що підтверджував його місце реєстрації та проживання на території України та РНОКПП отримані через застосунок порталу «Дія». Крім того, його особу також було встановлено працівниками Національної поліції, які у спільній групі оповіщення супроводжували даного громадянина. Тому сумнівів у приналежності його до громадянства України не виникало. Зі змісту довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.03.2026 року № 2026-0312-1310-4217-7 слідує, що ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що військовослужбовець ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 відповідно до поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_4 № 316 від 12.03.2026, року та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно із наказом №73 від 14.03.2026 року виданому на підставі даного поіменного списку. Підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ, а тому після набуття позивачем статусу військовослужбовця, його може бути звільнено зі служби виключно за підстав, що встановлені наведеною нормою законодавства. Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від №73 від 14.03.2026 року про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 вже реалізований, оскільки позивач був зарахований до списків особового складу військової частини, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби з підстав, що визначені Законом № 2232-ХІІ, не відновить початковий стан і не призведе до захисту його прав та інтересів, про які він просить у позові. На момент зарахування ОСОБА_1 , у військової частини НОМЕР_1 не було, будь-яких відомостей чи документів, які б могли підтвердити ту обставину, що позивач є громадянином Азербайджанської Республіки або його статусу особи без громадянства. У зв`язку з зазначеним, військова частина НОМЕР_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання неналежним відповідачем по справі № 620/3680/26 – відмовлено.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 про поновлення строку подання суду відзиву на позовну заяву у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Поновлено ІНФОРМАЦІЯ_2 процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів та долучити їх до справи № 620/3680/26.

Від військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про закриття провадження у справі, в обгрунтування якої зазначено, що 26 травня 2026 року, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» солдата ОСОБА_2 , водія 3 групи бойових машин 1 десантно штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 - звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» через такі сімейні обставини або з інших поважних причин: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, відповідності до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.05.2026 № 149. Згідно наказу від 26.05.2026 № 149 солдата ОСОБА_1 направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 . У зв`язку з цим, відповідач просить закрити провадження у справі.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення щодо заявленої військовою частиною НОМЕР_1 заяви про закриття провадження у справі у строк до 12.06.2026.

На виконання вимог ухвали суду від 01.06.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких сторона позивача наполягає на задоволені позовних вимог на підставі які були викладені у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Зі змісту матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Азейбарджанської Республіки та проживає на території України, про що свідчить посвідка на постійне проживання НОМЕР_3 (а.с.10).

Крім того, у матеріалах справи наявна та досліджена копія картки платника податків РНОКПП НОМЕР_4 (а.с.82).

Відповідно до копії витягу з Реєстру територіальної громади № 2026/003946827 від 12.03.2026 встановлено, що позивач проживає за адресою АДРЕСА_2 (а.с.81).

Як встановлено судом, 12.03.2026 працівниками поліції спільно з працівниками Першого відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 було зупинено та доставлено позивача до приміщення ТЦК та СП.

Того ж дня, позивачем було пройдено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 та визнано придатним до військової служби, що підтверджується копією довідки військово-лікарської комісії № 2026-0312-1310-4217-7 від 12.03.2026 (а.с.128).

12.03.2026 було прийнято наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) № 643 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» відповідно до якого ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 (а.с.132).

Відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_5 і відправлені у складі команди « ІНФОРМАЦІЯ_7 » від 12.03.2026 № 316 ОСОБА_1 направлено в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (а.с.108-110).

Згідно копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.03.2026 № 73, солдата ОСОБА_1 з 14.03.2026 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та взято на всі види забезпечення (а.с.105).

Представник позивача неодноразово звертався із адвокатськими запитами та скаргами щодо надання пояснень з приводу мобілізації ОСОБА_1 , однак відповіді не отримував.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до статті 1 цього Закону іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025 та триває і на даний час.

Статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 № 389-VІІІ (далі Закон № 389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 р. № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі також Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону № 2232-XII).

Відповідно до статті 21-1 Закону № 2232-XII іноземці та особи без громадянства можуть бути прийняті на військову службу до Збройних Сил України за контрактом на посади рядового, сержантського і старшинського складу.

Для прийняття на військову службу іноземці та особи без громадянства звертаються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем їх проживання.

Згідно статті 21-2 Закону № 2232-XII для прийнятих на військову службу за контрактом іноземців та осіб без громадянства встановлюється випробувальний строк два місяці.

Під час дії особливого періоду військовослужбовцям із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом, гарантується можливість припинення (розірвання) контракту за власним бажанням.

Указом Президента України від 10.06.2016 №248/2016 затверджено Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства (далі Положення № 248/2016), яким визначається порядок проходження іноземцями та особами без громадянства (далі іноземці) військової служби у Збройних Силах України.

Згідно з пунктом 2 Положення №248/2016, іноземці, які на законних підставах перебувають на території України, можуть бути прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил України (далі - військова служба) у добровільному порядку. У добровільному порядку іноземці проходять: військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу. З іноземцями, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт про проходження іноземцями чи особами без громадянства відповідного виду військової служби у Збройних Силах України згідно з додатком (далі - контракт про проходження військової служби). Контракт про проходження військової служби - це письмова угода, що укладається між іноземцем і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

За змістом пункту 4 Положення №248/2016, щодо іноземців, які виявили бажання проходити військову службу на посадах рядового, сержантського і старшинського складу у Збройних Силах України, проводиться перевірка відомостей стосовно законності їх перебування на території України, наявності документів, що засвідчують особу, відомостей про відсутність судимості, достовірності інших відомостей, наданих іноземцями. Організація проведення перевірки відомостей покладається на керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки шляхом направлення запитів до Міністерства внутрішніх справ України, Державної міграційної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Служби безпеки України, які в межах своїх повноважень здійснюють зазначену перевірку.

Відповідно до п. 9 зазначеного Положення, початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, граничний вік перебування на ній визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Порядок обліку військовослужбовців, форми і призначення облікових документів, порядок їх складання і ведення визначаються Міністерством оборони України.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 (далі Порядок №1487).

Відповідно до положень п.п.2, 3 Порядку №1487 визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: - фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; - здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; - подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов`язані, які згідно із Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі також Закон №3543-ХІІ).

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Станом на час розгляду справи, оскільки воєнний стан продовжений, то загальна мобілізація також продовжена.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. Тобто, у разі отримання повістки або мобілізаційного розпорядження, військовозобов`язані та резервісти зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, що зазначені в таких документах.

Положеннями частини 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154 затверджене Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).

Із змісту п.1, п.2, п.8 Положення №154 вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що громадянин ОСОБА_1 взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.131). Для визначення ступеня придатності до військової служби останнього скеровано на проходження військово-лікарської комісії. За результатами обстеження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.03.2026 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби. Після цього, позивач згідно спірного наказу, призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період, та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Однак, як встановлено судом раніше ОСОБА_1 є громадянином Азейбарджанської Республіки та проживає на території України, про що свідчить посвідка на постійне проживання НОМЕР_3 (а.с.10).

Згідно вищенаведених норм законодавства, позивач, як іноземець чи особа без громадянства, міг бути прийнятий на військову службу добровільно, лише шляхом укладення строкового контракту про проходження іноземцями та особами без громадянства військової служби у Збройних Силах України в порядку, передбаченому Положенням №248/2016.

Доказів того, що позивач як іноземець чи особа без громадянства виявив бажання проходити військову службу в Збройних Силах України за контрактом і уклав такий контракт, який би міг бути підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування іноземця до списків особового складу Збройних Сил України та призначення його на відповідну посаду чи продовження військової служби, відповідач не надав.

Таким чином, на нього, як на іноземця, не поширюється військовий обов`язок, передбачений статтею 65 Конституції України, і він не належить до категорії військовозобов`язаних чи резервістів у розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тому позивач не підлягав призову за мобілізацією або за призовом із числа резервістів в особливий період.

Суд зазначає, що відповідач зобов`язаний був провести перевірку на предмет належності позивача до громадянства України, зокрема, шляхом направлення запитів до Міністерства внутрішніх справ України, Державної міграційної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Служби безпеки України.

На думку позивача, оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що діючим законодавством України передбачена процедура та порядок який визначає механізм проходження служби іноземцями, проте позивач вказаної процедури не проходив, контракту із Збройними Силами України не підписував, а був мобілізований як громадянин України, що суперечить законодавству.

Крім того, суд зауважує, що довідка про присвоєння ідентифікаційного номера позивачу, яка не свідчить про те, що наявність РНОКПП автоматично породжує набуття громадянства України. Оскільки особа іноземець, яка має РНОКПП України залишається нерезидентом, тобто іноземцем.

Відповідно до п.п.14.1.213 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом України. Фізична особа - резидент це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Суд зазначає, що належність до громадянства не підтверджується довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера позивачу на яку посилається відповідач.

Щодо викладених в адміністративному позові посилань на порушення порядку проходження ВЛК суд зазначає, що висновок ВЛК про придатність позивача до військової служби не є предметом судового спору та не оскаржується позивачем, тому ці обставини не впливають на вирішення спору по суті.

Щодо правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, на яку посилаються відповідачі, то суд з даного приводу зазначає, що незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу, такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 6 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку начальником ТЦК наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу (відсутність громадянства України), має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача, що ним (позивачем) фактично і було зроблено у даній справі, а тому застосування правових норм щодо оскарження індивідуально-правових актів є помилковим.

Щодо вимог позивача про звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає, що відповідно до копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.05.2026 № 149 встановлено, що відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» солдата ОСОБА_2 , водія 3 групи бойових машин 1 десантно штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 - звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» через такі сімейні обставини або з інших поважних причин: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, відповідності до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.05.2026 № 149. Згідно наказу від 26.05.2026 № 149 солдата ОСОБА_1 направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.154).

Отже, ухвалення судом рішення шляхом покладення на військову частину НОМЕР_1 обов`язку про звільнення позивача з військової служби не призведе до захисту порушених прав позивача, оскільки позивач не є військовослужбовцем вказаної військової частини станом на час ухвалення рішення судом.

За таких обставин, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не змінюють. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи (а.с.28) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 665,60 грн

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.03.2026 № 643 у частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач: Війсьокова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua