Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №741/575/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 3/741/247/26

Єдиний унікальний номер 741/575/26

ПОСТАНОВА

іменем України

17 червня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Богдан Н.О.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення (протокол серії ЕПР 1 № 624020) щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , громадянина України, місце роботи не відомо,

за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИВ:

25 березня 2026 року о 17:00:00 в м. Носівка, вул. Комунальна, 4, громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ-21013, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами строк на п`ять років Носівським райсудом № 741/234/25 від 28.04.2025 року, що підтверджується постановою ББА 273955 від 09.01.2026 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, чим порушив п. 2.1 А ПДР.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У судові засідання 04 травня 2026 року та повторно 17 червня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, заперечень суду не надав, не повідомив суд про причини неявки та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання, у зв`язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності за наявними матеріалами.

Суд неодноразово вживав заходів для повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання шляхом надсилання судових повісток на адресу, вказану в протоколі про адміністративне правопорушення, однак поштові відправлення повернулися до Носівського районного суду Чернігівської області з відміткою відділення зв`язку про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Також, інформація про дату, час та місце розгляду справи перебуває у відкритому доступі на офіційному сайті суду за режимом доступу: https://court.gov.ua/fair/sud2516, а відтак останній мав цікавитись долею справи, добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами.

Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справи про адміністративні правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З огляду на це, ураховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд робить висновок про можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 .

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення Ніжинським РУП в Чернігівській області до суду, надано:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №624020 від 25 березня 2026 року, у відповідності до якого 25 березня 2026 року о 17:00:00 в м. Носівка, вул. Комунальна, 4, громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ-21013, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами на строк на п`ять років Носівським райсудом № 741/234/25 від 28.04.2025 року, що підтверджується постановою ББА 273955 від 09.01.2026 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. У графі протоколу «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» власноручно зазначено: «З протоколом ознайомлений та згоден. Протокол містить підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» (а. с. 2);

- витяг з бази даних «АРМОР» про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09 січня 20206 року до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 4 за фактом керування автотранспортом «Suzuki Grand Vitara», д.н. НОМЕР_2 , постанова ББА 273955, штраф 20400 грн.;

- розписку ОСОБА_2 від 26 березня 2026 року про зобов`язання доставити автомобіль ВАЗ 21013, н.з. НОМЕР_1 , до місця стоянки;

- копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6905647, дата розгляду справи: 25.03.2026 17:11:16, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 9.2.б ПДР за ст. 122 ч. 2 КУпАП. Прийняте по справі рішення: штраф 510 грн. ;

- копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 273955, дата розгляду справи: 09.01.2026, за фабулою якої 09.01.2026 о 21:20 в с. Васильківка по вул. Перемоги гр. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Suzuki», н.з. НОМЕР_2 при перевірці не мав посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким ТЗ, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1А ПДР. Постановлено застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі 20400 грн (а.с.16);

- переглянутий у судовому засіданні відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який міститься на оптичному диску, що додано до матеріалів справи, на якому зафіксовано факт керування та зупинки 25 березня 2026 року (16:42:58) водієм ОСОБА_1 автомобіля марки ВАЗ-21013, д.н.з. НОМЕР_1 , вимогу поліцейськогопред`явити посвідчення водія відповідної категорії та повідомлення ОСОБА_1 , що він посвідчення водія не має (16:41:10). Відеофіксація велась безперервно.

Суд уважає безпосередньо досліджені докази, які узгоджуються один з одним, у сукупності достатніми для належної правової оцінки дій ОСОБА_1 .

Так, пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п. 2.1 А ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Отже, ОСОБА_1 як водій механічного транспортного засобу повинен був знати про заборону у керуванні транспортним засобом за відсутності посвідчення на право керування транспортним засобом.

Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті, що тягне накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та позбавлення права керування транспортними засобами на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

З огляду на досліджені докази суд вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки він протягом року після 09 січня 2026 року, коли його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП (постанова серії ББА № 273955), вчинив порушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. При цьому, ОСОБА_1 доказів того, що вказана постанова була скасована чи змінена вищестоящим органом (вищестоящою посадовою особою) (ст. 288 КУпАП) чи судом не надано.

Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.

При накладенні адміністративного стягнення судом не враховуються обставини, викладені в частині 2 статті 33 КУпАП, оскільки стягнення накладається за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з вимогами ст. 28 КУпАП оплатне вилучення предмету як стягнення може застосовуватися лише до власника предметів.

З матеріалів справи убачається, що власником транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 , а тому у суду відсутні правові підстави для оплатного вилучення такого ТЗ.

Вивчивши й дослідивши матеріали справи, ураховуючи характер вчиненого правопорушення, суд робить висновок, що достатнім та необхідним для виховання правопорушника й запобігання вчиненню нових правопорушень як ним, так і іншими особами, буде призначення стягнення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.

При цьому, суд ураховує, що санкція частини 5 статті 126 КУпАП має лише один вид основного стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років, та додатковий вид стягнення - у виді оплатного вилучення транспортного засобу чи без такого.

У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде про право керування транспортним засобом, яке набагато ширше від визначення посвідчення водія.

Стаття 30 КУпАП із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 1251-ІХ від 16 лютого 2021 року, не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія.

Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст. ст. 33, ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Згідно з ч. 3 ст. 30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Строк невідбутої частини стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами обчислюється судом відповідно до положень ч. 2 ст. 299, ч. 2 ст. 317-1 КУпАП, згідно з якими особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

На підставі вищевикладеного, ураховуючи, що на момент вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами на строк п`ять років постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2025 року, яка набрала законної сили 9 травня 2025 року, до адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за цією постановою має бути приєднана невідбута частина адміністративного стягнення, накладеного постановою від 28 квітня 2025 року, у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюється в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, із ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір.

Керуючись ст. ст. 40-1, 126, 283, 284 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі ст. 30 КУпАП приєднати ОСОБА_1 до стягнення за даною постановою невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2025 року (справа № 741/234/25), яка набрала законної сили 9 травня 2025 року, та призначити йому остаточне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 8 (вісім) років 10 (десять) місяців 23 (двадцять три) дні без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 рахувати із дня набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Носівський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" ідентифікаційного номеру боржника, згідно з постановою Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14, не є підставою для відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження.

Суддя Анатолій КРУПИНА