Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №736/532/24 — Корюківський районний суд Чернігівської області

Справа № 736/532/24

Номер провадження 3-в/736/41/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 рокум. Корюківка

Суддя Корюківського районного суду Чернігівської області Кутовий Ю.С., розглянувши подання, що надійшло від начальника Корюківського РС №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області про звільнення від покарання у зв?язку із закінченням строків давності виконання судового рішення відносно ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 22.04.2024 ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.183-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт.

11.05.2026 до Корюківського районного суду Чернігівської області надійшло подання від начальника Корюківського РС №3 сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області про звільнення від покарання у зв?язку із закінченням строків давності виконання судового рішення відносно ОСОБА_1 .

Подання обґрунтовано тим, що 09.05.2024 року на виконання Корюківського РС №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області надійшла постанова Корюківського районного суду на гр. ОСОБА_1 . 27.05.2024 року порушник з`явився до органу пробації. В цей день з ним було проведено бесіду в ході якої його було ознайомлено з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, попереджено про відповідальність про ухилення від їх виконання. 30.05.2024 року було видано направлення на відпрацювання стягнення начальнику КПІ «Благоустрій» Корюківської міської ради. До відпрацювання суспільно корисних робіт ОСОБА_1 не приступив. 24.09.2024 року було отримано витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 467 від 19.12.2023 року про призов та направлення про проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

03.05.2026 року сплинув дворічний термін з дня набрання постановою Корюківського районного суду від 03.05.2024 року законної сили.

Посилаючись на викладені обставини, на ст. 80 КК України та аналогію закону, враховуючи, що постанова суду не виконана впродовж двох років з дня набрання такою законної сили, просить суд подання задовольнити.

В судове засідання представник Корюківського РС №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області та ОСОБА_1 не з`явилися.

Суд, ознайомившись з поданням та доданими до нього матеріалами, дійшов наступного висновку.

Як встановлено, Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 22.04.2024 ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.183-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт.

Також встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в ЗС України, увійськовій частині НОМЕР_1 , що унеможливлювало виконання згаданої постанови.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України,ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Положеннями КУпАП передбачено, що орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, може припинити її виконання, при цьому звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у зв`язку із закінченням строку давності виконання судового рішення не передбачено.

В силу вимог ст. 302 КУпАП за наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6 і 9 ст. 247 цього Кодексу, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.

Так, відповідно до пунктів 5, 6 та 9ст.247 КУпАП орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання, у разі: видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо застосування ст. 80 КК України суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 303 КУпАП не підлягають виконанню постанови про накладення адміністративного стягнення, якщо їх не звернуто до виконання протягом 3 місяців з дня винесення.

Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.

Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Стаття 80 КК України (за аналогією) передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Особа, на яку накладено адміністративне стягнення певного виду не може перебувати в потенційному очікуванні виконання фактично покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і правопорушником адміністративні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання постанови про накладення стягнення.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного стягнення зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, на яку накладено певний вид стягнення, не несе правового обов`язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.

Держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк два роки у разі засудження до покарання менш суворого ніж обмеження волі.

Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні із вказаним законодавством і судовою практикою, дає підстави вважати, що строк давності виконання постанови суду про накладення стягнення повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішенням законної сили і в усякому разі не повинен перевищувати двох років.

Отже, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).

З часу набрання законної сили постановою про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин минуло більше двох років. Факту ухилення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає доцільним задовольнити подання та звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 22.04.2024, у зв`язку із закінченням строку давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст.ст. 303,304 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Подання задовольнити.

ЗвільнитиОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , від відбування адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, призначеного постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 22.04.2024 за ч.1 ст.183-1 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя Ю. С. Кутовий