Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №519/18/26 — Південний міський суд Одеської області

Справа №519/18/26

Провадження № "Е"2/519/267/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

18.06.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Лемця С.П.,

за участі секретаря судового засідання Гнатюк Л.М.,

представника позивача – адвоката Фарина Л.В.,

представника відповідача – адвоката Влашицької С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 – адвоката Фарина Л.В. до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до Південного міського суду Одеської області з позовною заявою про поділ спільного майна, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 , який був зареєстрований 17.06.1995 Лисичанським відділом реєстрації актів громадянського стану Луганська про, що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №286.

Під час даного шлюбу у сторін народилась дочка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 27.05.2024 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Також, в період перебування у шлюбі позивачем та відповідачем за спільні кошти було придбано двокімнатну квартиру, загальною площею 54,1 кв.м, житловою 27,6 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності відповідачем набуто на підставі: довідки про оплату в повному обсязі, серія та номер 81 від 27.05.2020, видавник ПП «Будівельний департамент «Південна Пальмира»; акт взаєморозрахунків, серія та номер 81 від 27.05.2020, видавник ПП «Будівельний департамент «Південна Пальмира» та ОСОБА_2 ; договір купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна серія та номер ЮДЖ-1б-14 від 13.11.2016, видавник ПП «Будівельний департамент «Південна Пальмира» та ОСОБА_2 .

Таким чином, оскільки квартиру було придбано в період перебування позивача та відповідача у шлюбі, за спільні кошти подружжя, з метою забезпечення родини житлом, а тому, відповідний об`єкт нерухомого майна підлягає розподілу в рівних частинах.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 13.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 26.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

14.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не заперечує, що у шлюбі сторонами за спільні кошти подружжя було придбано двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54.1 кв.м. та повністю визнає позовні вимоги щодо поділу вищевказаної квартири.

Разом з цим, відповідач заперечує проти стягнення з неї витрат на правничу допомогу в розмірі 33000 грн та судового збору у розмірі 9084 грн та зазначає, що позивач ніколи не звертався до відповідача з пропозицією розподілу квартири, хоча спілкується з позивачем телефоном з приводу виховання доньки, розмови відбуваються кожного тижня.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , а також їх неповнолітня донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України виїхали за кордон. Після переїзду на територію Великої Британії відносини подружжя погіршились, шлюб розірвано 27.05.2024 заочним рішенням Южного міського суду Одеської області справа № 519/550/24.

Відповідачка разом з донькою винаймають квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором оренди квартири від 09.02.2024 року.

Квартира у АДРЕСА_1 замкнена і

в ній ніхто не проживає та не порушує право власності позивача.

Сторона позивача вважає, що врегулювання майнового питання можливо вирішити в позасудовому порядку, через консульську установу України, що є законним та дієвим способом врегулювання даного конфлікту, а якщо суд стягне на користь позивача із розрахунку 33000 грн витрати на правничу допомогу та 9084 грн судового збору, то це поставить відповідачку і доньку у вкрай важкі матеріальні умови виживання у Великій Британії.

20.05.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якому представник позивача зазначає, що після розірвання шлюбу позивач неодноразово в усній формі звертався до ОСОБА_2 з конкретними пропозиціями щодо вирішення майнового питання. Проте Відповідач щоразу категорично відмовлялася від будь-яких компромісів, мотивуючи це небажанням займатися паперовою рутиною, відсутністю часу та небажанням вчиняти будь-які правочини. Відповідач заперечує проти стягнення судових витрат, посилаючись на свій скрутний матеріальний стан у Великій Британії та відсутність роботи. Разом з тим, вона сама підтверджує отримання щомісячної соціальної допомоги від уряду Великої Британії у розмірі 1347 фунтів стерлінгів. Враховуючи викладене, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в повному обсязі.

Протокольними ухвалами від 21.05.2026 відмовлено представнику відповідача у задоволення клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та витребування доказів.

05.06.2026 до суду надійшли письмові заперечення сторони відповідача щодо стягнення із ОСОБА_2 судових витрат.

Протокольною ухвалою від 11.06.2026 відмовлено представнику позивача про долучення доказів до матеріалів цивільної справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов про поділ майна визнала повністю, однак просила відмовити у стягненні судових витрат, оскільки це становитеме для відповідача надмірний тягар.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 перебував у шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 , який був зареєстрований 17.06.1995 Лисичанським відділом реєстрації актів громадянського стану Луганська (а.с.13).

Під час даного шлюбу у сторін народилась дочка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 27.05.2024 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано (а.с.15).

В період перебування у шлюбі позивачем та відповідачем було придбано двокімнатну квартиру, загальною площею 54,1 кв.м, житловою 27,6 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано на ОСОБА_2 (а.с.14).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

За загальним правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч.1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові № 725/1776/18 від 12.02.2020, норми сімейного кодексу свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно частин 1, 2, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, надавши правову оцінку поданим сторонами доказам, суд дійшов висновку про те, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя, відповідач позов визнала, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного майна підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно ч.1 ст.142 ЦПК, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були понесені судові витрати по сплаті судового збору, що підтверджується квитанцією № 274437325 від 11.12.2025 в розмірі 9084 грн. Таким чином, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву позов визнала, з урахуванням суми сплаченого при поданні позовної заяви судового збору, позивачу підлягає поверненню 50% вказаної суми з державного бюджету, тобто 4542 грн, а інші 50% підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також суд констатує, що відповідно до договору про надання правничої допомоги адвокатом Фарина Л.В. здійснюється правова допомога ОСОБА_1 . Повноваження адвоката та обсяг прав підтверджується ордером та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Задля захисту своїх прав позивач звернувся за наданням правої допомоги до ФОП ОСОБА_4 , де за договором №29112512 від 29.11.2025 та №29112513 від 29.11.2025 було сплачено 33000 грн, що підтверджується копіями договорів та актів приймання-передачі виконаних робіт.

Копією договору про співробітництво у сфері надання правової допомоги/юридичних послуг №01092403-с від 01.09.2025 укладеного між ФОП ОСОБА_4 та адвокатом Фариною Л.В., а також додатком до договору від 29.11.2025, підтверджуються повноваження адвоката на здійснення представництва інтересів клієнтів, які звертаються до ФОП ОСОБА_4 , в тому числі і Позивача ОСОБА_1 .

При цьому, суд враховує, що згідно усталеної судової практики відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Отже, докази оплати послуг адвоката подавати не обов`язково.

Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (Постанова КЦС ВС від 23.10.2024 № 753/25081/21 (61-8693св24).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість судових засідань та відсутність доказів досудового врегулювання спору, суд дійшов висновку про відшкодуванні понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу частково в сумі 8647 гривень, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі в Україні станом на 01.01.2026.

Відповідно до ст. 244 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 244, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Фарина Л.В. до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 54,1 кв.м., житловою 27,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2131897851117, припинивши право власності відповідача ОСОБА_2 на вказану квартиру.

Визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 54,1 кв.м., житловою 27,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2131897851117.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% від сплаченої суми судового збору в розмірі 9084 грн, що становить 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп., сплаченого при поданні позову відповідно до квитанції № 274437325 від 11.12.2025.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 8647 (вісім тисяч шістсот сорок сім) грн.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата та час проголошення рішення 18.06.2026 о 16.50 год.

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ