Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №521/20274/23 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/20274/23

Провадження № 2/521/127/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року місто Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя Плавич І.В.,

секретар судового засідання Положенцева Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП, посилаючись на те, що 04.06.2021 року о 13 годині 50 хвилин у м. Одесі, Тираспольське шосе, навпроти будинку № 15Б сталася ДТП за участю транспортних засобів Mersedes-Benz E320, н/з (BG) НОМЕР_1 та Mitsubishi Outlander н/з НОМЕР_2 , транспортний засіб Mitsubishi Outlander н/з НОМЕР_2 отримав значні механічні пошкодження, а власнику ОСОБА_1 були завдані матеріальні збитки.

В результаті зіткнення двох транспортних засобів пасажир автомобіля «Mersedes E320 CDI» ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, як наслідок було відкрито кримінальне провадження та внесено відомості до ЄРДР № 12021162470000839.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2021 (справа № 521/8908/21) винною у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2 за ст.. 124 КУпАП. Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 (справа № 521/3343/21) відповідача притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України.

На момент ДТП транспортні засоби не мали чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На підставі висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу № 290/06-21 від 15.06.2021 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi Outlander» р/н НОМЕР_2 складає 300926,53.

З урахуванням того, що відповідачка добровільно не сплачує завдані збитки, позивачка вимушена звернутися до суду з зазначеним позовом та просить стягнути вартість відновлювального ремонту т.з. у розмірі 300926,53 грн., моральну шкоду 15000,00 грн., судові витрати 27082,86 грн.

Позивачка та її представник позивача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник подав до суду заяву, відповідно до якої просить суд позовні вимоги задовольнити, справу розглянути за відсутності сторони позивача.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Представник надала відзив, у якому позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позову відмовити. На думку відповідача ремонт транспортного засобу «Mitsubishi Outlander» н/з НОМЕР_2 є економічно необґрунтованим так, як сума відновлювального ремонту майже відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а різниця становить лише 52 787, 35 грн.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених позивачем письмових доказів.

Судом встановлено, що 04.06.2021 року о 13 годині 50 хвилин у м. Одесі, Тираспольське шосе, навпроти будинку № 15Б сталася ДТП за участю транспортних засобів Mersedes-Benz E320, н/з (BG) НОМЕР_1 та Mitsubishi Outlander н/з НОМЕР_2 , транспортний засіб Mitsubishi Outlander н/з НОМЕР_2 отримав значні механічні пошкодження, а власнику ОСОБА_1 були завдані матеріальні збитки.

В результаті зіткнення двох транспортних засобів пасажир автомобіля «Mersedes E320 CDI» ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, як наслідок було відкрито кримінальне провадження та внесено відомості до ЄРДР № 12021162470000839.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2021 (справа № 521/8908/21) винною у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2 за ст.. 124 КУпАП. Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 (справа № 521/3343/21) відповідача притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України.

На момент ДТП транспортні засоби не мали чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до статті 16ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

В силуст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 16ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно зі статтею 22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За загальним правилом, визначеним статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання, зберігання хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 вище зазначеної постанови пленуму, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Щодо розміру матеріального збитку.

31.07.2025 складено висновок експерта № 108-25 від 31.07.2025 відповідно до ухвали Хаджибейського районного суду м. Одеси 12.06.2025 про проведення судової автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1. Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику ТЗ – автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.06.2021?

2. Яка вартість відновлювального ремонту ТЗ - автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.06.2021?

3. Чи є економічно доцільним відновлення ТЗ - автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.06.2021?

Відповідно до висновку експерта вартість матеріального збитку становить 164732,85 грн., вартість відновлювального ремонту становить 305134,09 грн.

Так, величина матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу Mitsubishi Outlander, державний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП була розрахована відповідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі Методика), згідно з яким вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ за формулою:

У = Ср + См + Сс х (1- Ез) (23), де:

Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт,

Ср = 26550 грн.;

См - вартість необхідних для ремонту матеріалів

См = 23309,11 грн.;

Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту,

Сс = 255274,98 грн;

Ез - коефіцієнт фізичного зносу КТЗ (його складових), яка складає – 0,55;

Тобто, величина матеріального збитку складає 164732,85 грн.:

У = 26550+23309,11+255274,98*(1-0,55)=164732,85 грн.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, розрахована експертом за формулою:

Свр = Ср+См+Сс(25), де:

Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт:

Ср = 26550 грн.

См - вартість необхідних для ремонту матеріалів:

См = 23309,11 грн.

Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту:

Сс = 255274,98 грн.

Тобто, вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номер НОМЕР_2 , складає 305134,09 грн.

Свр = 26550+23309+255274,98=305134,09 грн.

Відповідно до заяви представника позивача від 12.06.2025 було встановлено, що «транспортний засіб перебуває у стані, відмінному від того, яким він був у пошкодженому стані на день ДТП 04.06.2021».

З урахуванням даних пояснень було подано адвокатський запит від 27.10.2025 Начальнику регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) щодо надання інформації хто є власником транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER, унікальний серійний номер НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_2 , якщо власник змінився надати відповідну інформацію.

У листопаді 2025 була надана відповідь на адвокатський запит від 27.10.2025 та зазначено, що остання перереєстрація транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER, унікальний серійний номер НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_2 відбулася 21.10.2020 в ТСЦ № 5141 на гр. ОСОБА_4 .

Тобто транспортний засіб досі перебуває у власності позивачки.

Представником відповідача було надано докази пошуку автомобіля через систему «Штрафи ПДР», та встановлено, що транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, унікальний серійний номер НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_2 , станом на час звернення позивача до суду (17.08.2023) вже був відремонтований.

Відповідно до системи «Штрафи ПДР» відносно власника автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER, унікальний серійний номер НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_2 були складені постанови про притягнення до адмін. відповідальності від 11.06.2022, 27.10.2022, 23.04.2023, 28.04.2023, 01.05.2023, 31.05.2023. Також на фотофіксації правопорушення вбачається, що автомобіль перебуває у технічному справному стані, тобто відремонтований.

Відповідно до вимог статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (стаття 1188 ЦК України).

Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду висловленої у постанові від 30.10.2019 у справі № 753/19288/14, яка є релевантною для даної справи: «Судами встановлено, що автомобіль марки Mercedes-Benz 220Е, номерний знак НОМЕР_4 , фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. ОСОБА_1 , розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме ним, судам попередніх інстанцій не надав, тому висновок судів про недоведеність позовних вимог є правильним».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду висловленої у постанові від 02.06.2022 у справі № 638/10072/17: «Встановивши, що позивач не надав доказів розміру фактично понесених ним витрат на ремонт пошкодженого Ніссан Прімастар номерний знак НОМЕР_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 80 611,70 грн. збитків з урахування фізичного зносу транспортного засобу, визначеного висновком експертного автотоварознавчого дослідження ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса № 502 від 18 квітня 2019 року».

З урахуванням того, що на час звернення до суду з позовом транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, унікальний серійний номер НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_2 вже був відремонтований, а позивачкою не надано доказів, які підтверджують вартість проведеного відновлювального ремонту, з урахуванням практики Верховного Суду, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивачки вартість матеріального збитку у розмірі 164732,85 грн.

Щодо моральної шкоди.

Обґрунтовуючи вимоги в частині заподіяння моральної шкоди, позивач посилалась на те що, пошкоджений автомобіль був основним засобом пересування для неї та її родини. Його пошкодження завдало сильних душевних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан у зв`язку з перенесеним стресом щодо пошкодження майна, а також на певний час довелося відмовитися від запланованих сімейних поїздок на відпочинок.

Завдану моральну шкоду позивач оцінює в сумі 15000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Крім того відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до ч. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, членів його сім`ї чи близьких родичів або у зв`язку з пошкодженням його майна. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача.

Згідно положень ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що неправомірними діями відповідача, які виразились у порушенні правил дорожнього руху, в результаті чого 04.06.2021 року відбулась ДТП, позивачу були завдані певні моральні страждання, однак визначена позивачем сума для відшкодування моральної шкоди є завищеною.

Враховуючи викладене, а також характер правопорушення, глибину наявних фізичних та душевних страждань позивача, порушення звичайного життєвого укладу позивача та його сім`ї, з урахуванням розумності та справедливості, суд вважає визначений розмір моральної шкоди у сумі 5 000 грн. як достатнім та справедливим.

Щодо судових витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Тобто, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та обсяг задоволених позовних вимог.

До аналогічних висновків в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 19.02.2020 року (справа N 755/9215/15-ц провадження № 14-382цс19).

Суд вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу у розмірі 20 000, 00 грн., не є пропорційними та співмірними зі складністю дійсної справи, а тому з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Щодо стягнення витрат пов`язаних з проведенням експертизи у розмірі 3 000, 00 грн., то вони підлягають стягненню з відповідача.

З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2163,92 грн.

На підставі викладеного та керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки завдані внаслідок ДТП в розмірі 164732,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір 2163,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи у розмірі 3000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .).

Відповідач: ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .)

Суддя: І.В. Плавич