Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №505/2055/25 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/2055/25

Провадження № 2/505/1434/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участі секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

До Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява від ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 54 240,00 грн.

В обґрунтування поданого позову ТОВ «Бізнес позика» зазначає про те, що між ним та відповідачем укладено договір № 511934-КС-001 від 06.10.2024 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями.

Відповідно до умов Договору кредиту, позикодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 16 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Позивач свої зобов`язання за Договором кредиту виконав, та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 16 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що до теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 511934-КС-001 від 06.10.2024 про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Відтак, у відповідача існує заборгованість за договором про надання кредиту № 511934-КС-001 від 06.10.2024 в розмірі 54 240,00 грн, що складається із суми прострочених платежів за тілом кредиту у розмірі 16 000,00 грн, суми прострочених платежів за процентами - 27 040,00 грн, суми заборгованості по штрафам - 8 000 грн, суми прострочених платежів за комісією - 3 200,00 грн.

Позивач стверджує, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача і, відповідно, причиною звернення ТОВ «Бізнес позика» за захистом своїх прав до суду.

Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості 54 240,00 грн та судові втрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Позиція відповідача

Відповідачем письмові заяви по суті справи до суду не подано.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі, судовий розгляд справи

Ухвалою суду від 17.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

19.08.2025 в судовому засіданні відповідач вимоги позову визнала. Підтвердила, що дійсно підписувала договір про надання кредиту та отримала грошові кошти в розмірі 16 000 грн шляхом перерахування на банківську картку. Проте вказувала, що не має можливості сплатити всю суму боргу через тяжкий матеріальний стан. Просила зменшити суму заборгованості або розстрочити суму виплат на певний період.

19.08.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 19.08.2025 поновлено судовий розгляд у справі на підставі ст. 244 ЦПК України.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справ за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

У визначену дату та час судового засідання 17.06.2026 відповідач у справі не з`явилась.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 511934-КС-001 від 06.10.2024 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідачем договорів підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «UA-2992», відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 16 000 грн на строк 24 тижні, термін дії договору до 23.03.2025, на умовах сплати процентів за користування кредитом: стандартна фіксована процентна ставка становить 1,0 % в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 39 316,02 грн.

Також, в матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

З візуальної форми послідовності дій клієнта встановлено, що ОСОБА_1 06.10.2024 о 16:39:22 підписала одноразовим електронним ідентифікатором «UA-2992» договір про надання кредиту.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 16 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем в особистому кабінеті на сайті позивача, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід», номер транзакції 42822-19709-05874, дата проведення операції 2024-10-06 16:39:30, і призначенням платежу.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 28.05.2025 утворилась заборгованість за договором про надання кредиту № 511934-КС-001 від 06.10.2024 в розмірі

54 240,00 грн, що складається із суми прострочених платежів за тілом кредиту у розмірі 16 000,00 грн, суми прострочених платежів за процентами - 27 040,00 грн, суми заборгованості по штрафам - 8 000 грн, суми прострочених платежів за комісією - 3 200,00 грн.

При цьому встановлено, що останні нарахування відповідно до розрахунку заборгованості здійснено в останній день дії договору - 23.03.2025, загальна заборгованість на цю дату складала 54 240,00 грн.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Щодо стягнення неустойки за кредитними договорами в період дії воєнного стану

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжений та діє на даний час.

Разом з тим, Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.

Водночас, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а не окремі закони, що відповідно до аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Норма п. 18 Прикінцевих положень ЦК України є спеціальною нормою в період воєнного стану, що прямо регулює відповідальність за кредитними зобов`язаннями, а тому підлягає безпосередньому застосуванню.

Відтак, твердження, про те, що за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань є безпідставним, таким, що ґрунтується на хибному тлумаченні норм матеріального права та прямо спростовується актуальною практикою Верховного Суду.

Вказана правова позиція щодо імперативного та пріоритетного застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України закріплена у Постанові Пленуму Верховного Суду від 07 лютого 2025 року № 6 «Про відмову у зверненні до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України...».

У вказаній постанові Пленум Верховного Суду наголосив, що законодавець чітко передбачив особливості регулювання наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану. Ці особливості полягають у встановленні спеціальних правових наслідків, а саме: позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) та інші платежі за таке прострочення, а вже нараховані суми підлягають списанню. При цьому Пленум констатував, що такі законодавчі обмеження не можуть розглядатися як порушення права кредитора на мирне володіння майном, оскільки ці заходи мають виключно тимчасовий характер та спрямовані на захист інтересів боржника в умовах воєнного стану.

Більше того, Верховний Суд вже неодноразово робив висновки щодо застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі договорів, незалежно від дати їх укладення в межах дії воєнного стану. Зокрема, судом касаційної інстанції сформовано сталу практику, згідно з якою дія зазначеного пункту поширюється на кредитні договори (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23, усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2024 у справі № 910/13689/23).

За таких обставин суд доходить висновку, що штрафи, неустойка, пеня та інші платежі, як захід відповідальності на період воєнного стану не нараховуються за такими договорами і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань, як перед юридичними, так і перед фізичними особами та поширюється як на відповідальність, визначену статтею 625 ЦК України, так і на інші види відповідальності, визначені відповідними кредитними договорами: штрафи, неустойку, пеню та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Суд робить висновок, що 06.10.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини.

ОСОБА_1 будучи вільною в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписала електронними одноразовим ідентифікатором кредитний договір, таким чином погодилась з умовами сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 отримала кредитні кошти і у неї виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, що зазначені в Договорі.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості, за відсутності контррозрахунку сторони відповідача, приймається судом таким, що є обґрунтованим та таким, що підтверджений доказами. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту в сумі 3 200 грн

Згідно з пунктом 2.5 договору про споживчий кредит № 511934-КС-001 від 06.10.2024 сторони прямо погодили, що за надання кредиту позичальник сплачує комісію у розмірі 3 200 грн. Зазначена умова викладена у тексті договору, з яким відповідач погодилась при його укладенні, що підтверджується використанням одноразового ідентифікатора як електронного підпису.

Комісія за надання кредиту за своєю правовою природою є платою за фінансову послугу, яка надається кредитодавцем у момент видачі кредиту, та не є санкцією або відповідальністю за порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є платою за користування кредитними коштами у часі, комісія є одноразовим платежем, пов`язаним із фактом укладення договору та наданням кредитних коштів позичальнику.

Матеріали справи містять докази фактичного перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 16 000 грн, що свідчить про належне виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредиту, а відтак - і про настання передбаченої договором підстави для сплати комісії.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а укладений сторонами договір є обов`язковим для виконання. Оскільки умова щодо сплати комісії є чітко визначеною, погодженою сторонами та такою, що не суперечить суті кредитного зобов`язання, суд вважає вимогу про її стягнення обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення штрафів в сумі 8 000 грн

Суд зазначає, що Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Згідно з вказаною нормою, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, передбаченим частиною першою цієї статті, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нарахування яких передбачено договором за прострочення виконання зобов`язань, нараховані після 24.02.2022, підлягають списанню.

Враховуючи, що прострочення виконання зобов`язання відбулося під час дії воєнного стану, нарахування позивачем штрафу у розмірі 8 000 грн суперечить наведеним вимогам закону. За таких обставин, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги на загальну суму 46 240 грн, в частині стягнення 16 000 грн - заборгованості за тілом кредиту, 27 040 грн - проценти за користування кредитом, 3 200 грн - комісія за надання кредиту. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення штрафів, нарахованих після 24.02.2022, суд відмовляє через їх безпідставність.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду, враховуючи її матеріальний стан

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 267 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Проаналізувавши обставини справи, наведені відповідачем доводи, суд вважає за можливе клопотання відповідачки задовольнити та розстрочити їй виконання рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором 46 240 грн щомісячно, на 12 місяців в наступному порядку: 3 853,33 грн протягом 11 календарних місяців та 3 853,37 грн в останній дванадцятий календарний місяць.

Такий строк розстрочення виконання рішення суду забезпечить баланс між захистом прав позивача та майновою відповідальністю відповідачки з врахуванням її життєвої ситуації.

Розподіл судових витрат у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Бізнес позика» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ПУМБ» № 8328 від 16.06.2025.

Оскільки позов ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог в сумі 2 065,11 грн (2 422,40 грн х (46 240 грн / 54 240,00 грн)).

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість в сумі 46 240 (сорок шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 065 (дві тисячі шістдесят п`ять) гривні 11 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Розстрочити виконання цього рішення строком на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати щомісячних платежів в наступному порядку: 3 853 (три тисячі вісімсот п`ятдесят три) гривні 33 копійки протягом 11 календарних місяців, та 3 853 (три тисячі вісімсот п`ятдесят три) гривні 37 копійок в останній дванадцятий календарний місяць.

Вказані виплати проводити щомісячно, після набрання рішенням законної сили, не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа кожного місяця на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 17.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, тел. НОМЕР_4

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ