Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №500/253/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/253/26

10 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №3589 від 31 грудня 2025 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції, визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №484 о/с від 31 грудня 2025 року про звільнення ОСОБА_1 , зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції накладеного, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України «Про Національну поліцію», поновити ОСОБА_1 , на посаду старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №4 Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 03 січня 2026 року, стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає протиправними та такими, що підлягають до скасування спірні накази відповідача. Просить врахувати, що ним не вчинялось жодного порушення вимог пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18, підпунктів б, г пункту 1 частини 3 статті 45 Закону України «Про Національну поліцію»; пунктів 1, 2, 4 частини третьої Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-УІІІ; Присяги поліцейського, затвердженої частиною 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»; частини першої статті 9, частини п`ятої статті 38 КК України; підпунктів 1, 2, 6 пункту 3 Розділу УІ Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України 27.07.2017 №918/30786, абзацу 1 пункту 1 розділу ІУ; абзацу 1 пункту 1 розділу У Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженого наказом МВС України від 07.07.2017 №575, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.07.2017 за №937/30805; пунктів 1, 2 Посадової інструкції. Також, зауважує, що відповідно до положення ч.2. ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про - виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Ухвалою суду від 26.01.2026 позовну заяву залишено без руху, та у встановлений судом позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема, просить врахувати, що позивачем на обґрунтування своєї позиції не надано жодних належних доказів. Між тим, вважає, під час проведення службового розслідування уповноваженими працівниками відповідача правомірно встановлені факти залишення затриманої особи без застосування кайданок та інших засобів обмеження рухомості під час затримання, залишення без належного нагляду на особу протилежної статі, котра перебувала наодинці із затриманим, неповідомлення керівництва про необхідність створення конвойного наряду з числа поліцейських підрозділу, не вжитті заходів щодо своєчасного поміщення затриманого до кімнати затриманих свідчать про однозначну недбалість у ставленні до виконання службових обов`язків та порушення Присяги поліцейського, що в подальшому посприяло виникненню надзвичайної події, а саме втечі затриманого. З огляду на це, на думку представника відповідача, до позивача правомірно застосований захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Ухвалою суду від 02.03.2026 постановлено перейти до розгляду адміністративної справи №500/253/26 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання у справі на 19.03.2026 о 11:00 год.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю. Вважає, що висновок службового розслідування є письмовим доказом, але не має наперед встановленої сили, оскільки він складений відповідачем (його працівниками), та не може бути оскаржений у будь-який спосіб; суд оцінює його, як доказ, в сукупності з іншими матеріалами справи. Зазначає, що нормами Закону України "Про Національну поліцію" передбачено право поліцейського застосовувати спеціальні засоби, а не обов`язок. Відтак, на думку представника позивача, незастосування спецзасобів не може вважатися порушенням даної норми. Просить врахувати, що позивачем не допущено порушення жодного нормативно-правового акту, оскільки позивач забезпечив перебування затриманого в умовах безпечних, як для себе, так і для оточуючих, що підтверджується тим, що ні затриманому, ні оточуючим не було заподіяно жодної шкоди, а відтак вважає, що позивачем не було допущено порушень ні чинного законодавства, ні відомчих нормативно правових актів. Просить врахувати, що з моменту затримання, ОСОБА_2 є учасником кримінального провадження, досудове розслідування в якому ОСОБА_1 здійснює самостійно, та рішення у вказаному провадженні останній приймає самостійно; окрім цього відповідальність за прийняті рішення в кримінальному провадженні несе слідчий. Також, просить врахувати, що фактичне затримання ОСОБА_2 позивачем здійснено 16 год. 08 хв., про що одразу повідомлено чергового по відділенню поліції, протокол затримання складено о 17 год. 05 хв. про що одразу ж було поінформовано начальника СВ ВП №4 Чортківського РУП, який в свою чергу о 17 год. 51 хв. проінформував керівництво РКС ОП ГУНП в Тернопільській області про необхідність конвоювання затриманого для подальшого поміщення до ІТТ. Серед іншого, також зауважує, що за результатами проведеної перевірки працівниками Бучацької окружної прокуратури, останні прийшли до висновку, що причиною втечі затриманого стали не допущені позивачем порушення, а порушення допущені іншими співробітниками ВП №4. У підсумку, позивач вважає, що ним не допущено жодного із вказаних відповідачем порушень а, відтак, і Присяги поліцейського.

19.03.2026 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні оголошено перерву до 31.03.2026 о 10:00 год.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні даного позову повністю. Зокрема, просить врахувати, що нормами ст.ст. 28, 45 Закону України "Про Національну поліцію" чітко передбачено застосування поліцейським спеціальних засобів для виконання покладених на поліцейського функцій, а твердження позивача, на думку представника відповідача, є такими, що висловлені з метою уникнення дисциплінарної відповідальності. Серед іншого, просить врахувати, що законодавцем чітко врегульовано порядок складання такого документа, як "протокол затримання", який уповноважений складати слідчий, а не інша особа. Зауважує, що оскільки втручатись в роботу слідчого, а також втручатись у процесуальні документи та матеріали кримінального провадження стороннім особам заборонено, тому ніхто, окрім слідчого, не має права передавати працівникам ІТТ протокол затримання особи, безпосередньо в момент передачі останнім затриманої особи. Отож, стосовно посилання позивача на доказ у вигляді вказівки прокуратури, відповідач вважає неналежним і недопустимим. Підсумовує, що позивач в ході проведення службового розслідування своїми правами належно не користувався.

31.03.2023 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадження оголошено перерву до 16.04.2026 о 10:00 год.

16.04.2026 у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні постановлену ухвалу із занесенням до Протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.05.2026 о 10:30 год.

14.05.2026 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 29.05.2026 о 11:30 год.

29.05.2026 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 10.06.2026 о 14:30 год.

10.06.2026 у відкритому судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях.

Як встановлено судом, у період з 09.08.2014 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 02.01.2026 в Національній поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №3589 від 31 грудня 2025 року, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18, підпунктів б, г пункту 1 частини третьої статті 45 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини третьої Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-УІІІ, Присяги поліцейського, затвердженої частиною 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої статті 9, частини п`ятої статті 38 КПК України, підпунктів 1, 2, 6 пункту 3 Розділу УІ Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України 27.07.2017 за №918/30786, абзацу 1 пункту 1 розділу ІУ, абзацу 1 пункту 1 розділу У Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженого наказом МВС України від 07.07.2017 №575, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.07.2017 за №937/30805, пунктів 1, 2 Посадової інструкції старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №4 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, затвердженої 17.01.2025 до старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №4 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Також, Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №484 о/с від 31 грудня 2025 року позивача звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України «Про Національну поліцію», з 02 січня 2026 року.

Вважаючи протиправними та такими, що підлягають до скасування вказані накази відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Питання організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон № 580-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті третьої Закону № 580-VІІІ у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII регламентовано основні обов`язки поліцейського. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 Закону № 580-VІІІ поліцейський, серед іншого, зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

В силу положень частини першої статті 64 Закону № 580-VІІІ особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові. Присяга на вірність Українському народові має такий зміст: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Окрім зазначеного, обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади є дотримання Правил етичної поведінки поліцейських, які затверджені наказом МВС № 1179 від 09.11.2016 (далі Правила етичної поведінки). Зокрема, пунктом 3 Розділу IV Правил етичної поведінки, передбачено обов`язок поліцейського за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час дотримуватися норм професійної етики.

Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону № 580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України «Про Дисциплінарний статут» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), відповідно до статті 11 якого за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з п.п. 1, 3, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону № 580-VІІІ, зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Законодавець визначив, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, є вчинення таким поліцейським дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Поняття службової дисципліни наведено в частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої службова дисципліна означає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Перелік дисциплінарних стягнень визначено частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту, серед них: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

При цьому, в пункті 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII як самостійна підстава для звільнення зі служби в поліції вказується накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Одночасно, накладенню дисциплінарного стягнення має передувати проведення службового розслідування. Так, згідно з частиною другою статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок № 893).

Згідно з п. 2 розділу VI цього Порядку підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п. 1 Розділу VII Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Разом з тим, приписами пункту 4 Розділу VII цього Порядку передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Як вже зазначалось вище, згідно з п. 6 ч.1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Слід також зазначити, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють.

Тобто, поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції.

Таким чином, невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.06.2021 у справі №815/2705/16, у постанові від 22.09.2022 у справі №420/4977/20.

Як встановлено судом, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №4 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області.

Зокрема, повноваження, права та обов`язки слідчого і органів досудового розслідування визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України).

Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

За визначенням, що міститься в п. 17 ч. 1ст. 3 КПК України, слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Статтею 9 КПК України визначено, що слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Стаття 38 КПК України вказує, що орган досудового розслідування зобов`язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Основні обов`язки слідчого органу досудового розслідування визначені в статті 40 КПК України. Зокрема, згідно частин 1-5 вказаної статті слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Слідчий уповноважений: 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; 6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; 7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; 8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; 9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

Слідчий зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Також, за приписами підпункту 2 пункту 3 розділу VI Інструкції з організації діяльності слідчих підрозділів Національної поліції, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 № 570 при виконанні своїх службових обов`язків слідчий зобов`язаний забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК України строків.

Отже, вимоги кримінального процесуального законодавства України та інших правових актів, які регламентують діяльність органів досудового розслідування, визначають широке коло прав та обов`язків в тому числі слідчих для забезпечення своєчасного та повного розслідування кримінального провадження в межах розумних строків.

Так, до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області 18.12.2025 надійшла доповідна записка начальника УГІ ГУНП в Тернопільській області підполковника поліції Підперигори П.І. №158535-2025 щодо можливих порушень службової дисципліни з боку окремих поліцейських ГУНП в Тернопільській області, що призвело до втечі затриманого гр. ОСОБА_2 з-під варти та несвоєчасного інформування про вказану подію.

З метою перевірки вказаних відомостей наказом ГУНП в Тернопільській області від 18.12.2025 №3474 призначено службове розслідування.

За результатами службового розслідування складено Висновок службового розслідування за актом можливих порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку з боку окремих поліцейських ГУНП в Тернопільській області. Серед іншого, в ході даного службового розслідування встановлено факти порушення службової дисципліни з боку капітана поліції ОСОБА_1 , що виразилось в порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18, підпунктів б, г пункту 1 частини третьої статті 45 Закону України «Про "Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини третьої Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-УІІІ, Присяги поліцейського, затвердженої частиною 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої статті 9, частини п`ятої статті 38 КПК України, підпунктів 1, 2, 6 пункту 3 Розділу УІ Положення про слідчі підрозділи Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України 27.07.2017 за №918/30786, абзацу 1 пункту 1 розділу ІУ, абзацу 1 пункту 1 розділу У Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженого наказом МВС України від 07.07.2017 №575, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.07.2017 за №937/30805, пунктів 1, 2 Посадової інструкції старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №4 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, затвердженої 17.01.2025.

Між тим, як встановлено судом, позивач підтвердив обставини, встановлені службових розслідуванням, а також додав, що після здійснення фактичного затримання ОСОБА_2 , надав усуну вказівку поліцейським УБН ГУНП в Тернопільській області щодо необхідності забезпечення нагляду за затриманим, однак останні, не попередивши його, залишили підрозділ поліції. Також, останній повідомив, що після оформлення протоколу затримання та проведення інших процесуальних дій, залишив затриманого ОСОБА_2 в кімнаті проведення слідчих дій із лейтенантом поліції ОСОБА_3 . Щодо не створення СОГ, не складання проведення слідчих дій у кримінальному провадженні та не застосуванні спеціальних засобів - кайданок відносно затриманого ОСОБА_2 об`єктивних пояснень не надав.

Відтак, за наслідком системного аналізу матеріалів службового розслідування, суд дійшов висновку, що дисциплінарною комісією підтверджено вчинення позивачем вказаних вище порушень.

Суд вважає, що в даному випадку в поведінці позивача, як слідчого, наявні ознаки дій та бездіяльності при здійсненні досудового розслідування кримінальних проваджень, що полягають у несумлінному віднесенні до своїх службових обов`язків та не вжитті усіх заходів з метою забезпечення своєчасності та повноти досудового розслідування кримінального провадження. А оскільки такі дії та бездіяльність слідчого носить характер протиправних, тому, на думку суду, підпадає під ознаки дисциплінарного проступку.

При цьому, суд вважає, що службове розслідування проведено з додержанням вимог Дисциплінарного статуту та Порядку № 893, а матеріали справи не містять жодного доказу порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування відносно позивача.

Так, дисциплінарною комісією враховано характер проступку позивача, обставини, за яких він був вчинений, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність та надано оцінку попередньої поведінки позивача.

Відтак, суд вважає, що висновки відповідача наведені у оскаржуваних наказах про порушення позивачем вимог знайшли своє підтвердження.

Вирішуючи спір по суті, слід зазначити також те, що складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Як висновується з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.

У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №480/2696/22.

Порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі №600/1876/22-а.

Суд зазначає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.

Натомість, позивач, вчиняючи зазначені порушення не передбачив негативних наслідків для авторитету служби Національної поліції України. Такі дії є негативним прикладом для працівників та поліцейських, а бездіяльність та байдужість до виконання покладених на них обов`язків негативно впливає на загальний стан службової дисципліни та її підтримання у належному стані та на репутацію звання поліцейського.

Отож, у сукупності наведеного вище, на думку суду, висновками службового розслідування підтверджено факт залишення позивачем затриманої особи без застосування кайданок та інших засобів обмеження рухомості під час затримання, залишення без належного нагляду на особу протилежної статі, котра перебувала наодинці із затриманим, неповідомлення керівництва про необхідність створення конвойного наряду з числа поліцейських підрозділу, не вжитті заходів щодо своєчасного поміщення затриманого до кімнати затриманих свідчать про однозначну недбалість у ставленні до виконання службових обов`язків та порушення Присяги поліцейського, що в подальшому посприяло виникненню надзвичайної події, а саме втечі затриманого.

Доказів, які спростовують вказані вище порушення, виявлені відповідачем під час службового розслідування, позивачем до суду не подано та судом таких доказів не здобуто.

При цьому, при вирішенні даного спору по суті, судом взято до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.09.2020 у справі № 360/4790/19, відповідно до якого питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У ході судового розгляду справи наданими відповідачем доказами підтверджено, що при проведенні службового розслідування та оформленні його результатів, висновком від 31.12.2025 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з дотриманням необхідної процедури та з урахуванням всіх обставин справи.

Таким чином, на переконання суду, наказ ГУНП в Тернопільській області №3589 від 31 грудня 2025 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції, а також наказ ГУНП в Тернопільській області №484 о/с від 31 грудня 2025 року про звільнення ОСОБА_1 , зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції накладеного, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України «Про Національну поліцію», є правомірними та не підлягають скасуванню, відтак підстави для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.

З огляду на правомірність накладеного на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з займаної посади у зв`язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що також зумовлює відмову у задоволенні цієї частини позову.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, у тому числі і аргументи учасників справи щодо прийняття спірних наказів, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За таких обставин, суд дійшов висновку суду про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 18 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідач - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ:40108720).

Головуюча суддя Дерех Н.В.