Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №500/6893/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6893/25

12 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ІДЕЯ ВЕСТ" до Головогое управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ІДЕЯ ВЕСТ» звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 02.12.2025:

№ 00242820901 форми «С» про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 423 796,77 грн;

№ 00242810901 форми «С» про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 30,00 грн;

№ 00242780901 форми «С» про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 24 000,00 грн;

№ 00242800901 форми «С» про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5 100,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 02.12.2025 № 1246-л «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності», яким припинено дію ліцензії ПП «ІДЕЯ ВЕСТ» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, реєстраційний номер ліцензії 19180308202501123, строк дії з 13.06.2025, за місцем провадження діяльності: м. Тернопіль, вул. Білецька, 52 А, ресторан «Спік Ізі»;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів інформацію щодо анулювання ліцензії ПП «ІДЕЯ ВЕСТ» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та поновити інформацію про чинність такої ліцензії у відповідному Реєстрі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про припинення дії ліцензії прийняті відповідачем без належного встановлення фактичних обставин справи, з порушенням вимог Податкового кодексу України, Закону України №265/95-ВР та спеціального законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв.

Позивач зазначає, що фактична перевірка ПП «ІДЕЯ ВЕСТ» була призначена на підставі наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.11.2025 №2404-п, у якому як підставу її проведення зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Водночас, на думку позивача, такий наказ не містить конкретної фактичної підстави для проведення перевірки саме щодо ПП «ІДЕЯ ВЕСТ», оскільки подальше посилання відповідача на доповідну записку від 04.11.2025 №791/19-00-09-01 з додатком не усуває недоліків наказу про проведення перевірки, оскільки реквізити такої доповідної записки у наказі не зазначені, а сама доповідна містить лише загальні формулювання про можливі порушення у сфері обігу підакцизних товарів у невизначеного кола суб`єктів господарювання та не містить конкретної інформації про порушення саме ПП «ІДЕЯ ВЕСТ».

Крім того, позивач вважає, що висновки акта фактичної перевірки ґрунтуються переважно на даних СОД РРО та припущеннях контролюючого органу, а не на безпосередньо встановлених під час перевірки фактах. Позивач зазначає, що дані СОД РРО можуть підтверджувати лише зміст переданих електронних копій розрахункових документів, однак не доводять усіх елементів складу правопорушення, зокрема факту реалізації конкретної алкогольної продукції з порушенням вимог закону, виду акцизної марки, її реквізитів, наявності або відсутності штрихового коду, а також фактичної відсутності марки акцизного податку на пляшці.

Щодо висновку відповідача про не зазначення у фіскальних чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку позивач зазначає, що контролюючий орган не встановив, якими саме марками були марковані алкогольні напої, реалізацію яких покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень, — марками старого чи нового зразка. Позивач наголошує, що алкогольні напої, марковані марками акцизного податку старого зразка, могли законно перебувати в обігу до їх повної реалізації у межах строку придатності, а такі марки не містили штрихового коду або QR-коду, цифрове значення якого могло бути відображене у фіскальному чеку.

На думку позивача, відповідач не довів, що спірні алкогольні напої були марковані саме марками нового зразка, які містять штриховий код, не оглядав конкретні пляшки, не фіксував серію, номер і рік випуску акцизних марок, не встановив наявність на них штрихового коду або QR-коду та не перевірив первинні документи щодо придбання алкогольної продукції. За таких обставин, як зазначає позивач, відсутність у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку сама по собі не доводить порушення вимог Закону №265/95-ВР.

Позивач також не погоджується з висновком відповідача про реалізацію алкогольних напоїв без наклеєних марок акцизного податку. На думку позивача, контролюючий орган помилково ототожнив відсутність окремого реквізиту у фіскальному чеку з фактом реалізації алкогольного напою без марки акцизного податку. Позивач зазначає, що для такого висновку відповідач повинен був довести фізичну відсутність наклеєної марки на конкретній одиниці алкогольної продукції у момент її реалізації, однак акт перевірки не містить опису конкретної пляшки, фото- чи відеофіксації відсутності марки, відомостей про огляд такої продукції або інших належних доказів.

Позивач вважає, що саме недоведений висновок про реалізацію алкогольних напоїв без наклеєних марок акцизного податку був покладений відповідачем в основу рішення від 02.12.2025 №1246-л про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Оскільки факту реалізації алкогольної продукції без марок акцизного податку відповідач належними доказами не встановив, позивач вважає, що рішення про припинення дії ліцензії прийняте за відсутності передбаченої законом підстави.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач безпідставно застосував фінансову санкцію у підвищеному розмірі, оскільки не довів наявності юридичного факту повторності або «наступного» порушення. На думку позивача, кваліфікуюча ознака «за кожне наступне порушення» не може визначатися лише шляхом виокремлення кількох епізодів у межах одного акта перевірки; для застосування підвищеної санкції контролюючий орган повинен довести, що до моменту вчинення нового порушення платника вже було притягнуто до відповідальності за попереднє аналогічне порушення у встановленому законом порядку.

Також позивач заперечує правомірність висновків відповідача щодо порушення порядку програмування найменування підакцизних товарів та зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, оскільки, на його думку, відповідач не довів належними доказами всі елементи відповідного складу правопорушення, зокрема конкретний товар, його належність до підакцизних товарів, обов`язок зазначення відповідного коду та факт невиконання такого обов`язку саме позивачем.

Позивач вказує, що відповідно до статті 77 КАС України саме відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність прийнятих ним рішень, тоді як у цій справі контролюючий орган фактично перекладає на позивача обов`язок спростовувати припущення податкового органу та доводити відсутність порушення.

За таких обставин позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про припинення дії ліцензії є протиправними, необґрунтованими, такими, що прийняті без належного встановлення фактичних обставин і доказів складу правопорушення, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, а відомості про чинність ліцензії ПП «ІДЕЯ ВЕСТ» — поновленню у відповідному реєстрі.

Ухвалою суду від 19 грудня 2025 року позовну заяву Приватного підприємства «ІДЕЯ ВЕСТ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

01.01.2026 відповідачем сформовано в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, у якому Головне управління ДПС у Тернопільській області проти задоволення позовних вимог заперечило та просило відмовити у їх задоволенні.

У відзиві відповідач зазначив, що фактична перевірка ПП «ІДЕЯ ВЕСТ» проведена на підставі наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 04.11.2025 №2404-п «Про проведення фактичної перевірки ПП “ІДЕЯ ВЕСТ”» та відповідних направлень на перевірку, з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Відповідач вказав, що перевірка проводилася у період з 06.11.2025 по 15.11.2025 у ресторані «Спік Ізі» за адресою: м. Тернопіль, вул. Білецька, 52 А, за місцем провадження позивачем діяльності відповідно до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №19180308202501123.

За твердженням відповідача, за результатами фактичної перевірки встановлено проведення позивачем розрахункових операцій через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи РРО із створенням фіскальних чеків, які не відповідають встановленій формі та змісту розрахункових документів.

Відповідач зазначив, що фіскальні чеки, сформовані РРО позивача за період з 13.06.2024 по 06.10.2024, не містили обов`язкового реквізиту — цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. На думку відповідача, відсутність такого реквізиту свідчить про невидачу покупцю розрахункового документа встановленої форми та змісту на повну суму проведеної розрахункової операції, що є підставою для застосування до позивача фінансових санкцій.

Крім того, відповідач послався на те, що висновки акта перевірки підтверджуються даними СОД РРО, електронними копіями фіскальних чеків та додатками до акта фактичної перевірки, у яких, за твердженням відповідача, наведено дати проведення розрахункових операцій, номери фіскальних чеків, найменування товарів та суми операцій.

Також відповідач вказав, що за результатами перевірки встановлено інші порушення вимог законодавства у сфері застосування РРО та обігу підакцизних товарів, зокрема щодо незазначення у фіскальному чеку коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД та реалізації алкогольної продукції з порушенням вимог щодо маркування марками акцизного податку.

Ухвалою суду від 14.01.2026 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 19 лютого 2026 року о 10:00 год., яке було відкладене ухвалою суду на 24.03.2026 о 10:45 год.

23.03.2026 відповідачем сформовано в системі «Електронний суд» додаткові пояснення у справі.

У зазначених додаткових поясненнях відповідач повторно наголосив на правомірності призначення та проведення фактичної перевірки, зазначивши, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає можливість проведення фактичної перевірки у зв`язку зі здійсненням контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Водночас відповідач послався на доповідну записку від 04.11.2025 №791/19-00-09-01 з додатком №1, у якому було зазначено ПП «ІДЕЯ ВЕСТ», та вказав, що саме наявність відповідної інформації у сукупності із здійсненням контролюючим органом функцій у сфері обігу підакцизних товарів підтверджує правомірність видання наказу про проведення фактичної перевірки.

У додаткових поясненнях від 23.03.2026 відповідач також зазначив, що перевіркою встановлено значну кількість фіскальних чеків без обов`язкового реквізиту — цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, що, на думку відповідача, підтверджує правомірність застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до статті 17 Закону України №265/95-ВР.

Крім того, відповідач зазначив, що сумніви щодо достовірності даних СОД РРО та електронних копій фіскальних чеків повинен спростовувати саме позивач шляхом надання роздрукованих фіскальних чеків або контрольних стрічок, які, на думку відповідача, могли б підтвердити інший зміст розрахункових документів.

У цих же додаткових поясненнях відповідач звернув увагу на окрему розрахункову операцію від 06.07.2024 о 22:39:34 з реалізації пляшки ігристого вина CAVA Mas Pere Seleccio Brut, ємністю 0,75 л, міцністю 11,5%, за ціною 580,00 грн, за фіскальним чеком №4008081, у якому, за твердженням відповідача, не зазначено код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

24.03.2026 судове засідання було відкладено та задоволено заяву представника відповідача про виклик свідків та відкладено судове засідання на 28.04.2026.

28.04.2026 відповідачем сформовано в системі «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, у яких відповідач окремо заперечив доводи позивача щодо можливості реалізації у перевіряємий період алкогольної продукції, маркованої марками акцизного податку старого зразка.

У додаткових поясненнях від 28.04.2026 відповідач зазначив, що доводи позивача про реалізацію алкогольної продукції з марками акцизного податку старого зразка не підтверджені належними та допустимими доказами. На думку відповідача, позивач не довів, що у випадку фіскальних чеків, у яких відсутнє цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, здійснювалася реалізація саме алкогольної продукції, маркованої марками старого зразка.

Відповідач наполягав, що встановлені перевіркою обставини підтверджуються даними СОД РРО, а відсутність у фіскальних чеках обов`язкового реквізиту свідчить про невідповідність таких чеків встановленій формі та змісту розрахункових документів і не спростовується посиланнями позивача на можливість перебування в обігу алкогольних напоїв із марками старого зразка.

У судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_1 посадова особа контролюючого органу, інспектор, який проводив фактичну перевірку ПП «ІДЕЯ ВЕСТ».

З пояснень свідка встановлено, що фактична перевірка проводилася на підставі наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 04.11.2025 №2404-п та направлень на перевірку. Свідок підтвердив, що під час формування висновків перевірки контролюючим органом використовувалися дані СОД РРО та електронні копії фіскальних чеків.

Водночас із пояснень свідка не встановлено, що під час перевірки контролюючим органом було оглянуто кожну одиницю алкогольної продукції, реалізацію якої покладено в основу спірних висновків; встановлено зразок акцизної марки — старого чи нового зразка; зафіксовано серію, номер, рік випуску марки, наявність або відсутність на ній штрихового коду чи QR-коду; встановлено фізичну відсутність наклеєної марки акцизного податку на конкретній пляшці алкогольного напою у момент її реалізації.

Під час розгляду справи по суті, в судовому засіданні, представник позивач позовні вимоги підтримала повністю з мотивів наведених у позовній заяві, просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила посилаючись на мотиви, викладені відзиві на позов, просила у задоволення позову відмовити повністю.

На підставі поданих сторонами доказів, суд установив наступні обставини.

Приватне підприємство «Ідея Вест» зареєстроване як юридична особа 14.10.2013.

Вид діяльності за КВЕД:

56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний);

47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

47.19 інші види роздрібної торгівлі неспеціалізованих магазинах; 68.10 купівля та продаж власного нерухомого майна;

68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

56.30 обслуговування напоями; надання в оренду інших машин, устаткування та товарів;

77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів.

Основною сферою господарської діяльності Підприємства є надання послуг ресторанного господарства у закладі ресторанного типу «Спік Ізі», що здійснює діяльність за адресою: вул. Білецька, буд. 52 А, м.Тернопіль.

Режим роботи закладу погоджено Тернопільською міською радою (Погодження №227 від 10.05.2024), згідно з яким ресторан працює щоденно з 10:00 до 22:00 без обідньої перерви та без вихідних.

Для здійснення діяльності, пов`язаної з роздрібною торгівлею алкогольними напоями (та/або тютюновими виробами), ПП «ІДЕЯ ВЕСТ» у встановленому порядку отримало ліцензію органу ліцензування (ГУ ДПС у Тернопільській області), реєстраційний номер: 19180308202501123, строк дії: з 13.06.2025, за місцем провадження діяльності: м. Тернопіль, вул. Білецька, 52 А, ресторан «Спік Ізі». Наявність зазначеної ліцензії є обов`язковою умовою законного здійснення Підприємством основного виду господарської діяльності у частині реалізації алкогольних напоїв (та/або тютюнових виробів) у закладі ресторанного господарства.

Головним управлінням ГУ ДПС у Тернопільській області проведено Фактичну перевірку ПП «ІДЕЯ ВЕСТ» за адресою: м. Тернопіль, вул. Білецька, 52 А (ресторан «Спік Ізі») на підставі наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.11.2025 № 2404-п за період з 13.06.2024 по 15.11.2025.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС в Тернопільській області, складено акт без номера та дати, в якому встановлено порушення:

п.1, 2, 11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

п.2 розділу 1 Положення «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)»;

ст.62 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»; ст.226 Податкового кодексу України;

п.5 Положення «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах».

Зокрема, в акті перевірки зазначено, наступне: «Перевіркою встановлено, що в ресторані «Спік Ізі», що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул. Білецька, 52 А, де здійснює свою діяльність ПП «Ідея Вест» встановлено наступне порушення: «Розрахункові операції на повні суми покупок проведено через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та проведений у фіскальний режим роботи, реєстратор розрахункових операцій (дані – РРО) зі створеннями фіскальних чеків, що не відповідають формі та змісту розрахункових документів та не видано покупцю розрахункового документу встановленої форми та змісту на повну суму розрахункової операції. Фіскальні чеки, які були створені на РРО, фіскальний номер 3001143140 за період з 13.06.2024 по 06.10.2024 не відповідають встановленій формі та змісту розрахункових документів (фіскальних чеків) визначених п.2 розділу Положення №13, оскільки у вказаних фіскальних чеках не відображено обов`язкові реквізити, а саме: цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на алкогольних напоях, які реалізовувались.».

Також перевіркою встановлено порушення: «Проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму програмного найменування товарів (послуг) без зазначення коду УКТЗЕД для підакцизних товарів, а саме: 06.07.2024 реалізовано пляшку ігристого CAVA по ціні 580,00 грн. В ході проведення фактичної перевірки встановлено, що в заяві про реєстрацію реєстратора розрахункових операцій модель NG №707ТS, заводський номер ІС30806904, фіскальний номер – 3001143140, за адресою: м.Тернопіль, вул. Білецька, 52 А вказаний ідентифікатор об`єкта оподаткування №45200001, який відповідає адресі: м.Тернопіль бульвар Т.Шевченка, 27 а, ресторан Реберня в Тернополі. У зв`язку з чим, в систему обліку даних РРО ДПС України надходили фіскальні чеки з невірною адресою.

Також зазначено, що 12.04.2025 та 27.04.2025 через РРО, модель NG №707ТS, заводський номер ІС30806904, фіскальний номер – 3001143140 було реалізовано 11 порцій горілки об`ємом 0,05 л по ціні 45,0 грн за порцію на загальну суму 495 грн та об`єму 0,550 л із зазначенням марки акцизного податку яка відповідає сумі 26,662 грн акцизного податку сплаченого за одиницю продукції міцністю 40 відсотків (об`єм 0,5 л згідно даних єдиного вікна надання електронної звітності архів електронної звітності – реєстр марок акцизного податку, що підтверджується фіскальними чеками, а саме від 12.04.2025 та від 27.04.2025 відповідно до яких реалізовано горілку.

Також реалізовано 17.06.2025 через РРО NG №707ТS, заводський номер ІС30806904, фіскальний номер – 3001143140 19 порцій горілки об`ємом 0,05 по ціні 35,0 грн за порцію на загальну суму 665,00 грн та об`єму 0,950 л із зазначенням марки акцизного податку яка відповідає сумі сплаченого за одиницю продукції міцністю 40 відсотків (об`єм 0,5 л згідно даних єдиного вікна надання електронної звітності архів електронної звітності – реєстр марок акцизного податку, що підтверджується фіскальними чеками, а саме від 17.06.2025 відповідно до яких реалізовано горілку».

Не погоджуючись із вказаними порушення, позивачем було подане 18.11.2025 заперечення на акт перевірки.

Проте, листом відповідач повідомив про залишення висновків акта перевірки від 17.11.2025 без змін, а заперечення без задоволення.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Тернопільській області сформовані ППР від 02.12.2025, а саме:

ППП №00242820901 форми «С» про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 423796,77 грн;

ППР №00242810901 форми «С» про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30,00 грн;

ППР №00242780901 форми «С» про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24000,00 грн;

ППР №00242800901 форми «С» про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5100,00 грн.

Також, прийнято 02.12.2025 рішення № 1246-л «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності», яким припинено дію ліцензії ПП «ІДЕЯ ВЕСТ» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (реєстраційний номер ліцензії: 19180308202501123, строк дії: з 13.06.2025, за місцем провадження діяльності: м. Тернопіль, вул. Білецька, 52 А, ресторан «Спік Ізі».

Підставою для прийняття рішення, за текстом самого рішення, є пункт 22 частини другої статті 46 Закону України № 3817-IX«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», тобто нібито встановлений контролюючим органом факт реалізації алкогольних напоїв без наклеєних марок акцизного податку, зафіксований в акті перевірки.

Не погоджуючись із винесеними ППР та рішенням про припинення дії ліцензії, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку доводами сторін та поданим на їх підтвердження доказам, суд зазначає наступне.

Щодо доводів позивача про відсутність підстав для призначення та проведення фактичної перевірки суд зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено, що фактична перевірка ПП «ІДЕЯ ВЕСТ» проведена посадовими особами Головного управління ДПС у Тернопільській області на підставі наказу від 04.11.2025 №2404-п «Про проведення фактичної перевірки ПП “ІДЕЯ ВЕСТ”» та направлень на перевірку.

У наказі від 04.11.2025 №2404-п як правову підставу для проведення фактичної перевірки зазначено, зокрема, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а також вказано, що перевірка призначається з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, а також у разі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, відповідно до якого підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить дві самостійні фактичні підстави для проведення фактичної перевірки: наявність або отримання певної інформації та здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що контролюючий орган у наказі про призначення перевірки повинен поряд із юридичною підставою відобразити конкретну фактичну підставу, яка зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або обидві такі підстави у разі їх сукупного застосування, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з них.

При цьому Верховний Суд також виходить із того, що підставою для визнання наказу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки оформлення наказу, а лише ті, які є істотними та суттєво вплинули або об`єктивно могли вплинути на реалізацію прав платника податків і правильність висновків контролюючого органу за результатами перевірки.

Оцінюючи зміст наказу від 04.11.2025 №2404-п, суд встановив, що в ньому зазначено не лише нумераційне посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а й фактичну підставу проведення перевірки — здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Така вказівка, на переконання суду, давала позивачу можливість зрозуміти загальну підставу призначення перевірки та предмет податкового контролю, а саме перевірку дотримання вимог законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач посилається на доповідну записку від 04.11.2025 №791/19-00-09-01 з додатком №1, у якій ПП «ІДЕЯ ВЕСТ» зазначено серед суб`єктів господарювання та/або господарських об`єктів, щодо яких запропоновано провести фактичні перевірки у зв`язку з можливими фактами порушення законодавства у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що зазначена доповідна записка не містить детального опису конкретного порушення саме ПП «ІДЕЯ ВЕСТ», не ідентифікує конкретну розрахункову операцію, дату, час, товар, чек або інші обставини можливого порушення.

Разом з тим суд зазначає, що на стадії призначення фактичної перевірки контролюючий орган не зобов`язаний доводити факт уже вчиненого платником порушення в тому обсязі, який є необхідним для застосування фінансових санкцій за результатами перевірки. Метою фактичної перевірки як заходу податкового контролю є саме перевірка наявності чи відсутності таких порушень.

Наявна у контролюючого органу інформація на стадії призначення перевірки має вказувати на обставини, які дають обґрунтовані підстави вважати, що платник податків може порушувати вимоги законодавства у певній сфері, однак не повинна містити повного доказового підтвердження складу правопорушення.

За таких обставин сам по собі загальний характер доповідної записки від 04.11.2025 №791/19-00-09-01 не свідчить про відсутність у контролюючого органу підстав для організації фактичної перевірки, оскільки у наказі від 04.11.2025 №2404-п зазначено самостійну фактичну підставу — здійснення контролюючим органом функцій у сфері обігу підакцизних товарів.

Водночас суд не встановив, що наведені позивачем недоліки оформлення наказу були настільки істотними, що об`єктивно позбавили його можливості зрозуміти предмет перевірки, реалізувати свої права під час її проведення або подати заперечення на акт перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області від 04.11.2025 №2404-п містив мінімально достатній обсяг інформації щодо підстави проведення фактичної перевірки у розумінні пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому доводи позивача про незаконність перевірки виключно з підстав неналежного оформлення наказу не можуть бути самостійною підставою для скасування спірних рішень.

Щодо доводів відповідача про відсутність у фіскальних чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку суд зазначає таке.

Відповідач поклав в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновок про те, що фіскальні чеки, сформовані РРО позивача, не містили цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, а тому, на думку контролюючого органу, такі документи не є розрахунковими документами встановленої форми та змісту.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить з того, що правова оцінка відсутності у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку не може здійснюватися ізольовано від фактичних обставин реалізації конкретної алкогольної продукції та зразка марки акцизного податку, якою така продукція була маркована.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги;

11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями;

Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту, зокрема невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Відповідно до абзацу 19 статті 2 Закону №265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Форми і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі – Положення №13).

Відповідно до пункту 2 розділу II Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Згідно з пунктом 3 розділу II Положення №13 установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Як вбачається із матеріалів перевірки, фактично у ресторані позивача розрахункові операції здійснювалися із роздрукуванням фіскальних чеків, однак за висновками контролюючого органу, такі не приймаються через відсутність в окремих із них реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, а саме відсутні серія і номер марки акцизного податку.

З цього приводу суд зазначає, що такий обов`язковий реквізит фіскального чеку як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (рядок 9) запроваджений Наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2021 № 329, який набрав чинності з 01 липня 2021 року.

Відповідно до абзацу п`ятому пункту 226.10 статті 226 Податкового кодексу України (далі ПК України) не підлягають маркуванню звичайні (неігристі) вина та зброджені напої, що класифікуються у товарній позиції 2204 (крім 2204 10, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 22 10 00, 2204 29 10 00) та у товарних підкатегоріях 2205 10 10 00, 2205 90 10 00, 2206 00 59 00, 2206 00 89 00 згідно з УКТЗЕД, фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об`ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об`ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження.

Марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів (підпункт 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року №74 "Деякі питання маркування алкогольних напоїв" затверджені марки акцизного податку для алкогольних напоїв нового зразка, які запроваджені в обіг з 01 травня 2020 року.

При цьому, марки акцизного податку для алкогольних напоїв попереднього зразка, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №296 та перебували в обігу з 01 липня 2015 року, не мали штрих-коду та QR-коду. Такі марки продовжували перебувати в обігу після 01 травня 2020 року відповідно до положень абзаців четвертого, шостого частини четвертої статті 11 Закону Закон №481/95-ВР (який був чинний на момент внесення змін), згідно з яким у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. При цьому, алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Таким чином, на дату початку дії змін до Положення №13 у частині обов`язкового відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (01 жовтня 2021 року) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 01 травня 2020 року (з нанесеним штриховим кодом).

Тобто з 01 жовтня 2021 року цифрове значення штрихованого коду марки акцизного податку є обов`язковим реквізитом фіскального касового чека, проте такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.

Також, у статті 62 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” №3817 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин» передбачено, що маркування алкогольних напоїв (крім товарів (продукції), зазначених у статті 63 цього Закону), які реалізуються в Україні, здійснюється відповідно до Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, та має містити певну інформацію.

П.18 ст. 62 наведеного закону, у разі зміни зразка марки акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв до їх повного використання, а маркована такими марками алкогольна продукція перебуває в обігу до її повної реалізації в межах строку придатності для споживання.

Суд звертає увагу, що контролюючий орган не надав доказів того, що на реалізованих позивачем алкогольних напоях малось акцизне маркування лише нового зразка, про що і підтвердив свідок допитаний в судовому засіданні.

Натомість в Акті перевірки зазначено, що згідно з наявною у контролюючого органу інформацією (електронних копій розрахункових документів по PPO) позивачем протягом 13.06.2024 по 06.10.2024 при реалізації алкогольних напоїв, що маркуються відповідними марками акцизного податку у фіскальних чеках реєстратора розрахункових операцій не забезпечено відображення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР (в редакції Закону № 1791-VIII від 20.12.2016 та Законів №128-IX від 20.09.2019, №1017-IX від 01.12.2020), суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР (в редакції Закону №1914-IX від 30.11.2021), суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Закон №1914-IX від 30.11.2021 набув чинності з 01.01.2022.

Норми Закону №265/95-ВР в редакції до 01.01.2022 визначали обов`язок проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням: коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Натомість, обов`язок проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням, зокрема, цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями, виник у суб`єктів господарювання лише з 01.01.2022.

Отже враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що акт перевірки не містить відображень, яке акцизне маркування було наявне на алкогольних напоях, що реалізував позивач, старого чи нового зразка, тому доводи контролюючого органу, що при продажу алкогольних напоїв за перевірений період позивач мав обов`язок друкувати рядок 9 на фіскальному чеку (цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої), є безпідставними.

Цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (рядок 9), як встановлено пунктом 2 розділу ІІ Положення, має зазначатися у фіскальному чеку у випадках, передбачених чинним законодавством, що прямо передбачено Положенням.

Однак чинне законодавство не зобов`язує суб`єкта господарювання зазначати на розрахункових документах серію та номер марки акцизного податку при продажу алкогольних напоїв, що марковані марками старого зразка.

У положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідач під час проведення перевірки позивача не виокремлював алкогольні напої, що марковані акцизними марками попереднього (старого) зразка (без штрихового коду), та які були реалізовані в межах придатності такого напою до споживання позивачем, та алкогольні напоїв з акцизними марками із зазначенням штрихового коду.

Отже, можна прийти до висновку, що дані отримані із СОД РРО не містять інформації якими марками (нового чи старого зразка) були марковані алкогольні напої, а відтак неможливо встановити обов`язок зазначення суб`єктом господарювання таких реквізитів як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку у розрахункових документах, що має наслідком для висновку про те, що контролюючий орган не довів правомірності свого рішення.

Наведена позиція застосовується у постанові ВС від 30 квітня 2025 року справа № 160/7727/24 та у постанові ВС від 23 квітня 2026 року справа № 520/2504/23.

Зокрема, у постанові від 23.04.2026 у справі №520/2504/23 Верховний Суд звернув увагу на доказовий аспект таких спорів. Зокрема, Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що зі змісту акта перевірки та додатків до нього не вбачалося дослідження контролюючим органом питання щодо наявності на підакцизних товарах марок акцизного податку нового чи старого зразка. Відповідні відомості в акті перевірки не були відображені, а всі обставини, якими податковий орган доводив порушення, були досліджені лише на підставі документів, складених податковим органом за інформацією з бази даних СОД РРО, без дослідження будь-яких інших документів.

Зазначена правова позиція є релевантною до обставин цієї справи, оскільки відповідач також обґрунтовує свої висновки переважно даними СОД РРО, не довівши при цьому, яким саме зразком марки акцизного податку були марковані алкогольні напої, реалізацію яких покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що саме позивач повинен довести реалізацію алкогольної продукції з марками акцизного податку старого зразка.

Такий підхід суперечить частині другій статті 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень саме відповідач зобов`язаний довести правомірність прийнятого ним рішення, дії чи бездіяльності.

Якщо контролюючий орган стверджує, що позивач порушив вимоги пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР у зв`язку з відсутністю у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, саме контролюючий орган повинен довести, що:

відповідний алкогольний напій був маркований саме маркою акцизного податку нового зразка;

така марка містила штриховий код або QR-код;

позивач мав фактичну можливість відобразити цифрове значення такого штрихового коду у фіскальному чеку;

конкретна розрахункова операція стосувалася саме алкогольного напою, маркованого такою маркою;

відсутність відповідного реквізиту у чеку не була обумовлена реалізацією алкогольної продукції, маркованої маркою попереднього зразка без штрихового коду.

Натомість у матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази того, що контролюючий орган під час перевірки встановив зразок акцизних марок на алкогольних напоях, реалізацію яких покладено в основу спірних рішень.

Саме лише посилання на дані СОД РРО та електронні копії фіскальних чеків не є достатнім доказом того, що відповідні алкогольні напої були марковані марками нового зразка, які містили штриховий код. Дані СОД РРО можуть підтверджувати зміст переданих електронних копій розрахункових документів, однак не встановлюють зразок марки акцизного податку на конкретній одиниці алкогольної продукції та не доводять фізичної наявності або відсутності штрихового коду на такій марці.

За таких обставин висновок відповідача про порушення позивачем вимог Закону №265/95-ВР ґрунтується на припущенні, що всі алкогольні напої, реалізовані у спірний період, були марковані марками нового зразка. Проте припущення суб`єкта владних повноважень не можуть бути підставою для притягнення платника податків до фінансової відповідальності.

Щодо висновків контролюючого органу про реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку та правомірності рішення про припинення дії ліцензії суд зазначає таке.

З акта фактичної перевірки вбачається, що контролюючий орган, серед іншого, дійшов висновку про реалізацію позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку. Такий висновок відповідач обґрунтував тим, що 12.04.2025 та 27.04.2025 через РРО моделі NG №707TS, заводський номер ІС30806904, фіскальний номер 3001143140, було реалізовано 11 порцій горілки об`ємом 0,05 л за ціною 45,00 грн за порцію на загальну суму 495,00 грн, тобто загальним об`ємом 0,550 л, із зазначенням марки акцизного податку, яка, за даними відповідача, відповідає пляшці об`ємом 0,5 л.

Також контролюючий орган зазначив, що 17.06.2025 через цей же РРО було реалізовано 19 порцій горілки об`ємом 0,05 л за ціною 35,00 грн за порцію на загальну суму 665,00 грн, тобто загальним об`ємом 0,950 л, із зазначенням марки акцизного податку, яка, за даними відповідача, відповідає пляшці об`ємом 0,5 л.

На підставі наведеного арифметичного зіставлення сумарного об`єму реалізованих порцій горілки з номінальним об`ємом пляшки, реквізити марки якої зазначені у фіскальних чеках, відповідач дійшов висновку про реалізацію алкогольної продукції без марок акцизного податку.

Суд вважає помилковим такий висновок контролюючого органу з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку є спеціальним знаком для маркування алкогольних напоїв, що підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно з підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркування алкогольних напоїв — це наклеювання марки акцизного податку на пляшку алкогольного напою в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 226.1 статті 226 ПК України встановлено, що платники податку зобов`язані забезпечити маркування алкогольних напоїв марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання товару.

Отже, сама конструкція правового регулювання маркування алкогольних напоїв передбачає, що марка акцизного податку наклеюється на пляшку до її відкриття та розривається під час відкупорювання. Законодавець пов`язує маркування алкогольного напою з пляшкою як одиницею тари, а не з кожною окремою порцією алкогольного напою, реалізованою на розлив у закладі ресторанного господарства.

Позивач здійснює господарську діяльність у закладі ресторанного господарства — ресторані «Спік Ізі», має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та здійснює реалізацію алкогольних напоїв, зокрема, на розлив для споживання на місці.

Суд враховує, що продаж алкогольних напоїв на розлив має особливості, які відрізняють його від продажу закритої пляшки кінцевому споживачу. Після відкриття пляшки марка акцизного податку об`єктивно пошкоджується або розривається, що прямо відповідає вимогам пункту 226.1 статті 226 ПК України. Чинне законодавство не встановлює обов`язку суб`єкта господарювання зберігати пошкоджену марку акцизного податку після відкупорювання пляшки та не передбачає, що кожна наступна порція алкогольного напою на розлив повинна підтверджуватися окремою непошкодженою маркою акцизного податку.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №810/4088/16, де суд виходив із того, що вимоги щодо наявності марки акцизного податку стосуються невідкоркованої алкогольної продукції, а при реалізації алкогольних напоїв на розлив у закладах громадського харчування законодавство не покладає на суб`єкта господарювання обов`язку зберігати розірвані марки акцизного податку після відкриття пляшки.

Отже, для висновку про реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку контролюючий орган повинен довести не сам лише факт продажу кількох порцій алкогольного напою, а конкретний факт реалізації алкогольного напою, який первісно був без марки акцизного податку, з підробленою маркою, з маркою, наклеєною з порушенням встановленого порядку, або з маркою, реквізити якої не відповідають фактичним характеристикам продукції.

Пунктом 226.9 статті 226 ПК України визначено, які алкогольні напої вважаються немаркованими. Зокрема, такими є алкогольні напої з підробленими марками акцизного податку, алкогольні напої, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, алкогольні напої з марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру відповідної продукції, а також алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку не відповідає сумі, визначеній з урахуванням ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Натомість у цій справі контролюючий орган не встановив і не описав у акті перевірки жодного випадку виявлення у позивача алкогольних напоїв без марок акцизного податку, з підробленими марками, з марками, наклеєними з порушенням вимог законодавства, або з марками, реквізити яких не відповідають фактичним характеристикам продукції.

З матеріалів справи не вбачається, що під час перевірки контролюючий орган вилучав чи оглядав конкретні пляшки алкогольних напоїв, фіксував їх найменування, об`єм, міцність, виробника, реквізити акцизної марки, стан такої марки, її серію та номер, або здійснював фото- чи відеофіксацію відсутності марки акцизного податку на конкретній одиниці алкогольної продукції, про що також підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок, інспектор, який безпосередньо проводив перевірку.

Також відповідач не довів, що алкогольні напої, з яких здійснювався відпуск порцій горілки об`ємом 0,05 л, первісно були без марок акцизного податку, що відповідні марки були підробленими, що такі марки не видавалися виробнику або імпортеру, або що сума акцизного податку, зазначена на марці, не відповідала міцності, місткості тари чи іншим характеристикам продукції.

Фактично єдиною підставою для висновку контролюючого органу про реалізацію немаркованих алкогольних напоїв є арифметичний аналіз даних РРО, згідно з яким сумарний об`єм реалізованих порцій горілки за окремими фіскальними чеками перевищує 0,5 л, тоді як у таких чеках зазначено реквізити однієї марки акцизного податку, яка, за даними реєстру марок, відповідає пляшці об`ємом 0,5 л.

Суд вважає такий підхід юридично помилковим.

Сам по собі факт зазначення у декількох фіскальних чеках однієї марки акцизного податку або факт реалізації порцій алкогольного напою на розлив у сумарному об`ємі, що перевищує номінальний об`єм однієї пляшки, не є тотожним факту реалізації алкогольного напою без марки акцизного податку.

Такі обставини можуть свідчити про необхідність проведення додаткової перевірки походження алкогольної продукції, обліку її залишків, первинних документів, руху товару, а також фактичної наявності маркованої продукції у закладі. Проте вони не є самостійним і достатнім доказом того, що позивач реалізував саме немарковані алкогольні напої у розумінні пункту 226.9 статті 226 ПК України.

Суд звертає увагу, що норми Закону України №265/95-ВР та підзаконні нормативні акти щодо форми і змісту фіскального чека встановлюють вимоги до відображення реквізитів акцизної марки у розрахунковому документі. Водночас такі норми не визначають правову кваліфікацію алкогольного напою як «немаркованого» виключно через те, що певний код марки був використаний у декількох фіскальних чеках під час продажу порцій на розлив.

Статус алкогольного напою як маркованого або немаркованого визначається не кількістю повторень реквізитів марки у фіскальних чеках, а наявністю належної марки акцизного податку на пляшці до моменту її відкриття та відповідністю такої марки вимогам Податкового кодексу України і Положення №1251.

Відповідно до пункту 22 частини другої статті 46 Закону №3817-IX підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії є факт реалізації ліцензіатом алкогольних напоїв без наклеєних марок акцизного податку, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки.

Отже, для припинення дії ліцензії недостатньо припущення контролюючого органу, зробленого на підставі арифметичного аналізу фіскальних чеків. Закон вимагає саме встановленого факту реалізації алкогольних напоїв без наклеєних марок акцизного податку, який має бути зафіксований в акті перевірки.

Так само відповідальність за пунктом 11 частини другої статті 73 Закону №3817-IX настає за виробництво, зберігання, транспортування або реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв, алкогольних напоїв без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку. Отже, необхідною передумовою застосування такої санкції є доведення саме факту реалізації, зберігання чи транспортування алкогольних напоїв без марок або з підробленими марками, а не лише встановлення технічних або арифметичних невідповідностей у даних РРО.

Отже, висновок контролюючого органу про реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку не може ґрунтуватися виключно на припущеннях та аналітичному зіставленні даних РРО, без встановлення конкретної одиниці алкогольної продукції, її огляду, ідентифікації та фіксації фактичної відсутності марки акцизного податку.

У цій справі акт перевірки не містить належного опису конкретного алкогольного напою, який було реалізовано без марки акцизного податку, не містить відомостей про огляд такої продукції, не містить фото- чи відеофіксації відсутності марки, не містить відомостей про вилучення або опис пляшок без марок, не містить пояснень продавця або інших осіб щодо реалізації саме немаркованої продукції.

За таких обставин висновок відповідача про реалізацію позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку ґрунтується не на встановленому факті правопорушення, а на припущенні, сформованому за результатами аналізу даних РРО.

Суд також враховує, що відповідачем не доведено належність і допустимість фіскальних чеків, на які він посилається як на підтвердження вказаних порушень. З матеріалів справи вбачається, що копії фіскальних чеків №4080081, №6910023, №7060003, №7570045 та витяг з Єдиного вікна електронної звітності були долучені відповідачем уже до заперечень на заяву про забезпечення позову, однак не були оформлені як частина матеріалів фактичної перевірки, не зазначені як інформативні додатки до акта перевірки та не були надані платнику під час складання акта.

Відповідно до статті 86 ПК України акт перевірки повинен містити виклад встановлених під час перевірки порушень із посиланням на первинні документи, регістри, інші документи та докази, на підставі яких зроблено відповідні висновки. Матеріали перевірки — це не лише декларативні посилання в акті, а конкретні документи та додатки, які були досліджені під час перевірки, відображені в акті та з якими платник мав можливість ознайомитися і щодо яких міг подати заперечення.

Подання відповідачем копій фіскальних чеків уже після завершення перевірки та прийняття спірних рішень не може усунути недоліки оформлення матеріалів перевірки і не може ретроспективно підтвердити правомірність висновків, які на момент складання акта перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень не були належно документально обґрунтовані.

Окремо суд зазначає, що встановлене відповідачем порушення щодо надходження до СОД РРО фіскальних чеків із невірною адресою у зв`язку із зазначенням в заяві про реєстрацію РРО ідентифікатора об`єкта оподаткування, який відповідає іншій адресі, саме по собі не доводить факту реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку та не може бути підставою для припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Так само порушення щодо незазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у фіскальному чеку при реалізації пляшки ігристого CAVA за ціною 580,00 грн може мати значення для оцінки дотримання вимог щодо програмування РРО, однак не підтверджує факту реалізації алкогольного напою без наклеєної марки акцизного податку і не є самостійною підставою для припинення дії ліцензії відповідно до пункту 22 частини другої статті 46 Закону №3817-IX.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними, допустимими та достатніми доказами факту реалізації ПП «ІДЕЯ ВЕСТ» алкогольних напоїв без наклеєних марок акцизного податку.

Відповідно, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до позивача фінансової санкції за пунктом 11 частини другої статті 73 Закону №3817-IX, а також для прийняття рішення від 02.12.2025 №1246-л про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

За таких обставин рішення про припинення дії ліцензії є протиправним і підлягає скасуванню,

Даючи правову оцінку правомірності накладення на позивача штрафних санкцій (їх розрахунок) за вчинення повторних порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Зі змісту розрахунку фінансових санкцій по акту фактичної перевірки позивача вбачається, що контролюючим органом під час фактичної перевірки зроблено аналіз фіскальних чеків РРО за минулий період часу та у підсумку розраховано санкції, враховуючи повторність вчиненого порушення позивачем.

Диспозиція п.1 ч.1 ст.17 Закону №265/95-ВР передбачає, що кваліфікуючою ознакою згідно з якою можна віднести правопорушення до повторно вчиненого є обставина його виявлення контролюючим органом за наслідками проведеної перевірки протягом одного календарного року, в якому аналогічне правопорушення по тому ж платнику було зафіксовано контролюючим органом.

Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено обставин виявлення відповідачем такого ж правопорушення, що було вчинено позивачем протягом останнього календарного року, а тому підстави для застосування відповідачем до позивача санкції за допущене ним правопорушення у сфері РРО як за таке, що вчинено повторно відсутні.

Приписи пунктів 1 і 2 статті 3 Закону №265/95-ВР визначають обов`язки суб`єктів господарювання при здійсненні розрахункових операцій, тоді як пункт 1 статті 17 цього Закону встановлює фінансову відповідальність за порушення таких обов`язків. Санкція, передбачена пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, має правову природу заходу фінансової відповідальності, оскільки полягає у стягненні з суб`єкта господарювання грошової суми за порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Такий висновок узгоджується з приписами Податкового кодексу України. Відповідно до підпункту 111.1.1 пункту 111.1 статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема, фінансова відповідальність. Пункт 111.2 статті 111 ПК України передбачає, що фінансова відповідальність за порушення такого законодавства встановлюється і застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Отже, хоча розмір санкції за порушення Закону №265/95-ВР визначений самим цим Законом, порядок її застосування, оформлення, узгодження та оскарження здійснюється за процедурами Податкового кодексу України, зокрема шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення відповідно до статей 54 і 58 ПК України.

Саме тому поняття порушення, вчинене вперше і кожне наступне порушення, вжиті у пункті 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, не можуть тлумачитися ізольовано від положень Податкового кодексу України, які визначають порядок притягнення платника податків до фінансової відповідальності. Вирішальне значення у цьому аспекті має пункт 111.4 статті 111 ПК України, відповідно до якого особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо її було притягнуто до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку. Хоча Закон №265/95-ВР оперує конструкцією кожне наступне порушення, а не терміном повторне правопорушення, наведений припис Податкового кодексу України визначає загальну правову логіку фінансової відповідальності: кваліфікуюче значення може мати не сам по собі факт множинності епізодів, а лише попереднє належне притягнення особи до відповідальності у встановленому законом порядку.

У цьому ж напрямку підлягають урахуванню і конституційні гарантії, закріплені у статті 62 Конституції України. Хоча ця норма безпосередньо сформульована для сфери кримінального переслідування, Конституційний Суд України у Рішенні від 26.11.2025 №5-р(ІІ)/2025 (щодо забезпечення конституційних гарантій прав платника податків) наголосив, що застосування до платника податків санкції, яка за своєю природою і суворістю є співмірною з кримінальним покаранням, є конституційно допустимим лише за умови, що законодавче регулювання забезпечує для такої особи належні гарантії, зокрема гарантії, пов`язані з принципом презумпції невинуватості. Отже, у сфері податково-деліктних відносин держава не вправі підміняти юридичний факт притягнення до відповідальності внутрішньою констатацією контролюючого органу про множинність порушень.

З наведеного випливає, що для застосування підвищеної санкції за абзацом третім пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР недостатньо самого лише висновку контролюючого органу про наявність кількох епізодів порушення або їх сукупності в межах одного акта перевірки. Необхідною передумовою для висновку про кожне наступне порушення є те, що платника податків уже було належним чином притягнуто до фінансової відповідальності за попереднє порушення у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Отже, обов`язковою кваліфікуючою ознакою для застосування підвищеного розміру фінансової санкції є не просто хронологічна наявність іншого, раніше вчиненого порушення, а завершення процедури притягнення до фінансової відповідальності за таке порушення шляхом прийняття і узгодження відповідного податкового повідомлення-рішення. У цьому розумінні для цілей пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР наступним може вважатися лише таке порушення, яке вчинене після того, як щодо попереднього порушення контролюючим органом уже реалізовано процедуру притягнення особи до відповідальності у встановленому законом порядку.

Відтак, правове значення має саме факт узгодженості раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення у розумінні пункту 57.3 статті 57 та пунктів 56.17, 56.18 статті 56 ПК України, а у випадку його судового оскарження набрання законної сили судовим рішенням, яким завершено спір щодо такого рішення контролюючого органу. Лише за наявності такої юридичної передумови контролюючий орган може посилатися на кожне наступне порушення як на кваліфікуючу ознаку для застосування 150-відсоткової санкції.

За відсутності даних про те, що на момент інкримінованих у цій справі наступних порушень позивача вже було належним чином притягнуто до фінансової відповідальності за попереднє порушення у порядку, визначеному Податковим кодексом України, застосування до нього санкції за абзацом третім пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР є юридично безпідставним. У такому випадку контролюючий орган фактично підміняє повторність як юридичний факт власною внутрішньою кваліфікацією кількох епізодів у межах одного контрольного акту, що не відповідає ані змісту пункту 111.4 статті 111 ПК України, ані природі фінансової відповідальності як заходу державного примусу, що застосовується виключно у встановленому законом порядку.

Таким чином, підвищений розмір фінансової санкції, застосований до позивача на підставі абзацу третього пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, не може вважатися належно обґрунтованим без доведення контролюючим органом того, що відповідне попереднє порушення вже стало предметом завершеного та узгодженого рішення про притягнення платника податків до фінансової відповідальності.

Отже, сама по собі множинність операцій, зафіксованих в межах однієї перевірки, не є достатньою підставою для застосування підвищеної санкції за кожне наступне порушення у розумінні абзацу третього пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР. Для такої кваліфікації необхідним є попереднє притягнення платника податків до фінансової відповідальності у встановленому Податковим кодексом України порядку та узгодженість відповідного податкового повідомлення-рішення. За відсутності таких передумов застосування санкції як за наступне порушення є безпідставним.

Отже, встановлені факти у цій справі свідчать про те, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасування.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо анулювання ліцензії на відповідний вид діяльності та відновити відповідну інформацію суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.2 ч.8 ст.46 Закону №3817-ІХ у разі судового оскарження рішення територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності відомості про те, що ліцензія вважається діючою з дати її припинення, вносяться посадовою особою відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (у разі якщо ліцензія видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику), до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня за днем отримання таким територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, рішення суду, яке набрало законної сили та прийняте на користь ліцензіата.

Отже обраний Позивачем спосіб захисту відповідає вимогам закону щодо поновлення порушеного права у разі скасування рішення про припинення дії ліцензії і може забезпечити відновлення порушеного права, а тому такі позовні вимоги також підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню повністю.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд стягує з Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області в користь позивача судовий збір в сумі 9 821 грн. 90 коп..

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 02.12.2025:

№00242820901 форми «С» про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 423796,77 грн;

№00242810901 форми «С» про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30,00 грн;

№00242780901 форми «С» про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24000,00 грн;

№00242800901 форми «С» про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5100,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 02.12.2025 № 1246-л «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності», яким припинено дію ліцензії ПП «ІДЕЯ ВЕСТ» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (реєстраційний номер ліцензії: 19180308202501123, строк дії: з 13.06.2025, за місцем провадження діяльності: м. Тернопіль, вул. Білецька, 52 А, ресторан «Спік Ізі».

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо анулювання ПП «ІДЕЯ ВЕСТ» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (реєстраційний номер ліцензії: 19180308202501123, строк дії: з 13.06.2025, за місцем провадження діяльності: м. Тернопіль, вул. Білецька, 52 А, ресторан «Спік Ізі» та поновити про неї інформацію (внести відомості) до цього Реєстру.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ПП «ІДЕЯ ВЕСТ» понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 9 821 (девять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 90 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено .

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Приватне підприємство "ІДЕЯ ВЕСТ" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Бродівська, 14,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46002 код ЄДРПОУ/РНОКПП 38934273);

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);

Головуючий суддя Подлісна І.М.