Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №460/6133/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2026 року м. Рівне№460/6133/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразову винагороду в розмірі 70000,00 гривень за кожні 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора з 10.05.2024 по 26.11.2024, з 15.12.2024 по 14.03.2025, 3 17.03.2025 по 26.06.2025 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову винагороду в розмірі 70000,00 гривень за кожні 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником па відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора і 10.05.2024 по 26.11.2024, з 15.12.2024 по 14.03.2025, з 17.03.2025 по 26.06.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, проходячи військову службу у складі Військової частини НОМЕР_2 , у періоди з 10.05.2024 по 26.11.2024, з 15.12.2024 по 14.03.2025 та з 17.03.2025 по 26.06.2025 залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибині виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділу першого ешелону оборони або наступу до ротного опорного пункту включно, що підтверджується витягами із журналів бойових дій та фактично визнано відповідачем у відповіді на адвокатський запит. Позивач зазначає, що, незважаючи на підтверджений факт виконання ним бойових (спеціальних) завдань у визначених законодавством умовах, відповідач протиправно відмовив у включенні його до наказу про виплату одноразової винагороди у розмірі 70 000 гривень за кожні 30 сумарно обчислених днів виконання таких завдань та у здійсненні її нарахування і виплати, посилаючись виключно на ненадходження рапортів командира підрозділу. Вважаючи таку відмову незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує його права і законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 09.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що відповідно до пункту 8 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726, одним із обов`язкових документів, що підтверджує безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань, є рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь конкретного військовослужбовця у таких заходах із зазначенням відповідних періодів та кількості днів. Зазначив, що рапорти (донесення) командира підрозділу про залучення позивача до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі підрозділу першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно за спірний період до штабу НОМЕР_3 прикордонного загону не надходили, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для включення позивача до наказу про виплату одноразової винагороди у розмірі 70 000 гривень за кожні 30 сумарно обчислених днів виконання таких завдань, її нарахування та виплати. У зв`язку з викладеним відповідач вважає оскаржувану відмову законною та обґрунтованою, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_2 .

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до витягів із журналів бойових дій першого відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону № 28/45 (гриф) від 20.04.2024, № 28/59 (гриф) від 26.04.2024, № 28/78 (гриф) від 23.05.2024, № 28/103 (гриф) від 10.01.2025, № 28/122 (гриф) від 15.03.2025, а також інших наявних у матеріалах справи витягів із журналів бойових дій, підтверджується факт залучення позивача у періоди з 10.05.2024 по 26.11.2024, з 15.12.2024 по 14.03.2025 та з 17.03.2025 по 26.06.2025 до виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибині виконання бойових (спеціальних) завдань четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону, яка перебувала в оперативному підпорядкуванні оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно.

Таким чином, з наведених документів вбачається, що позивач у вказані проміжки часу виконував бойові (спеціальні) завдання безпосередньо в умовах, визначених підпунктом 4 пункту 2 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, а саме на лінії бойового зіткнення з противником на глибині виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно.

Також судом встановлено, що з метою отримання документального підтвердження факту виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань та реалізації права на отримання передбачених законодавством соціальних гарантій, 04.11.2025 представником позивача в його інтересах було направлено адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_2 . У зазначеному адвокатському запиті було поставлено питання щодо надання інформації про те, чи залучався позивач у період з 01.05.2024 по 30.06.2025 до виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибині виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, а також на території противника.

Окрім цього, адвокатським запитом витребовувались копії бойових наказів (бойових розпоряджень), витяги із журналів бойових дій, бойових донесень, рапортів (донесень) командирів підрозділів про виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань, витяги із наказів командира військової частини про вибуття та прибуття позивача до районів виконання бойових завдань, документи щодо обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань, які є підставою для виплати одноразової винагороди у розмірі 70 000 гривень за кожні 30 сумарно обчислених днів виконання таких завдань, документи щодо нарахування та виплати зазначеної винагороди, інформація про територію та конкретний населений пункт, в якому позивач залучався до виконання відповідних завдань, а також розгорнута довідка про нараховане та виплачене йому грошове забезпечення за відповідний період.

У відповідь на зазначений адвокатський запит листом від 13.01.2026 Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що позивач у запитуваний період дійсно залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибині виконання бойових (спеціальних) завдань першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно в районі населеного пункту Бударки Вовчанської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області.

Водночас відповідач зазначив, що підтвердженням участі позивача у виконанні відповідних бойових (спеціальних) завдань є витяги із журналів бойових дій, копії яких були надані разом із відповіддю. Разом з тим, відповідач відмовив у наданні копій бойових наказів (бойових розпоряджень), посилаючись на те, що відомості, які в них містяться, віднесені до службової інформації з обмеженим доступом та мають гриф обмеження доступу «Для службового користування».

Поряд із цим, відповідач повідомив, що штабом НОМЕР_3 прикордонного загону облік днів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань, необхідний для здійснення виплати одноразової винагороди у розмірі 70 000 гривень за кожні 30 сумарно обчислених днів виконання відповідних завдань, за вказаний період не здійснювався, у зв`язку із чим будь-які документи щодо такого обліку відсутні. Разом із відповіддю відповідачем також були надані довідки про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за 2024 та 2025 роки.

У подальшому, враховуючи отриману від відповідача інформацію та підтвердження факту безпосереднього залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань у передбачених законодавством умовах, 12.02.2026 позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, у якій просив включити його до наказу про виплату одноразової винагороди у розмірі 70 000 гривень за кожні 30 сумарно обчислених днів виконання бойових (спеціальних) завдань за періоди з 10.05.2024 по 26.11.2024, з 15.12.2024 по 14.03.2025 та з 17.03.2025 по 26.06.2025, а також здійснити відповідне нарахування та виплату зазначеної одноразової винагороди.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 13.02.2026 Військова частина НОМЕР_2 повідомила про відмову у задоволенні вказаної заяви. В обґрунтування прийнятого рішення відповідач послався на положення пункту 8 Особливостей, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, відповідно до яких одним із обов`язкових документів, що підтверджує безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань, є рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у таких діях або заходах.

При цьому відповідач зазначив, що рапорти (донесення) командира підрозділу про залучення позивача до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі підрозділу першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно за період з 10.05.2024 по 26.06.2025, за винятком періодів, за які відповідна одноразова винагорода вже була виплачена, до штабу НОМЕР_3 прикордонного загону не надходили, у зв`язку з чим, на думку відповідача, відсутні правові підстави для видання наказу про виплату позивачу одноразової винагороди у розмірі 70 000 гривень.

Не погоджуючись із наведеною позицією відповідача та вважаючи, що останній безпідставно відмовив у реалізації його права на отримання гарантованої державою одноразової винагороди, незважаючи на підтверджений самим відповідачем факт його залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань у районах ведення бойових дій, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав, свобод та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша статті 6, частина перша статті 14 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон № 661-IV) визначає, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Згідно зі статтею 16 цього Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжується.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 168, пунктом 1-1 якої установлено, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1-2 Постанови № 168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, затверджено Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Особливості № 726).

Відповідно до пункту 1 Особливостей № 726, ці Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба).

Підпунктом 4 пункту 2 Особливостей № 726 передбачено, що на період воєнного стану виплачуються: одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень військовослужбовцям у разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Згідно з п.8 Особливостей № 726 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або звіт про виконання бойового (спеціального) завдання, або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, копії чи витяги з них, або посвідчення про відрядження з відміткою про прибуття (вибуття) до (з) району виконання завдання (у разі виконання завдань, визначених абзацом сьомим підпункту 1 пункту 4 цих Особливостей);

рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, у тому числі визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, періодів (кількості днів) участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Для військовослужбовців, які відряджені до військових частин, органів військового управління інших складових сил оборони, безпосередня участь у бойових діях або заходах, виконання (здійснення) бойових (спеціальних) завдань, за здійснення яких передбачається виплата додаткової винагороди, визначеної абзацами другим - четвертим підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, та одноразової винагороди, визначеної підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, підтверджується відповідними військовими частинами, органами військового управління інших складових сил оборони з наданням відомостей про періоди участі в бойових діях або заходах, виконання таких завдань та із зазначенням кількості днів виконання бойових (спеціальних) завдань, визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей.

Відповідно до п.12 Особливостей № 726 райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.

Суд зазначає, що ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність підстав для виплати позивачу, як військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_2 одноразової винагороди, передбаченої пунктом 1-1 Постанови № 168, у розмірі 70 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, за спірний період.

З аналізу положень вищевказаних нормативно-правових актів вбачається, що виплата додаткової винагороди в розмірі 70000,00 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора виплачується зокрема військовослужбовцям Державної прикордонної служби України у разі виконання таких бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.

Суд зазначає, що пунктом 8 Особливостей № 726 передбачено перелік документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. До таких документів належать: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця, у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів, у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, у тому числі визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові за наявності, району участі військовослужбовця в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, періодів та кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Аналіз наведеного нормативного регулювання дає суду підстави для висновку, що визначальним юридичним фактом для виникнення у військовослужбовця права на відповідну одноразову винагороду є не сам по собі факт складання чи нескладання окремого рапорту командиром підрозділу, а фактичне виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань у передбачених Особливостями № 726 умовах та наявність документального підтвердження такого виконання. При цьому пункт 8 Особливостей № 726 не може тлумачитися як такий, що встановлює рапорт командира підрозділу єдиним і виключним доказом участі військовослужбовця у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань, оскільки самим змістом цієї норми передбачено декілька видів документів, зокрема журнал бойових дій або витяги з нього.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань, а саме: копія витягу з журналу бойових дій з відділу прикордонної служби 4 ПКШР 1 ПРИКЗ № 28/45 (гриф) від 20.04.2024; копія витягу з журналу бойових дій з відділу прикордонної служби 4 ПКШР 1 ПРИКЗ № 28/45 (гриф) від 20.04.2024, № 28/59 (гриф) від 26.04.2024; копія витягу з журналу бойових дій з відділу прикордонної служби 4 ПКШР 1 ПРИКЗ № 28/59 (гриф) від 26.04.2024; копія витягу з журналу бойових дій з відділу прикордонної служби 4 ПКШР 1 ПРИКЗ № 28/59 (гриф) від 26.04.2024; копія витягу з журналу бойових дій з відділу прикордонної служби 4 ПКШР 1 ПРИКЗ № 28/59 (гриф) від 26.04.2024, № 28/78 (гриф) від 23.05.2024; копія витягу з журналу бойових дій з відділу прикордонної служби 4 ПКШР 1 ПРИКЗ № 28/103 (гриф) від 10.01.2025; копія витягу з журналу бойових дій з відділу прикордонної служби 4 ПКШР 1 ПРИКЗ № 28/78 (гриф) від 23.05.2024; копія витягу з журналу бойових дій з відділу прикордонної служби 4 ПКШР 1 ПРИКЗ № 28/78 (гриф) від 23.05.2024; копія витягу з журналу бойових дій з відділу прикордонної служби 4 ПКШР 1 ПРИКЗ № 28/103 (гриф) від 10.01.2025, № 28/122 (гриф) від 15.03.2025; копія витягу з журналу бойових дій з відділу прикордонної служби 4 ПКШР 1 ПРИКЗ № 28/78 (гриф) від 23.05.2024; копія витягу з журналу бойових дій з відділу прикордонної служби 4 ПКШР 1 ПРИКЗ № 28/78 (граф) від 23.05.2024, № 28/103 (гриф) від 10.01.2025; копія витягу з журналу бойових дій з відділу прикордонної служби 4 ПКШР 1 ПРИКЗ № 28/103 (гриф) від 10.01.2025; копія витягу з журналу бойових дій з відділу прикордонної служби 4 ПКШР 1 ПРИКЗ № 28/122 (гриф) від 15.03.2025; копія витягу з журналу бойових дій з відділу прикордонної служби 4 ПКШР 1 ПРИКЗ № 28/122 (гриф) від 15.03.2025.

Зі змісту зазначених витягів із журналів бойових дій судом встановлено, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання, брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також у проведенні окремих заходів з усебічного забезпечення в інтересах діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділом НОМЕР_4 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону, який знаходився в оперативному підпорядкуванні оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, зокрема в межах Вовчанської міської територіальної громади.

Крім того, суд враховує, що відповідно до довідки про грошове забезпечення та інші види винагород за 2024 та 2025 роки, наданої Військовою частиною НОМЕР_2 від 07.11.2025, позивач отримував збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за спірний період. Наведена обставина додатково підтверджує, що сам відповідач визнавав факт участі позивача у відповідних заходах та здійснював нарахування грошового забезпечення з урахуванням такого факту.

Суд також бере до уваги, що відповідач у відповіді на адвокатський запит фактично підтвердив залучення позивача до виконання бойових (спеціальних) завдань у запитуваний період на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно в районі населеного пункту Бударки Вовчанської міської громади Чугуївського району Харківської області. Отже, між сторонами фактично відсутній спір щодо самого факту виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у відповідних умовах, а спір виник виключно у зв`язку з неналежним, на думку відповідача, документальним оформленням підстав для виплати, зокрема через відсутність рапортів командира підрозділу, які до штабу НОМЕР_3 прикордонного загону не надходили.

Оцінюючи зазначені доводи відповідача, суд виходить з того, що ненадходження рапортів командира підрозділу до штабу НОМЕР_3 прикордонного загону не може покладатися у негативні правові наслідки на позивача, оскільки позивач як військовослужбовець не є суб`єктом, уповноваженим складати, реєструвати, подавати чи контролювати проходження таких рапортів. Обов`язок належного документального оформлення участі військовослужбовця у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань покладається на відповідних посадових осіб військової частини та її структурних підрозділів, а не на військовослужбовця, який фактично виконував такі завдання.

За таких обставин суд вважає, що відсутність у відповідача окремого рапорту командира підрозділу або неналежне ведення обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань не спростовує факту виконання позивачем таких завдань, якщо цей факт підтверджений іншими належними та допустимими доказами, зокрема витягами з журналів бойових дій, довідками про грошове забезпечення та офіційною відповіддю самого відповідача. Інше тлумачення призвело б до безпідставного обмеження права військовослужбовця на отримання встановленої державою винагороди виключно з формальних підстав, які залежать не від його поведінки, а від дій або бездіяльності посадових осіб відповідача.

Суд наголошує, що у спорах із суб`єктом владних повноважень фізична не має рівного з відповідачем доступу до службових документів, наказів, бойових розпоряджень, журналів, рапортів, облікових документів та внутрішньої службової інформації, яка створюється, зберігається та адмініструється саме суб`єктом владних повноважень. Відповідач є безпосереднім розпорядником відповідної службової документації, видавником наказів, розпоряджень та інших документів, пов`язаних із проходженням служби позивачем, а тому саме на відповідача покладається обов`язок належного ведення такої документації та доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас реалізація принципу змагальності сторін і доведення перед судом переконливості своїх доводів є однією з основних засад судочинства, передбачених статтею 129 Конституції України.

З огляду на наведене, саме відповідач повинен був довести суду правомірність відмови у включенні позивача до наказу про виплату одноразової винагороди та правомірність ненарахування і невиплати такої винагороди. Проте відповідач не надав суду належних і достатніх доказів, які б спростовували факт виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у періоди з 10.05.2024 по 26.11.2024, з 15.12.2024 по 14.03.2025, з 17.03.2025 по 26.06.2025, або підтверджували відсутність у позивача права на отримання одноразової винагороди у розмірі 70 000 гривень за кожні 30 сумарно обчислених днів виконання таких завдань.

Навпаки, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною або підрозділом, у тому числі зведеним, першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також у відповідних районах ведення воєнних (бойових) дій, у періоди з 10.05.2024 по 26.11.2024, з 15.12.2024 по 14.03.2025 та з 17.03.2025 по 26.06.2025. Зазначене підтверджується витягами з журналів бойових дій першого відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону № 28/45 (гриф) від 20.04.2024, № 28/45 (гриф) від 20.04.2024, № 28/59 (гриф) від 26.04.2024, № 28/59 (гриф) від 26.04.2024, № 28/59 (гриф) від 26.04.2024, № 28/59 (гриф) від 26.04.2024, № 28/78 (гриф) від 23.05.2024, № 28/103 (гриф) від 10.01.2025, № 28/103 (гриф) від 10.01.2025, № 28/78 (гриф) від 23.05.2024, № 28/78 (гриф) від 23.05.2024, № 28/103 (гриф) від 10.01.2025, № 28/122 (гриф) від 15.03.2025, № 28/78 (гриф) від 23.05.2024, № 28/78 (граф) від 23.05.2024, № 28/103 (гриф) від 10.01.2025, № 28/103 (гриф) від 10.01.2025, № 28/122 (гриф) від 15.03.2025, № 28/122 (гриф) від 15.03.2025.

Суд критично оцінює позицію відповідача про відсутність підстав для виплати позивачу одноразової винагороди виключно з мотивів ненадходження рапортів командира підрозділу, оскільки така позиція не враховує змісту наявних у справі доказів, фактичного підтвердження участі позивача у виконанні бойових (спеціальних) завдань самим відповідачем, а також принципу належного урядування, відповідно до якого недоліки в організації роботи суб`єкта владних повноважень, неналежне ведення службового обліку або неподання внутрішніх службових документів не можуть погіршувати становище особи, яка сумлінно виконувала покладені на неї службові та бойові обов`язки.

За таких обставин суд доходить висновку, що застосований відповідачем підхід є надмірно формальним, не відповідає меті встановлення одноразової винагороди військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосередньої небезпеки, та фактично нівелює соціальні гарантії позивача, передбачені чинним законодавством. Право на винагороду не може бути поставлене у залежність виключно від внутрішніх організаційних дій посадових осіб відповідача за умови, що фактичне виконання бойових завдань підтверджене належними документами.

Враховуючи встановлені обставини справи, наявність у матеріалах справи витягів із журналів бойових дій, довідок про грошове забезпечення, а також офіційне підтвердження відповідачем факту залучення позивача до виконання бойових (спеціальних) завдань у відповідних умовах, суд дійшов висновку, що позивачу належить право на отримання одноразової винагороди у розмірі 70 000 гривень за кожні 30 сумарно обчислених днів виконання бойових (спеціальних) завдань за періоди з 10.05.2024 по 26.11.2024, з 15.12.2024 по 14.03.2025 та з 17.03.2025 по 26.06.2025, з урахуванням періодів, за які така винагорода вже була фактично нарахована та виплачена, якщо такі мали місце.

Отже, відмова відповідача у включенні позивача до наказу про виплату одноразової винагороди та у здійсненні її нарахування і виплати є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки суперечить встановленим у справі фактичним обставинам, підтвердженим належними письмовими доказами. У зв`язку з цим суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та необхідність зобов`язання відповідача вчинити дії, спрямовані на відновлення порушеного права позивача, а саме здійснити належне документальне оформлення, нарахування та виплату позивачу одноразової винагороди у розмірі 70 000 гривень за кожні 30 сумарно обчислених днів виконання бойових (спеціальних) завдань у спірні періоди.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 набув право на нарахування та виплату одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави агресора за період з 10.05.2024 по 26.11.2024, з 15.12.2024 по 14.03.2025, з 17.03.2025 по 26.06.2025.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразову винагороду в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора з 10.05.2024 по 26.11.2024, з 15.12.2024 по 14.03.2025, з 17.03.2025 по 26.06.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову винагороду в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора з 10.05.2024 по 26.11.2024, з 15.12.2024 по 14.03.2025, з 17.03.2025 по 26.06.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 18 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Суддя Н.В. Друзенко