Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №579/1569/26 — Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/1569/26

3/579/742/26

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2026 року Суддя Кролевецького районного суду Сумської області Придатко В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділення поліції №1 (м.Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця,

- за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 08.06.2026 року серії ЕПР1 №687132 ОСОБА_1 08 червня 2026 року о 10:30 на автодорозі М-02 166 км м.Кролевець керував автомобілем марки Audi, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.1а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.2).

Згідно повідомлення відділення поліції №1 (м.Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області на ім`я ОСОБА_1 посвідчення водія не видавалось, позбавленим права керування він не значиться (а.с.3).

ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, та пояснив що він є військовослужбовцем, на даний час проходить службу на Сумському напрямку. 08.06.2026 року була термінова службова необхідність керувати транспортним засобом, іншої особи (водія), яка б керувала автомобілем, не було. Керував, виконуючи службові обов`язки, пов`язані з обороною держави.

Допитаний в судовому засіданні начальник розвідки військової частини ОСОБА_2 пояснив, що є безпосереднім командиром ОСОБА_1 . Саме він віддав наказ останньому сісти за кермо автомобіля, оскільки у його підпорядкуванні були відсутні особи, які мають право керування транспортним засобом, а ОСОБА_1 на той момент був єдиним, хто достатньо опанував навички керування автомобілем. Необхідно було забезпечити доставку бойового припасу, призначеного для невідкладних оборонних дій, та забрати людей для виконання службових обов`язків, пов`язаних з обороною держави. Іншим способом це зробити було неможливо. ОСОБА_1 керував автомобілем під час виконання службових обов`язків, спрямованих на захист держави і уникнення значної небезпеки громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, при цьому така небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і заподіяна шкода охоронюваним правовідносинам є, на переконання ОСОБА_2 , істотно менш значною, ніж відвернена шкода.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за протоколом підлягає закриттю на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови.

Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Відповідно до диспозиції частин 2, 3, 4 ст. 126 КУпАП, передбачено відповідальність за:

- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом;

- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;

- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність, а саме: будучи військовослужбовцем (а.с.9-10) під час несення військової служби виконував службові обов`язки, спрямовані на захист інтересів держави в період воєнного стану. Заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Факт того, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, повністю доведений показанням допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Судом під час розгляду справи встановлено, що небезпека, яка виникла, а саме, відбиття так званої дронової загрози, не могла бути усунута іншими дієвими засобами ніж тими, які вчинив правопорушник. Крім того, заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

За приписами ч. 1 п. 4 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Враховуючи встановлення того факту, що ОСОБА_1 діяву стані крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ч.5 ст.126, п.4 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

постановив

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст.126 КУпАП закрити на підставі п.4 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з вчиненням дії в стані крайньої необхідності.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Кролевецький районний суд протягом 10 днів з моменту винесення.

Суддя В. М. Придатко