Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №456/1046/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1046/26

Провадження № 2/456/1136/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17 червня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.,

представника позивача Говрас І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрия цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позицій сторін та учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Говрас І.В. звернулася в Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою, в якійпросить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь борг в розмірі 4 900,00 грн, пеня - 327,96 грн, 3% річних - 31,82 грн, інфляційні - 9,80 грн, 7000,00 грн моральної шкоди та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.11.2025 нею було зроблено замовлення товару, а саме тумбу під умивальник через сайт рwww.mymeblik.com.ua.

Через мобільний номер телефону що був вказаний на сайті MYMEBLIK (тел НОМЕР_1 ,зазначений на сайті магазину) продавець сконтактувався з нею, прийняв замовлення та надав реквізити для оплати: НОМЕР_2, ЄДРПОУ:3620103390 у сумі 4900 грн. Позивач сплатила вказані кошти 18.11.2025 року згідно платіжної інструкції від 18.11.2025 року та надіслала квитанцію Відповідачу, про що отримала підтвердження від Відповідача.

03.12.2025, 08.12.2025 та 15.12.2025 позивачка зверталась до продавця з приводу виконання замовлення, проте кожного разу отримувала повідомлення про необхідність зачекати. 17.12.2025 відповідачем направлено звернення про те, що він готовий повернути кошти позивачу, проте після цього спілкування припинилось і станом на дату подання позовної заяви кошти не повернуто.

Позивач наголошує, що відповідач умисно ухиляється від повернення коштів сплачених за товар. Відтак окрім стягнення сплачених коштів вимагає сплати штрафних санкцій а саме: пеню у розмірі 327,96 грн, 3% річних в розмірі 31,82 грн, інфляційні витрати в розмірі 9,80 грн.

Враховуючи характер ситуації, тривалість ігнорування з боку відповідача (понад 3 тижні), а також порушення прав споживача, позивач вважає справедливим визначити розмір моральної шкоди у сумі 7000,00 грн.

Загальна сума позову становить 12 269,58 грн. (дванадцять тисяч двісті шістдесят ьдев`ять гривень, 58 коп.).

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати в справі.

Відповідач ОСОБА_2 у запропонований судом строк правом на подання відзиву не скористався, свою позицію щодо заявлених позовних вимог не висловив.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви (клопотання) учасників справи.

25.03.2026 та 24.04.2026 представником позивача подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

07.04.2026 представником позивача подано заяву про проведення судового засідання без участі позивача та його представника, позовні вимоги представник підтримав просив задоволити.

25.05.2026 представником позивача подано клопотання про долучення доказів.

Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 головуючим суддею у справі визначено суддю Валовін Ю.В. /а.с. 9/.

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_2 , в результаті чого на запит суду із Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.03.2026.

Ухвалою від 23.03.2026 розгляд справи відкладено на 20.04.2026 у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою від 20.04.2026 розгляд справи відкладено на 18.05.2026 у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.05.2026 задоволено клопотання представника позивача про його участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

В судовому засіданні 18.05.2026 протокольною ухвалою постановлено здійснювати заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення. Судове засідання 18.05.2026 відкладено за клопотанням представника позивача.

Розгляд справи відбувся 08.06.2026 з оголошенням перерви перед ухваленням рішення на 15:00 годин 16.06.2026

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав просив їх задоволити.

Відповідач в жодне судове засідання не явився, представника до розгляду справи не залучав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних, які необхідні для встановлення фактичних обставин справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Касаційної цивільної палати Верховного Суду України від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) з урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Враховуючи вищенаведене, розгляд справи відбувся 08.06.2026 без участі сторін, однак датою ухвалення рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди, є дата складення повного судового рішення 17.06.2026, що не суперечить розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 18 листопада 2025 року позивач зробила замовлення тумби на інтернет сайті «Му meblik», що розміщений за адресою https://mymeblik.com.ua. Вартість замовленого товару складає 4900,00 грн.

Після цього позивачу було надіслано реквізити відповідача для перерахування вартості замовленого товару на умовах попередньої оплати та повідомлено, що доставка товару відбудеться до кінця тижня, загалом до 10 днів.. Вищевказані обставини підтверджуються перепискою в бізнес-чаті «Mymeblik» месенджеру «Viber».

Також, відповідно до відомостей, що зазначені в переписці, для оплати вартості товару було надано реквізити, з яких вбачається отримувач ОСОБА_2 , НОМЕР_2 , ЄДРПОУ:3620103390.

З платіжної інструкції № 0.0.4632809016.1 від 18.11.2025 вбачається що позивачка кошти за замовлений товар оплатила в повному обсязі за вказаними реквізитами.

Таким чином, саме ОСОБА_2 є продавцем замовленого позивачем товару на сайті «Му meblik» (

https://mymeblik.com.ua). На вказаному сайті в розділі «Угода користувача » (https://mymeblik.com.ua/uhoda- korystuvacha/) розміщено Договір публічної оферти - Публічний договір купівлі-продажу товару.

Згідно з п.1 розділу 2 Договору, - Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю замовлений та оплачений Покупцем товар (меблі), а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти замовлений товар від Продавця.

Відповідно до п.1 розділу 3 Договору, - Строк протягом якого Продавець зобов`язаний доставити Покупцеві замовлений ним товар, становить 60 робочих днів з дати оплати Покупцем вартості товару відповідно до умов даного Договору.

Згідно з п.1-3 розділу 5 Договору, - 1. Розрахунки між Сторонами за умовами цього Договору здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування Покупцем відповідної грошової суми на розрахунковий рахунок Продавця відповідно до банківських реквізитів, вказаних у рахунку на оплату відповідного товару, наданого Покупцю Продавцем.

Датою оплати Покупцем вартості товару вважається дата надходження відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Розрахунок за замовлений Покупцем товар може бути здійснений Покупцем на наступних умовах: шляхом здійснення повної стовідсоткової передоплати вартості замовленого товару на протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення Продавцем Покупцю відповідного рахунку або надання Продавцем Покупцю іншого документу (повідомлення), яке містить у собі всі реквізити, які необхідні для здійснення оплати вартості товару.

Позивач повністю виконала взяті на себе зобов`язання щодо сплати відповідачці вартості замовленого товару на умовах повної попередньої оплати, шо підтверджується платіжною інструкцією, відповідач в строк визначений договором публічної оферти зобов`язання не виконав.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Щодо вимоги про стягнення суми боргу.

Пунктом 8 частини 1статті 1 ЗУ « Про захист прав споживачів» визначено, що договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем ( виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Відповідно до ч. 1ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно ( товар у власність другій стороні ( покупці), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову сум (стаття 655 ЦК України).

Згідно зі ст.691,692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі - продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У разі відмови продавця передати товар покупець має право відмовитися від договору купівлі - продажу ( ст. 665ЦПК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 6ст. 13 ЗУ «Про захист прав споживачів» якщо інше не передбачено договором, укладеним на відстані, продавець повинен поставити споживачеві товар протягом прийнятого строку, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.

За змістом статей 610-612 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушень зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статі 538 цього кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товару у встановлений строку, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивач здійснив попередню оплату на вказаний відповідачем рахунок за товар у розмірі 4 900,00 грн, однак відповідач не виконав належним чином умови договору, а саме не направив на адресу позивача вказаний товар та не повернув кошти за нього, а тому позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.

Щодо стягнення 3 %, інфляційних витрат та пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Великою Палатою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зроблено висновок щодо можливості застосування положень ст. 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачене договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Постановою ВС від 06 березня 2019 року у справі № 577/5360/15-ц зроблено висновок, що за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі договору публічної оферти у відповідача виникло зобов`язання з поставки вже оплаченого покупцем товару, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Також суд враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц відповідно до якої формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 549 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених вище норм права, позивач має право на стягнення з відповідача суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми боргу за весь час прострочення.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У ч. 4, 5ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст.4ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно з п. 6 ч. 1З У «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров`я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об`єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач також посилається та обґрунтовує свої вимоги загальними положеннями про відшкодування шкоди, визначеними Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст.2ЗУ «Про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Встановлені судом обставини справи, на переконання суду, призвели до спричинення позивачу моральної шкоди, яка виразилася в душевних хвилюваннях, яких він зазнав в зв`язку із порушенням його прав, як споживача, відповідачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц визначено, що визначаючи розмір відшкодування, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Отже, виходячи із засад розумності і справедливості, моральну шкоду, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд визначає в розмірі 2000,00 грн., що є достатнім та співмірним із характером завданої шкоди, що буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду. Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.

Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми боргу в розмірі 4 900,00 грн, пені в розмірі 327,96 грн, інфляційних втрат в розмірі 9,80 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 000,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на те що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь позивача в розмірі 788,60 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 10 000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правничої допомоги від 03.02.2026; довідку про отримання адвокатом коштів в розмірі 10 000,00 грн в рамках договору від 03.02.2026, рахунок-фактуру № 01/02 від 03.02.2026.

Відповідно до п. 4.2. Договору від 03.02.2026, за результатами надання провової допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної зі сторін (сторонами). Акт надсилається замовнику виконавцем поштою (передається особисто). На письмову вимогу замовника, виконавець може надавати акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією. В п. 4.3. вказано, що акт про надання правової допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання замовником, останній не надав виконавцю письмові аргументовані заперечення на Акт.

Таким чином належним доказом надання послуг адвокатом в рамках даного договору є виключно підписаний обома сторонами акт. Водночас, такий документ до матеріалів справи не долучено. Суд звертає увагу, що додані представником позивача документи загалом не підтверджують надання правової допомоги саме в розглядуваній справі.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141-142, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 4 900,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот гривень нуль копійок), пеню в розмірі 327,96 грн (триста двадцять сім гривень дев`яносто шість копійок), 3% річних в розмірі 31,82 грн (тридцять одна гривня вісімдесят дві копійки), інфляційні втрати в розмірі - 9,80 грн (дев?ять гривень вісімдесят копійок), моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 788,60 грн (сімсот вісімдесят вісім гривень шістдесят копійок) пропорційно до задоволених вимог.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачкою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Юлія ВАЛОВІН