Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №452/3356/25 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/3356/25

Провадження № 2/452/30/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 червня 2026 року м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої судді Бікезіної О.В.,

з участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пронін Є.І. через систему «Електронний суд» 08.09.2025року звернувся до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 17293,00 євро у гривневому еквіваленті за середнім ринковим курсом продажу банками євро станом на день ухвалення рішення судом та понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 09.01.2023 між позивачем та відповідачем укладений договір позики грошових коштів, на виконання даного договору відповідачу були передані наступні грошові кошти:

?4258,00 євро 10.01.2023 передані відповідачу в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на день передачі коштів у безготівковій формі, а саме у розмірі 166440,00 грн. шляхом здійснення двох переказів на картку відповідача, яка була зазначена ним в розділі «Реквізити та підписи сторін» Договору, а саме 4441114464885407, виданої АТ «Універсал банк», що підтверджується розпискою до договору від 25.02.2023 та квитанціями №2Е6К-0К91-6МРА-АТ87 від 10.01.2023 та №6А75-ММВА-11КК-155А від 10.01.2023;

?1835,00 євро 13.01.2023 були передані відповідачу в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на день передачі коштів у безготівковій формі, а саме у розмірі 72245,00 грн. шляхом здійснення двох переказів на картку відповідача, яка була зазначена ним в розділі «Реквізити та підписи сторін» Договору, а саме 4441114464885407, виданої АТ «Універсал банк», що підтверджується розпискою до договору від 25.02.2023 та квитанціями №ННХ1-606Е-60МК-68А1 від 13.01.2023 та №3РК2-РТ19-6СХО-277Т від 13.01.2023;

?11200,00 євро 25.02.2023 були передані позивачем із рук в руки відповідачу в готівковій формі, що підтверджується розпискою до договору від 25.02.2023.

Відповідач згідно з умовами договору позики повинен був повернути позику в розмірі 17293 євро до 31.03.2023 включно, втім цього не зробив на звернення щодо повернення боргу не реагував. Оскільки зобов`язання за договором позики не виконано, позивач просить ухвалити рішення, яким стягнути із відповідача суму боргу та понесені судові витрати (а.с.1-8).

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1763242 від 11.09.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон – НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17.09.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву (а.с. 18).

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.

Представництво інтересів позивача ОСОБА_1 також в подальшому здійснював і адвокат Мартіросян А.М.

Ухвалою суду від 26.11.2025 у позивача було витребувано оригінал договору позики (а.с.79).

Ухвалою суду від 11.12.2025 витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про те, чи перетинав кордон України ОСОБА_2 за період з 01.01.2021 року по даний час (а.с.93).

Згідно інформації, що надійшла з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України Купчинський Р.Й. 11.02.2024 виїхав за межі України (а.с.96-103).

Ухвалою суду від 29.01.2026 перейдено від розгляду справи за правилами спрощеного провадження до розгляду справи в порядку загального позовного провадження (а.с.107).

Ухвалою суду від 29.01.2026 закрито підготовче провадження, призначений розгляд справи по суті (а.с.138).

Засідання у справі призначалися неодноразово на: 16.10.2025, 26.11.2025, 11.12.2025, 29.01.2026, 26.02.2026, 03.04.2026, 11.05.2026, 08.06.2026.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в порядку ч. 8, 11 ст. 128 ЦПК України відповідач відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, заяв клопотань про відкладення справи суду не надав.

Представник позивача адвокат Мартіросян А.М. в судовому засідання просив позовні вимоги задовольнити з підстав, зазначених у позові та додаткових поясненнях у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Також, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавиться провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За вказаних обставин, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, ухвалою суду від 18 червня 2026 року прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом між ОСОБА_1 (Позикодавцем) та ОСОБА_2 (Позичальником) 09.01.2023 укладено договір позики (Договір), за умовами якого позикодавець у порядку і на умовах, визначених цим договором передає у власність позичальника за цим договором грошові кошти у розмірі 17293,00 євро, що є еквівалентом 663589,48 грн. за офіційним курсом НБУ станом на дату укладення цього договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю вказану позику у визначений цим договором строк (п.1.1.).

Позика є безпроцентною (п.1.2).

Згідно п. 2.1. Договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику позику частинами до 26.02.2023 в порядку, визначеному в п. 3.1. цього Договору.

Позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику до 31.03.2023 включно (п.2.3).

Згідно п. 3.1. Договору позикодавець передає позику, зазначену у п. 1.1 цього Договору частинами в наступному порядку:

?11200,00 євро 25.02.2023 позикодавець передає із рук в руки позичальнику в готівковій формі 25 .02.2023 в м. Києві;

?6093,00 євро позикодавцеь передає позичальнику в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на день передачі коштів у безготівковій формі шляхом переведення відповідних коштів кількома переказами по номеру картки на рахунок позичальника, зазначений у розділі 6 «Реквізити та підписи сторін» цього Договору, за наступним графіком:

?10.01.2023 передає 4258,00 євро;

?13.01.2023 передає 1835,00 євро.

Факт отримання позичальником грошових коштів підтверджується банківськими квитанціями та виписками з поточного рахунку позикодавця, а у випадку готівкового розрахунку – письмовою або друкованою розпискою з підписом позичальника (п.3.2.).

Згідно п. 3.4 Договору позика може бути повернута одноразово в повному розмірі або частинами, шляхом передачі у готівковій формі із рук в руки, або на банківський рахунок позикодавця.

Факт повернення позики підтверджується банківськими квитанціями та виписками з поточного рахунку позикодавця, або розпискою з підписом позикодавця (п.3.5).

Розділом 4 Договору передбачена відповідальність сторін, зокрема, що позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ за кожен день прострочення (п.4.3).

В розділі 6 Договору зазначені реквізити та підписи сторін, зокрема, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон – НОМЕР_3 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; номер картки НОМЕР_4 АТ «Універсал банк» (а.с.83-86).

До Договору додана розписка від 25.02.2023 про те, що ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у готівковій формі у розмірі 11200 євро; 10 та 13 січня 2023 року ним також отримана в безготівковій формі на поточний рахунок НОМЕР_5 євро, шляхом наступних чотирьох переказів по номеру картки:

-10.01.2023 зараховано 86440,00 грн.;

-10.01.2023 зараховано 80000,00 грн.;

-13.01.2023 зараховано 16475,00 грн.;

-13.01.2023 зараховано 55770,00 грн.

Зобов`язується повернути ОСОБА_1 борг у розмірі 17293 євро, або у гривневому еквіваленті, у відповідності до середнього ринкового курсу продажу банками євро актуальному на день повернення позики, або її частини в строк, відповідно до Договору, однак в будь-якому випадку не пізніше 31.03.2023 включно.

Підтверджує текст даної друкованої розписки та факт отримання грошових коштів у присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.87).

Грошові кошти перераховані ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_4 АТ «Універсал банк»:

-10.01.2023 в сумі 86440,00 грн., що підтверджується квитанцією №2Е6К-0К91-6МРА-АТ84;

-10.01.2023 в сумі 80000,00 грн., що підтверджується квитанцією №6А75-ММВА-11КК-155А;

-13.01.2023 в сумі 16475,00 грн., що підтверджується квитанцією №ННХ1-606Е-60МК-68А1;

-13.01.2023 в сумі 55770,00 грн., що підтверджується квитанцією №3РК2-РТ19-6СХО-277Т (а.с.28-31).

Згідно виписки з поточного рахунку ОСОБА_2 на його картку № НОМЕР_4 АТ «Універсал банк» були зараховані зазначені грошові кошти, від ОСОБА_5 (а.с.32-34).

08.11.2023 на адресу, зазначену ОСОБА_2 «для листування» була надіслана претензія з вимогою повернення грошових коштів (а.с. 36-39).

На момент звернення до суду з позовом ОСОБА_2 борг за договором позики не повернув.

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором позики.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 464/3790/16-ц зроблено такі висновки: «За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».

Згідно зі статтею 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Наявність оригінала розписки у позивача (позикодавця), згідно зі статтею 545 ЦК України, свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

У постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 752/13757/16-ц, від 12 листопада 2020 року у справі № 154/3443/18 також зроблено висновки про те, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, доводить те, що боргове зобов`язання не виконане.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Наявність оригіналу боргової розписки від 25.02.2023 року у позивача свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 723/304/16-ц зроблено висновки про те, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

У від 09 січня 2023 року та у розписці від 25 лютого 2023 року зобов`язання виражене у валюті – євро, з визначенням грошового еквіваленту на час отримання грошових коштів, позивач просить стягнути з відповідача борг за договором позики у сумі 17293 євро, отже підстав для перерахунку у гривні зазначеного боргу суд не вбачає.

Як встановлено судом відповідач взяв у позивача грошові кошти у борг, у визначений строк не здійснив повернення цих коштів.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, при цьому кожна сторона відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі

№ 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом щодо спростування позовних вимог, або розміру заборгованості, зазначеною позивачем.

Встановивши справжню природу правовідносин сторін, якими підтверджено правовідносини позики та факт передання позивачем відповідачу коштів у розмірі 17293 євро, з огляду на порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення позики, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі 8391,43 грн. (а.с. 10).

Оскільки позовні вимоги задоволені, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 17293 (сімнадцять тисяч двісті дев`яносто три) євро та судовий збір в розмірі 8391,43 грн. (вісім тисяч триста дев`яносто одну гривню сорок три копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Самбірського міськрайонного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлений 18.06.2026 року.

Суддя