Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №953/13692/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/13692/25 Головуючий суддя І інстанції Колесник С. А.

Провадження № 33/818/854/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Вчинення домашнього насильства

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Андрусенка Д.

представника потерпілого – Збицької А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника – адвоката Андрусенка Д. на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою,

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 510,00 (п`ятсот десять) гривень. Стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що 14.12.2025 близько о 09:55 год. ОСОБА_1 за адресою: м. Харків, вул. Г. Сковороди, у ТЦ «Нікольський», вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , у присутності дитини ОСОБА_3 , а саме: штовхав, ображав нецензурною лайкою, внаслідок чого дитині була завдана шкода психологічному здоров`ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

Не погодившись з судовим рішенням захисником Андрусенко Д. подано апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити. В обґрунтування поданої апеляційної скарги посилався на те, що висновки суду, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, на думку захисника, в діях ОСОБА_1 був відсутній склад правопорушення, який ставиться йому у провину, натомість за вказаних у протоколі обставин мав місце конфлікт між колишнім подружжям, що відбувся на ґрунті вчинення ОСОБА_2 перешкод особі, яка притягається до адміністративної відповідальності перешкод у спілкуванні з дитиною. Таким чином, на думку сторони захисту, в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, захисник просив поновити пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді першої інстанції, посилаючись на те, що сторона захисту отримала повний текст оскаржуваної постанови 15.01.2026, що позбавляло її процесуальної можливості вчасно подати обґрунтовану апеляційну скаргу. Разом з тим, захисник посилався на те, що без наявності повного тексту оскаржуваного рішення обґрунтовану апеляційну скаргу подати неможливо. Крім того, пропущений процесуальний строк апеляційного оскарження є незначним.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відомостями матеріалів справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги захисника Андрусенка Д. без задоволення, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в своїй скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Натомість вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП підтверджується наявними у справі відомостями, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА№200708 від 14.12.2025 року, відповідно до якого 14.12.2025 близько о 09:55 год. ОСОБА_1 за адресою: м. Харків, вул. Г. Сковороди, у ТЦ «Нікольський», вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , у присутності дитини ОСОБА_3 , а саме: штовхав, ображав нецензурною лайкою, внаслідок чого дитині була завдана шкода психологічному здоров`ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

З відомостей пояснень ОСОБА_1 (а.с. 6) вбачається, що 14.12.2025 він приїхав на зустріч зі своїм сином до ТРЦ «Нікольський» в час, встановлений судом. Після того, як колишня дружина ОСОБА_2 привела сина на побачення почався конфлікт під час якою ОСОБА_2 , яка спровокувала конфлікт, завдала низку ударів особі, яка притягається до адміністративної відповідальності у цій справі, у зв`язку з чим ОСОБА_1 викликав поліцію для проведення процесуальних дій.

З відомостей пояснень ОСОБА_2 (а.с 5) вбачається, що 14.12.2025 вона привела сина ОСОБА_4 до ТРЦ «Нікольський» для побачення з батьком. Під час їх спільного перебування з дитиною ОСОБА_1 намагався відсторонити мати від їх спільного перебування, штовхаючи її, а також «лякав» дитину та оточуючих. Потім взяв дитину до себе на руки, забравши взуття дитини, пішов в бік виходи ігрового майданчику «Smile Park». Після чого, ОСОБА_1 , тримаючи сина на руках, вдарив її дитячим взуттям по обличчу. Крім того, зазначала, що ОСОБА_1 протягом трьох років вчиняє відносно ОСОБА_2 та дитини домашнє насильство чим залякує дитину.

Також, з відомостей заяви ОСОБА_2 (а.с. 4) про вчинення домашнього насильства вбачається, що ОСОБА_1 14.12.2025 приблизно о 09 год 45 хв в приміщенні ТРЦ «Нікольський» вчинив відносно неї та їх спільної дитини правопорушення, яким зокрема налякав дитину.

Відомостями оцінки ризиків домашнього насильства (а.с. 7) встановлено, що ОСОБА_1 раніше вчиняв психологічне насильство, а його поведінка вплинула на безпеку постраждалої особи (дитини). Зазначене також підтверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення АА№488162 (а.с. 8).

Відомостями витягу з ЄРДР встановлено, що 14.12.2025 до ХРУП №1 ГУНП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_1 про заподіяння йому тілесних ушкоджень, які згідно висновку Експерта №09-2048/2025 за ступенем тяжкості належать до легких (а.с 27-29).

З відповіді начальника ХРУП №2 ГУНП в Харківській області С. Дводненка вбачається, що за наслідками події від 14.12.2025 працівниками поліції були винесені термінові заборонні приписи у спілкуванні ОСОБА_5 з постраждалими особами, термін яких скінчився 15.12 та 19.12.2025 відповідно.

З копії витягу з протоколу засідання міждисциплінарної команди з питань організації соціального захисту дітей … (а.с 132) від 14.01.2026 вбачається, що командою в присутності обох батьків було розглянуто випадок зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення від 14.12.2025 та ухвалено рішення, яким ОСОБА_2 зобов`язано забезпечити відвідування малолітнього ОСОБА_3 2021 р.н., занять з психологом, а також зобов`язано як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 пройти курс занять з психологом, з метою профілактики вчинення домашнього насильства та налагодження міжособистісних стосунків для покращення психологічного стану дитини.

Відомостями копії направлення вбачається, що ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 направлено для індивідуальної консультації з психологом (89).

Відомостями копії висновку за результатами роботи, проведеної з ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_3 встановлено, що при тому, що дитина є контактною, орієнтованою на взаємодію та вступає у спілкування в неї зокрема спостерігається підвищений рівень тривожності, внутрішня напруга, труднощі у вербалізації пережитого досвіду. Разом з тим, психологом вивчався відеоматеріал, наданого матір`ю, з якого спостерігаються ознаки вираженого страху дитини. За наявними відомостями відеозапису професійним психологом встановлено, у конкретній ситуації насильства, дитина не лише біла свідком конфлікту між батьками, а використовувалась батьком, тобто ОСОБА_1 як фізіологічний «щит» під час дій стосовно матері (утримування дитини на руках з метою ускладнення відеофіксації та перешкоджання діям матері). З психологічної точки зору, такі дії кваліфікуються як інструменталізація дитини – використання дитини як засобу впливу у конфлікті між дорослими. При цьому така поведінка дорослої людини порушує базові межі безпеки та створює для дитини ситуацію примусового включення у насильницький сценарій. Динаміка психологічного розладу дитини свідчить про наявність зокрема підвищеної збудливості, ітеричних реакцій та труднощів самозаспокоєння після спливу двох місяців з моменту події, а дитина потребує тривалого психологічного супроводу та стабільного, а також передбачуваного та безпечного середовища. При цьому, відомості висновку психолога суд апеляційної інстанції не ставить під сумнів, оскільки психолог проводив огляд дитини за направленням компетентного огляду, мав відповідний фах та навички, а наявність відеозапису наданий психологу ніким не оспорюється, а ОСОБА_1 у своїх поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду, зазначав, що ОСОБА_2 знімала його дії на телефон та підтвердив наявність конфлікту між ним та колишньою дружиною.

Отже, сукупністю вказаних вище доказів та інших доказів, які містяться у матеріалах справи та яким надана судом повна і всебічна оцінка в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджується винуватість ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що наявність конфлікту між колишнім подружжям та проведенням досудового розслідування стосовно ОСОБА_2 виключає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину, є суб`єктивним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру стосовно дитини, внаслідок яких була їй завдана шкода її фізичному чи психологічному здоров`ю.

При цьому правовими приписами ст. 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону встановлено, що дитина, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства

Таким чином, правовим аналізом вищезазначених норм у їх нерозривному взаємозв`язку, встановлено, що домашнє насильство поширюється на дитину в будь-якій формі і при цьому не важливо чи дії кривдника спрямовані безпосередньо на дитину, чи дитина стала свідком домашнього насильства відносно інших членів сім`ї чи колишнього подружжя, у тому числі під час будь-яких конфліктів за її участі. На думку суду апеляційної інстанції, такі правові норми законодавець передбачив з метою захисту якнайкращих інтересів дитини, враховуючи її несформований та вразливий психологічний стан.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки ЄСПЛ, який зокрема у своєму рішенні «Хант проти України» зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при цьому має приділятися особлива увага якнайкращим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що батьки мають вирішувати власні проблеми та стосунки таким чином, щоб не зашкодити гармонійному розвитку та належному вихованню дитини, забезпечуючи при цьому рівну участь матері та батька у житті дитини з урахуванням постанови Харківського апеляційного суду від 29.10.2025 щодо порядку участі батька у вихованні дитини.

Крім того, враховуючи відомості щодо наявності кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції вважає, що її дії стосовно колишнього чоловіка, які виразились у нанесенні йому тілесних ушкоджень, не впливають на суть вчиненого ОСОБА_1 у цій справі адміністративного правопорушення та підлягають розгляду в межах іншої правової процедури з урахуванням принципу індивідуалізації відповідальності. Разом з тим, враховуючи, що відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 не складався, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати правову оцінку її діям вчиненим під час події, зазначеної в оспорюваному протоколі.

Натомість діям ОСОБА_1 у цій справі надана належна правова оцінка. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що шкода психологічного характеру внаслідок конфлікту між колишнім подружжям завдана ОСОБА_1 саме дитині, яку він фактично використав в якості «психологічного щита», що підтверджується відомостями висновку психолога та спростовує доводи апеляційної скарги про те, що наявність конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виключає факт вчинення домашнього насильства у цій справі, оскільки таке насильство особою, яка притягається до адміністративної відповідальності було вчинено саме відносно дитини, а не відносно колишнього подружжя.

З огляду на викладене, враховуючи всі обставини справи, а також пояснення сторони захисту щодо наявності конфлікту між колишнім подружжям в присутності дитини та наявність шкоди її психологічному здоров`ю, яка підтверджується наявністю висновку психолога, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та суб`єктивними та розцінює їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .

Разом з тим, враховуючи всі обставин справи в якій зачіпаються інтереси дитини, а також прецедентну правову практику викладену, зокрема у справі «Мамчур проти України», в якій ЄСПЛ зазначав, що судам належить приділяти увагу якнайкращим інтересам дитини, а усі судові рішення, які стосуються таких інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення, суд апеляційної інстанції вважає за належне, звернути увагу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на неприпустимість вирішення власних проблем у стосунках у спосіб, який може зашкодити гармонійному розвитку та належному вихованню дитини, під час побачень батька з ОСОБА_3 в порядку визначеним постановою Харківського апеляційного суду від 29.10.2025 щодо порядку участі батька у вихованні дитини.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП, а тому доводи апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника Андрусенка Д про поновлення строку апеляційного оскарження – задовольнити, поновивши строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника Андрусенка Д. залишити без задоволення.

Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков