Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №636/10399/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року

м. Харків

справа № 636/10399/25

провадження № 22-ц/818/3579/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Мальованого Ю.М,

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

сторони справи:

скаржник – ОСОБА_1

суб`єкт, дії якого оскаржуються – старший державний виконавець Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисов А.І.,

заінтересована особа – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського районного суду Харківської області від 05 березня 2026 року в складі судді Грошової Н.М.,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисова Андрія Івановича у виконавчому провадженні № 54792970 щодо виконання виконавчого листа № 636/1201/17, виданого 26.09.2017 Чугуївським міським судом Харківської області, в якій, з урахуванням уточненої скарги від 22.01.2026 просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Денисова Андрія Івановича щодо перерахунку аліментів за період 2017–2025 рр. за нормою «не менше 50% прожиткового мінімуму» і скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 02.05.2025 року, скасувати протиправно нараховану суму заборгованості, безпідставне накладання штрафу по постанові ВП №5472970 від 13.11.2025, скасувати всі постанови старшого державного виконавця, які злісно порушили права скаржника;

- зобов`язати державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Денисова Андрія Івановича провести розрахунок заборгованості відповідно до рішення суду - у твердій сумі 650 грн щомісячно до 13.11.2025 згідно рішення суду у справі № 636/4072/25 про призначення нового фіксованого розміру аліментів 2000 грн;

- стягнути з Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судові витрати.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від по справі № 636/1201/2017 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі 650 грн щомісяця, починаючи з квітня 2017 року, будь-яких доповнень та інших вимог в рішенні суду не вказано. При вирішенні розміру аліментів суд врахував всі обставини справи № 636/1201/2017 і надані докази та присудив фіксований розмір аліментів 650 грн.

Ухвалою Чугуївського районного суду Харківської області від 05 березня 2026 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії старшого державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисова Андрія Івановича в частині, що полягає у здійсненні нарахування аліментів до 28 серпня 2018 року (до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року № 2475-VIII) у мінімально гарантованому розмірі не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, при здійсненні розрахунку заборгованості від 02.05.2025 у виконавчому провадженні № 54792970.

Скасовано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, проведений в рамках виконавчого провадження № 54792970 та складений 02.05.2025 старшим державним виконавцем Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисовим Андрієм Івановичем.

Зобов`язано старшого державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисова Андрія Івановича здійснити розрахунок існуючої заборгованості за періодичними платежами по аліментним зобов`язанням боржника у виконавчому провадженні № 54792970, а саме: з 07 квітня 2017 року до 28 серпня 2018 року (до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року № 2475-VIII) здійснити нарахування аліментів у розмірі визначеному рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 10.08.2017 у цивільній справі № 636/1201/17 на підставі якого Чугуївським міським судом Харківської області 26.09.2017 видано виконавчий лист.

Скасовано постанову старшого державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисова Андрія Івановича у виконавчому провадженні № 54792970 про накладання штрафу від 13.11.2025.

У задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що державний виконавець, розраховуючи заборгованість по аліментам, правильно виходив із мінімально граничного розміру аліментів на рівні 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, проте дії старшого державного виконавця щодо здійснення нарахування аліментів до 28 серпня 2018 року у мінімально гарантованому розмірі не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, при здійсненні розрахунку заборгованості від 02.05.2025 у виконавчому провадженні № 54792970, є протиправними а тому розрахунок заборгованості за цей період повинен здійснюватися виходячи із суми стягнення у розмірі визначеному рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 10.08.2017 у цивільній справі № 636/1201/17 на підставі якого Чугуївським міським судом Харківської області 26.09.2017 видано виконавчий лист. Щодо заявлених вимог про скасування всіх постанов старшого державного виконавця, які злісно порушили права скаржника, слід заначити, що у прохальній частині уточненої скарги вказані вимоги є неконкретизованими, не вказано у прохальній частині, які саме постанови просить скасувати заявник, а з урахуванням принципів цивільного судочинства, суд розглядає скаргу в межах заявлених вимог, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні вказаних вимог.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_3 який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення яким визнати протиправними дії державного виконавця Чугуївського ВДВС у Чугуївському районі Харківської області СМУ МЮ Денисова А.І. щодо перерахунку аліментів за період 2017-2025 рр. за нормою «не менше 50% прожиткового мінімуму» і скасувати протиправно нараховану суму заборгованості. Зобов`язати провести розрахунок заборгованості відповідно до рішення суду – у твердій сумі 650,00 грн щомісячно. Скасувати всі постанови державного виконавця від 02.05.2025 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не повно з`ясував обставини по справі та не дослідив наявні в матеріалах справи докази. Зазначає що державний або приватний виконавець не має права самостійно змінювати розмір аліментів, зазначає що виконавець лише виконує рішення суду, а не змінює його. Посилаючись на відповідну судову практику просить визнати такі дії державного виконавця протиправними.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 10.08.2017 у цивільній справі № 636/1201/217 ухвалено стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 650,00 грн, щомісяця, починаючи з 07 квітня 2017 року (з дня звернення до суду) та до досягнення дитиною повноліття.

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області Погрібною Т.С. відкрито виконавче провадження № 54792970 з примусового виконання виконавчого листа № 636/1201/17 виданого 26.09.2017 Чугуївським міським судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 650,00 грн, щомісяця, починаючи з 07 квітня 2017 року (з дня звернення до суду) та до досягнення дитиною повноліття.

Вказане виконавче провадження № 54792970 перебуває на виконання у Чугуївському відділі державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до виконавчого листа № 636/4072/25 виданого 18.12.2025 Чугуївським міським судом Харківської області суд вирішив (присудив) збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 2000 (двох тисяч) грн 00 коп. всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

02.05.2025 старшим державним виконавцем Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисовим А.І. у виконавчому провадженні № 54792970 проведено розрахунок заборгованості по аліментам станом на 02.05.2025, з посилання на норми ч. 2 ст. 182 СК України.

З вказаного розрахунку від 02.05.2025 вбачається, що виконавцем проведено розрахунок заборгованості за період з 07.04.2017 та станом на 02.05.2025 заборгованість зі сплати аліментів нараховано у розмірі 43325,23 грн. При здійсненні розрахунку заборгованості по аліментам державний виконавець виходив із мінімально граничного розміру аліментів на рівні 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Постановою державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисова А.І. від 02.05.2025 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у поновному обсязі.

Постановою державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисова А.І. від 02.05.2025 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за маже України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у поновному обсязі.

Постановою державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисова А.І. від 02.05.2025 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 у розмірі 50% від доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженні.

Постановою державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисова А.І. від 02.05.2025 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженні.

Постановою державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисова А.І. від 02.05.2025 року накладено арешт на грошові кошти божника ОСОБА_1 у межах суми боргу із урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження яка становить 47657,75 грн.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Hornby v. Greece, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 4 ЦПК України).

Аналогічні положення містяться і в статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 449 ЦПК України, скаргу на рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з частиною першою статті Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частино першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі – Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»(далі — Закон № 1404-VІІІ») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 71 Закону регулює порядок стягнення аліментів державним виконавцем.

Відповідно до ч.1 ст.73 Закону №1404-VIII Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Відповідно до ч.9 вказаної статті за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 1404-VIII строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII частину другу статті 182 Сімейного кодексу України (далі — СК України) викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 (провадження № 14-580цс19) зазначено, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.

Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Так аналізуючи зазначені норми закону колегія суддів вважає правомірними дії державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисова А.І. щодо проведення розрахунку заборгованості за період з 28.08.2018 по 02.05.2025 року, оскільки саме з 28.08.2018 року набрав чинності Закон України №2475-VIII від 03.07.2018 року.

Тому судова колегія відхиляє доводи апелянта та погоджується із висновком суду про часткове задоволення скарги.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справу виключно за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтями 175, 177 ЦПК України, заявник зобов`язаний чітко визначити зміст своїх вимог, спосіб судового захисту, обставини, якими вони обґрунтовуються, а також надати належне правове та фактичне обґрунтування заявлених вимог.

За змістом статті 49 ЦПК України позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання відповідної письмової заяви. При цьому процесуальне законодавство не передбачає окремого способу процесуальної дії у вигляді «уточнення» чи «доповнення» позовних вимог. Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 у справі №405/3360/17 зазначив, що такі заяви залежно від їх змісту повинні розцінюватися судом як зміна предмета або підстав позову, збільшення чи зменшення позовних вимог або подання нового позову.

Отже, саме на заявника покладається обов`язок належного, чіткого та конкретизованого формулювання вимог, оскільки суд не вправі самостійно визначати предмет оскарження, зміст вимог чи спосіб захисту порушеного права.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції, скаржник у своїй апеляційній скарзі дещо конкретизував свої вимоги заявлені у суді першої інстанції та зазначив, що скасуванню підлягають усі постанови державного виконавця від 02.05.2025 року чи фактично здійснив зміну своїх первісних вимог зазначених у скарзі від 03.12.2025 року та в уточненій скарзі від 22.01.2026 року.

Водночас відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також у межах вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не наділений повноваженнями виходити за межі первісно заявленого предмета спору чи самостійно формулювати за сторону нові вимоги або способи захисту.

Крім того, подання під час апеляційного перегляду заяв про «уточнення», «доповнення» або фактичну зміну змісту первісної скарги чи позовних вимог, якщо такі заяви змінюють предмет або підстави заявлених вимог, суперечить засадам цивільного процесу та виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Апеляційний перегляд не є новим розглядом справи з можливістю формування нових або невизначених вимог, а спрямований на перевірку законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах уже заявленого спору.

Оскільки подана скарга містить нечіткі, неконкретизовані та фактично невизначені вимоги, які не дозволяють встановити предмет і межі судового розгляду, керуючись принципами диспозитивності, правової визначеності та змагальності сторін, колегія суддів погоджується із висновком суду про відмову у задоволенні таких вимог, оскільки їх неконкретизованість унеможливлює їх розгляд по суті в межах цивільного процесу.

Крім того колегія суддів зазначає що як вбачається із матеріалів справи після здійснення державним виконавцем розрахунку заборгованості та встановлення наявності станом на 02.05.2025 року розміру заборгованості у сумі 43325,23 грн, що перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державним виконавцем відповідно до вимог ч.9 ст.71 Закону №1404-VIII було винесено низку постанов зокрема: про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві полювання, у праві виїзду за мажі України, у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженні.

Вказані дії були вчинені державним виконавцем відповідно до відповідно до статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 5 та 6 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Чугуївського районного суду Харківської області від 05 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Ю.М. Мальований