Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №338/428/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 338/428/26

Провадження № 33/4808/391/26

Категорія ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Рибка Л. Я.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Говзана М.М.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Говзана М.М. на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 гривень, -

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що 15 березня 2026 року о 19 год. 15 хв. на дорозі Р-38 Богородчани -Гута км5+600 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Говзан М.М. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2026 року, провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Вказує, що він не згідний із зазначеною постановою, вважає її незаконною, необґрунтованою, винесеною з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що висновок суду про те, що відеозаписом підтверджується відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотестера не відповідає фактичним обставинам справи та безпосередньому змісту долученого до матеріалів справи відеозапису.

Стверджує, що наявні в матеріалах справи відеозаписи не містять доданих підтверджень того, що працівник поліції належним чином пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Крім того, при перегляді відеозапису зафіксовано факт, який спростовує наявність у працівників поліції технічної можливості провести такий огляд відповідно до закону. Зокрема, відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції пропонуючи пройти огляд на стан сп`яніння іншому учаснику ДТП особисто вголос озвучує, що одноразові трубки (мундштуки) для продування газоаналізатора, які є в них в наявності не підходять до того газоаналізатора, який вони мають при собі. Крім того, зазначає про те, що працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Говзан М.М., підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Говзан М.М. посилаються на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи.

Зокрема, зі змісту доводів вбачається, що вони вважають, що в матеріалах провадження відсутні належні докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №615860 від 15.03.2026 року, водій ОСОБА_1 15.03.02026 року о 19 год. 15 хв. на автодорозі Р-38 Богородчани-Гута км 5+600 керував транспортним засобом Ауді д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1)

Протокол складений уповноваженою особою – поліцейським ВП №2 (смт Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшим сержантом поліції Дричаком І.І., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним. ОСОБА_1 від підпису відмовився.

Разом з тим, зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений з його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться в Івано-Франківському міському суді, про що свідчить відеозапис із нагрудної камери працівників поліції.

Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутні пояснення ОСОБА_1 .

Разом з тим, до матеріалів справи долучені письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с. 8) в яких останній повідомляє, що його автомобілем марки Ауді А6 д.н.з. НОМЕР_2 керувала його дружина ОСОБА_2 , 1987 року народження, яка рухалася в напрямку с-ще Богородчани, на повороті на зустріч рухався інший автомобіль, який перетнув суцільну смугу, внаслідок чого зачепив їх автомобіль, який після зіткнення відкинула в кювет. Дружина про дану подію повідомила по телефону, після чого він також приїхав на місце ДТП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаних письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що останній вважав неправомірним притягнення його до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що він не керував транспортним засобом і не був водієм транспортного засобу, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності. Зокрема, у зазначеному письмовому пояснені ОСОБА_1 не зазначив про свою згоду пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку як водій транспортного засобу та виконати вимоги п.2.5 ПДР України щодо проходження огляду на стан сп`яніння.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 254 КУпАП, у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України.

При цьому, даними відеозаписів підтверджено, що працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 зі змістом протоколу та висунутим звинуваченням, з правами та обов`язками, які передбачені законом, повідомив про можливість надати пояснення щодо висунутого обвинувачення та ознайомитись з матеріалами справи.

До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився. (а.с. 2)

До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано направлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР», складене 15.03.2026 року о 20.26 год. (а.с. 5), у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд не проводився у зв`язку з відмовою.

Згідно з рапортом поліцейського СРПП ВП №2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшого сержанта поліції Дричака І.І. (а.с. 9) вбачається, що 15.03.2026 року перебуваючи у складі наряду СРПП спільно із інспектором СРПП капітаном поліції Кавою В.М. та здійснювали реагування на заяви та повідомлення громадян та патрулювання території обслуговування. Так, 15.03.2026 року о 19 год. 16 хв. надійшло повідомлення ДТП, без травмованих на автодорозі Р-38 Богородчани-Гута. Виїздом на місце події було встановлено, що водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки Ауді А6 д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Ауді К`ю 5 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . У ОСОБА_1 під час перевірки документів було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Порушення мови у зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, проте останній категорично відмовився, після чого на ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ст.. 130 ч.1 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника УПП в Івано-Франківській області про законність своїх дій.

Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції разом із копією протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.

До матеріалів справи також долучено: ксерокопія протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №615872 щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ксерокопія схеми місця ДТП (а.с. 3), ксерокопія пояснень ОСОБА_3 (а.с. 6), ксерокопія пояснень ОСОБА_4 (а.с. 7).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. (а.с. 10).

З відеозапису (файл 0000000_00000020260315200601_0006) вбачається, що після прибуття на місце дорожньо-транспортної пригоди працівники поліції намагались встановити обставини за яких відбулось зіткнення транспортних засобів та опитували очевидців події, які повідомили, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 під час виконання повороту виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з іншим транспортним засобом, який рухався по зустрічній смузі рух.

Відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції перевірили документи одного із водіїв, який був учасником ДТП та в подальшому звернулися до ОСОБА_1 як до водія іншого транспортного засобу, який причетний до дорожньо-транспортної пригоди. Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 знаходився в кюветі. На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 повідомив про наявність страхового полісу, надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а посвідчення водія пред`явив через застосунок «Дія».

Після цього працівники поліції повідомили учасників ДТП про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння. Однак, ОСОБА_1 став стверджувати, що він не керував транспортним засобом і перебував на пасажирському сидінні, а транспортним засобом керувала його дружина. Водночас працівники поліції зазначили, що таке твердження ОСОБА_1 не відповідає дійсності, оскільки очевидці події наполягали на тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а його дружина була відсутня і приїхала на місце події пізніше.

Відеозаписом зафіксовано, як ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння із роз`ясненням, що у разі відмови щодо нього будуть складені відповідні адміністративні матеріали. Однак, ОСОБА_1 спочатку повідомив працівників поліції про необхідність присутності двох понятих та надання сертифіката відповідності приладу, а в подальшому знову повідомив про те, що він не керував транспортним засобом і огляд на стан сп`яніння повинна пройти його дружина. Працівники поліції наполягали на проведенні огляду та пояснили, що ОСОБА_1 та водій іншого транспортного засобу повинні пройти огляд на стан сп`яніння як учасники дорожньо-транспортної пригоди.

Особи, які перебували в іншому автомобілі та були свідками події, повідомили працівникам поліції, що після ДТП до них підійшов саме ОСОБА_1 , поцікавився їхнім станом та зазначив, що транспортним засобом керував він.

Відеозаписом зафіксовано, як водій іншого транспортного засобу, який був причетний до ДТП погоджилась пройти огляд на стан сп`яніння та пройшла такий огляд, внаслідок чого було встановлено, що вона перебуває у тверезому стані. Відповідно до даних відеозапису, працівники поліції дійсно встановили невідповідність мундштука моделі приладу, однак згодом знайшли відповідний мундштук та забезпечили проведення огляду на стан сп`яніння.

З відеозапису (файл 0000000_00000020260315202102_0007) також убачається, що працівник поліції здійснював друк результатів проведеного тестування.

На відеозаписі (файл 0000000_00000020260315213640_0011) зафіксовано, як працівник поліції оформлює письмові пояснення зі слів ОСОБА_1 , який наполягав, що транспортним засобом керувала його дружина.

З відеозапису (файл 0000000_00000020260315222820_0012) вбачається, що ОСОБА_1 було ознайомлено зі схемою ДТП, а згодом — із протоколом про адміністративне правопорушення, складеним за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підписання протоколу він відмовився, мотивуючи це тим, що не відмовлявся від проходження огляду, який повинен був бути проведений його дружині. Стверджував, що не було належним чином запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, не були залучені поняті та не надали сертифікат відповідності приладу. У відповідь працівник поліції зазначив, що поняті були присутні, а сертифікат не надавався через відмову особи від проходження огляду. Після цього ОСОБА_1 повідомив, що підписувати протокол не буде та має намір звернутися на лінію «102» у зв`язку з тим, що вважає дії працівників поліції неправомірними.

Відеозаписи отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а відтак є належним та допустимим доказом факту відмови водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, та відмовився виконувати законну вимогу патрульних поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, та повністю доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, із дослідженого судом відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово зверталися до ОСОБА_1 із вимогою пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Разом з тим, ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки стверджував, що він не керував транспортним засобом та вважав, що такий огляд повинна пройти його дружина, яка в дійсності керувала транспортним засобом. Таким чином, поведінка ОСОБА_1 на місці події свідчила про те, що він відмовлявся виконувати вимоги п.2.5 ПДР України щодо проходження огляду на стан сп`яніння, посилаючись на обставини, які не відповідали дійсності.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належної пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння є безпідставними, оскільки твердження ОСОБА_1 про те, що він не є водієм транспортного засобу унеможливлювало проходження ним огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про відсутність у працівників поліції технічної можливості провести огляд на стан сп`яніння на місці події через невідповідність мундштуків газоаналізатору, оскільки вони не відповідають дійсності та спростовуються сукупністю доказів, які містяться в матеріалах провадження

Так, відеозаписом зафіксовано, що працівниками поліції було забезпечено проведення огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу водієм іншого транспортного засобу, який був причетний до дорожньо-транспортної пригоди.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що працівниками поліції не було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, оскільки зі змісту поведінки ОСОБА_1 на місці події вбачається, що останній відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння посилаючись на обставини, які унеможливлювали належне виконання останнім вимог п.2.5 ПДР України та проведення огляду на стан сп`яніння у відповідності до вимог ст.266КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.

Апеляційний суд вважає, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Апеляційний суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що діючий закон дозволяє водію транспортного засобу відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.266 КУпАП у разі відмови водія пройти огляд на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Аналогічні положення містяться у п. 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, яким встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, у разі відмови водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, працівник поліції повинен запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

Дотримання вищевказаного порядку щодо вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння дозволяє встановити суб`єктивне ставлення водія транспортного засобу до виконання вимог п.2.5 ПДР України щодо проходження огляду на стан сп`яніння та визначити психологічне ставлення водія транспортного засобу щодо можливості спростувати підозру працівника поліції про перебування водія у стані сп`яніння.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що дотримання вищевказаного порядку щодо вимоги пройти огляд на стан сп`яніння не має принципового значення у тому випадку, коли сукупність досліджених судом належних та допустимих доказів свідчить про те, що водій транспортного засобу в категоричній формі відмовлявся виконувати вимоги п.2.5 ПДР щодо проходження огляду на стан сп`яніння, посилається на обставини, які унеможливлюють проведення такого огляду та індиферентно ставиться до способу в який буде проведений такий огляд.

Так, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що поведінка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на місці події свідчила про те, що останній намагався ускладнити працівникам поліції виконання ними своїх обов`язків, повідомляв неправдиву інформацію щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди та відмовлявся виконувати вимоги п.2.5 ПДР України щодо огляду на стан сп`яніння, оскільки повністю заперечував факт керування транспортним засобом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що у даному випадку особливе значення має встановлення суб`єктивного ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності до своїх дії та їх спрямованість на невиконання ним вимог п.2.5 ПДР України щодо проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння посилаючись на обставини, які унеможливлювали виконання ним вимог п.2.5 ПДР України та проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння.

Зокрема, законодавець передбачив, що за своїми правовими наслідками та рівнем відповідальності, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння та порушення вимог п.2.5 ПДР України прирівнюється до правопорушення, яке стосується керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Відповідно до волевиявлення законодавця вбачається, що останній виходив з того, що водій транспортного засобу, який підозрюється в тому, що керував транспортним засобом у стані сп`яніння може відмовитись від виконання вимог п.2.5 ПДПР України тільки за умови, що він дійсно перебуває у стані сп`яніння та повністю розуміє, що проведення такого огляду зможе довести, що він керував транспортним засобом у стані сп`яніння.

Апеляційний суд вважає безпідставними посилання на неповноту судового розгляду, оскільки сукупність досліджених судом доказів дозволяла повно та всебічно встановити обставини вчиненого правопорушення та прийти до висновку про доведеність винуватості у вчиненні правопорушення.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився виконувати вимоги п.2.5 ПДР України щодо проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особам

З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Говзана М.М. залишити без задоволення.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв