Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №194/2082/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6171/26 Справа № 194/2082/25 Суддя у 1-й інстанції - Соколова Ю.І. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Соколова Ю.І.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2025року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом проти ОСОБА_2 з вимогами про збільшення розміру аліментів, які стягуються на підставі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023року у справі №194/820/23, та стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів платника аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що від шлюбу з відповідачем народилась малолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою. На підставі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023року з ОСОБА_2 на користь позивачки стягнуто аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку на утримання сина ОСОБА_4 , починаючи з 05 червня 2023року до досягнення дитиною повноліття, та в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років, з 05 червня 2023року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка зазначала, що коли дитина підросла, витрати на її утримання суттєво збільшились, у зв`язку з чим матеріальне становище позивачки погіршилось, проте відповідач відмовляється добровільно збільшити допомогу на утримання дитини. Як відомо позивачці, матеріальне становище відповідача покращилось та з 18 грудня 2025року з відповідача припинено стягнення аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/6 частини від доходів відповідача.

Стверджувала, що аліментів на утримання дитини, які сплачуються відповідачем, не вистачає на забезпечення гармонійного розвитку дитини, тому виникла необхідність у їх збільшенні з 1/6 до 1/4 частини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2026року позов задоволено. Збільшено розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_2 , що стягуються на підставі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023року по справі 194/820/23 на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 до 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023року по справі №194/820/23, після набрання рішенням законної сили - відкликати. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що з моменту ухвалення судового рішення від 13 вересня 2023року у справі №194/820/23 змінився матеріальний стан відповідача, оскільки з 17 грудня 2025року він припинив сплачувати аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/6 частки від його доходів, тобто його матеріальне становище покращилось, та крім того згідно з записами у трудовій книжці відповідачу було підвищено трудовий розряд, що фактично передбачає збільшення розміру заробітної плати відповідача.

Крім того, суд виснував, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів пройшов значний час, із віком потреби дитини зростають, економічна ситуація в Україні значно погіршилась, в державі відбулося зростання споживчих цін, у зв`язку з чим збільшилися витрати, які несе позивач на утримання малолітньої дитини.

Суд також врахував, що відповідач є працездатною особою та отримує постійний дохід, доказів на предмет скрутного матеріального становища чи незадовільного стану здоров`я, які б унеможливлювали сплату аліментів на утримання малолітньої дитини, відповідач суду не подав, а тому суд вважав, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачу на утримання дитини саме в розмірі 1/4 частки від його доходу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

02 квітня 2026 року ОСОБА_2 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник не погодилася з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення та просив про ухвалення нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не врахував відсутність у справі доказів збільшення доходу відповідача у порівнянні з 2023роком, коли з нього було стягнуто аліменти на утримання дитини, не здійснив порівняльного аналізу доходів відповідача в цей період та помилково вважав зміною матеріального становища відповідача припинення ним сплати аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 частини від його доходів.

Крім того вказував, що суд першої інстанції не врахував матеріальне становище позивачки як отримувача аліментів, яка також працює та отримує дохід, проігнорував рівність обов`язку батьків утримувати дитину та залишив поза увагою відсутність в матеріалах справи доказів щодо збільшення матеріальних потреб на утримання дитини.

Вважав, що задоволення позовних вимог порушить принцип рівності між дітьми одного батька, оскільки на утримання його другої дитини — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , він сплачує аліменти у розмірі 1/6 частини від його доходів.

Наполягав на тому, що 1/6 частина від доходів відповідача дорівнює приблизно 8000,00грн на місяць, що з урахуванням також і обов`язку матері утримувати дитину, є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивачка своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористалась та відзиву на апеляційну скаргу не подавала.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2026року витребувано з Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2026року цивільну справу №194/2082/25; та 09 квітня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

07 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_1 матір`ю малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.7/.

Малолітній ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про проживання від 15 грудня 2025року, виданим Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ленінградська, 22» /а.с. 14/.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023року у справі №194/820/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частити всіх видів його доходів щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 червня 2023року та до досягнення дитиною повноліття, також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходів щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи з 05 червня 2023року до ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 8-9/. Вказане рішення набрало законної сили 14 жовтня 2023року.

Окрім малолітнього ОСОБА_4 , відповідач має ще одну дитину – неповнолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якої є ОСОБА_3 (прізвище змінено з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » у зв`язку з укладенням 12 травня 2023року шлюбу з ОСОБА_8 , на підтвердження чого надано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 а.с. 54), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 /а.с. 35/.

На утримання неповнолітньої ОСОБА_5 з ОСОБА_2 також стягуються аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2023року зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) ОСОБА_2 з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття /а.с. 36/. Вказане рішення набрало законної сили 11 квітня 2023року.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 працює у Виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», з 01 січня 2022року ОСОБА_2 переміщено прохідником по 5-му розряду з повним робочим днем в шахті, 31 липня 2023року переведено машиністом гірничих виїмкових машин по 5-му розряду з повним робочим днем в шахті, з 24 листопада 2023року переведено машиністом гірничих виїмкових машин 6-го розряду з повним робочим днем в шахті /а.с. 37-40/.

Згідно з довідками від 21 січня 2026року, виданими ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», дохід ОСОБА_2 за період з червня по грудень 2025року включно склав 368 222,67грн, з яких сплачено аліменти на користь ОСОБА_9 у розмірі 47 264,71грн та на користь ОСОБА_1 у розмірі 91 077,72грн /а.с. 41, 42/.

ОСОБА_1 також працевлаштована, працює в ТОВ «Д.Сервіс», згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період з липня по грудень 2025року заробітна плата склала всього 200 592,14грн /а.с. 56/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, заявлені позивачкою вимоги про збільшення розміру аліментів відповідають інтересам дитини, рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Як правову підставу для задоволення позову суд першої інстанції виснував, що змінились обставини, що існували на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів, визначені статтею 192 Сімейного кодексу України (далі - СК України), що дають підстави для збільшення розміру аліментів.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивачка посилалась на те, що у відповідача покращився матеріальний стан та з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів витрати на утримання дитини та її потреби збільшились.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми вказує на те, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції, установивши, що з 18 грудня 2025року з відповідача припинено стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/6 частини від його доходів, які стягувались на підставі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023року у справі №194/820/23, обґрунтовано зазначив, що у зв`язку з цим матеріальне становище платника аліментів покращилось.

Доводи апеляційної скарги про те, що ця обставина не свідчить про покращення матеріального стану відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки до 18 грудня 2025року сукупний щомісячний розмір відрахувань за аліментними зобов`язаннями становив половину (50%) доходів відповідача, в той час як після 18 грудня 2025року розмір таких відрахувань зменшився сукупно до 1/3 частини (33,33%) від доходів відповідача.

Крім того, місцевий суд правильно врахував, що підвищення відповідачу трудового розряду за місцем роботи як наслідок передбачає підвищення заробітної плати, що додатково впливає на матеріальне становище відповідача.

Також, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, вважає встановленим, що дійсно змінилися потреби в коштах для утримання і розвитку сина, оскільки потреби дитини у віці до одного року (на момент ухвалення рішення по справі про стягнення аліментів) очевидно є меншими за потреби дитини у віці трьох років (на момент розгляду даної справи судом першої інстанції). Крім того, у зв`язку зі значним підвищенням цін на товари та послуги у всіх сферах життя відповідно зростають і витрати на утримання дитини.

А тому в силу статті 192 СК України у позивачки виникли підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру.

У даній справі правильно встановлено наявність підстав для збільшення розміру аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_4 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про недоведеність підстав для збільшення розміру аліментів та неврахування матеріального становища позивачки як отримувача аліментів зводяться до переоцінки доказів у справі та не впливають на законність рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України).

Твердження скаржника про порушення принципу рівності між дітьми одного батька не заслуговують на увагу, оскільки враховуючи необхідність задоволення інтересів дитини мати іншої дитини відповідача не позбавлена можливості звернутись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів.

Наявність у позивачки доходу та обов`язку спільно з відповідачем утримувати їх спільну дитину не свідчить про достатність стягуваних з відповідача аліментів в розмірі 1/6 частини від його доходу для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

На підставі викладеного, оцінюючи надані докази суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини, що стягуються на підставі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023року по справі 194/820/23, з 1/6 до 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Збільшення розміру аліментів до такого розміру не буде порушувати основні соціальні гарантії, закріплені Конституцією України та законами України (зокрема, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000року №2017-III, Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999року № 966-XIV), що включають право відповідача на достатній життєвий рівень для себе не нижчий прожиткового мінімуму.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2026року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 18 червня 2026року.

Судді: