Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №205/11847/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3462/26 Справа № 205/11847/25 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 49

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 грудня 2025 року у складі судді Остапенко Н.Г.

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 25 грудня 2015 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося через взаємні непорозуміння та різні погляди на життя. Вони разом не проживають та не ведуть спільного господарства, шлюбні відносини припиненні з весни 2022 року, збереження сім`ї не можливо, у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду та просити розірвати шлюб.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 25 грудня 2015 року Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №1240.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, які припинили шлюбні відносини та спільного господарства не ведуть.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що судом не було встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка й що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Окрім того, вказує, що суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, взагалі не врахував та не з`ясував інтереси спільної дитини подружжя, яка потребує повноцінної сім`ї та участі обох батьків у її вихованні.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ст. 51 Конституції Україн шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України).

Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом першої інстанції встановлено, що з 25 грудня 2015 року сторони у справі перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя мають дитину ОСОБА_3 , 2019 року народження. Починаючи з 2022 року між позивачем та відповідачем остаточно припинені подружні та сімейні відносини, з того часу спільне господарство між ними не ведеться, спільно вони не проживають.

Встановивши, що збереження нормальних сімейних відносин виявилося неможливим та суперечить інтересам сторін, що має істотне значення й подальше збереження родини з урахуванням їх взаємних відносин неможливо, суд дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про наявність підстав для розірвання шлюбу.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка й що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права дитини, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що під час апеляційного перегляду справи, такі обставини не знайшли свого підтвердження.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, взагалі не врахував та не з`ясував інтереси спільної дитини подружжя, яка потребує повноцінної сім`ї та участі обох батьків у її вихованні, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки саме примушування позивача до шлюбу, що є неприпустимим, не сприятиме забезпеченню інтересів дитини й дана обставина не може бути перешкодою для розгляду справи про розірвання шлюбу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: В.С. Городнича

М.О. Макаров