Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №946/5912/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/5912/25

Провадження № 2/946/1252/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді: Бальжик О.І.

за участю секретаря: Федорук Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

І. Суть позовної заяви (стаття 175 ЦПК України)

1.1. 30.07.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , яким просила:

(І) змінити розмір аліментів, визначених рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.11.2020 року, та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 500 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення ним повноліття;

(ІІ) стягнути з відповідача на її користь судові витрати у розмірі 15 000 гривень.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2016 року ОСОБА_1 проживала спільно однією сім`єю та знаходилася у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.11.2020 року (справа №946/4874/20) стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1 000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Позивачка зазначає, що визначений раніше судовим рішенням розмір аліментів на теперішній час є недостатнім для повного та всебічного забезпечення потреб дитини, оскільки обставини, які бралися до уваги судом при первинному визначенні розміру стягнень, істотно змінилися. По-перше, відбулася зміна вікової категорії дитини. На момент винесення рішення дитині було 3 роки, і розмір аліментів розраховувався відповідно до прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. На теперішній час дитині виповнилося 8 років. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2025 рік, прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років становить 3 196 гривень. У зв`язку з цим, виникає обґрунтована необхідність у перегляді розміру аліментів відповідно до нового вікового критерію. По-друге, з боку відповідача має місце систематичне невиконання аліментних зобов`язань. Відповідно до розрахунку заборгованості від 10.06.2025 року, ОСОБА_2 здійснює платежі нерегулярно, частково та не в повному обсязі, внаслідок чого сума боргу постійно зростає, що суттєво ускладнює забезпечення належного рівня життя дитини. По-третє, відбулися суттєві зміни у матеріальному та сімейному стані відповідача в бік зменшення його фінансового навантаження. Якщо раніше на його утриманні перебували двоє дітей від попереднього шлюбу, то на теперішній час одна з цих дітей досягла повноліття, у зв`язку з чим з відповідача більше не стягуються аліменти на цю дитину. По-четверте, відповідач є працездатною особою, яка фактично здійснює неофіційну трудову діяльність (зокрема, працює водієм у ФОП ОСОБА_4 ) та отримує регулярний дохід, однак свідомо ухиляється від його офіційного декларування. Окрім того, ОСОБА_2 постійно користується транспортним засобом, право власності на який фіктивно зареєстроване за його матір`ю – ОСОБА_4 . На переконання позивачки, такі дії відповідача, включаючи приховування реальних прибутків та оформлення рухомого майна на близьких родичів, є умисним способом штучного заниження свого майнового стану з метою уникнення виконання обов`язку щодо справедливого утримання спільної дитини.

Окрім вищезазначеного, реальний майновий стан відповідача та рівень його платоспроможності підтверджуються наявністю у нього на праві приватної власності нерухомого майна. Зокрема, відповідач є власником земельної ділянки площею 3,2 га (кадастровий номер 5122083600:01:001:0154), що розташована на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області. Водночас відповідач має постійне місце проживання та перебуває у житловому будинку, що належить його батькам за адресою: АДРЕСА_1 , тому він не несе витрат на оренду житла, сплату комунальних послуг чи утримання будинку. Також відповідач разом з іншими членами родини займається сільськогосподарською діяльністю, зокрема вирощуванням сільськогосподарських культур на земельних ділянках (паях), з яких отримують дохід. Проте ці доходи не декларуються, що унеможливлює їх офіційний облік під час визначення розміру аліментів.

Позивачка як мати одноособово несе повний фінансовий тягар щодо додаткових постійних витрат, спрямованих на забезпечення належного рівня життя, навчання, лікування та всебічного розвитку неповнолітньої дитини. Зокрема, з метою здобуття дитиною якісної освіти ОСОБА_1 щомісячно оплачуються додаткові заняття з репетитором з іноземної мови. Вказані освітні послуги надаються двічі на тиждень за ціною 500 гривень за одне заняття, що в загальному підсумку становить 4 000 гривень щомісячно. Крім того, позивачка самостійно фінансує супутні потреби дитини, пов`язані з навчальним процесом у загальноосвітньому закладі, зокрема: оплату комунальних послуг школи (опалення, охорону, водопостачання), додаткові витрати на проведення шкільних заходів, екскурсій, цільових внесків та придбання канцелярського приладдя. Позивачка також повністю забезпечує дитину повноцінним харчуванням, сезонним одягом, взуттям, засобами особистої гігієни та організовує її відпочинок і оздоровлення. Значну частину особистих коштів поглинають витрати на охорону здоров`я сина, які включають регулярне стоматологічне лікування, а також придбання лікарських засобів під час сезонних захворювань (ГРВІ, грип тощо), до яких дитина має клінічну схильність.

Враховуючи викладене, встановлений раніше судовим рішенням розмір аліментів у твердій грошовій сумі 1 000 гривень на місяць на теперішній час є вкрай недостатнім, неспівмірним із фактичними витратами на утримання дитини та таким, що грубо порушує вимоги чинного законодавства щодо забезпечення дитині належного та гармонійного рівня життя.

ІІ. Суть відзиву на позовну заяву (стаття 178 ЦПК України)

2.1. 26.09.2025 року відповідач ОСОБА_2 направив відзив на позовну заяву (а.с.28-29), в обґрунтування якого пояснив, що з 2016 року проживав із позивачкою в незареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_3 народився їхній спільний син – ОСОБА_3 . Після припинення спільного проживання дитина залишилася мешкати з матір`ю. Відповідач наголошує, що не заперечує свого сімейного обов`язку брати участь в утриманні сина, проте вважає заявлений ОСОБА_1 розмір аліментів надмірним і таким, що не враховує його реальний майновий стан. ОСОБА_2 зазначає, що є офіційно працевлаштованим та отримує постійний дохід. Відповідно до частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України, у разі коли платник аліментів має постійний дохід, розмір аліментів визначається у частці від цього доходу. Підстави для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі відсутні. Частина перша статті 184 СК України передбачає визначення аліментів у твердій грошовій сумі лише у випадках, коли платник не має регулярного доходу, отримує його у натурі чи іноземній валюті, або існують інші обставини, що унеможливлюють визначення аліментів у частці від доходу. Спростовуючи доводи позивачки щодо свого майнового стану, ОСОБА_2 повідомив, що не володіє нерухомим майном, земельними ділянками чи іншими активами, які могли б приносити додатковий прибуток, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 5005457560303 від 24.09.2025 року. Зокрема, земельна ділянка площею 3,2 га (кадастровий номер 5122083600:01:001:0154) була примусово продана Державною виконавчою службою на прилюдних торгах ще 17.06.2022 року, і наразі її законним власником є інша особа – ОСОБА_5 . Стосовно наявної заборгованості ОСОБА_2 визнав, що згідно з довідкою розрахунку її розмір становить 13 612 гривень, однак підкреслив, що не ухиляється від утримання дитини і здійснює виплати періодично, в міру фінансових можливостей, хоча й не може одноразово погасити весь борг на теперішній час. Крім того, відповідач добровільно бере участь у фінансуванні додаткових потреб сина. Так, 15.05.2025 року ним було сплачено 400 гривень на ремонт класу, 27.07.2025 року – 320 гривень на придбання підручника з англійської мови, а 31.08.2025 року – 960 гривень на загальні шкільні потреби дитини. Додатково заперечував правомірність стягнення витрат на правничу допомогу, заявлених позивачкою. Відповідач вважає їх неспівмірними, завищеними та такими, що суперечать критеріям розумності, передбаченим статтею 133 ЦПК України. Він наголошує, що дана судова справа належить до категорії незначної складності, а обсяг фактично наданих адвокатом послуг є мінімальним. З огляду на це, просить суд повністю відмовити у стягненні витрат на правову допомогу або суттєво зменшити їхній розмір до обґрунтованого мінімуму.

ІІІ. Суть відповіді на відзив (стаття 179 ЦПК України)

3.1. 12.11.2026 року представник позивачки – адвокат Янковська О.П. надала відповідь на відзив (а.с.46-49). Спростовуючи твердження відповідача про неможливість стягнення аліментів у твердій грошовій сумі через наявність у нього офіційного доходу, представник позивачки наголошує на фіктивності такого працевлаштування. Так, до відзиву відповідачем долучено довідку № 1 від 25.09.2025 року, видану ФОП « ОСОБА_4 », згідно з якою він з 24.09.2025 року працює водієм із посадовим окладом 8 000 гривень. На час звернення позивачки до суду з позовом про зміну розміру аліментів, тобто станом на 30.07.2025 року, відповідач офіційно не був працевлаштованим. Тільки після отримання позову він був офіційно працевлаштованим з 24.09.2025 року. Мати ОСОБА_2 працевлаштувала його на період розгляду справи та після чого він знов припинить офіційну роботу, тому його дохід за даною довідкою є нерегулярним і непостійним, тому позивачка вважає, що необхідно встановити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, а не в частці від його заробітної плати. При цьому, позивачка сплачує комунальні витрати як на себе так і на дитину, виконує усі фізичні роботи для забезпечення життєдіяльності дитини, що не можливо оцінити в грошовій сумі. Відповідач не заперечує наявність заборгованостей в сумі 13 612 гривень, що свідчить про те, що він ухилявся від сплати аліментів навіть в сумі 1 590 гривень щомісячно. Так, в 2024 році аліменти сплачені тільки за 7 місяців. Відповідач повністю проігнорував загальне зростання цін, збільшення державних соціальних стандартів, а також той факт, що його особисте фінансове навантаження суттєво зменшилося після досягнення повноліття його першою дитиною та через відсутність у нього будь-яких витрат на житло чи комунальні послуги за місцем проживання у батьків.

ІV. Інші процесуальні дії у справі

4.1. Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 30.07.2025 року, справа № 946/5912/25 передана на розгляд судді Бальжик О.І. (а.с.21).

4.2. Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.08.2025 року справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні відповідно до статті 274 ЦПК України (а.с.23).

4.3. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.11.2025 року витребувано інформацію від ОСОБА_2 ФОП « ОСОБА_4 », відділу обслуговування громадян № 7 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, центру обслуговування платників Ізмаїльської державної податкової інспекції Головного управління ДПС в Одеській області (а.с.58-59).

4.4. Сторони та їх представники, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в останнє у судове засідання не з`явилися, звернувшись з заявами про розгляд справи у їх відсутність.

4.5. Під час розгляду справи повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України.

V. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

5.1. У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07.04.2017 року (а.с.11).

5.2. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.11.2020 року зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1 000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.08.2020 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.12-13).

5.3. Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 10.06.2025 року № 52023 по виконавчому провадженню № 57354872, заборгованість ОСОБА_2 станом на 31.05.2025 року становить 13 612 гривень 01 копійка (а.с.14).

5.4. Відповідно до довідки № 1 від 25.09.2025 року, наданої ФОП « ОСОБА_4 », згідно Наказу №1 від 22.09.2025 року ОСОБА_2 працює в ФОП « ОСОБА_4 » водієм з окладом 8 000 гривень по теперішній час (а.с.30).

5.5. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.09.2025 року, земельна ділянка з кадастровим номером 5122083600:01:001:0154, площею 3.2 га продана виконавчою службою на прилюдних торгах 17.06.2022 року. Власником вказаної земельної ділянки наразі є ОСОБА_5 (а.с.34-35).

5.6. Листом № 1500-0603-2/1933711 від 27.11.2025 року ГУ ПФУ в Одеській області повідомило, що згідно даних, які містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за ОСОБА_2 , як за найманого працівника ФОП « ОСОБА_4 » звітувала у період з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року. Згідно завантаженого звіту Додаток 4 за березень 2019 в Таблиці 5 «Відомості про трудові відносини осіб» дата початку трудових відносин – 01.03.2019 року, код категорії особи 2 – найманий працівник (без трудової книжки), посада – водій автотранспортних засобів, в Таблиці 6 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» загальна сума нарахованої заробітної плати становить 4 173 гривень (а.с.63).

5.7. Відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС ФОП « ОСОБА_4 » надано наступні повідомлення про прийняття (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту щодо ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ):

від 26.02.2019 року № 5630, прийняття на роботу з 01.03.2019 року водієм автотранспорту (наказ від 26.02.2019 року № 1);

від 04.10.2021 року № 40747978, прийняття на роботу 04.10.2021 року (наказ від 04.10.2021 року № 1);

від 19.11.2025 року № 9361919603, прийняття на роботу 19.11.2025 року (наказ від 18.11.2025 року № 1).

Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) ФОП « ОСОБА_4 » надала за І, ІІ та III квартал 2019 року, згідно яких ОСОБА_2 нараховано за ознакою доходу «101» – Доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) у сумі 33 384 гривень. Відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за III квартал 2019 року, ОСОБА_2 звільнено 30.09.2019. Роботодавцем ФОП « ОСОБА_4 » за період 2021 рік – листопад 2025 року податкова звітність за найманого працівника ОСОБА_2 не надавалась (а.с.65-67).

5.8. Згідно судового наказу № 500/2452/14-ц, виданого 21.05.2014 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.04.2014 року і досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.04.2014 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.92) .

5.9. Середня заробітна плата по місту Ізмаїл та Ізмаїльському району у 2025 році становила 25 548 гривень 02 копійок та за перший квартал 2026 рік – 28 687 гривень 86 копійок, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Одеській області № 1500-0303-8/69472 від 07.05.2026 року (а.с.95).

VІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

6.1. Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

6.2. Згідно зі статтею 129 Конституції України, статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

6.3. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» №2402-III від 26.04.2001 року (надалі – Закон №2402-III) передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

6.4. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

6.5. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

6.6. Частиною 1 статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

6.7. У постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 Верховний Суд України виснував, що при розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

6.8. Згідно положень статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів , інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

6.9. Відповідно до статей 183 та 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

6.10. Як роз`яснено в пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

6.11. Як з`ясовано у судовому засіданні, розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дитини на користь позивачки визначено судом у розмірі 1 000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.08.2020 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

6.12. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

6.13. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

6.14. Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

6.15. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

6.16. Твердження відповідача про те, що розмір аліментів має обчислюватися виключно у частці від його заробітної плати у розмірі 8 000 гривень, оскільки він має постійне місце роботи водієм у ФОП « ОСОБА_4 », суд оцінює критично та відхиляє з огляду на таке.

Як встановлено судом на підставі відомостей Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Державної податкової служби, відповідач офіційно не працював і за нього не сплачувалися податки понад 6 років (з вересня 2019 року по листопад 2025 року). Працевлаштування відповідача відбулося лише 19.11.2025 року, тобто на наступний день після того, як суд своєю ухвалою витребував податкову звітність. Роботодавцем відповідача є його мати – ФОП ОСОБА_4 .

Відтак, суд приходить висновку, що працевлаштування відповідача з мінімальним окладом носить штучний та фіктивний характер, спрямований виключно на створення видимості низького майнового стану під час судового процесу з метою мінімізації виплат на утримання власної дитини.

6.17. Крім того, з 25.01.2021 року з відповідача перестали стягуватися аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку із досягненням останнім повноліття. Відтак, фінансове навантаження на ОСОБА_2 після стягнення 04.11.2020 року з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшилося.

6.18. Беручи до уваги необхідність врегулювання виниклих між сторонами аліментних правовідносин на принципах справедливості, сумлінності і розумності, рівності батьків щодо обов`язку по утриманню дітей, суд вважає, що заявлений позов, з урахуванням матеріального положення обох сторін, підлягає задоволенню та стягненню з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 3 500 гривень з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 30.07.2025 року до досягнення дитиною повноліття.

VІІ. Розподіл судових витрат

7.1. Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 року (надалі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з наданням позивачеві правової допомоги, суду надані: ордер на надання правничої допомоги серії ВН № 1546580 від 29.07.2025 року. Жодних інших документів на підтвердження фінансових витрат матеріали справи не містять.

Оцінюючи наявний у матеріалах справи ордер адвоката у сукупності з вимогою про стягнення 15 000 гривень, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України №5076-VI ордер є документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Проте, ордер за своєю правовою природою не є фінансовим чи розрахунковим документом і не може свідчити про встановлення між адвокатом та клієнтом конкретного розміру гонорару, а також не фіксує обсяг та вартість фактично наданих послуг.

За таких обставин, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 15 000 гривень на правничу допомогу слід відмовити у повному обсязі.

7.2. Згідно пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України у зв`язку з задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331 гривень 20 копійок із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 141, 180, 182, 184, 191 СК України, ст.ст.11-13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) про зміну розміру стягнення аліментів, - задовольнити.

2. Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи від дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

3. Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять) гривень 20 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

4. Вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - залишити без задоволення.

5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

6. Копії рішення направити для відома сторонам.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.І.Бальжик