Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №441/2519/25 — Городоцький районний суд Львівської області

Справа № 441/2519/25 1-кп/441/83/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника служби у справах дітей ОСОБА_4 ,

представника ювенальної превенції ОСОБА_5 ,

психолога ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Городок кримінальне провадження № 12025140000000928 від 11 серпня 2025 року відносно

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новояворівськ, Яворівського району Львівської області, українця, громадянина України, учня ІІ курсу у відокремленому структурному підрозділі технологічного фахового коледжу Львівської політехніки, зареєстрованого на АДРЕСА_1 та проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-

за ч. 2 ст. 286 КК України, суд -

в с т а н о в и в :

Неповнолітній ОСОБА_10 , 11 серпня 2025 року, близько 16 години 02 хвилин, не маючи посвідчення водія та керуючи технічно справним мопедом марки «Honda Dio», моделі «AF 62», рама № НОМЕР_1 , та рухаючись ним на 14 км + 900 м зустрічним узбіччям автодороги М-11, сполученням «Львів-Шегині» у напрямку до

м. Львів, при проїзді ділянки дороги біля буд. 9-Б по вул. Львівській у с. Бартатів Львівського району Львівської області, порушив вимоги п. 1.2, п. 1.10 Розділу 1, п.2.1 а), п. 2.3 б), п.2.3 д) Розділу 2, п. 14 Розділу 11, п. 12.3 Розділу 12, п.1 Розділу 13 чинних Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, з змінами і доповненнями, які виразилися в тому, що він, не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність до її змін, не вибрав безпечного бокового інтервалу та маючи об`єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_11 , яка рухалась узбіччям автодороги у попутньому з мопедом марки «Honda Dio», моделі «AF 62», рама № НОМЕР_1 напрямку, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до його повної зупинки, а продовжував рух та вчинив наїзд на потерпілу передньою частиною керованого ним транспортного засобу.

В результаті порушення неповнолітнім ОСОБА_10 Правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпіла пішохід ОСОБА_11 , отримала відкриту черепно-мозкову травму у вигляді забою м`яких тканин потиличної ділянки, забій головного мозку середнього ступеню важкості із формуванням геморагічно-контузійних вогнищ, субдуральний крововилив зліва, травматичний субарахноїдальний крововилив, перелом кісток склепіння і основи черепа, ускладнений пневмоцефалією, гемосинуситом, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення.

Порушення вказаних вимог правил безпеки дорожнього руху неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_10 знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками вчиненої ним дорожньо-транспортної пригоди - заподіянням тяжкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_11 .

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_10 у суді вину у вчиненому визнав повністю, обставини вчиненого правопорушення не заперечив та показав, що дійсно 11.08.2025 керував мопедом Хонда, рухаючись ним узбіччям у с. Бартатів у напрямку до м. Львова, через неуважність здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , після чого він відразу ж викликав швидку медичну допомогу, у вчиненому розкаюється, усвідомив протиправність скоєного, просив пробачення у потерпілої, яка пробачила йому, відвідував її у лікарні та опісля вдома, повністю відшкодував заподіяну шкоду, шкодує за вчиненим, з покликанням на молодий вік, каяття, просить суворо не карати.

Про відшкодування шкоди потерпілій висловилась також і законний представник неповнолітнього – його мати ОСОБА_8 , та вказала, що потерпіла пробачила її сину та не наполягає на його суворому покаранні.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненому стверджується зібраними в ході судового слідства та оціненим відповідно до ст. 94 КПК України, доказами. Фактичні обставини справи ні обвинуваченим, ні іншими учасниками судового слідства в судовому засіданні не оспорювались. З огляду на це, суд, з`ясувавши, що обвинувачений та інші правильно розуміють зміст цих обставин, та немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що вони у такому випадку позбавляються права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, а також, за для уникнення повторної травматизації та з метою дотримання найкращих інтересів дитини, враховуючи мінімізацію кількості допитів, у присутності психолога, представника служби у справах дітей, законного представника, захисника та представника ювенальної превенції, розглянув провадження за правилами, передбаченими даними нормами.

Таким чином, за наслідками розгляду кримінального провадження, суд вважає, що вина неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_10 доведена в повному об`ємі, оскільки він будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження, його дії суд кваліфікує за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

В п. 23.2 Рекомендацій СМ/Rec (2008) 11 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про європейські правила стосовно неповнолітніх правопорушників, щодо яких застосовуються санкції або заходи», зокрема наголошується, що перевагу слід надавати таким санкціям та заходам, які можуть мати виховний вплив, а також сприяти відшкодуванню збитків, завданих правопорушенням, яке вчинила неповнолітня особа.

Призначаючи покарання обвинуваченому згідно вимог ст. 65, 103 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання – вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, його щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, який вперше притягується до відповідальності, а також умови його життя та виховання, вплив дорослих та рівень розвитку, враховуючи характер та ступінь його участі у вчиненні кримінального правопорушення, та обирає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Отже, враховуючи вищенаведене, і, зокрема, що обвинувачений ОСОБА_10 вчинив необережний тяжкий злочин, характеристику особи обвинуваченого, який згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 є неповнолітнім, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, навчається, його ставлення до вчиненого, думку потерпілої, яка претензій до обвинуваченого не має та не наполягає на його суворому покаранні, висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, суд приходить переконання про можливість його виправлення і перевиховання без реального відбування покарання, тобто із застосуванням ст. 75, 104 КК України.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами. Згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

Відповідно до інформації заступника начальника регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 26.09.2025 інформація щодо видачі посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.

Застосовуючи додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами особі, яка не отримувала водійське посвідчення, суд враховує позицію, висловлену у постанові ККС ВС від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 (провадження № 51-944кмо23), де об`єднана палата звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання ДТП в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Отже, таке покарання є необхідним і буде цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів та на переконання суду відповідає гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання, як про це просить захисник, з огляду на вищенаведене та відсутність сукупності обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд не убачає.

Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Цивільний позов не заявлено, слід вирішити питання скасування арешту майна, процесуальні витрати компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. 100, ст. 174, ст. 349, ст. 370, ст. 373, ст. 374, ст. 395 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування обраного за цим вироком покарання з випробовуванням на один рік.

В порядку ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_10 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 17828,00 грн. компенсувати за рахунок держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 15.08.2025 на скутер марки «Honda Dio», моделі «AF 62», рама № НОМЕР_1 , не зареєстрованому у сервісному центрі МВС, належний ОСОБА_10 , - скасувати.

Речові докази: скутер марки «Honda Dio», моделі «AF 62», рама № НОМЕР_1 , не зареєстрованому у сервісному центрі МВС, належний ОСОБА_10 , - повернути ОСОБА_10 .

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1