Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №335/3389/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/3389/26 2-а/335/88/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Бойкинюк Д.П.,

за участю представника позивача - адвоката Довгалюк Л.І.,

третьої особи - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 , поданим через представника – адвоката Довгалюк Лесю Іванівну, до Департаменту патрульної поліції Національної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області, за участю третьої особи - поліцейського 1-го взводу 2-ї роти батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Гриня Сергія Володимировича, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_2 , подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» в електронному виді, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 13.11.2025 серії ЕНА № 6143675 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 13 листопада 2025 року поліцейським взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції НПУ ГРИНЬ Сергієм Володимировичем відносно ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення передбаченого ч.4 ст. 125 КУпАП серія ЕНА № 6143675, в якій зазначено: “13.11.2025 о 10.30 год. на 513 кілометрі авто-дороги Н-08 водій керував ТЗ будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР – керування ТЗ особою позбавленою права керування”. Відповідно до винесеної постанови ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП в зв`язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 гривень.

За ствердженням позивача, вказана постанова є незаконною, необґрунтованою та протиправною, у ній не відображено дійсні обставини справи, її складено за відсутності належних доказів та з порушеннями вимог чинного законодавства. В діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, він не порушував жодних правил дорожнього руху України, оскільки на момент притягнення до відповідальності він ще не був позбавлений права керування, про що він неодноразово наголошував працівнику поліції, однак належного реагування поліцейський не здійснював.

Зокрема, 24.10.2025 року постановою Калинівського районного суду Вінницької області, у справі №132/2629/25, ОСОБА_2 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі сімнадцять тисяч гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто на користь держави судовий збір.

Разом з цим, вказана постанова суду була винесена без участі позивача і без його належного повідомлення про час і місце розгляду справи, з ігноруванням того факту, що позивач є військовослужбовцем і задіяний в активних бойових діях, а копія оскаржуваної постанови не була йому вручена чи надіслана.

В подальшому, 18 березня 2026 року Вінницьким апеляційним судом у справі № 132/2629/25 постановлено поновити ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Довгалюк Леся Іванівна, строк на оскарження постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2025 року.

Відтак, за ствердженням позивача, станом на 13.11.2025 постанова Калинівського районного суду Вінницької області, у справі №132/2629/25 не була такою, що набрала законної сили, а позивач не знав і міг знати про її існування, а тому не міг порушити заборону керування транспортними засобами.

Ухвалою від 02.04.2026 позовну заяву було залишено без руху.

10.04.2026 від представника позивача надійшли відповідні докази на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 10.04.2026 було задоволене клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та відкрито провадження у справі, учасникам був встановлений строк для подання письмових заяв по суті спору та доказів на їх обґрунтування.

14.04.2026 до суду надійшов відзив відповідача на позов з доказами його відправлення іншим учасникам справи, який містить заперечення відповідача проти задоволення позову та заяву відповідача про розгляд справи без участі його представника.

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову, пославшись на те, що, оскаржувана постанова була винесена з дотриманням вимог ст. ст. 222, 251, 252, 278-280, 283 КУпАП, а також виклав положення КУпАП, Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, № 1395 від 07.11.2015, які на думку представника відповідача, мають відношення до спірних правовідносин.

Щодо обставин справи відповідач зазначив, що під час несення служби 13.11.2025, поліцейським УПП в Запорізькій області ДПП було зупинено транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_2 . В подальшому, під час перевірки документів за допомогою інформаційного порталу Національної поліції та базами даних, було виявлено, що останній керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 24.10.2025 (дата набрання законної сили - 03.11.2025) року строком на 1 (один) рік, справа № 132/2629/25, чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР України.

04.03.2026 року, поза межами строку на апеляційне оскарження (та після винесення оскаржуваної постанови серії ЕНА № 6143675 від 13.11.2025) на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 24.10.2025 по справі № 132/2629/25, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду, тобто на момент винесення постанови серії ЕНА № 6143675 від 13.11.2025 року поліцейським УПП в Запорізькій області ДПП взагалі невідомо було, що Позивач буде подавати апеляційну скаргу на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 24.10.2025 року, та оскільки перевіривши базу ІПНП та ЄДРСР, станом на день винесення оскаржуваної постанови було виявлено, що ОСОБА_2 позбавлений права керування, то оскаржувана постанова скасуванню, на думку Відповідача, не підлягає.

Відповідно, до розділу 8 наказу МВС № 1026, строк зберігання з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА, - 30 діб. Оскільки подія, що передувала винесенню постанови серії ЕНА № 6143675, мала місце 13.11.2025, то станом на день надходження ухвали про відкриття провадження по справі (12.04.2026р), надати відеозапис не є можливим.

Також відповідач зауважив, що позовна вимога про визнання оскаржуваної постанови протиправною та незаконною є взагалі незрозумілою, оскільки відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Можливість визнання при цьому дій та рішення суб`єкта владних повноважень незаконними, законодавець не встановлює, у зв`язку з чим, вважаємо, що позовні вимоги в цій частині не мають бути задоволені судом.

Третя особа письмових пояснень по суті позовних вимог не подала.

Судові засідання, призначені на 20.04.2026 та 13.05.2026, були відкладені за клопотанням представника позивача.

13.05.2026 від позивача ОСОБА_2 електронною поштою надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій позивач окремо підкреслив, що заперечує самий факт керування ним транспортним засобом 13.11.2025.

В судовому засіданні 26.05.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала, пославшись на викладені у позовній заяві факти і норми права.

Ухвалою суду від 29.05.2026 судовий розгляд справи був поновлений через встановлення судом необхідності усунути порушення процесуальних прав третьої особи бути повідомленим про час і місце розгляду справи та надати пояснення суду, оскільки було виявлено відсутність доказів належного повідомлення третьої особи про судове засідання 26.05.2026.

В судовому засіданні 16.06.2026 третя особа ОСОБА_1 надав пояснення про те, що він дійсно, як поліцейський 1-го взводу 2-ї роти батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області, 13.11.2025 на 513 кілометрі автодороги Н-08 зупинив транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 , особа якого була встановлена на підставі військового квитка та посвідчення водія. Підчас перевірки інформації щодо ОСОБА_2 за допомогою Інформаційного порталу Національної поліції (ІПНП) було встановлено, що постановою суду від 24.10.2025 ОСОБА_2 був позбавлений права керування транспортними засобами на один рік за ст. 130 КУпАП. За номером відповідної судової справи ОСОБА_1 звернувся до веб-порталу «Судова влада», де було виявлено, що станом на 13.11.2025 вказана постанова суду набрала законної сили. На підставі цього поліцейським була складена відносно ОСОБА_2 постанова про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Сам ОСОБА_2 пояснював, що йому не було відомо про існування постанови суду від 24.10.2025. Чи був ОСОБА_2 один у транспортному засобі, ОСОБА_1 не запам`ятав, і чому ОСОБА_2 заперечує самий факт керуванням ним транспортним засобом, пояснити не зміг. Встановлення ознак правопорушення та складання постанови за ч. 4 ст. 126 КУпАП фіксувались технічними засобами, але про подальшу долю відповідних відеозаписів, які він здав у встановленому порядку, йому не відомо.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Представник позивача наполягала на раніше висловлених доводах, і підкреслювала, що тягар доказування законності і обґрунтованості оскаржуваної постанови покладений законом на відповідача, однак той не надав належних і допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Також представник позивача вважала, що у зв`язку з тим, що строк апеляційного оскарження постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 24.10.2025 був поновлений постановою Вінницького апеляційного суду від 18.03.2026, відсутні підстави вважати, що станом на 13.11.2025 постанова суду від 24.10.2025 була такою, що набрала законної сили.

Суд перейшов до стадії складання повного тексту рішення, призначивши його оголошення на 16 год. 00 хв. 18.06.2026.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до такого.

Як випливає з матеріалів справи, 13.11.2025 поліцейський 1-го взводу 2-ї роти батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Гринь С.В. виніс Постанову серії ЕНА № 6143675 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20400,00 грн.

За змістом оскаржуваної постанови, на позивача накладено адміністративне стягнення за те, що він 13.11.2025 о 10.30 год. на 513 кілометрі автодороги Н-08 водій керував належним йому транспортним засобом Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР – керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування.

Раніше, постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 24.10.2025 у справі № 132/2629/25 ОСОБА_2 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, і підданий стягненню у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 зробив висновок про те, що сама постанова про адміністративне правопорушення не може розцінюватись як беззаперечний доказ вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Разом з цим, на переконання суду, така постанова в сукупності з іншими обставинами у справі може свідчити про факт вчинення особою правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В контексті цієї справи суд бере до уваги, що у позовній заяві ОСОБА_2 не посилався на те, що він взагалі не керував транспортним засобом 13.11.2025. Позовні вимоги були обґрунтовані посиланням виключно на те, що 13.11.2025 позивач не знав і не міг знати про існування постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 24.10.2025, і саме в його діях не могло бути умислу на керування транспортним засобом всупереч забороні, встановленій вказаною постановою. Також ОСОБА_2 посилався на те, що йому був поновлений строк подання апеляційної скарги на вказану постанову, у зв`язку з чим вона не набрала законної сили станом на 13.11.2025.

Відтак, із змісту позовної заяви випливає, що ОСОБА_2 прямо не заперечував факту керування ним транспортним засобом 13.11.2025, але вважав, що таке керування не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Попри це, під час судового розгляду позивач навпаки, прямо заперечив факт керування ним транспортним засобом, про подав письмову заяву.

Оцінюючи таку процесуальну позицію позивача, суд вважає її суперечливою і непослідовною, що ставить під сумнів добросовісність позивача у питанні самого факту керування транспортним засобом 13.11.2025.

У зв`язку з цим суд зауважує, що позивач не надав вичерпних та переконливих пояснень з приводу таких обставин:

якщо позивач 13.11.2025 не керував транспортним засобом Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , то хто саме керував?

якщо позивач 13.11.2025 не керував транспортним засобом Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , то де саме він перебував у цей час, і в який спосіб та з приводу чого поліцейський ОСОБА_1 отримав доступ до посвідчення водія позивача, щоб внести відомості про нього до оскаржуваної постанови?

якщо позивач 13.11.2025 не керував транспортним засобом Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , то з яких причин позивач поставив свої підписи в оскаржуваній постанові, не вказавши жодних заперечень ані в тексті постанови, ані на окремому аркуші?

Суд також зауважує, що пояснення поліцейського Гриня С.В. щодо обставин складання оскаржуваної постанови щодо позивача, надані ним в судовому засіданні, є детальними, послідовними та взаємоузгодженими, і такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи, в тому числі із змістом позовної заяви.

Суд також виходить з того, складання постанови про адміністративне правопорушення відносно особи, яка взагалі не керувала транспортним засобом, становило б собою істотне правопорушення в діях самого поліцейського ОСОБА_1 , однак позивач не порушував питання про притягнення поліцейського до відповідальності.

Керуючись наведеними міркуваннями, суд приходить до висновку, що сама постанова від 13.11.2025 в сукупності із змістом позовної заяви самого ОСОБА_2 та поясненнями поліцейського ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доводить факт того, що ОСОБА_2 дійсно керував транспортним засобом 13.11.2025 о 10.30 год. на 513 кілометрі автодороги Н-08.

Відтак, суд вважає заяву позивача ОСОБА_2 , якою він заперечив факт керування транспортним засобом, такою, що суперечить його попередній поведінці, і спрямованою на уникнення відповідальності.

Доводи позивача та його представника щодо того, що станом на 13.11.2025 постанова Калинівського районного суду Вінницької області від 24.10.2025 у справі № 132/2629/25 не набрала законної сили, суд також відхиляє, керуючись такими міркуваннями.

Як свідчить зміст постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 24.10.2025 у справі № 132/2629/25, розгляд тієї справи було призначено на 08:40 год. 10.10.2025. Однак ОСОБА_2 до суду не з`явився, відповідно до клопотання, яке було ним подано до суду 09.10.2025, він просив відкласти розгляд справи, оскільки йому потрібно з`явитися на місце служби, у зв`язку з переведенням в іншу частину та укладення договору з адвокатом.

У зв`язку з цим розгляд справи було відкладено на 09:40 год. 24.10.2025, про що ОСОБА_2 був повідомлений під розписку 14.10.2025 у приміщенні суду.

Однак, у вказаний день та час ОСОБА_2 до суду не з`явився, відомостей про причини його неявки до суд не надходило.

Отже, ОСОБА_2 достовірно знав, що розгляд справи за протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо нього був призначений на 24.10.2025, а тому в подальшому, перш ніж сідати за кермо транспортного засобу, повинен був проявити розумну заінтересованість в тому, щоб бути обізнаним про результати розгляду тієї справи, і переконатись в тому, що він притягнутий або непритягнутий до адміністративної відповідальності.

При цьому суд виходить з того, що, оскільки 13.11.2025 ОСОБА_2 перебував поза зоною активних бойових дій, у нього була реальна можливість здобути інформацію про результати розгляду справи № 132/2629/25 до початку керування транспортним засобом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Оцінюючи дії поліцейського ОСОБА_1 при складанні ним оскаржуваної постанови, суд виходить з того, що вони не були безпідставними, а ґрунтувались на встановлених обставинах, інформацію про які поліцейський здобув з використанням джерел інформації, спеціально призначених для цього.

Зокрема, в Єдиному державному реєстрі судових рішень дійсно міститься інформація про те, що постанова Калинівського районного суду Вінницької області від 24.10.2025 у справі № 132/2629/25 набрала законної сили 03.11.2025.

За достовірність цієї інформації несе суд, що розглянув справу, і поліцейський ОСОБА_1 не був зобов`язаний піддавати сумніву цю інформацію, навіть попри заперечення позивача.

Відтак, у поліцейського не було підстав вважати вказану постанову такою, що не набрала законної сили, а Короля Л.Л. – таким, що не позбавлений права керування транспортними засобами.

Суд звертає також увагу на те, що вказана дата набрання законної сили – 03.11.2025, наявна в ЄДРСР і станом на час розгляду цієї справи, тобто після і незважаючи на винесення Вінницьким апеляційним судом постанови від 18.03.2026.

Важливим є і те, що апеляційний суд залишив постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 24.10.2025 у справі № 132/2629/25 без змін, тобто підтвердив законність і обґрунтованість притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, своєю постановою від 18.03.2026 Вінницький апеляційний суд поновив позивачу строк для подання апеляційної скарги і одночасно відхилив цю скаргу по суті, що вказує на те, що не існувало проміжку часу між поновленням строку апеляційного оскарження і власне переглядом оскаржуваної постанови.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що постанова Калинівського районного суду Вінницької області від 24.10.2025 у справі № 132/2629/25 не була такою, що набрала законної сили, у проміжку часу між 24.11.2025 і 18.03.2025. Саме ж подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу встановленого для цього строку, тобто після набрання цим рішенням законної сили, не тягне автоматично того, що таке судове рішення слід вважати таким, що не набрало законної сили.

Врешті-решт, станом на 13.11.2025 поліцейський ОСОБА_1 не знав, не міг і не повинен був передбачати, чи буде постанова Калинівського районного суду Вінницької області від 24.10.2025 у справі № 132/2629/25 оскаржена позивачем, і якщо буде – то коли саме.

Відтак, поліцейський Гринь С.В. при складанні оскаржуваної постанови діяв в межах своїх службових повноважень, у порядку і спосіб, передбачені законом, тобто законно, обґрунтовано і добросовісно, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 , поданого через представника – адвоката Довгалюк Лесю Іванівну, до Департаменту патрульної поліції Національної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області, за участю третьої особи - поліцейського 1-го взводу 2-ї роти батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Гриня Сергія Володимировича, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 13.11.2025 серії ЕНА № 6143675, – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили і є остаточним після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Мінаєв