Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №322/1611/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

ВИРОК

18 червня 2026 рокуСправа № 322/1611/25

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілого – ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисника – ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Галущина Гребля Новосанжарського району Полтавської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, має середню спеціальну освіту, неодружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України,

встановив:

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.10.2023 № 303 солдата ОСОБА_5 , навідника-оператора розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти, зараховано у розпорядження командувача десантно-штурмових військ ЗСУ з 19.10.2023.

Відповідно до наказу № 314 від 30.10.2023 командира військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 направлений для проходження лікування до КП «Обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни» Полтавської обласної ради.

Однак, ОСОБА_5 30.10.2023 з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, не прибувши на лікування до вказаного лікувального закладу жодної інформації про це командуванню військової частини НОМЕР_1 не надав, приховав факт неприбуття на лікування.

У зв`язку з викладеним через неприбуття на лікування ОСОБА_5 30.10.2023 мав вибути для подальшого проходження військової служби до підрозділів військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .

Однак, ОСОБА_5 30.10.2023, грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, діючи в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, шляхом обману приховав та не повідомив командування військової частини НОМЕР_1 про факт не проходження лікування, і, як наслідок, відсутність підстав для правомірного перебування за межами місця несення служби.

У свою чергу ОСОБА_5 направився до місця свого проживання у с. Галущина Гребля Полтавського району Полтавської області, де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби.

За період відсутності на службі з 30.10.2023 по 05.03.2024 ОСОБА_5 жодної інформації командуванню військової частини НОМЕР_1 про своє місцезнаходження не повідомляв.

Після виявлення 05.03.2024 факту обману та неповернення 30.10.2023 до військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця ОСОБА_5 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 396 від 05.03.2024 про проведення службового розслідування за фактом відсутності військовослужбовця ОСОБА_5 .

Протягом періоду з 30.10.2023 по 05.03.2024 ОСОБА_5 обов`язки військової служби за місцем її проходження у військовій частині НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 не виконував, на лікуванні не перебував, а завдяки обману, який виразився у прихованні інформації про не проходження лікування, що створювало уявлення про поважність причин його неявки на службу та перебування у медичному закладі, протиправно ухилявся від військової служби, перебуваючи за місцем свого проживання у с. Галущина Гребля Полтавського району Полтавської області, де проводив час на власний розсуд, не вживаючи заходів для повернення на військову службу за наявності можливості для цього.

Вищезазначені дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 4 ст. 409 КК України як ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби) в умовах воєнного стану.

Відповідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та наказом МО України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премії.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-1Х від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.10.2023 № 303 солдата ОСОБА_5 , навідника-оператора розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти, зараховано у розпорядження командувача десантно-штурмових військ ЗСУ з 19.10.2023.

Відповідно до наказу №314 від 30.10.2023 командира військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 направлений для проходження лікування до КП «Обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни» Полтавської обласної ради.

Однак, ОСОБА_5 30.10.2023 з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, не прибувши на лікування до вказаного лікувального закладу жодної інформації про це командуванню військової частини НОМЕР_1 не надав, приховав факт неприбуття на лікування.

У зв`язку з викладеним через неприбуття на лікування ОСОБА_5 30.10.2023 мав вибути для подальшого проходження військової служби до підрозділів військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .

Однак, ОСОБА_5 30.10.2023, грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, діючи в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, шляхом обману приховав та не повідомив командування військової частини НОМЕР_1 про факт не проходження лікування, і, як наслідок, відсутність підстав для правомірного перебування за межами місця несення служби.

У свою чергу ОСОБА_5 направився до місця свого проживання у с. Галущина Гребля, Полтавського району, Полтавської області, де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби.

За період відсутності на службі з 30.10.2023 по 05.03.2024 ОСОБА_5 жодної інформації командуванню військової частини НОМЕР_1 про своє місцезнаходження не повідомляв.

Після виявлення 05.03.2024 факту обману та не повернення 30.10.2023 до військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця ОСОБА_5 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 396 від 05.03.2024 про проведення службового розслідування за фактом відсутності військовослужбовця ОСОБА_5 .

Протягом періоду з 30.10.2023 по 05.03.2024 ОСОБА_5 обов`язки військової служби за місцем її проходження у військовій частині НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 не виконував, на лікуванні не перебував, а завдяки обману, який виразився у прихованні інформації про не проходження лікування, що створювало уявлення про поважність причин його не явки на службу та перебування у медичному закладі, протиправно ухилявся від військової служби, перебуваючи за місцем свого проживання у с. Галущина Гребля Полтавського району Полтавської області, де проводив час на власний розсуд, не вживаючи заходів для повернення на військову службу за наявності можливості для цього.

При цьому ОСОБА_5 , достовірно знаючи даний факт та усвідомлюючи, що обов`язки військової служби він не виконує, законних підстав для перебування за межами місця служби не має, а так само не має у зв`язку з цим фактичних та правових підстав для нарахування та виплати йому грошового забезпечення, діючи з прямим умислом, шляхом обману, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, під приводом нібито проходження лікування та з приховуванням інформації про його перебіг, проживаючи в АДРЕСА_1 , заволодів грошовими коштами в сумі 69466,01 грн, які належать державі в особі військової частини НОМЕР_1 , завдавши останнім матеріального збитку на вказану суму, котрими розпорядився на власний розсуд.

У зв`язку з даним обманом та приховуванням інформації про дійсне місце свого перебування у період з жовтня 2023 року по січень 2024 року фінансово-економічним відділом військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 безпідставно нараховано та виплачено грошове забезпечення, з урахуванням податків та зборів, на загальну суму 69466,01 гривень.

Вищезазначені дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

У судовому засіданні ОСОБА_5 , після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, повністю визнав свою вину в пред`явленому обвинуваченні та обставини, викладені в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся. Також, обвинувачений визнав пред`явлений до нього цивільний позов на суму 69466,01 грн.

З урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. Учасники судового провадження проти зазначеного не заперечили. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановлено добровільність їх позицій, а також роз`яснено, що вони позбавляються права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив суду, що він дійсно за вищезазначених обставин ухилився від проходження військової служби та шляхом обману заволодів грошовими коштами в сумі 69466,01 грн.

Дослідивши та оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України КК України, та правильність кваліфікації дій обвинуваченого.

При визначенні розміру покарання судом враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України, є його щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , передбачені ст. 67 КК України, відсутні.

Враховуючи вищезазначене, данні про особу обвинуваченого, відсутність у нього судимостей, наявність обставини, що пом`якшують його покарання та тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі. Разом з цим, суд також дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 на суму 69466,01 грн. суд визнає обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з положень ст. 1166 ЦК України.

Клопотання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому під час судового розгляду не заявлялось. Документально підтверджені процесуальні витрати та речові докази у справі – відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 70, 75, 76, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України, ст.ст. 349, 373 – 376, 393, 395, 532 КПК України, суд

вирішив:

1. ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

2. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

3. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

4. Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 протягом іспитового строку: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

5. Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_5 на користь військової частини НОМЕР_1 69466,01 грн (шістдесят дев`ять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 01 коп.) в рахунок відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

6. Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Суддя ОСОБА_1