Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №191/3492/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 191/3492/25 Провадження 2/636/1720/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Андрєєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник ТОВ «ФК Гефест» Остащенко О.М. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6/4/34/2007/840-К/141 від 12.09.2007 в розмірі 8586,00 доларів США за період з 20.05.2017 по 10.09.2018 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Гефест» судові витрати в розмірі 44789,88 гривень з яких: 4789,88 гривень – судовий збір; 40500,00 гривень – витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.09.2007р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» укладено Кредитний договір №6/4/26/2007/840-К/761, відповідно до якого Банк надав Відповідачу кредит в сумі 35000,00 доларів США зі строком до 11.09.2018 з процентною ставкою 12,99% річних. В день надання кредиту (12.09.2007), укладено договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, відповідачем проведено розрахунки з продавцем, за рахунок кредитних коштів та в цій день передано в забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором, придбаний житловий будинок, що підтверджується договором іпотеки № 6/4/34/2007/840-К/141 від 12.09.2007. 20.09.2019 між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Гефест» укладено договір відступлення прав вимоги №GL3N24068, на підставі якого до позивача перейшли права вимоги за кредитними договорами та за забезпечувальними договорами, зокрема, але не виключно за кредитним договором № 6/4/34/2007/840-К/141 від 12.09.2007 укладений між Банком та відповідачем. Відповідно до додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги № GL3N24068 від 20.09.2019, заборгованість за кредитним договором укладеним з відповідачем, станом на 20.09.2019р., склала 231822,22 доларів США, з яких: 34491,57 доларів США – заборгованість за тілом кредиту; 53504,34 доларів США – проценти за користування кредитом; 0,00 доларів США – комісія; 143826,31 доларів США – пеня. Оскільки з 30.03.2020 року строки позовної давності були зупиненні, а тому за три роки до зупинення строків позовної давності кредитор має право на непогашену заборгованість за графіком з 30.03.2017. Таким чином заборгованість Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором в межах строку позовної давності, складає 51408,00 доларів США. Позивач в даному позові заявляє до стягнення частину заборгованість в розмірі 8568,00 доларів США за період з 20.05.2017 по 10.09.2018. З метою досудового врегулювання спору на адресу позичальника направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, яку залишено відповідачем без реагування.

Представник позивача ТОВ «ФК Гефест» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно і належним чином. Будь-яких заяв або клопотань від відповідача по справі на адресу суду не надходило, відзив на позов відповідач не подавала.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

12.09.2007р. між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №6/4/26/2007/840-К/761, відповідно до якого Банк надав Відповідачу кредит в сумі 35000,00 доларів США зі строком до 11.09.2018 з процентною ставкою 12,99% річних.

Згідно п.1.2. Кредитного договору, цільовим призначенням отриманого кредиту є проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 12.09.2007, нерухомого майна. В день надання кредиту (12.09.2007), укладено договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки., Відповідачем проведено розрахунки з продавцем, за рахунок кредитних коштів та в цій день передано в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, придбаний житловий будинок, що підтверджується Договором іпотеки № 6/4/34/2007/840-К/141 від 12.09.2007.

20.09.2019 між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Гефест» укладено договір відступлення прав вимоги №GL3N24068, на підставі якого до позивача перейшли права вимоги за кредитними договорами та за забезпечувальними договорами, зокрема, але не виключно за кредитним договором № 6/4/34/2007/840-К/141 від 12.09.2007 укладений між Банком та відповідачем.

Відповідно до додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги № GL3N24068 від 20.09.2019, заборгованість за кредитним договором укладеним з відповідачем, станом на 20.09.2019р., склала 231822,22 доларів США, з яких: 34491,57 доларів США – кредит; 53504,34 доларів США – проценти за користування кредитом; 0,00 доларів США – комісія; 143826,31 доларів США – пеня.

Сторонами погоджено, що строк користування кредитом до 11.09.2018 року.

З 30.03.2020 строки позовної давності були зупиненні.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257-258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Дані зміни внесені до ЦК України 30.03.2020р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX. Період карантину, з 12.03.2020р. до 30.06.2023р., визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020р. №211 зі змінами.

Зупинення строків позовної давності, паралельно з карантином, продовжено також у зв`язку з введенням воєнного стану, шляхом внесення змін до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, строк позовної давності зупинився починаючи з 30.03.2020р. і станом на дату позовної заяви залишається зупиненим Надані позивачем докази у сукупності мають взаємний зв`язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність стороною відповідача не спростована (в тому числі і розмір заборгованості за договором). Умови договору не оспорюються, умови договору сторонами виконувались, що свідчить про дійсність договору.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

За змістом ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що за кредитним договором № 6/4/34/2007/840-К/141 від 12.09.2007 виникла заборгованість в межах строку позовної давності в розмірі 51408,00 доларів США.

Оскільки з 30.03.2020 р. строки позовної давності були зупиненні, а тому за три роки до зупинення строків позовної давності кредитор має право претендувати на не погашені суми за відповідним графіком з 30.03.2017.

Таким чином заборгованість Відповідача перед позивачем за кредитним договором в межах строку позовної давності, складає 51408,00 доларів США. Позивач в даному позові заявляє до стягнення частину заборгованість в розмірі 8568,00 доларів США за період з 20.05.2017 по 10.09.2018.

До позовної заяви додано виписки по рахункам Відповідача, що надані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснює ліквідацію ВАТ КБ «НАДРА», як доказ відсутності погашення заборгованості, зокрема за період з 2015р. по 2019.

Згідно Листа ФГВФО, виписки за попередній період, у зв`язку зі спливом їх зберігання, знищені.

Обов`язок довести факт погашення боржником заборгованості, покладено на боржника, а не на кредитора, що підтверджується висновками Верховного Суду зробленими у постанові від 08.06.2022 року в справі №913/618/21: «Суд звертає увагу на те, що у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач».

Відповідно до п.3.3.2. Кредитного договору щомісячна сума мінімального платежу складає 412,07 доларів США, яку Відповідач має щомісячно вносити з моменту укладення Кредитного договору до 20.09.2027 року.

Відповідач своєчасно та належним чином не здійснював обов`язкові щомісячні платежі, таким чином заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за Кредитним договором № 6/4/34/2007/840-К/141 від 12.09.2007 в розмірі 8586,00 доларів США за період з 20.05.2017 по 10.09.2018.

Позивач в даному позові заявляє до стягнення лише частини заборгованості, а саме частину тіла кредиту за період з 20.05.2017 по 10.09.2018.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які відносяться до договірних зобов`язань, зокрема, кредиту, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в межах позовної давності.

Оскільки у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України за результатами судового розгляду між сторонами підлягають розподілу судові витрати.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (до яких належать витрати на професійну правничу допомогу).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 28 червня 2023 року у справі №463/2001/19 Верховний Суд зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено(пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 40500,00 гривень.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, згідно положень ст. ст. 137, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4789,88 гривень.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 133, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест» (код ЄДРПОУ 42350033, адреса реєстрації: 01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд. 3) заборгованість за кредитним договором № 6/4/34/2007/840-K/141 від 12.09.2007р. в розмірі 8568,00 (вісім тисяч п`ятсот шістдесят вісім) доларів США, за період з 20.05.2017 по 10.09.2018.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест» (код ЄДРПОУ 42350033, адреса реєстрації: 01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд. 3) судові витрати в розмірі 44789,88 гривень з яких: 4789,88 гривень - судовий збір; 40500,00 гривень - витрати на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бунін Є.О.