Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №630/748/26 — Люботинський міський суд Харківської області

Справа №630/748/26 Провадження № 1-кп/630/49/26

В И Р О К

Іменем України

05 червня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі головуючого ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт від 01 червня 2026 року, складений прокурором Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42026222130000042 від 08 квітня 2026 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Люботин Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

• вироком Люботинського міського суду Харківської області від 26 січня 2001 року за ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі, зі застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки та штрафу в розмірі 680 грн;

• вироком Харківського районного суду Харківської області від 20 серпня 2002 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

• вироком Люботинського міського суду Харківської області від 15 грудня 2003 року за ч. 1 ст. 296, ч.4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 06 квітня 2005 року на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 березня 2005 року умовно-достроково на невідбутий строк 4 місяці 21 день;

• вироком Валківського районного суду Харківської області 10 травня 2006 року за ч. 3 ст. 187, ст. 71 КК України до 8 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; звільненого 06 червня 2012 року на підставі постанови Дергачівського районного суду Харківської області від 29 травня 2012 року з заміною невідбутої частини покарання у виді 1 року 3 місяців 22 днів позбавлення волі на виправні роботи з утриманням 20% заробітку в дохід Держави;

• вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 22 червня 2015 року за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 23 серпня 2017 року по відбуттю строку покарання;

• вироком Харківського районного суду Харківської області від 24 червня 2019 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки;

• вироком Харківського районного суду Харківської області від 18 червня 2021 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 11 червня 2025 року по відбуттю строку покарання;

• вироком Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2026 року за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік;

• вироком Люботинського міського суду Харківської області від 30 березня 2026 року за ч. 1 ст. 162 ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді 2 роки і 6 місяців обмеження волі;

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України,

в с т а н о в и в:

Стосовно ОСОБА_4 , як до особи, яка звільнилась з місць позбавлення волі, ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 21 серпня 2025 року у справі № 630/1028/25 встановлено адміністративний нагляд та застосовано обмеження, терміном на 1 (один) рік, а саме:

• заборонено виходити з будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з 21:00 до 06:00 години наступного дня;

• заборонено виїжджати за межі Харківської області в особистих справах без дозволу працівників відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області;

• заборонено відвідувати кафе, бари, ресторани, магазини, де реалізуються на розлив спиртні напої, з метою розпиття в них спиртних напоїв;

• зобов`язано з`являтися до відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області на реєстрацію кожну п`ятницю місяця з 9 годин до 11 години до начальника СП відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, а в його відсутність до чергового відділення поліції.

ОСОБА_4 04 листопада 2025 року було оголошено та його ознайомлено під підпис із обмеженнями, встановленими вказаною ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 21 серпня 2025 року, якою останнього зобов`язано дотримуватись встановлених обмежень та попереджено про відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду.

Однак, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на порушення правил адміністративного нагляду, а саме ухилення від адміністративного нагляду, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ігноруючи встановлені щодо нього обмеження, самовільно починаючи з 14 лютого 2026 року, тобто без дозволу або попередження відповідного працівника відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області залишив обране місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 та без повідомлення працівників поліції, які здійснюють адміністративний нагляд змінив місце проживання.

Під час неодноразових перевірок працівниками СРПП та ДОП відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області за місцем вказаного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 був відсутній у період з 14 лютого 2026 року по 04 квітня 2026 року (більш точну дату та час вчинення кримінального правопорушення встановити під час дізнання не виявилось за можливе), про поважність причин відсутності за місцем вказаного проживання не повідомляв, чим умисно порушив обмеження, встановлені ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 21 серпня 2025 року, та, таким чином, порушив правила адміністративного нагляду, тобто самовільно залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Положеннями ч. 2 та 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

В обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_4 , яка складена за участі захисника ОСОБА_5 , в якій ОСОБА_4 зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, він беззаперечно визнає; згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини; і що він згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні без його участі.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 , інтереси якого представляє захисник ОСОБА_5 , обставини вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України, не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Розглянувши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ст. 395 КК України, а саме як порушення правил адміністративного порядку, тобто самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено, що він отримав середню освіту, не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, відомості про інвалідність обвинуваченого відсутні, він не є військовослужбовцем, за місцем мешкання характеризується негативно як особа яка веде антиморальних спосіб життя та зловживає спиртними напоями. ОСОБА_4 також неодноразово був засуджений до покарання у виді позбавлення волі і востаннє звільнився з Державної установи виконання покарань 11 червня 2025 року.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не встановив.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує характер вчиненого кримінального проступку, відомості про особу обвинуваченого, та обставину, яка пом`якшує покарання, та призначає обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, на рівні, наближеному до мінімального строку, що буде співмірним до вчинених ним правопорушень і достатнім для попередження вчинення ним подібних правопорушень в майбутньому. Звільнення від відбування покарання в даному випадку суд вважає неприйнятним, оскільки обвинувачений може продовжити свою протиправну поведінку.

Суспільна небезпечність кримінального правопорушення за ст. 395 КК України полягає в тому, що він перешкоджає здійсненню правосуддя та порушує нормальну діяльність органів, які забезпечують запобігання, своєчасне виявлення та розкриття злочинів.

Склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК, є формальним і з об`єктивної сторони може бути вчинений як шляхом дії, так і бездіяльності, які виражаються в одній із двох форм поведінки особи: а) самовільному залишенні місця проживання (дія); б) неприбутті без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання (бездіяльність) після звільнення з місць позбавлення волі.

Кримінальне правопорушення визнається закінченим з моменту вчинення одного із зазначених діянь.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду під час розгляду справи № 220/1260/20 (постанова від 11 листопада 2021 року) зазначив, що при триваючому злочині (проступку) особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є неспівпадіння моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій. У поняття «час вчинення триваючого злочину» має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого злочину.

Завершення триваючого злочину - це день його припинення за волею або всупереч волі винного, в тому числі викриття особи у вчиненні злочину.

Подібний за змістом висновок Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду висловив в справі № 452/2842/19 (постанова від 04 серпня 2022 року). Верховний Суд зазначив, що «Загальні положення КК України визначають, що продовжуваний злочин складається із двох або більше вчинених у різний час тотожних злочинних діянь, які об`єднані єдиним злочинним наміром. А при триваючому злочині особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є неспівпадіння моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій. У поняття «час вчинення триваючого злочину» має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого злочину.

Завершення триваючого злочину - це день його припинення за волею або всупереч волі винного, в тому числі викриття особи у вчиненні злочину.

Необхідно відрізняти продовжувані злочини від триваючих злочинів за характером вчинюваних дій. Триваючий злочин – це неперервний злочин, де особа скоює одну дію (бездіяльність), а продовжуваний злочин, навпаки, перерваний. При вчиненні продовжуваного злочину мають місце два (або більше) тотожних діянь, відокремлених одне від одного проміжком часу. Також між цими злочинами існують відмінності за суб`єктивними ознаками: у триваючому злочині умисел реалізується одночасно із вчиненням дії (бездіяльності), а у продовжуваному злочині вчинені діяння об`єднані єдиним злочинним наміром, який реалізується поетапно протягом певного часу.»

З встановлених під час розгляду обвинувального акту обставин вбачається, що ОСОБА_4 вчинив триваюче правопорушення в період з 14 лютого 2026 року по 04 квітня 2026 року, з чого випливає, що датою закінчення триваючого кримінального правопорушення є саме 04 квітня 2026 року.

За вироком Люботинського міського суду Харківської області від 30 березня 2026 року ОСОБА_4 засуджений за ч. 1 ст. 162 КК України, із застосуванням положення ч. 1 ст. 71 КК України, до остаточного покарання у виді 2 років і 6 місяців обмеження волі.

Зважаючи на те, що вирок Люботинського міського суду Харківської області від 30 березня 2026 року про засудження ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 162 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України, не набрав законної сили станом на 04 квітня 2026 року, суд враховує правову позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17 (провадження 51-8867кмо18), відповідно до якої, визначення законодавцем більш суворих правил призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, ніж за сукупністю злочинів, обумовлено саме фактом вчинення нового злочину (нових злочинів) після постановлення попереднього вироку, тобто після того, як цю особу вже було засуджено за інший злочин (інші злочини), але вона не зробила висновків зі своєї попередньої протиправної поведінки та факту її засудження, а навпаки продовжила злочинну діяльність, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попереднім вироком. Таким чином, суди, призначаючи остаточне покарання, повинні застосовувати правила, передбачені ст. 71 КК, якщо злочин вчинено саме після постановлення попереднього обвинувального вироку, а не після набрання ним законної сили.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нове кримінальне правопорушення до повного відбуття покарання за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 30 березня 2026 року, суд призначає остаточне покарання з урахуванням вимог ч. 1 ст. 71 КК України, а саме до покарання, призначеного за даним вироком, суд частково приєднує покарання за попереднім вироком.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Під час досудового розслідування запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувався.

Керуючись ст. 100, 369-371, 373, 374, 376, 381-382 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 395 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (один) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати покарання за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 30 березня 2026 року у виді 1 (один) року і 8 (вісім) місяців обмеження волі і остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 2 (два) років і 8 (вісім) місяців обмеження волі.

Строк відбування покарання у виді обмеження волі обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік в установі відбування покарання – виправному центрі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Люботинський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених ч.1 ст. 394 КПК України.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 і 382 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати всім учасникам судового провадження.

СуддяОСОБА_1