Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №440/16856/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/16856/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТА ТУР" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТА ТУР" (надалі також - позивач) через систему "Електронний суд" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, що заявлений до Полтавської митниці (надалі також - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів №UA806020/2025/000056/2 від 26.11.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806020/2025/000184 від 26.11.2025, видану Полтавською митницею.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на протиправність оспорюваного рішення та картки відмови, оскільки для митного оформлення товару митному органу були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару. На переконання позивача, рішення митниці про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки митним органом не наведено підстав, що у достатній мірі свідчили б про свідоме заниження декларантом митної вартості.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/16856/25. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду надійшло клопотання представника Полтавської митниці про вихід із спрощеного провадження та призначення справи до розгляду у порядку загального позовного провадження у справі №440/14778/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТА ТУР" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови.

Ухвалою суду від 26.12.2025 залишено без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

01.01.2026 до суду надійшов відзив Полтавської митниці на позовну заяву, у якому представник митного органу просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за ЕМД 25UA806020009153U3 згенеровано форми митного контролю, зокрема: 105-2 "Здійснення контролю правильностi визначення митної вартостi товарiв"; 106-2 "Витребування документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів". Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Так, умовами пункту 2.1 та 4.1 договору про перевезення від 01.08.2022 №Т-08-22/7 організація виконання експедитором визначених договором послуг та ціна послуг здійснюється на підставі Заявки. Надана заявка від 14.08.2025 №551 містить інформацію щодо вартості послуг експедитора у сумі 5500 дол.США за контейнер на маршруті Циндао (Китай) – Полтава (Україна). У перерахунку по курсу станом на дату виставлення рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.11.2025 № ЄВР00000184 – 231851,95 грн. Також, в заявці зазначено, що в оплату послуг включено: фрахт, ПРР, Т1, залізнична доставка до Борисполя та автодоставка до Полтави. У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.11.2025 № ЄВР00000184 зазначена вартість послуг про перевезення вантажу морським та залізничним транспортом до митного кордону України у розмірі 161218,92 грн та вартість експедиторської винагороди у сумі 8079,69 грн без ПДВ, яка не розділена до та після ввезення на митну територію України, а вартість оплати за оформлення Т1 та вартість навантажувально/розвантажувальних робіт не зазначені. Одночасно, заявка від 14.08.2025 №551 не включає вартості експедиційної винагороди, що зазначена у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг. В довідці від 21.11.2025 №21/11/25-1 про транспортно-експедиційні витрати згідно заявки від 14.08.2025 №551 зазначена вартість морського фрахту та перевезення залізничним транспортом за межами митної території України у сумі 146466,92 грн, що не відповідає зазначеній сумі у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.11.2025 № ЄВР00000184. При цьому, в цій же довідці вказана вартість оформлення транзитної декларації Т1 в порту Гданськ у сумі 2107,0 грн та вартість локальних послуг в порту Гданськ у сумі 12645,0 грн. Згідно ДМВ №25UA806020009153U3 до митної вартості декларантом включено 166733,27 грн, з них: 154094,34 грн транспортних витрат та 12638,93 грн навантажувальних витрат, що не відповідає ані даним в довідці, ані даним в рахунку. Таким чином, транспортні документи містять розбіжності у числових значеннях складових митної вартості та видах цих складових. Згідно наданого коносаменту від 27.08.2025 № BW25080589 загальна вага брутто по контейнеру GCXU5781151 складає 14592,55 кг, а задекларована вага брутто товару складає 14585,55 кг. У копії коносаменту відсутня дата надходження вантажу у порт призначення, що не дає митному органу впевнитись які витрати були понесені, окрім перевантаження на залізничний вагон, а саме: обробка в порту прибуття - вивантаження з судна, зберігання товарів на складі чи в порту. Згідно інформації з сайту переміщення контейнерів https://www.searates.com дата прибуття в порт Гданськ - 23.10.2025, розвантаження судна – 24.10.2025, а згідно залізничної накладної контейнер завантажено на відправку в Україну 31.10.2025. Отже, має місце обробка в порту прибуття (зберігання товару) протягом 7 днів, що відповідно п.6 ч.10 ст.58 МКУ є складовою митної вартості, яка повинна бути врахована. Наданий лист-відповідь б/н від 27.10.2025 китайського продавця товару на запит щодо вартості товару складений англійською мовою з одночасним перекладом українською викликає сумніви, оскільки зазвичай суб`єкти господарювання КНР використовують лише англійську, як мову міжнародного спілкування. Надана додатково митна декларація країни відправлення не містить інформації ані про вартість товару, ані про посилання на рахунок-фактуру, відповідно не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості товару. У звіті про оцінку майна від 29.10.2025 б/н, суб`єкт оціночної діяльності ФОП Старіков при порівнянні ціни об`єкту оцінки використовує китайські торгівельні майданчики мережі Інтернет у порівнянні з комерційною пропозицією виробника б/н, виданою 27.10.2025 (лист-відповідь). Ціни на порівнювані товари варіюються від 128 до 222 дол. США/шт на невідомих умовах поставки (не зазначені на сайтах). Суб`єкт оцінки для висновків щодо ціни бере за основу ціни, надані замовником експертизи у комерційній пропозиція виробника б/н від 27.10.2025 (лист-відповідь), але експертом не враховано, що визначена ним ринкова вартість товару не є тотожною митній вартості відповідно до МКУ. Отже, звіт про оцінку майна від 29.10.2025 б/н не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості товару. Таким чином, Полтавською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У відповідь на письмову вимогу митного органу декларантом надіслано лист від 26.11.2025 №б/н, яким повідомлено, що інших додаткових документів протягом 10 календарних днів надати немає можливості.

У відповіді на відзив на позовну заяву, що зареєстрована в суді 05.01.2026, позивач наполягає на тому, ТОВ "АЛТА ТУР" було надано Полтавській митниці для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що представник сторони позивача у відповіді на відзив наполягає, що подані до митного контролю товаросупровідні та комерційні документи Полтавська митниця мала розглядати у комплексі. Водночас, надаючи пояснення сторона позивача розглядає кожну окрему неточність чи розбіжність виявлену митницею у поданих документах трактує як таку, що вона не може бути окремою підставою для невизнання задекларованої митної вартості. У противагу стороні позивача слід зазначити, що Полтавською митницею спірне рішення про коригування митної вартості прийняте саме із урахуванням усіх виявлених розбіжностей та неточностей, за результатами опрацювання яких не визнано задекларовану митну вартість. Представник сторони позивача не надав будь-яких аргументів із урахуванням фактичних обставин справи №440/16856/25, що спірне рішення Полтавської митниці обґрунтоване на альтернативному способі визначення митної вартості, на ненаданні декларантом додаткових документів. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 12.07.2024 між JOYALL (WEIHAI) CO., LTD (продавець), та ТОВ "АЛТА ТУР" (покупець) було укладено договір №AT0107GQ49 (надалі - контракт).

Відповідно до підпункту 1.1 даного контракту продавець продає, а покупець купує шини та покришки пневматичні гумові нові (в подальшому "Товар") в кількості, за цінами і на умовах, згідно Інвойсів на кожну партію поставки товару, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно підпункту 2.1. контракту продавець поставляє продукцію на умовах FOB м. Циндао, Китай, що вказується в Специфікаціях та рахунках, відповідно до Інкотермс-2022.

Підпунктом 3.1 контракту визначено, що оплата продукції здійснюється наступним чином: 30 % від загальної суми інвойсу на кожну партію поставки товару сплачує покупець на умовах попередньої оплати за товар. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

26.05.2025 між ТОВ "АЛТА ТУР" та JOYALL (WEIHAI) CO., LTD укладено Додаткову угоду до контракту, якою внесено зміни до банківських реквізитів продавця.

25.11.2025 декларантом ТОВ "АЛТА ТУР" до Полтавської митниці була подана електронна митна декларація №25UA806020009153U3 на товари: "Шини пневматичні гумові нові, для вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121: - G202 розмір 315/70R22.5-18 в кількості 44 шт., індекс навантаження, одиночний - 151, парний - 148, індекс швидкості, номінальний - L; - А702 розмір 315/80R22.5-20 в кількості 28 шт., індекс навантаження, одиночний - 157, парний - 154, індекс швидкості, номінальний - К; - А601 розмір 385/65R22.5-24 в кількості 20 шт., індекс навантаження, одиночний - 164, індекс швидкості, номінальний - J; - А610 розмір 385/65R22.5-24 в кількості 105 шт., індекс навантаження, одиночний - 164, індекс швидкості, номінальний - K. Дорожний тип протекторів - зимовий. Клас шин С3, вагою 14585,55 кг, за ціною контракту у розмірі 35596 $ (доларів США).

На підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з електронною митною декларацією №25UA806020009153U3 декларантом ТОВ "АЛТА ТУР" були подані наступні документи, зокрема: - пакувальний лист (Packing list) №АТ50208GQ58 від 22.08.2025; - рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №АТ50208GQ58 від 22.08.2025; - коносамент (Bill of lading) B/L NO:BW25080589 від 27.08.2025; - накладну СМГС (SMGS consignment note (rail)) №2151-611889 від 12.11.2025; - CMR №1151; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №25C3710А1827/00106 від 10.09.2025; - платіжні інструкції в іноземній валюті №86 від 13.08.2025 та №91 від 09.10.2025; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу №AT0107GQ49 від 12.07.2024; - додаткову угоду №1 до договору № AT0107GQ49 від 12.07.2024; - договір-доручення №Т-08-22/7 про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.08.2022; - довідку про транспортно-експедиційні витрати №21/11/25-1 від 21.11.2025; - рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №ЄВР00000184 від 21.11.2025; - сертифікат на товар №UA.013.05861-25 від 25.11.2025; - Електронний сертифікат про непреференційне походження товару №25C3710A1827/00106 від 19.06.2025: - тех.док. A601 385/65R22.5-24 від 13.01.2020; - тех.док. A610 385/65R22.5-24 від 13.01.2020; - тех.док. A702 315/70R22.5-20 від 13.01.2020; - тех.док. G202 315/70R22.5-18 від 24.02.2021.

Опрацювавши подані документи відповідач надіслав позивачу повідомлення, в якому зазначив, що відповідно до ст. 337 МК України при проведені перевірки документів, які надані для підтвердження заявленої митної вартості, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Поставка товару здійснюється згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.07.2024 №AT0107GQ49, укладеного між "JOYALL (WEIHAI) TIRE CO., LIMITED" (Китай) та ТОВ "АЛТА ТУР" (Україна), на умовах поставки FOB QINGDAO (CN). FOB – термін інкотермс, за яким всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця. За умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товaру для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Отже, за даних умов поставки до складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, витрати на страхування, фрахт судна, витрати на вивантаження товару та обробку оцінюваних товарів в порту (зберігання та завантаження на автомобіль). Умовами пункту 2.1 та 4.1 договору про перевезення від 01.08.2022 №Т-08-22/7 організація виконання експедитором визначених договором послуг та ціна послуг здійснюється на підставі Заявки. Надана заявка від 14.08.2025 №551 містить інформацію щодо вартості послуг експедитора у сумі 5500 дол.США за контейнер на маршруті Циндао (Китай) - Полтава (Україна). У перерахунку по курсу станом на дату виставлення рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.11.2025 №ЄВР00000184 - 231 851,95 грн. Також в заявці зазначено, що в оплату послуг включено: фрахт, ПРР, Т1, залізнична доставка до Борисполя та автодоставка до Полтави. У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.11.2025 №ЄВР00000184 зазначена вартість послуг про перевезення вантажу морським та залізничним транспортом до митного кордону України у розмірі 161 218,92 грн та вартість експедиторської винагороди у сумі 8079,69 грн без ПДВ, яка не розділена до та після ввезення на митну територію України, а вартість оплати за оформлення Т1 та вартість навантажувально/розвантажувальних робіт не зазначені. Одночасно, заявка від 14.08.2025 №551 не включає вартості експедиційної винагороди, що зазначена у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг. В довідці від 21.11.2025 №21/11/25-1 про транспортно-експедиційні витрати згідно заявки від 14.08.2025 №551 зазначена вартість морського фрахту та перевезення залізничним транспортом за межами митної території України у сумі 146 466,92 грн, що не відповідає зазначеній сумі у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.11.2025 № ЄВР00000184. При цьому, в цій же довідці вказана вартість оформлення транзитної декларації Т1 в порту Гданськ у сумі 2107,0 грн та вартість локальних послуг в порту Гданськ у сумі 12 645,0 грн. Згідно ДМВ №25UA806020009153U3 до митної вартості декларантом включено 166 733,27 грн, з них: 154 094,34 грн транспортних витрат та 12 638,93 грн навантажувальних витрат, що не відповідає ані даним в довідці, ані даним в рахунку. Таким чином, транспортні документи містять розбіжності у числових значеннях складових митної вартості та видах цих складових. Згідно наданого коносаменту від 27.08.2025 № BW25080589 загальна вага брутто по контейнеру GCXU5781151 складає 14 592,55 кг, а задекларована вага брутто товару складає 14 585,55 кг. У копії коносаменту відсутня дата надходження вантажу у порт призначення, що не дає митному органу впевнитись які витрати були понесені, окрім перевантаження на залізничний вагон, а саме: обробка в порту прибуття - вивантаження з судна, зберігання товарів на складі чи в порту. Згідно інформації з сайту переміщення контейнерів https://www.searates.com дата прибуття в порт Гданськ - 23.10.2025, розвантаження судна - 24.10.2025, а згідно залізничної накладної контейнер завантажено на відправку в Україну 31.10.2025. Отже, має місце обробка в порту прибуття (зберігання товару) протягом 7 днів, що відповідно п. 6 ч. 10 ст.58 МКУ є складовою митної вартості, яка повинна бути врахована. Наданий лист-відповідь б/н від 27.10.2025 китайського продавця товару на ваш запит щодо вартості товару складений англійською мовою з одночасним перекладом українською викликає сумніви, оскільки зазвичай суб`єкти господарювання КНР використовують лише англійську, як мову міжнародного спілкування. Надана додатково митна декларація країни відправлення не містить інформації ані про вартість товару, ані про посилання на рахунок-фактуру, відповідно не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості товару. У звіті про оцінку майна від 29.10.2025 б/н, суб`єкт оціночної діяльності ФОП Старіков при порівнянні ціни об`єкту оцінки використовує китайські торгівельні майданчики мережі Інтернет у порівнянні з комерційною пропозицією виробника б/н, виданою 27.10.2025 (лист-відповідь). Ціни на порівнювані товари варіюються від 128 до 222 дол.США/шт на невідомих умовах поставки (не зазначені на сайтах). Суб`єкт оцінки для висновків щодо ціни бере за основу ціни, надані замовником експертизи у комерційній пропозиція виробника б/н від 27.10.2025 (лист-відповідь), але експертом не враховано, що визначена ним ринкова вартість товару не є тотожною митній вартості відповідно до МКУ. Отже, звіт про оцінку майна від 29.10.2025 б/н не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості товару. Таким чином, Полтавською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей необхідних для визначення заявленої митної вартості товару.

Враховуючи викладене, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч.2, 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Згідно ч.6 ст.53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом до Полтавської митниці було подано лист від 26.11.2025 із зазначенням про те, що по митній декларації №25UA806020009153U3 від 25.11.2025 щодо документів, підтверджуючих митну вартість, жодних інших, окрім наданих, протягом 10 календарних днів надати немає можливості.

26.11.2025 Полтавською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA806020/2025/000056/2. Підставою для коригування зазначено ненадання декларантом усіх витребуваних митницею документів, наявність у поданих документах неточностей та наявність у митного органу інформації стосовно митної вартості аналогічних товарів згідно цінової інформації ЄАІС Держмитслужби за митною декларацією від 22.09.2025 №25UA204150002999U0, за якою здійснено митне оформлення товару - "Шини пневматичні гумові, нові, для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121", ввезеного з Китаю, країна походження CN, умови поставки FOB - QINGDAO, вагою нетто 14 744 кг, з рівнем митної вартості 232,353 дол США за шт.

Того ж дня відповідач сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806020/2025/000184 від 26.11.2025, якою повідомив позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Не погодившись із зазначеними рішенням та карткою відмови митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; обмінюватися інформацією, що стосується митної вартості товарів, в електронній формі у форматі міжнародних стандартів обміну електронною інформацією з митними органами іноземних держав із використанням інформаційних технологій, за умови дотримання вимог щодо її конфіденційності; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

А відповідно до частини шостої зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішення та картки про відмову у митному оформленні товарів та коригування митної вартості товарів.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи із системного аналізу наведених вище положень статті 54 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Як слідує з матеріалів справи, 12.07.2024 між JOYALL (WEIHAI) CO., LTD (продавець), та ТОВ "АЛТА ТУР" (покупець) було укладено договір №AT0107GQ49 (надалі - контракт).

Відповідно до підпункту 1.1 даного контракту продавець продає, а покупець купує шини та покришки пневматичні гумові нові (в подальшому "Товар") в кількості, за цінами і на умовах, згідно Інвойсів на кожну партію поставки товару, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно підпункту 2.1. контракту продавець поставляє продукцію на умовах FOB м. Циндао, Китай, що вказується в Специфікаціях та рахунках, відповідно до Інкотермс-2022.

Підпунктами 3.1, 4.1 контракту визначено, що оплата продукції здійснюється наступним чином: 30 % від загальної суми інвойсу на кожну партію поставки товару сплачує покупець на умовах попередньої оплати за товар. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Продавець гарантує відповідність товару стандартам країни-виробника, що підтверджується сертифікатами походження.

12.08.2025 "JOYALL (WEIHAI) TIRE CO., LTD" (продавець) виставив позивачу рахунок-проформу №АТ50208GQ58 на суму 34 931,00 доларів США.

Проформа - інвойс (Proforma invoice) - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. По суті, це попередній рахунок на оплату, і він не підтверджує факт відвантаження товару, надання послуг. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойса не є остаточними та можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення.

В подальшому, продавець направив позивачу оновлений рахунок-фактуру (commercial invoice) №АТ50208GQ58 від 22.08.2025 на суму 35596,00 доларів США (остаточна погоджена сума контракту).

Так, після виготовлення шин вони були завантажені у контейнер 22.08.2025 і направлені у морський порт для відправлення в Україну.

Вже після завантаження шин у контейнер 22.08.2025 продавцем JOYALL (WEIHAI) TIRE CO., LTD було виставлено ТОВ "АЛТА ТУР" рахунок (Commercial Invoice) №АТ50208GQ58 на загальну суму $35596,00 доларів США за товар в загальній кількості 197 одиниць (в тому числі оплата сертифікації шин в розмірі $375,00 доларів США та вантажно-розвантажувальні операції з контейнером в розмірі $290,00 доларів США).

В подальшому, нерезидентом для належного транспортування товару було виписано пакувальний лист (Packing List) №АТ50208GQ58 від 22.08.2025.

27.08.2025 контейнер з шинами було погружено на морське судно (MAJESTIC MAERSK), номер рейсу цього судна (535W) та виписаний коносамент (Bill of Lading) на здійснення морського перевезення № BW25080589.

Водночас, факт оплати позивачем рахунку-проформи №АТ50208GQ58 від 12.08.2025 (30 % передоплати) в сумі 10 479,30 доларів США підтверджується SWIFT №86 від 13.08.2025 року (оплата за шини згідно з контрактом №АТ0107GQ49 від 12.07.2024), а рахунку-фактури (commercial invoice) №АТ50208GQ58 від 22.08.2025 підтверджується SWIFT №91 від 09.10.2025 на суму 25 116,70 доларів США (оплата за шини згідно із контрактом №АТ0107GQ49 від 12.07.2024) як залишок грошових коштів з проведення оплати.

Відтак, SWIFT-повідомлення №86 від 13.08.2025 та №91 від 09.10.2025 містять посилання на контракт №AT0107GQ49 від 12.07.2024.

Комерційний інвойс №AT50208GQ58 від 22.08.2025 виставлений у межах цього ж контракту, а загальна сума передоплати відповідає вартості партії товару за митною декларацією №25UA806020009153U3.

Таким чином, зв`язок між оплатою та конкретною поставкою простежується документально і арифметично.

SWIFT-повідомлення, що містять реквізити сторін, суму, валюту та посилання на контракт, є належними і допустимими доказами факту сплати вартості товару.

При цьому, вимога митного органу щодо наявності у платіжному документі номера інвойсу не передбачена законодавством і є надмірним формалізмом, який суперечить принципу правової визначеності та практиці Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу про те, що позивач надав до митного оформлення неналежно оформлені платіжні документи.

Водночас, суд зауважує, що виконання чи не виконання умов зовнішньоекономічного договору виходить з договірних правовідносин між позивачем, як покупцем, та продавцем.

У свою чергу, Полтавська митниця не є тим органом, на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №815/137/17.

В рамках виконання умов контракту продавцем поставлено покупцеві товар: "Шини пневматичні гумові нові, для вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121: - G202 розмір 315/70R22.5-18 в кількості 44 шт., індекс навантаження, одиночний - 151, парний - 148, індекс швидкості, номінальний - L; - А702 розмір 315/80R22.5-20 в кількості 28 шт., індекс навантаження, одиночний - 157, парний - 154, індекс швидкості, номінальний - К; - А601 розмір 385/65R22.5-24 в кількості 20 шт., індекс навантаження, одиночний - 164, індекс швидкості, номінальний - J; - А610 розмір 385/65R22.5-24 в кількості 105 шт., індекс навантаження, одиночний - 164, індекс швидкості, номінальний - K. Дорожний тип протекторів - зимовий. Клас шин С3, вагою 14585,55 кг, за ціною контракту у розмірі 35596 $ (доларів США), (всього 197 одиниць).

У спірному випадку поставка товарів здійснювалась на умовах FOB по маршруту QINGDAO Китай - GDANSK (Польща).

Відповідно до Інкотермс офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) Видання МТП№560 введені в дію з 01.01.2000 група F Основне перевезення не оплачено FOB Франко-борт (назва порту відвантаження).

FOB FREE ON BOARD (named port of shipment) ФРАНКО-БОРТ (назва порту відвантаження)

Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін FCA.

Надання послуг з міжнародної доставки вантажу ТОВ "ТК "Євротрансгруп" підтверджується наданою довідкою про транспортно-експедиційні витрати №21/11/25-1 від 21.11.2025, згідно якої, вартість транспортних витрат з міжнародної доставки вантажу в контейнері GCXU5781151 за коносаментом BW 25080589 від 27.08.2025 по маршруту порт м. Циндао (Китай) - порт Гданськ (Польща), становить 105 348,92 грн.; локальні витрати в порту Гданськ (Польща) 12 645,00 грн.; оформлення транзитної декларації Т1 в порту Гданськ 2107,00 грн.; вартість перевезення залізничним транспортом за межами території України (порт Гданськ (Польща) - ПП Медика - Мостиська (Україна), 770 км) - 41 118,00 грн.; вартість перевезення залізничним транспортом по території України (ПП Мостиська (Україна) - м. Бориспіль (Україна), 645 км) - 33 752,00 грн.; транспортно-експедиторське обслуговування за маршрутом Бориспіль (Україна) - м. Полтава (Україна) - 27 185,40 грн.; експедиційна винагорода за послуги в організації транспортно-експедиторського обслуговування імпортного вантажу згідно заявки №551 від 14.08.2025 року - 9695,63 грн. в тому числі за межами території України 6713,25 грн., на території України 2982,38 грн.

Страхування вантажу не проводилося.

Вищенаведені обставини також підтверджуються рахунком на оплату №ЄВР00000184 від 21.11.2025, згідно якого вартість наданих ТОВ "ТК "Євротрансгруп" послуг становить 231 851,95 грн.

Вказаний рахунок містить посилання на договір-доручення №Т-08-22/7 про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.08.2022 з зазначенням контейнера, перевезення якого здійснювалось, а саме, GCXU57811510.

Факт оплати зазначеного рахунку підтверджується платіжною інструкцією №751 від 24.11.2025, яка надавалася до митного оформлення.

У спірному рішенні митним органом зазначено, що заявка від 14.08.2025 №551 не включає вартості експедиційної винагороди, що зазначена у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що згідно заявки на перевезення вантажу №551 від 14.08.2025 вартість перевезення вантажу по маршруту Циндао (Китай) - Полтава (Україна) становить 5500,00 доларів США.

Згідно рахунку на оплату №ЄВР00000184 від 21.11.2025 вартість перевезення вантажу по маршруту Циндао (Китай) - Полтава (Україна) становить 231851,95 грн або 5500,00 доларів США по курсу гривні до долара США станом на 21.11.2025 - 42,1549 грн.

Відтак, оскільки згідно довідки про транспортно-експедиційні витрати №21/11/25-1 від 21.11.2025 загальна вартість перевезення вантажу по маршруту Циндао (Китай) – Полтава (Україна) становить 231851,95 грн, то будь-які розбіжності по загальній вартості перевезення між заявкою, рахунком та довідкою відсутні.

Так, в заявці на перевезення вартість перевезення вказана однією сумою.

У рахунку ж на оплату вартість перевезення складається з п`яти позицій:

1. Експедиторська винагорода 8079,69 грн.;

2. Транспортно-експедиторське обслуговування на маршруті Циндао -ПП Медика - Мостиська 161218,92 грн.;

3. Транспортно-експедиторське обслуговування на маршруті Медика - ПП Мостиська - Бориспіль 33752,00 грн.;

4. Транспортно-експедиторське обслуговування на маршруті Бориспіль - Полтава - 22654,50 грн.;

5. Податок на додану вартість 6146,84 грн.

Водночас, у довідці про транспортно-експедиційні витрати вартість перевезення складається з семи позицій:

1. Вартість перевезення морським транспортом на маршруті Циндао - Гданськ 105348,92 грн.;

2. Локальні витрати в порту Гданськ 12645,00 грн.;

3. Оформлення транзитної декларації Т1 в порту Гданськ 2107,00 грн.;

4. Вартість перевезення залізничним транспортом на маршруті Гданськ Медика - Мостиська 41118,00 грн.;

5. Вартість перевезення залізничним транспортом на маршруті Медика - Мостиська - Бориспіль 33752,00 грн.;

6. Транспортно-експедиторське обслуговування на маршруті Бориспіль - Полтава 27185,40 грн., в тому числі: 22654,50 грн. + ПДВ 4530,90 грн.;

7. Експедиторська винагорода 9695,63 грн., в тому числі: 8079,69 грн. + ПДВ 1615,94 грн. У цьому ж пункті вартість експедиторської винагороди розподілена до кордону України (6713,25 грн., в тому числі: 5594,37 грн. + ПДВ 1118,88 грн.) та по території України (2982,38 грн., в тому числі: 2485,32 грн. + ПДВ 497,06 грн.).

Тобто, у рахунку на оплату деталізовано витрати перевезення в залежності від необхідності нарахування ПДВ на конкретну операцію, а в довідці про транспортно-експедиторське обслуговування деталізовано витрати в залежності від необхідності включення конкретних операцій в митну вартість.

Рахунок на оплату - це бухгалтерський документ, який заповнюється відповідно до вимог законодавства України по веденню бухгалтерського обліку та податкового законодавства України (на підставі рахунків та актів виконаних робіт формуються податкові накладні).

Довідка про транспортно-експедиційні витрати формується спеціально для подання в митні органи для підтвердження витрат, вартість яких включаються або не включаються при розрахунку митної вартості товарів.

Отже, у спірному випадку розбіжність у зазначених вище документах складається із суми ПДВ, який нарахований на суму експедиторської винагороди, а саме, в рахунку №ЄВР00000184 від 21.11.2025 вартість експедиторської винагороди зазначена без ПДВ, в той же час, як у довідці про транспортні витрати № 21/11/25-1 вартість експедиторської винагороди поділена (за межами території України та на території України) із зазначенням ПДВ на суму такої винагороди.

Стосовно не відповідності витрат в ДМВ та в рахунку/довідці та стосовно розбіжності в коносаменті та МД суд зауважує, що в усіх транспортних документах (коносамент, залізнична накладна, CMR) зазначено, що слідує контейнер з вантажем в кількості 267 штук, вагою брутто 14592,55 кг, а до митного оформлення було подано митну декларацію на вантаж шин в контейнері, в кількості 197 штук, вагою брутто 14585,55 кг.

Вказане пояснено представником позивача у позовній заяві тим, що в контейнері крім шин знаходилася ще й рекламна продукція (футболки - 50 штук, кепки (головні убори) - 20 штук), вагою брутто 7 кг. Дана продукція була вилучена з контейнера та розміщена на складі тимчасового зберігання за декларацією тимчасового зберігання №25ТS806020000030U9, яка оформлена Полтавською митницею 25.11.2025 о 10:01 (митна декларація на шини подана до Полтавської митниці 25.11.2025 о 10:06, час подачі зафіксовано у картці відмови).

Такі пояснення підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, і в оформленій, і у відмовленій митних деклараціях на шини в частині 3 графи 31 зазначено: 1/GCXU5781151/221/4, де: 1 - один контейнер, GCXU5781151 - номер контейнера, 221 - тип контейнера, 4 - є товари в іншій МД.

Тобто, Полтавська митниця мала встановити, що у даному випадку до митного оформлення подано лише частина вантажу, а вартість перевезення вказана за весь контейнер.

У таких випадках вартість перевезення та інші складові митної вартості розраховуються пропорційно до ваги брутто: сума витрат / загальну вагу брутто 14592,55 кг * вагу брутто шин 14585,55 кг.

У графі 20 "Витрати на транспортування до кордону України" декларації митної вартості (далі - ДМВ) зазначено суму 154094,34 грн, яка зумовлена розподіленням загальної вартості 154168,29 грн. пропорційно вазі імпортованих товарів (вартість перевезення морським транспортом на маршруті Циндао - Гданськ - 105348,92 грн.; оформлення транзитної декларації Т1 в порту Гданськ - 2107,00 грн.; вартість перевезення залізничним транспортом на маршруті Гданськ - Медика - Мостиська - 41118,00 грн.; вартість експедиторської винагороди до кордону України без ПДВ - 5594,37 грн. = 154168,29 грн. / 14592,55 кг * 14585,55 кг).

У графі 21 "Витрати на навантаження, вивантаження та обробку" ДМВ зазначено суму 12638,93 грн., яка зумовлена розподіленням загальної вартості 12645,00 грн. пропорційно вазі (вартість локальних витрат в порту Гданськ, в тому числі перевантаження та зберігання вантажу = 12645,00 грн. / 14592,55 кг * 14585,55 кг.

З огляду на викладене, твердження Полтавської митниці про те, що транспортні документи містять розбіжності у числових значеннях складових митної вартості та видах цих складових, а також про не включення до митної вартості обробки в порту прибуття, вивантаження з судна, зберігання товарів на складі чи в порту, суд вважає безпідставними.

Відсутність же у рахунку-фактурі окремої графи або позначення "T1", на переконання суду не є підставою для невизнання митної вартості товару.

За висновками суду ключове значення має не форма відображення, а наявність документів, що підтверджують числові значення складових.

У спірному випадку в рахунку на оплату №ЄВР00000184 від 21.11.2025 чітко зазначено суму за послуги з організації транспортно-експедиторського обслуговування імпортного вантажу згідно Заявки №551 від 14.08.2025 (перевезення морським та залізничним транспортом м. Циндао (Китай) - м. Гданськ (Польща) - п/п Медика Мостиська (Україна) - Бориспіль (Україна)) - Контейнер GCXU5781151.

Вказана сума також зазначена в довідці про транспортно-експедиційні витрати №21/11/25-1 від 21.11.2025 з детальним розшифруванням кожної послуги.

Твердження митного органу про те, що жоден із наданих до митного оформлення транспортних документів не містить вартості послуг наданих на створення Т1 не відповідає дійсності, оскільки в довідці про транспортно-експедиційні витрати №21/11/25-1 від 21.11.2025 вказано про оформлення транзитної декларації Т1 в порту Гданськ (сума 2107,00 грн.).

З огляду на зазначене, відсутність у рахунку-фактурі окремої графи "T1" не є самостійною підставою для невизнання митної вартості, якщо декларант подав усі документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ, та вони містять числові значення складових митної вартості.

Таким чином, всі понесені позивачем витрати на транспортування товарів з Китаю до митного кордону України повністю підтверджені відповідними документами.

Суд зауважує, що позивач визначаючи митну вартість товару за першим методом - ціною договору, зазначені витрати на доставку товару до митного кордону України додав до митної вартості.

При цьому, доводи відповідача з приводу неможливості визначення витрат на транспортування, що включені до митної вартості імпортованих товарів, суд вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Окрім зазначеного вище суд також відмічає, що в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 632 відображається один і той же номер інвойсу (АТ50208GQ58) з датами 22.08.2025 і 12.09.2025.

При цьому, суд враховує пояснення представника позивача у позовній заяві стосовно того, що дана ситуація виникла внаслідок технічної причини при вводі документів в програмі 1С і не спотворює економічну сутність господарської операції. Інвойс від 22.08.2025 відображає зобов`язання по поставці, щодо якої оскаржується рішення митного органу у даній справі. 12.09.2025 було здійснено передоплату в розмірі 10 000,00 доларів США по наступній поставці, яка була оформлена окремою Proforma Invoice PI № AT50309GQ69 від 12.09.2025. При створенні рахунку в програмі 1С документ був сформований шляхом копіювання попереднього рахунку, при цьому номер інвойсу технічно змінений не був, що призвело до тимчасового відображення однакового номеру інвойсу в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 632. Фактично ж платіж від 12.09.2025 на суму 10 000,00 доларів США відноситься до Proforma InvoicePI № AT50309GQ69 від 12.09.2025; розбіжність носить виключно технічний характер. Зобов`язання перед постачальником і розрахунки по рахунку 632 відображені коректно.

Щодо відсутності специфікації до контракту, то суд відмічає, що відсутність додатків або специфікації не є самостійною підставою для невизнання митної вартості якщо інші подані документи дозволяють встановити числові значення складових вартості.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган не обґрунтував, яким чином саме відсутність специфікації унеможливлює перевірку достовірності вартості.

В даному випадку суд вважає, що митний контроль не може ґрунтуватися лише на формальних недоліках документів. Якщо сукупність наданих документів дає змогу перевірити заявлену митну вартість, відсутність окремого документа (наприклад, специфікації) не є підставою для відмови чи коригування. Митниця повинна оцінювати повноту всієї сукупності документів, а не вимагати конкретну форму (специфікацію) без потреби. Якщо інвойс, пакувальний лист, комерційна пропозиція або рахунок містять усі істотні реквізити (найменування товару, кількість, ціну, умови поставки, посилання на контракт), цього достатньо для підтвердження митної вартості. Відсутність специфікації не створює автоматичної підстави для сумніву в достовірності документів. Сам по собі брак окремої специфікації до контракту не є достатньою підставою сумніватися в заявленій ціні договору, якщо основні документи містять усі необхідні відомості про товар і його вартість. Несуттєві розбіжності, які не впливають на визначення митної вартості, не можуть слугувати приводом для витребування додаткових документів чи коригування митної вартості. Зокрема, у ситуації, коли в контракті згадується специфікація, якої сторони фактично не укладали, митниця не має права відмовляти у визнанні митної вартості лише через ненадання такої специфікації, якщо інвойс, контракт та інші подані документи достатні для визначення вартості. Тобто, відсутність окремої специфікації (як додатка до договору) - за відсутності інших невідповідностей - не впливає на достовірність заявленої ціни і не виправдовує відмову у застосуванні основного методу оцінки.

З приводу посилань митниці на ненадання декларантом експортної митної декларації слід зазначити, що вимога подати експортну декларацію не передбачена МКУ. Її відсутність не може бути підставою для коригування митної вартості, якщо інші документи підтверджують вартість товару та факт його ввезення. Експортна декларація є документом країни відправлення, а не документом, який декларант зобов`язаний подавати українській митниці. Її відсутність не впливає на достовірність митної вартості, якщо є інвойс, пакувальний лист, транспортні документи та договір. Документи з країни експорту (зокрема, експортні декларації) не входять до обов`язкового переліку документів, передбачених ст. 53 МКУ. Їхня відсутність не може бути підставою для невизнання митної вартості без доведених розбіжностей чи ознак фальсифікації в інших документах.

Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: "Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару. Крім того, митний орган не зазначив, які саме показники і відомості потребували підтвердження шляхом надання до митного контролю Експортної митної декларації".

Доводи митниці з приводу ненадання декларантом документів на підтвердження оплати зберігання контейнера в порту Гданськ, судом відхиляються як безпідставні.

Так, в ході митного оформлення митниця встановила, що контейнер із товаром зберігався у порту Гданськ протягом 7 днів, водночас у наданих документах відсутні відомості про оплату за зберігання або оброблення вантажу.

На цій підставі митниця висунула сумнів у достовірності заявленої митної вартості, вважаючи, що імпортер не відобразив у вартості додаткові логістичні витрати.

Разом з тим, локальні портові витрати - це сукупність витрат, пов`язаних з діяльністю в межах певного порту, що включає витрати на послуги, які надаються в самому порту для обробки вантажів, кораблів та іншої діяльності, а не лише на саме перевезення. Це можуть бути витрати на обробку, складування, лоцманські послуги, швартування, а також інші платежі за послуги, що надаються в межах портової інфраструктури. Приклади локальних портових витрат є витрати на обробку вантажу (роботи з навантаження та розвантаження суден, переміщення вантажу на склад або з нього); витрати на судноплавство (оплата послуг лоцманів, буксирів, швартування, кранцями); витрати на складські послуги (оплата за зберігання вантажів на терміналах і складах в межах порту); витрати на інфраструктуру (оплата за використання причалів, каналів та інших елементів портової інфраструктури); інші збори (оплата зборів за послуги адміністрації порту, екологічні збори, плата за проходження обов`язкових видів контролю, оплата послуг за підготовку транзитних документів тощо).

У спірному випадку довідка про транспортно-експедиторські втрати №21/11/25-1 від 21.11.2025 містить відомості про локальні витрати в порту Гданськ (Польща) в сумі 12645,00 грн., що є підтвердженням понесення загальних витрат позивачем в цьому порту.

Поряд з цим, судом критично оцінюються доводи митного органу щодо неможливості використання під час митного оформлення в якості підтвердження митної вартості листа-відповіді б/н від 27.10.2025 китайського продавця товару на запит щодо вартості товару, а також звіту про оцінку майна від 29.10.2025 б/н, оскільки вказані документи не відносяться до основних документів, визначених МК України, які підтверджують правильність заявленої митної вартості товару.

Резюмуючи вищенаведене суд вказує, що відповідачем, в порушення частини 3 статті 53 Митного кодексу України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд також звертає увагу, що у відповідності до МК України у рішенні про коригування митної вартості має зазначатися послідовність застосування методів визначення митної вартості та обґрунтованих причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625 Верховний Суд вказує, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень.

Натомість, в самому рішенні про коригування митної вартості товарів, митний орган зазначає формальні фрази, які стосуються методів митної вартості товарів, але не конкретизує детальні причини та недоліки, через які той чи інший метод не застосувався.

Суд відмічає, що під час коригування митної вартості Полтавською митницею було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, згідно частини 3 статті 55 МК України визначено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598.

Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначене правозастосування викладене у постановах Касаційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №260/718/19, від 08.02.2020 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, від 07.05.2025 у справі №560/1787/23.

Оскаржуване рішення не містить такого обґрунтування, а містить інформацію про те, що відповідачем використані відомості про митну вартість товару з митної декларації від 22.09.2025 №25UA204150002999U0, в якій числове значення митної вартості товарів не зазначено та в рішенні в повній мірі не вказано, які характеристики мають оформлені за вказаною митною декларацією товари (виробник, код УКТЗЕД, повний опис, призначення, аналогічність/ідентичність), які комерційні умови поставки (місце відправлення, вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту) та види зовнішньоекономічних контрактів.

Отже, відповідач виносячи спірне рішення про коригування митної вартості заявляє про наявність розбіжностей, при цьому не обґрунтовує їх та не надає належної правової оцінки чи спростування.

Враховуючи викладене, рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам закону за формою та змістом.

Так, у постановах Верховного Суду від 29.09.20 у справах № 160/9473/19 та № 520/7041/19 викладені висновки, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

З приводу ж використання митної декларації від 22.09.2025 №25UA204150002999U0, яка зазначена у спірному рішенні як джерело для визначення митної вартості товарів, то суд зазначає наступне.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 11.11.2021 у справі №808/1411/17, від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отож формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Спірне рішення Полтавської митниці від 26.11.2025 №UA806020/2025/000056/2 не містять належних обґрунтувань, а містять лише інформацію про те, що відповідачем визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості за ЕМД від 22.09.2025 №25UA204150002999U0, за якою здійснено митне оформлення товару - "Шини пневматичні гумові, нові, для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121" зі схожими характеристиками, ввезеного з Китаю, країна походження СN, умови поставки FOB - QINGDAO (що співпадає із умовами поставки оцінюваного товару), вагою нетто 14744 кг, з рівнем митної вартості 232,353 дол США за шт.

Водночас, в рішенні в повній мірі не вказано, які характеристики мають оформлені за вказаною митною декларацією товари (виробник товару, код УКТЗЕД, опис, призначення, аналогічність/ідентичність), які комерційні умови поставки (місце відправлення, вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту) та види зовнішньоекономічних контрактів. Також відповідачем не зазначено фактурну вартість, час імпорту в Україну, повний маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки.

Враховуючи вищенаведені обставини суд дійшов висновку про недоведеність митним органом неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з ЕМД №25UA806020009153U3 від 25.11.2025 документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом; наявності встановлених МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товарів за першим методом, а отже і підстав для використання резервного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.

З огляду на викладене, надані декларантом до митного органу документи є достатніми для визначення митної вартості товарів за основним методом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.11.2025 №UA806020/2025/000056/2.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до частини 11 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

А тому з метою належного та ефективного захисту прав позивача картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.11.2025 №UA806020/2025/000184 так само належить визнати протиправною та скасувати.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "АЛТА ТУР" повністю.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Також позивач заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Суд враховує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження понесених позивачем у цій справі витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано копії: договору про надання правничої допомоги від 27.11.2025 б/н; ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1357523; рахунку-фактури №43 від 24.12.2025; акту виконаних робіт від 24.12.2025; платіжної інструкції №899 від 24.12.2025; акту виконаних робіт від 05.01.2026.

У пункті 4.1 договору про надання правничої допомоги від 27.11.2025 б/н визначено, що правничу допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях. При розрахунку вартості правничої допомоги, враховується час, витрачений адвокатом, характер роботи, період протягом якого надавалася правнича допомога (робочий чи неробочий час). Гонорар за правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у Полтавському окружному адміністративному суді обчисляється у фіксованому розмірі і становить 15000 грн, незалежно від кількості судових засідань та обсягу наданих адвокатом послуг.

Представник відповідача надав до суду клопотання про зменшення заявлених до стягнення судових витрат, в якому, серед іншого, просив зменшити витрати на правничу допомогу, зазначивши, що визначена сума гонорару не є співмірною зі складністю справи та ціною позову, а тому є очевидно завищеною, оскільки ціна позовних вимог становить 75205,98 грн, а витрати на правничу допомогу заявлену у сумі 15000 грн. Такий розмір витрат не відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності, передбаченим ч. 5 ст. 134 КАС України.

Статтею 19 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Досліджуючи питання співмірності суми понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд також звертає увагу на те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 21.08.2020 у справі №520/2915/19 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.

Своєю чергою, суд враховує, що юридичний спір між сторонами справи, що розглядається, не характеризувався наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до його розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Виходячи з вищеописаних обставин справи, суд, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 3000,00 грн, які належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування за рахунок відповідача витрат, понесених у зв`язку із наданням послуг перекладу документів, суд зазначає наступне.

За приписами частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Тобто, пункт третій частини 3 статті 132 КАС України містить приписку про обов`язковість залучення свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз судом.

Відповідно до положень статті 68 КАС України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.

Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Експерт зобов`язаний з`явитися до суду за викликом суду та роз`яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. За відсутності заперечень учасників справи експерт може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Експерт не має права передоручати проведення експертизи іншій особі.

Експерт має право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи; 2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом; 3) викладати у висновку експерта виявлені в ході проведення експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; 4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об`єктів дослідження; 5) для цілей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасників справи та свідків; 6) користуватися іншими правами, що надані Законом України "Про судову експертизу".

Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних із проведенням експертизи і викликом до суду.

Призначений судом експерт може відмовитися від надання висновку, якщо наданих на його запит матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов`язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.

Згідно зі статтею 70 КАС України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).

Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Спеціаліст зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати консультації та роз`яснення, у разі потреби надавати суду іншу технічну допомогу. За відсутності заперечень учасників справи спеціаліст може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних із викликом до суду.

Стаття 71 КАС України визначає, що перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Участь перекладача, який володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими, є обов`язковою при розгляді справи, одним із учасників якої є особа з порушенням слуху. Кваліфікація такого перекладача підтверджується відповідним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством.

Перекладач має право відмовитися від участі в адміністративному судочинстві, якщо він не володіє мовою в обсязі, необхідному для перекладу, право ставити питання з метою уточнення перекладу, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних із викликом до суду.

Перекладач зобов`язаний з`являтися до суду за його викликом, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють. За відсутності заперечень учасників справи перекладач може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Тобто, у вищевказаних правових нормах йдеться виключно про питання залучення перекладача, експерта, спеціаліста саме судом за ухвалою суду та лише про компенсацію витрат, пов`язаних із викликом їх до суду; оплата виконаної роботи не входить до предмета витрат.

З огляду на викладене, суд зазначає, що витрати позивача з перекладу документів у розмірі 3397,50 грн не входять до витрат, які слід компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, оскільки у даному випадку суд не допускав до участі у справі за відповідною ухвалою перекладача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТА ТУР" (пров. Космічний, 4, кв. 48, м. Полтава, Полтавська область, 36034, код ЄДРПОУ 39940445) до Полтавської митниці (вул. Анатолія Кукоби, буд. 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 43997576) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.11.2025 №UA806020/2025/000056/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.11.2025 №UA806020/2025/000184.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТА ТУР"" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень нуль копійок).

У стягненні витрат за послуги перекладача відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.Г. Ясиновський