Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №440/3282/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/3282/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 21 червня 2022 року №1541045-2406-1603 (форма “Ф”), яким визначено ОСОБА_1 зобов`язання з орендної плати фізичних осіб за землю за 2022 рік в сумі 165 470,21 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 09 жовтня 2025 року №909139-2408-1603-UA53020050000041411 (форма “Ф”), яким визначено ОСОБА_1 зобов`язання з орендної плати фізичних осіб за землю за 2023 рік в сумі 117 934,26 грн.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі також відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 30.03.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 08.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 13.04.2026 заперечення ГУ ДПС в Полтавській області проти розгляду справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Аргументи учасників справи

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що у зв`язку з відчуженням нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, позивач з 14.08.2018 року вже не була орендарем земельних ділянок в розумінні Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, за якими було вчинено донарахування податкових зобов`язань оскаржуваними рішеннями.

Позивач наполягала на тому, що з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою (14.08.2018), у позивача як попереднього власника нерухомого майна зникає обов`язок зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташовані відповідні об`єкти нерухомості, що їх відчужено.

За таких обставин, на думку позивача, з часу набуття права власності новими власниками на будівлі, що розташовані на орендованій ОСОБА_1 земельній ділянці, для неї право оренди вважається припиненим, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо сплати орендної плати.

15.04.2026 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості.

Зазначала, що Виконавчим комітетом Градизької селищної ради Полтавської області щороку до 01 лютого надається інформація щодо укладених договорів оренди земельних ділянок. Згідно наданої інформації між Виконавчим комітетом Градизької селищної ради з громадянкою ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,65 га з кадастровим номером 5320655400:30:006:0255 за адресою: АДРЕСА_1 з терміном дії до 29.11.2023.

Водночас, відповідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано припинення договору оренди земельної ділянки площею 3,65 га на території Градизької територіальної громади від 09.08.2023.

На підставі цієї інформації громадянці ОСОБА_1 нараховувалась орендна плата з фізичних осіб.

17.04.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача стверджував, що відповідачем залишено поза увагою твердження позивача щодо зміни у 2018 році власника нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці.

Під час звернення з позовною заявою, позивач зазначила, що 14 серпня 2018 року, нежитлову будівлю пункту очистки насіння під цех переробки олійних культур (Полтавська обл., Глобинський р., смт. Градизьк, вулиця Гвардійська, 79) реалізовано іпотекодержателем на торгах, як об`єкт іпотеки.

Після цієї дати ОСОБА_1 втратила право власності на нерухоме майно, а також право користування земельною ділянкою, розташованою під ним.

Нарахування позивачу зобов`язань з орендної плати за землю в період, коли вона вже не користувалася земельною ділянкою, на думку представника позивача, є протиправним.

09.06.2026 ГУ ДПС подало до суду докази, витребувані ухвалою суду від 08.04.2026.

Також 09.06.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача, в якому заявник просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про долучення доказів від 09.06.2026, в обґрунтування якого зазначено, що докази відповідачем подані з пропуском встановленого судом строку для їх подання.

Відмовляючи у задоволенні клопотання представника позивача, суд зазначає, що ухвалою суду від 08.04.2026, крім іншого, відповідача зобов`язано надати до суду належним чином засвідчені копії податкових повідомлень-рішень від 21.06.2022 №1541045-2406-1603 та від 09.10.2025 №909139-2408-1603-UA53020050000041411, матеріали, що стали підставою для їх прийняття, а також докази направлення (вручення) зазначених податкових повідомлень-рішень позивачу.

Частиною п`ятою статті 121 КАС України передбачено, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Оскільки відповідач надав суду документи, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, які суд зобов`язав відповідача надати ухвалою від 08.04.2026, зазначені докази підлягають залученню до справи та врахуванню під час прийняття рішення по суті розгляду справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Обставини справи, встановлені судом

22.10.2009 позивач придбала цех переробки олійних культур за адресою: вул. Гвардійська, 79, смт. Градизьк, Глобинський район, Полтавська область, що підтверджується договором купівлі-продажу.

28.11.2013 між ОСОБА_1 та Градизькою сільською радою укладено Договір оренди землі, згідно п.1.1 якого Градизька сільська рада надала позивачу у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд цеха для переробки олійних культур, яка знаходиться за адресою: вул. Гвардійська, 79, смт. Градизьк, Глобинський район, Полтавська область, що підтверджується копією договору оренди землі.

Відповідно п.2.1 Договору оренди землі, в оренду передано земельну ділянку площею 3,6 га з кадастровим номером 5320655400:30:006:0255.

Договір укладено строком на десять років з моменту його державної реєстрації (п.3.1 Договору оренди землі).

14.08.2018 нежитлову будівлю пункту очистки насіння під цех переробки олійних культур (Полтавська обл., Глобинський р., смт. Градизьк, вулиця Гвардійська, 79) реалізовано іпотекодержателем на торгах, як об`єкт іпотеки.

За результатами торгів, укладено договір купівлі-продажу № 1838 від 14.08.2018 власником даного об`єкту нерухомості стало Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАГОЛД ГРУП", код ЄДРПОУ 40525920.

ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №1541045-2406-1603 (форма “Ф”), яким визначено ОСОБА_1 зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік за земельну ділянку 3,65 га, кадастровий номер 5320655400:30:006:0255, за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 165 470,21грн.

09.10.2025 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №909139-2408-1603-UA53020050000041411 (форма “Ф”), яким визначено позивачу зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік земельну ділянку 3,65 га, кадастровий номер 5320655400:30:006:0255, за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 117 934,26 грн.

Згідно листа ОСОБА_1 від 03.10.2025 № 4236/7/16-31 (вх. ГУ ДПС у м. Київ від 02.10.2025 № 115077/6/Г) було проведено звірку нарахованих сум орендної плати з фізичних осіб за 2022 та 2023 роки.

Згідно даної інформації внесено зміни до інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та зроблено перерахунок за 2023 рік. Попереднє податкове повідомлення - рішення по орендній платі з фізичних осіб скасовано та сформовано нове податкове повідомлення - рішення № 909139-2408-1603 від 09.10.2025, з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки та коефіцієнта індексації на суму 117 934,26 грн за період з 01.01.2023 по 09.08.2023 року.

Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 287.6. статті 287 ПК України (в редакції з 28.07.2018, яка була чинною на момент продажу нерухомого майна) передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно з пунктом 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Висновки щодо правозастосування

Згідно з 287.7 статті 287 ПК (редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, яка діє з 01.01.2015) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

В положеннях цієї ж норми в редакції, що діяла до 01.01.2015 законодавець пов`язував обов`язок сплати податку за земельні ділянки з датою державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці.

Частинами першою та другою статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу (в редакції, чинній на час продажу нерухомого майна) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 ЦК.

З аналізу вищевикладеного слідує, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа.

Обов`язок сплати цього податку для його платника у різні періоди часу був пов`язаний з різними подіями, а саме, до 01.01.2015 обов`язок виникав з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці, а після 01.01.2015 - з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Суд вважає дані положення застосовними і до сплати орендної плати з урахуванням принципу аналогії права, що його слід застосувати у спірних правовідносинах з огляду на відсутність прямого нормативного врегулювання.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на дату продажу позивачем нерухомого майна) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Виконавчим комітетом Градизької селищної ради Полтавської області щороку до 01 лютого надається інформація щодо укладених договорів оренди земельних ділянок. Згідно наданої інформації між Виконавчим комітетом Градизької селищної ради з громадянкою ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,65 га з кадастровим номером 5320655400:30:006:0255 за адресою: АДРЕСА_1 з терміном дії до 29.11.2023.

Водночас, відповідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано припинення договору оренди земельної ділянки площею 3,65 га на території Градизької територіальної громади лише 09.08.2023.

Доказів повідомлення позивачем Градизької сільської ради про продаж нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, яка перебуває в оренді; про припинення права користування орендованою земельною ділянкою чи про розірвання/припинення договору оренди ОСОБА_1 суду не надано.

Більш того, 13.10.2025 Градизька селищна рада листом №02-22/1809 повідомила ОСОБА_1 про те, що до Градизької селищної ради матеріали щодо оформлення переходу права оренди до нового власника майна відчуженого у 2019-2020 рр. не надходили, що підтверджується копією листа №02-22/1809, наданого позивачем.

Тобто, ні власнику земельної ділянки, ні відповідачу не було повідомлено про перехід права власності на нерухоме майно та фактичне припинення користування земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Натомість відповідач, нараховуючи орендну плату, користувався інформацією з офіційних джерел, баз даних, зокрема, й даними Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

З огляду на викладене, відповідач правомірно нараховував позивачу орендну плату за землю за 2022 рік та з 01.01.2023 по 09.08.2023.

Тому, на оцінку суду, підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, відповідач довів правомірність оскаржуваних рішень

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков