Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №380/5577/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 рокусправа № 380/5577/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце знаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1 ЄДРПОУ 43971343), в якому просить суд:

-визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/300004/2 від 11.11.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у березні 2025року на аукціоні на сайті heavysalvage.com ним було придбано автомобіль CHEVROLET, модель: TRAVERSE; рік виготовлення 2023; тип двигуна: бензиновий. Транспортний засіб придбано за суму 6750(шість тисяч сімсот п`ятдесят) доларів США, що підтверджується рахунком 339639 від 21.04.2025, інвойсом №186084 від 21.04.2025, квитанцією про оплату. При митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши резервний метод 2ґ (ст.64 МКУ). Позивач не погоджується із зазначеними в рішенні про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані позивачем до митного оформлення документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару. На підставі наведеного вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/300004/2 від 11.11.2025 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить задоволити адміністративний позов повністю.

Ухвалою від 06.04.2026 відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 06.11.2025 № 25UA209270011421U0 було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах. Відповідно до ч.1 ст. 368 МКУ для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Однак касові або товарні чеки до митного оформлення декларантом не надавалися, будь-які документи про оплату товару відсутні. На підтвердження транспортних витрат декларантом надано лише калькуляцію транспортних витрат №б/н від 12.10.2025. Однак, не надано жодних інших транспортних документів, які б підтверджували вартість перевезення товару. Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості.

Відповідач зазначив, у зв`язку з неподанням повного переліку документів відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України, митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митницею 11.11.2025 прийняте рішення №UA209000/2025/300004/2 про коригування митної вартості, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала інформація з інтернет-ресурсу за https://www.jdpower.com/cars/2023/chevrolet/traverse/utility-4d-rs-2wd, посиланням: де вартість такого автомобіля становить 31 500 дол. США + заявлені декларантом транспортні витрати 1 600 дол. США, що в сумі становить 33 100 дол. США. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалися. Відповідач вважає, що оскільки митна вартість була визначена Львівською митницею за методом 2ґ (відповідно до положень статті 64 МКУ), посилання в рішеннях на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа. З огляду на наведене вище, вважає рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/300004/2 від 11.11.2025 прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача подав поянення на відзив, в якому наголошує, що позивач безпосередньо не подавав митну декларацію, від його імені діяв митний брокер, який повідомив позивача, що ним подано всі документи, які надав йому позивач, серед яких також інвойс від 21.04.2025 №115977, а також докази придбання транспортного засобу на аукціоні із зазначенням вартості придбання, що вказано в митній декларації з назвою аукціон. Підтвердженням подання інвойсу є також відмітка на ньому митного органу. Однак в рішенні про коригування митної вартості відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Окрім цього, відповідно до п.3 ч.3 ст.64 МКУ митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера. Водночас згідно спірного рішення Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала інформація з інтернет ресурсу за посиланням:https://www.jdpower.com/cars/2022/gmc/sierra-1500 limited/extended-cab-pro-4wd , Тобто ціна визначалася на підставі ціни товару на внутрішньому ринку країни-експортера, що суперечить ст.64 МКУ. Також ще одним доказом неправомірності дій відповідача є те, що згідно з п.2 ч.3 ст.64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей. У даному ж випадку з наведених документів чітко випливає, що фактично митницею при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача. Вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами вартість товару, виходячи з якої мала би і розраховуватися вартість його розмитнення, а тому є всі підстави для задоволення позову.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд встановив таке.

ОСОБА_1 у березні 2025року на аукціоні на сайті heavysalvage.com придбав автомобіль CHEVROLET; -моделі: TRAVERSE; -номер кузова: НОМЕР_2 ; календарний рік виготовлення: 2022; модельний рік виготовлення: 2023; тип двигуна: бензиновий.

Транспортний засіб придбано за суму 6750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят) доларів США, що підтверджується рахунком 339639 від 21.04.2025 року, інвойсом №186084 від 21.04.2025 року, квитанцією про оплату.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення до Львівської митниці подана митна декларація (МД) від 06.11.2025 №25UA209270011421U0, відповідно до якої на митну територію України надійшов товар ОСОБА_1 , а саме: Автомобіль легковий пасажирський, бувший у використанні, призначений для перевезення людей по дорогах загального користування -1шт. Марка CHEVROLET; -моделі: TRAVERSE; -номер кузова: НОМЕР_2 ; календарний рік виготовлення: 2022; модельний рік виготовлення: 2023; тип двигуна: бензиновий.

В митній декларації позивач визначив митну вартість за основним методом та подав відповідні документи на підтвердження такої, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №186084 від 21.04.2025 ;

Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №186084 від 21.04.2025;

Статус особи, яка подає митну декларацію №2 від 11.11.2025;

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 12.03.2025;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б\н від 12.10.2025 ;

Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями звіт від 12.10.2025 ;

Некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001 – 3021, 3023) аукціон від 30.03.2025;

Договір про надання послуг митного брокера б/н від 19.04.2025;

Інші некласифіковані документи довідка євро від 12.10.2025;

Інші некласифіковані документи фото тз від 06.11.2025;

Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України МС 384526 від 18.08.1998.

Відповідач надіслав позивачу повідомлення, щодо надання додаткових документів, а саме: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу);- якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;- за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення.

На вимогу декларантом не надано жодних документів та повідмлено листом про те, що всі документи були надані для митного оформлення.

За результатами розгляду МД №25UA209270011421U0 від 06.11.2025 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900479/2 від 08.08.2025.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/300004/2 від 11.11.2025, в графі 33 зазначено: Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 368 МКУ для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Однак касові або товарні чеки до митного оформлення декларантом не надавалися, будь-які документи про оплату товару відсутні.

На підтвердження транспортних витрат декларантом надано лише калькуляцію транспортних витрат №б/н від 12.10.2025.

Однак, не надано жодних інших транспортних документів, які б підтверджували вартість перевезення товару.

Так, відповідно до розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Калькуляція повинна містити відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

В даному випадку з наданих документів доставка товару здійснювалася власним транспортним засобом, оскільки калькуляція транспортних витрат видана самим же покупцем товару, але за її змістом не містить усіх відомостей, передбачених Правилами заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зокрема, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту та не може підтверджувати вартість перевезення оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України та, відповідно, митну вартість товару.

Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості. Тому, враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до ч.2 ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, а саме:- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу);- якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;- копію митної декларації країни відправлення. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу декларантом не надано жодних документів, які б усували вищезазначені невідповідності

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала інформація з інтернет-ресурсу за посиланням: https://www.jdpower.com/cars/2023/chevrolet/traverse/utility-4d-rs-2wd, де вартість такого автомобіля становить 31 500 дол. США + заявлені декларантом транспортні витрати 1 600 дол. США, що в сумі 33 100 дол. США. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалися».

Коригування митної вартості стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209270/2025/000389.

У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після подання нової митної декларації із врахуванням причини відмови.

Тобто, заявлену митну вартість скориговано, митну вартість Товару визначено за другорядним методом визначення митної вартості, яким збільшено розраховану декларантом митну вартість товару 153 627 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот двадцять сім) грн. 91 коп. на 487 000 (чотириста вісімдесят сім тисяч) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Частиною 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 58 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Згідно з частиною 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Стаття 53 МК України передбачає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Зазначене правило співвідноситься з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Суд встановив, що для митного оформлення товару позивач надав:

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №186084 від 21.04.2025 ;

Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №186084 від 21.04.2025;

Статус особи, яка подає митну декларацію №2 від 11.11.2025;

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 12.03.2025;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б\н від 12.10.2025 ;

Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями звіт від 12.10.2025 ;

Некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001 – 3021, 3023) аукціон від 30.03.2025;

Договір про надання послуг митного брокера б/н від 19.04.2025;

Інші некласифіковані документи довідка євро від 12.10.2025;

Інші некласифіковані документи фото тз від 06.11.2025;

Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України МС 384526 від 18.08.1998.

Суд ураховує, що частина третя статті 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При розгляді цієї справи суд ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, згідно з якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваних рішеннях порушень, суд зазначає таке.

На підтвердження факту понесення транспортних витрат позивач подав до митного оформлення калькуляцію транспортних витрат №б/н від 12.10.2025. Однак, не надав жодних інших транспортних документів, які б підтверджували вартість перевезення товару.

Суд зазначає, що відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Отже, у разі перевезення товарів, які підлягають митному декларуванню, з використанням власного транспортного засобу до митного декларування повинна подаватись калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Як встановив суд, з наданої позивачем до митного декларування калькуляції транспортних витрат №б/н від 12.10.2025 неможливо встановити вартість перевезення автомобіля CHEVROLET, модель: TRAVERSE; рік виготовлення 2023; тип двигуна: бензиновий, придбаного на аукціоні, та доставленого до України з Брейдентону, Флорида.

Однак довідка, складена позивачем не є калькуляцією транспортних витрат, яка передбачена Правилами №599, оскільки не містить усіх відомостей, передбачених Правилами №599, зокрема, протяжність у кілометрах відстані перевезення, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Отже, суд висновує, що із урахуванням положень ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, вказана довідка про транспортні витрати не може підтверджувати вартість перевезення оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України та, відповідно, митну вартість товару.

Таким чином, позивач не спростував сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості як вартість перевезення оцінюваних товарів, передбаченої пункту шостого частини десятої статті 58 МК України.

Суд зауважує, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ст. 58 МК України).

За вказаних обставин митним органом була обґрунтовано виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд враховує, що декларантом не надано митниці належних документів щодо визначення митної вартості товару з урахуванням витрат на транспортування товару. В той же час надання відповідних документів є обов`язковим відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України.

Щодо інших підстав, які зазначені в рішенні про коригування митної вартості товарів, яке є предметом спору, суд зазначає, що їхня можлива відповідність чи невідповідність закону не впливає на висновки суду щодо правомірності коригування митної вартості у зв`язку з недоданням позивачем передбачених частиною 10 статті 58 МК України документів та відповідно неспростування сумнівів митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Таким чином, Львівською митницею правильно встановлена невідповідність у поданих декларантом позивача документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до наведених вимог відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, спростовано позовні вимоги та аргументи позивача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За положеннями статі 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце знаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1 ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.06.2026.

Суддя Лунь З.І.