Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №299/2072/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2072/26

Номер провадження 2/299/1019/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого – судді Леньо В.В., при секретарі – Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської державної нотаріальної контори про зняття заборони, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Виноградівської державної нотаріальної контори про зняття заборони.

Позов мотивовано тим, що позивачка звернулася до державного нотаріуса Виноградівської нотаріальної контори Боричок К.В. про вчинення дій щодо розпорядження належного їй на праві власності нерухомого майна.

Під час перевірки документів нотаріусом було встановлено, що 14.12.2004 року на підставі повідомлення Закарпатської обласної контори Будбанку від 14.07.1987 року Виноградівською державною нотаріальною конторою було накладено заборону на відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , хоча сам об`єкт обтяження не визначено, а лише за адресою і власником якого вказана ОСОБА_2 . Реєстраційний номер обтяження 1541653. Крім того, з метою встановлення кредитора, на підставі повідомлення якого накладено заборону, позивачка перевіряла в реєстрі банків України Будбанк, однак в переліку банків України такого банку не має.

У знятті заборони відчуження нерухомого майна державним нотаріусом Боричок К.В. позивачці відмовлено по причині відсутності повідомлення кредитора про погашення позики та запропоновано зняти заборону в судовому порядку.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту.

Таким чином, в даній ситуації вона не може реалізувати своє право на розпорядження своїм майном, вчинення юридично значимих дій, з якими пов`язано виникнення особистих та майнових прав, та може усунути цю перешкоду не інакше як в судовому порядку.

Відповідно до ст. 41 Конституції Уктаїни та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набутті' права власності не встановлена судом.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки Виноградівська державна нотаріальна контора відмовляється зняти заборону відчуження нерухомого майна, то відповідно до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» порядок вирішення питання про зняття арешту (заборони) відбувається в судовому порядку.

У зв`язку з цим позивачка просить зняти заборону відчуження нерухомого майна.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву у якій позовні вимоги підтримала та просила такі задовольнити.

Відповідач – представник Виноградівської державної нотаріальної контори в засідання не з`явився. Представником відповідача подано заяву про розгляд справи у його відсутності.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки від 11.06.2026 року № 332, виданої директором КП «Виноградівське РБТІ», житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 належить позивачці – ОСОБА_1 , однак правовстановлюючі документи ще не оформлені (а.с. 19).

Разом із цим, під час звернення позивачки до державного нотаріуса Виноградівської нотаріальної контори Боричок К.В. про вчинення дій щодо розпорядження належного їй на праві власності нерухомого майна, нотаріусом, при перевіріці документів, було виявлено заборону відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладену 14.07.1987 року Закарпатською обласною конторою Будбанку, реєстраційний номер 1541653, оскільки позивачкою не представлено повідомлення кредитора про погашення позики, та відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, про що свідчить лист-відмова від 21.04.2026 року за № 107/01-16, видана державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. (а.с. 6).

Так, на даний час існує заборона на відчуження нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційні номери обтяжень № 1541653 від 14.12.2004 року, вчинених Виноградівською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення 14.07.1987 року Закрпатською обласною конторою Будбанку (Архівний номер: 64, Архівна дата: 14.07.1987, Дата виникнення: 14.07.1987, ст.92) щодо житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Тривале перебування майна під арештом порушує право позивачки на мирне володіння своїм майном.

Позивач в інший спосіб, крім зняття арешту із спадкового майна в судовому порядку, захистити своє порушене право не може.

Згідно п. 5.1 глави 15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5, Нотаріус у випадках, встановлених законодавством, накладає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також рухомого майна.

Нотаріус у випадках, встановлених законодавством, знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також рухомого майна.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з ст. 59 зазначеного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що позивачка на підставі Довідки від 11.06.2026 року № 332, виданої директором КП «Виноградівське РБТІ» є власником будинку по АДРЕСА_1 .

Матеріали справи не містять відомостей щодо відчуження цього майна на користь третіх осіб.

Суд зазначає, що виконавчих проваджень стосовно спадкодавця не існує, з моменту накладення арешту пройшов тривалий час, а від так на даний час не доведено існування будь-яких законних підстав для обмеження у розпорядженні цим майном, а також не доведено необхідності застосування такого заходу як арешт спірного майна

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Вказане положення покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Арешт на спадкове майно було накладено Виноградівською державною нотаріальною конторою в 2004 році, на даний час відсутні будь-які документи щодо накладення арешту як у нотаріальній конторі так і в суді, однак, арешт, накладений на спірне майно, знято не було.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

На теперішній час наявність цього обтяження (арешту) житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , порушує право позивачки на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту їх права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо, оскільки у Виноградівській державній нотаріальній конторі відсутні документи, на підставі яких було накладено арешт на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Отже, Виноградівська державна нотаріальна контора позбавлена можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Наявність накладеного обтяження порушує права позивача на мирне володіння своїм майном, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

Виходячи з викладеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на спадкове майно, порушується право позивача на отримання спадщини, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися нажним їй майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ними спосіб шляхом зняття арешту з спадкового майна.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 200, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Зняти арешт (архівний запис) та заборону на відчуження нерухомого майна шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяжень № 1541653 від 14.12.2004 року, вчинених Виноградівською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення 14.07.1987 року Закарпатською обласною конторою Будбанку щодо житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

ГоловуючийЛеньо В. В.