Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №390/363/26 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/363/26

Провадження № 2/390/258/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2026 р. Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді Квітки О.О.,

при секретарі - Петренко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В лютому 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі – ТОВ «Бізнес Позика») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) та просила стягнути заборгованість за Договором № 524421-КС-001 про надання кредиту від 31.01.2025, що становить 29 187 грн 20 коп (7 040 грн – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 11 827 грн 20 коп – прострочені платежі по процентах, 8000 грн - заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України, 2 320 грн – прострочені платежі за комісією, та сплачений судовий збір в розмірі 2 622 грн 40 коп.

Позовна заява мотивована тим, що 31.01.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем було укладено Договір № 524421-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».Відповідно до умов вказаного договору позивач надає відповідачу грошові кошти у розмірі 16 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту, у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 16 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, номер якої позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 524421 КС-001 ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 10000,00 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором та у нього станом на 02.02.2026 утворилась заборгованість за договором у розмірі 29 187 грн 20 коп, ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовом за захистом порушених прав.

Процесуальні рішення у справі та позиції учасників судового провадження

Ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

18.03.2026 від представника відповідача - адвоката Гресько О.І. надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, зазначено, що відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, 31.01.2025 в день отримання кредиту ОСОБА_1 на виконання умов Договору здійснив часткову оплату за Договором № 524421-КС-001 від 31.01.2025 у сумі 10 000,00 грн. Кошти в сумі 10 000,00 грн, які були сплачені відповідачем 31.01.2025 в день отримання кредиту, були розподілені наступним чином: 8 960,00 грн - тіло кредиту, 880,00 грн - комісія, 160,00 – відсотки. Тобто залишок тіла кредиту відповідно до розрахунку позивача складає, 7 040,00 грн (16 000,00 - 8 960,00 = 7 040,00 грн). З чим представник відповідача категорично не згодний, оскільки відповідно до п. 4.2.2 Договору про надання кредиту сторони узгодили графік платежів, де проценти та комісія за користування кредитом повинні сплачуватись, починаючи з 14.02.2025. Тому кошти в сумі 10 000,00 грн сплачені відповідачем 31.01.2025 в день отримання кредиту, повинні бути зараховані на погашення тіла кредиту. На підставі зазначеного, заборгованість по тілу кредиту складає – 6 000,00 грн. Щодо правомірності нарахування процентів, штрафних санкцій та пені зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, мобілізований 25.02.2022, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 . Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 (Форма 5) від 12.03.2026 № 1134 солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією з 14 жовтня 2023 року по теперішній час. Крім того, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 від 09.11.2023. Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним — з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду: штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами не нараховуються; проценти за користування кредитом не нараховуються. З огляду на вищезазначене, частина позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» є незаконною та такою, що суперечить чинному законодавству. Отже, на час укладення Договору про надання кредиту від 31.01.2025, в період виконання його умов, а також станом на момент розгляду справи в суді на відповідача поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Відтак відсутні правові підстави для стягнення з нього на користь позивача нарахованих відсотків в сумі - 11 827,20 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ – 8 000,00 грн та суми прострочених платежів за комісією - 2 320,00 грн. Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18. Крім того, позовна вимога ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення з позичальника суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ 8 000,00 грн є незаконною (п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України) . Разом з тим, відповідач не відмовляється від сплати основної суми боргу в розмірі 6 000,00 грн. Так, 14.03.2026 представником Відповідача на електронну адресу ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було скеровано заяву-пропозицію щодо мирного врегулювання спору та закриття провадження у справі, в якій відповідач погоджується сплатити тіло кредиту в розмірі 6 000,00 грн та понесені судові витрати у справі. Натомість ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» здійснює повне списання нарахованих відсотків, комісії та штрафних санкцій та зобов`язується подати до суду заяву про закриття провадження у справі. На день подачі відзиву на позовну заяву, відповіді від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на заяву не надходило.

19.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому, зокрема, зазначено, що відповідно до п. 10.2. Кредитного договору Позичальнику здійснюється нарахування процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою починаючи з першого для користування Кредитом. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована. Позивач за кредитним договором: 1) Не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну пеню відповідно до ст. 549 ЦК України; 2) Не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну форму відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми); 3) Не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору. Особливості встановлення та нарахування процентів за кредитним договорами ТОВ «Бізнес Позика», а саме те, що проценти нараховуються кожен день на залишок заборгованості за кредитним договором, жодним чином не означає, що встановлені у кредитному договорі проценті ставки (процентна ставка) є начебто пенею. Аналогічним чином встановлення за кредитними договорами ТОВ «Бізнес Позика» двох фіксованих процентних ставок, розмір яких протягом всього строку дії кредитного договору є незмінним, а саме зниженої процентної ставки (яка застосовується коли позичальник здійснює платежі відповідно до графіку платежів) та стандартної процентної ставки (яка застосовується коли позичальник не здійснює платежі відповідно до графіку платежів) жодним чином не означає, що стандартна процента ставка є начебто пенею або що кредитодавець начебто в односторонньому порядку вирішив змінити розмір процентної ставки за кредитним договором, оскільки дві фіксовані проценті ставки були встановлюються у кредитних договорах від самого початку. Крім того, кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення Позичальника з умовами Кредитного договору та Правилами; позичальник добровільно погодився з умовами Кредитного договору, а саме з розміром процентних ставок, порядком нарахування процентів на залишок заборгованості за кредитним договором тощо, та погодився його виконувати (що відповідає принципу свободи договору, який встановлений у статті 627 ЦК України). Якби Позичальника не влаштовували умови Кредитного договору, він міг його просто не укладати; протягом строку дії Кредитного договору та/або після його закінчення Позичальник не звернувся із заявою про розірвання Кредитного договору та/або визнання Кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин.

Щодо правомірності встановлення небанківською установою ТОВ «Бізнес Позика» комісії за надання кредиту у Кредитному договорі та правомірності стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту, зазначає, що відповідно до п. 2.1. Кредитного договору кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 16 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору комісія за надання Кредиту становить 3 200,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою. Додаткові та/або супутні послуги за цим Договором відсутні, оскільки Кредитодавець не надає додаткові та/або супутні послуги та не вимагає надання/отримання додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб при отриманні Позичальником Кредиту. Тарифи за цим Договором є незмінними впродовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до цього Договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою. Згідно з п. 4.2.2. Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили наступний графік платежів, припускаючи , що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. Встановлений вищезазначеним пунктом Кредитного договору графік платежів чітко передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Також обов`язок відповідача щодо сплати зокрема комісії за надання кредиту передбачений у паспорті споживчого кредиту до Кредитного договору, де також викладений графік платежів за Кредитним договором, який чітко передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Відповідно до п. 5.3. Кредитного договору Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення суми Кредиту, сплати Комісії , Процентів, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених Договором. Згідно з п. 11.3.1. Кредитного договору Позичальник підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті Кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Відповідно до п. 11.4.4. Кредитного договору Позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням.

Також, представник позивача звертає увагу суду, що у ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йдеться саме про НЕ НАРАХУВАННЯ процентів (після набрання чинності змін до цієї норми), а не про списання всіх процентів, які були нараховані до набрання чинності змін до цієї норми. Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативноправові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1 зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп). Відповідно до частини 2 статті 5 ЦПК України акт цивільного законодавства не має зворотної сили у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність. Позивач не нараховував жодної неустойки у формі пені чи штрафів та не заявляв у позовних вимог жодну пеню чи штрафи (форму цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання умов Кредитного договору), тому в цьому випадку до цих правовідносин не може бути застосовано принцип зворотної сили закону у часі. Крім того, конструкція частини 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ не передбачає звільнення військовослужбовців та членів їхніх сімей від сплати відсотків за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких такі відсотки не нараховуються. Законодавець чітко встановив, що ці умови пов`язані з певними періодами проходження військової служби. Враховуючи це, підстав для застосування принципу зворотної дії закону в часі до спірних правовідносин не вбачається. Також звертаємо увагу суду на те, що ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає звільнення військовослужбовців від обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту. Cторона відповідача у відзиві на позовну заяву стверджує, що відповідач має право на пільгу передбачену ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за Кредитними договорами військовослужбовцям. Разом з тим, сторона Відповідача не надала суду жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що справді саме відповідач по справі перебував на військовій службі саме протягом строку дії Кредитного договору, а саме з 05.11.2024 по 22.04.2025 , що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів військовослужбовцям. З наданих стороною Відповідача документів неможливо встановити, чи є невідома особа, про яку йдеться у вищезазначених документах, справді відповідачем по справі, оскільки у наданих документах відсутній РНОКПП цієї особи, дата її народження, адреса реєстрації тощо. Одного тільки прізвища, ім`я та по-батькові недостатньо для ідентифікації особи. З метою встановлення особи відповідача сторона Відповідача у встановленому ЦПК України порядку та строк також мала надати суду копію паспорта та картки платника податків Відповідача, а також документ щодо актуальної адреси проживання Відповідача. Саме сторона Відповідача повинна була надати суду належні, достовірні та достатні докази того, що справді саме Відповідач по справі перебував на військовій службі саме протягом строку дії Кредитного договору , що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів військовослужбовцю, однак такі докази сторона відповідача не надала.

У зв`язку з вищевикладеним, правові підстави для застосування у цій справі пільги передбаченої ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів військовослужбовцям відсутні. З Відповідача підлягає стягненню вся сума заборгованості за Кредитним договором (заборгованість за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісією за надання кредиту).

23.03.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що позивачем було подано відповідь на відзив, у якому він стверджує про неможливість ідентифікації Відповідача як військовослужбовця через відсутність у наданій Довідці військової частини НОМЕР_2 (Форма 5) від 12.03.2026 № 1134 - РНОКПП, дати народження та адреси реєстрації. Відповідач вважає такі доводи позивача безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи та нормам чинного законодавства: Відповідно до додатку 21 (підпункт 2.8.4.3) Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40, затверджено типову Форму 5 (Довідка про перебування на військовій службі). Дана форма не передбачає обов`язкового зазначення РНОКПП, дати народження чи адреси реєстрації військовослужбовця. Вона підтверджує виключно факт військової служби. Відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», підставою для звільнення від нарахування процентів є саме факт перебування на службі, а не наявність певних реквізитів у довідці, які вже відомі суду з інших документів (паспорта/РНОКПП Відповідача). Стороною відповідача разом із Довідкою Форми 5 від 12.03.2026 № 1134 надано копію Військового квитка серії НОМЕР_1 , де на першій сторінці зазначено: * прізвище, ім`я, по батькові: ОСОБА_1 ; * дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; * місце народження: м. Кіровоград; * фотокартка особи, скріплена гербовою печаткою МОУ. У військовому квитку зазначено, що ОСОБА_1 14.10.2023 зарахований до списків військової частини НОМЕР_2 згідно з наказу №292. Згідно з Довідкою Військової частини НОМЕР_2 (Форма 5) від 12.03.2026 № 1134 солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією з 14 жовтня 2023 року по теперішній час. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24). Отже, вказані дані у військовому квитку серії НОМЕР_1 та у Довідці Форми 5 від 12.03.2026 № 1134, у сукупності з паспортними даними, та іншими документами що містяться в матеріалах справи, повністю ідентифікують особу Відповідача. На підставі зазначеного, на час укладення Договору про надання кредиту від 31.01.2025 , в період виконання його умов, а також станом на момент розгляду справи в суді на відповідача поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» , тобто до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Відтак відсутні правові підстави для стягнення з нього на користь Позивача нарахованих відсотків в сумі - 11 827,20 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ – 8 000,00 грн та суми прострочених платежів за комісією 2 320,00 грн. Крім того, позовна вимога ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення з Позичальника суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ 8 000,00 грн є незаконною (п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України). Разом з тим, відповідач не відмовляється від сплати основної суми боргу в розмірі 6 000,00 грн.

24.03.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких продубльовано заперечення щодо застосування ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у цій справі, які вказані у відповіді на відзив від 19.03.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 31.01.2025 сторони уклали договір № 524421-КС-001 про надання кредиту в розмірі 16 000 грн, строком на 24 тижні, тобто з 31.01.2025 до 18.07.2025, зі сплатою відсотків за користування кредитом, стандартна процентна ставка – 1 % в день (фіксована), денна процентна ставка - 0,86 %, зниженна процентна ставка за кредитом в день: 1%, фіксована( п.10.2.), встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку, та комісією за надання кредиту в розмірі 3 200 грн. Паспорт споживчого кредиту, пропозицію (оферту) укласти кредитний договір, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір та договір про надання кредиту відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Позивач надав відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 16 000 грн шляхом перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_4 , що підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, інформацією та випискою за договором за період з 31.01.2025 - 18.07.205 АТ КБ «ПриватБанк», які підтверджують належність картки № НОМЕР_4 відповідачу, отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, відповідач порушив умови кредитування та не виконує належним чином зобов`язання, в результаті чого станом на 02.02.2026 виникла заборгованість в розмірі 29 187 грн 20 коп, з яких: 7 040 грн – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 11 827 грн 20 коп – прострочені платежі по процентах, 8000 грн- заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України, 2 320 грн – прострочені платежі за комісією.

Також з наданого розрахунку вбачається, що 31.01.2025 в день отримання кредиту, ОСОБА_1 на виконання умов Договору здійснив часткову оплату за Договором № 524421-КС-001 від 31.01.2025 у сумі 10 000,00 грн, з яких: 8 960,00 грн перераховано на погашення заборгованості за тілом кредиту, 880,00 грн - за комісією, 160,00 грн на погашення відсотків за користування кредитом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України).

Згідно з вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із наданих заперечень на позов, сторона відповідача не заперечує укладення договору з позивачем, отримання кредитних коштів, здійснення платежів за кредитним договором, проте не погоджується з розміром заборгованості за тілом кредиту, а саме: з розподілом сплачених коштів в розмірі 10 000 грн, з яких частина розподілена на сплату процентів та комісії, та нарахування позивачем процентів та комісії.

Щодо стягнення заборгованості по процентах

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, копією військового квитка Серія НОМЕР_1 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 14.10.2023 зарахований до списків військової частини НОМЕР_2 згідно з наказу №292, копією довідки про перебування відповідача на військовій службі від 12.03.2026 № 1134, з якої вбачається, що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією з 14 жовтня 2023 року по теперішній час.

Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Отже, на відповідача ОСОБА_1 поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом, а тому відповідач як військовослужбовець, підлягає звільненню від сплати прострочених платежів по процентах в сумі 11 827, 20 грн та заборгованості за відсотками відповідно до ст.625 ЦКУ в розмірі 8 000 грн за кредитним договором № 524421-КС-001 від 31.01.2025.

Що стосується стягненню з відповідача суми прострочених платежів за комісією

Ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає звільнення військовослужбовців від обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Відповідно до п 2.5 укладеного між сторонами договору визначено, що комісія за надання кредиту становить 3200,00 грн. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Розмір комісії, встановлений даними пунктами договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку.

Також обов`язок відповідача щодо сплати зокрема комісії за надання кредиту передбачений у паспорті споживчого кредиту до Кредитного договору, де також викладений графік платежів за Кредитним договором, який чітко передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.

Відповідно до п. 5.3.4 Кредитного договору Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення суми Кредиту, сплати Комісії , Процентів, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених Договором.

Укладаючи 31 січня 2025 року договір кредиту, позичальник у п.11.3.1. підтвердив, що ознайомлений з договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та зобов`язується неухильно дотримуватися їх.

Отже, умови договору про надання кредиту від 31 січня 2025 року щодо розміру та порядку сплати комісії з відповідачем погоджені, Закону України «Про споживче кредитування» вказані умови не суперечать.

Суд також бере до уваги, що відповідач своїм правом відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про споживче кредитування», норма якої передбачає право споживача протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі, в разі отримання ним грошових коштів, не скористався.

Після укладення кредитного договору позичальник ОСОБА_1 у подальшому виконував його умови та покладені на нього договірні зобов`язання, сплачуючи кредит, проценти та комісію, що свідчить про свідоме визнання позичальником умов договору, в тому числі, і щодо сплати одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 3 200,00 грн.

Щодо зарахування коштів 31.01.2025 на погашення комісії та процентів, які на думку відповідача повинні сплачуватися, починаючи з 14.02.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10.2. Кредитного договору Позичальнику здійснюється нарахування процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою, починаючи з першого для користування Кредитом.

Відповідно до п 2.5 укладеного між сторонами договору визначено, що комісія за надання кредиту становить 3200,00 грн. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

П.4.5. договору передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Кредитодавця у порядку черговості, визначеної в ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, позивачем відповідно до умов укладеного договору та Закону України «Про споживче кредитування» правильно скеровані сплачені відповідачем кошти у розмірі 160 грн на погашення відсотків за користування кредитом, які сплачуються з першого дня користування кредитом, та 880 грн на погашення платежів по комісії.

Враховуючи вищевикладені норми права та встановлені обставини справи, суд встановивши, що після закінчення строку кредитуванням відповідач не повернув грошові кошти, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законних вимогах зазначених у кредитному договорі, та не заперечуються відповідачем, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу за договором № 524421-КС-001 від 31.01.2025 про надання кредиту.

Разом з тим, оскільки на відповідача поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: в частині не нарахування процентів за користування кредитом, то сплачена відповідачем сума в розмірі 160 грн, яка скерована на погашення процентів, підлягає зарахуванню в оплату по тілу кредиту.

Таким чином, з відповідча на користь позивач підлягає стягненню 6 880 грн прострочених платежів по тілу кредиту та 2 320 грн суми прострочених платежів за комісією, разом 9 200 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд вважає, що документально підтверджені судові витрати, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідатиме вимогам ст.141 ЦПК України.

На підставі ст.ст.525-527, 530, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 524421-КС-001 від 31.01.2025 в сумі 9 200 (дев`ять тисяч двісті) грн і судові витрати у сумі 839 грн 21 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У порядку п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б.26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239;

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Квітка