Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №342/1484/24 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1484/24

Провадження № 1-кп/342/58/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Городенківського районного суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024091150000193 від 07.11.2024 про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дубки, Городенківського району, Івано-Франківської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, який є особою із інвалідністю 3 групи,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,-

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Кримінальне правопорушення було вчинено при наступних обставинах.

Відповідно до ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Статтею 2 Конституції України визначено, що суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Згідно з ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

З метою забезпечення життєво важливих інтересів суспільства і держави в умовах збройної агресії Російської Федерації Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та інші органи державної влади вимушені приймати рішення, які становлять певний відступ від зобов`язань України за Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Крім того, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» який неодноразово продовжувався.

Вимогами статті 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Дотримання такого обов`язку закріплене і у ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якого захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та іншими нормативно-правовими актами, зокрема ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Однак, всупереч наведеним правовим нормам, військовозобов`язаний ОСОБА_5 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

Так, 15.07.2024 ОСОБА_5 відповідно до ч.1 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992, будучи військовозобов`язаним, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_2 .

У подальшому, цього дня – 15.07.2024, обвинувачений проходив військово-лікарську комісію, та згідно довідки ВЛК №131/21/870 від 15.07.2024, його було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення під час загальної мобілізації в Збройних Силах України.

06.11.2024 ОСОБА_5 було оголошено та роз`яснено зміст повістки про його явку для призову під час мобілізації на 15-00 год. 06.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки до військової частини НОМЕР_1 .

Однак обвинувачений будучи військовозобов`язаним і діючи умисно, знаючи про висновок ВЛК, 06.11.2024 відмовився від отримання повістки для відправки до військової частини та покинув приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було складено акт про відмову в отриманні повістки обвинуваченим.

В подальшому ОСОБА_5 будучи попередженим про строк і необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15-00 год. 06.11.2024 для відправки до військової частини НОМЕР_1 , відмовившись від отримання повістки, бажаючи ухилитись від призову, не прибув у зазначений час, чим прямо ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Суд, визначивши обсяг доказів, які будуть досліджуватись, здійснив допит свідків, дослідивши письмові докази та дослідив дані, які характеризують особу обвинуваченого, заслухавши обвинуваченого, його захисника та прокурора приходить до наступного висновку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений спочатку ствердив, що не визнає вину однак згідний давати покази по справі. Пізніше, під час надання показів повідомив, що він повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.336 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті. Суду пояснив, що він вчинив неправильно і на даний час через незадовільний стан здоров`я є особою із інвалідністю 3 групи та має відстрочку від мобілізації. Ствердив, що кається у скоєному. Звернув увагу, що його раніше направляли до 06.11.2024 у військові частини, але повертали додому через стан здоров`я. Просив суворо не карати та не позбавляти його волі.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Його захисник – адвокат ОСОБА_7 , ствердив, що обвинуваченого на даний час звільнено від військової служби. Повідомляв, що після проходження ВЛК ОСОБА_10 направлявся у військові частини однак його повертали додому. Просив визначити ОСОБА_10 покарання із іспитовим строком.

Крім твердження обвинуваченого про визнання вини його винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю доводиться показаннями свідків, наданими в судовому засіданні, а також письмовими доказами.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомив, що він є військовослужбовцем і проходить службу в м.Городенка у ІНФОРМАЦІЯ_3 із 14.10.2024. Пам`ятає, що на початку листопада 2024 року ОСОБА_10 був у них в приміщенні ТЦК. Він бачив документи про проходження ОСОБА_11 . Того дня йому повідомляли працівники ТЦК, яких було присутніх в кімнаті декілька, а саме ОСОБА_12 , правила військового обліку і наслідки їх порушення, повідомлялось йому і про сформовану бойову повістку на 15-00 год., від отримання якої ОСОБА_10 відмовився. Томин повідомляв їх, що не бажає проходити військову службу і покинув після чого приміщення ТЦК. На 15-00 год. Томин до ТЦК не прибув і він там його більше не бачив.

Свідок ОСОБА_13 суду повідомив, що в листопаді 2024 року він виконував обов`язки начальника відділу, але точно не пам`ятає в які дні. В листопаді 2024 року до ТЦК прибув ОСОБА_10 , який раніше пройшов ВЛК і якого раніше відправляли до військових частин однак повертали. Він йому особисто сказав, що формується команда на відправку. Працівники ТЦК у кімнаті прийому громадян зачитували йому інформацію про відправку до військової частини, але він повідомив, що воювати не буде і готовий сидіти. Було зафіксовано працівниками ТЦК факт відмови від повістки.

Свідок ОСОБА_8 суду повідомив, що є працівником ТЦК із 26.02.2022 року. Десь в листопаді 2024 року до приміщення ТЦК в м.Городенка прибув Томин. Він був визнаний придатним до військової служби. Ствердив, що він особисто вручав ОСОБА_10 мобілізаційну повістку в приміщенні ТЦК, попереджав неодноразово про відповідальність за ухилення та повідомляв його про кримінальну відповідальність за це. Томин відмовлявся від військового обов`язку.

Свідок ОСОБА_14 суду повідомив, що він є лікарем і головою ВЛК. Томина особисто він не знає. Результати ВЛК він підписував. Довідка ВЛК датована 15.07.2024.

Показання свідків під час судового слідства були стабільними і узгоджуються між собою, відповідають встановленим судом обставинам. Суд вважає їх послідовними та такими, що не викликають сумніву у їх об`єктивності, а їх показання щодо обставин подій, повністю узгоджуються із іншими матеріалами кримінального провадження.

Вина обвинуваченого ОСОБА_5 , також доводиться письмовими доказами:

- даними акту відмови від отримання повістки від 06.11.2024 в котрому зазначено, що ОСОБА_5 було доведено (озвучено) текст повістки про виклик на 15-00 год. 06.11.2024;

- даними рапорту на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 із вхідним номером 2399, достовірність оригіналу якої завірено підписом ОСОБА_15 , де зазначено про те, що 06.11.2024 ОСОБА_5 вручалась мобілізаційна повістка на 06.11.2024, від отримання якої він відмовився;

- даними повістки, за підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 , на відправку 06.11.2024 о 15-00 год. виданої на ім`я ОСОБА_5 , де відсутній підпис обвинуваченого про її отримання;

- даними поіменного списку від 06.11.2024 про направлення ОСОБА_5 до в/ч НОМЕР_1 ;

- даними довідки військово-лікарської комісії №131/21/870 від 15.07.2024 року відповідно якої ОСОБА_5 проведено медичний огляд та визнано придатним до військової служби та було ознайомлено 15.07.2024 із постановою ВЛК, що підтверджується його особистим підписом;

- даними картки обстеження та медичного огляду від 15.07.2024 відповідно якого ОСОБА_5 визнано придатним до військової служби.

- даними військового квитка на ім`я ОСОБА_5 де є відмітки про зняття його із військового обліку 06.11.2024.

Зазначені докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, вони є допустимими та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення, відповідають показанням свідків, письмовим доказам по справі.

Покликання обвинуваченого та його захисника на те, що обвинувачений до 06.11.2024 отримував повістки про мобілізацію і відправлявся працівниками РТЦК та СП до військової частини і був не прийнятий в/ч та повернувся до місця проживання, не спростовують того, що саме 06.11.2024 ОСОБА_5 було повідомлено належним чином про необхідність прибути для відправки до військової частини на 15-00 год. 24.11.2024.

Враховуючи викладене, суд, оцінюючи в сукупності докази дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті доведена повністю.

Таким чином, суд встановив, що вина ОСОБА_16 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - доведена повністю. Його дії за ст. 336 КК України кваліфіковані правильно.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує, що, згідно з ч. 4 ст. 12 КК України, скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення відноситься до не тяжкого злочину.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує також дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не перебуває на диспансерному обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах в медичному закладі за місцем проживання. Також враховується те, що обвинувачений органом місцевого самоврядування характеризується добре. Є особою із інвалідністю 3 групи, у зв`язку із чим має відстрочку від мобілізації, що підтверджується зокрема наданою інформацією із за стосунку Резерв+.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, визначає ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України.

В досудовій доповіді органу пробації зазначено, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства можливе лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи досудову доповідь органу пробації, позицію прокурора, який просить визначити обвинуваченому покарання у мінімальному розміру визначеному ст.336 КК України у виді позбавлення волі, позицію сторони захисту, який звертає увагу суду на стан здоров`я обвинуваченого, його поведінку під час отримання попередніх повісток згідно яких його направляли до військових частин однак повертали додому, та позицію обвинуваченого, який ствердив, що кається у скоєному та просив не призначати йому покарання у виді реального позбавлення волі, суд приходить до переконання, що обвинуваченому слід обрати покарання в межах санкції статті 336 КК України, а саме у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробування, що буде необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень з покладенням на нього певних обов`язків відповідно до вимог ст.76 КК України, для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, що буде необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На думку суду, саме таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, так як іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

При цьому суд звертає увагу, що, як вбачається зі змісту ст.ст. 14, 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, не є перешкодою для подальшого його призову на військову службу під час мобілізації у разі відсутності в нього права на відстрочку, передбаченого Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 ( три ) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк – 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.

Відповідно до вимог ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім оскарження з підстав, визначених ст. 394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1