Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №184/541/26 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 184/541/26

Номер провадження 2/184/696/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 червня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Гаєвого О.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук О. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Покровського міського суду Дніпропетровської області із вище вказним позовом про поділ спільного майа подружжя, посилаючись на наступні обставини.

З 29 грудня 1986 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який зареєстрований Покровським відділом ДРАЦС у Нікопольському районі у Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), актовий запис № 468. Неповнолітніх дітей від цього шлюбу у сторін немає.

В період шлюбу за спільні кошти подружжям було придбано:

1. Квартира АДРЕСА_1 загальною площею 30,5 кв. м та житловою площею 16,4 кв. м, яка зареєстрована на ім`я відповідача на підставі дубліката свідоцтва про право власності від 29.10.2014 року , ринкова вартість якої складає 230 000 грн.

2. Квартира АДРЕСА_2 загальною площею 46,2 кв. м та житловою площею 18,4 кв. м. зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 08.10.2007 року. посвідченого приватним нотаріусом Куликом О.П. ринкова вартість якої складає 270 000 грн.

3. Житловий будинок АДРЕСА_3 площею 63,2 кв. м з земельною ділянкою площею 1500 кв. м. в м. Покров Дніпропетровської області, зареєстрований на праві власності на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі – продажу від 15.10.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Бойко Л.П., ринкова вартість якого разом з земельною ділянкою складає 490 000 грн.

4. Вбудоване нежитлове приміщення магазину продовольчих товарів загальною площею 83,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 46,2 кв. м та житловою площею 18,4 кв. м. зареєстроване на праві власності на ім`я позивача ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право власності від 16.10.2014 року, ринкова вартість якого складає 399650 грн. за оцінкою фахівця, в якому позивач здійснює свою підприємницьку діяльність.

5. Мікроавтобус марки Ford Transit д/н НОМЕР_1 , 2006 року випуску, VIN НОМЕР_2 , ринкова вартість якого, виходячи з вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) транспортного засобу складає 215 000 грн.

У користуванні позивача знаходиться вбудоване нежитлове приміщення магазину продовольчих товарів, в якому вона здійснює свою підприємницьку діяльность, інше нерухоме майно зареєстроване на ім`я відповідача та транспортний засіб марки Ford Transit д/н НОМЕР_1 знаходиться в розпорядження та користуванні відповідача.

Дійти спільної згоди щодо розподілу спільного майна подружжя сторони не можуть, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду та просить здійснити розподіл спільного майна подружжя при якому: виділити їй в її особисту приватну власність наступне нерухоме майно:

1. Вбудоване нежитлове приміщення магазину продовольчих товарів загальною площею 83,40 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4 зареєстроване на її ім`я на підставі свідоцтва на право власності від 16.10.2014 року вартістю 399650 грн. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 323653412121.

2. Квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 46,2 кв. м та житловою площею 18,4 кв. м вартістю 270 000 грн. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13311561.

Таким чином всього майна на загальну суму 669 650 грн.

Виділити відповідачу наступне майно:

1. Житловий будинок АДРЕСА_5 з земельною ділянкою площею 1500 кв. м. ринковою вартістю 490 000 грн.

2. Квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 30,5 кв. м та житловою площею 16,4 кв. м ринковою вартістю 230 000 грн.

3. Автомобіль марки Ford Transit д/н НОМЕР_1 2006 року випуску, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 акта реєстрації 10 вересня 2014 року на підставі довідки – розрахунку серії БІА № 582245 від 08 червня 2014 р. оформленого в ПП «МОТОВЕЛО», ринковою вартістю 215 000 грн.

Таким чином, всього майна на загальну суму 935 000 грн. Позивач не наполягає на стягненні з відповіача на свою користь грошової компенсації різниці вартості їх часток у спільному майні.

Ухвалою Покровського міського суду від 06 березня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено порядок розгляду справи - в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Покровського міського суду від 23 квітня 2026 року підгготовче судове провадження у справі закрито та справу призначено до розгляду по суті завявлених вимог.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Шаврова Н.М. не з`явилась, але надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторо не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив, відзив не надав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, тому суд відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України з урахуванням згоди позивача вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні данні, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 29 грудня 1986 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі у Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис № 468. Неповнолітніх дітей від цього шлюбу у сторін немає.

Відповідно до Інформаціїї з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру прав власності а нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реємьру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.12.2025р. в період шлюбу, подружжям було придбане нерухоме майно, яке складається з:

1. Квартири АДРЕСА_1 загальною площею 30,5 кв. м та житловою площею 16,4 кв. м , яка зареєстрована на ім`я відповідача ОСОБА_2 на підставі дубліката свідоцтва про право власності від 29.10.2014 року виданого віділом комунальної власності міськвиконкому м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, ринкова вартість якої, виходячи з вартості подібної за своїми якостями, складає 230 000 грн. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 540113212121.

2. Квартира АДРЕСА_2 загальною площею 46,2 кв. м та житловою площею 18,4 кв. м. зареєстрована на ім`я відповідача ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 08.10.2007 року. посвідченого приватним нотаріусом Куликом О.П. ринкова вартість якої , виходячи з вартості подібної за своїми якостями, складає 270 000 грн. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13311561.

3. Житлового будинку АДРЕСА_3 загальною площею 63,2 кв. м , житлова плаща 44,1 кв. м з земельною ділянкою площею 1500 кв. м. в м. Покров Дніпропетровської області зареєстрований на праві власності на ім`я відповідача ОСОБА_2 на підставі договору купівлі – продажу від 15.10.2010 року. посвідченого приватним нотаріусом Куликом О.П. , ринкова вартість якого , виходячи з вартості подібного за своїми якостями житлового будинку з земельною ділянкою , складає 490 000 грн. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31764145

4. Вбудованого нежитлового приміщення магазину продовольчих товарів загальною площею 83,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 зареєстроване на праві власності на ім`я ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право власності від 16.10.2014 року , вартість якого складає 399650 грн. за оцінкою фахівця , в якому позивач здійснює свою підприємницьку діяльність. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 323653412121.

В період шлюбу подружжям був придбаний транспортний засіб марки Ford Transit д/н НОМЕР_1 2006 року випуску вартістю 215 000 грн., виходячи з вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) транспортного засобу на час розгляду справи, який перебуває в користуванні відповідача і доступу до якого позивач не має.

Відповідно Інформаціїї Територіального сервісного центу МВС № 1245 Головного Сервісного Центру МВС отриманої на запит Покровського міського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 р., згідно Єдиного державного реєстру странспортних засобів, станом на 24 березня 2026 р. за гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано автомобіль Ford Transit 2006 року випуску , VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 ата реєстрації 10 вересня 2014 року на підставі довідки – розрахунку серії БІА № 582245 від 08 червня 2014 р. оформленого в ПП «МОТОВЕЛО».

Вирішуючи по суті даний спір щодо поділу майна подружжя, який виник між сторонами, суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, згідно п.6 ч.1 ст.3 Цивільного КодексуУкраїни (далі ЦК України).

У відповідності до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частин 1 та 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 Сімейного Кодексу України (далі СК України) встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1,2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України.

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац 1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11.

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до пункту 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), « головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); в разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Відповідно до пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), «Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звенрнення до суду. Функція суду полягає в розподілі спільного майна подружжя та його виділу в натурі, а не визначення ідеальних частин у спільному майні кожного з подружжя, що не вирішує спір по суті,

В постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц (провадження № 61-10442св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17 (провадження № 61-5392св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 402/849/18 (провадження № 61-8383св19), в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- у справі № 127/7029/15-ц: у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Позивач посилається на те , що не має доступу до транспортного засобу та нерухомого майна зареєстрованого на ім`я відповідача, тому оцінка здійснена виходячи з вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Суд враховує правові позиції Верховного Суду з аналогічних спорів, в яких він роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Суд звертає увагу на те, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Враховуючи факт придбання подружжям спірного майна в період шлюбу, відповідно до ст.60 СК Українидане майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно дост. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат. При цьому відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається в матеріалах справи, позивачкою понесені судові витрати, які складаються з оплати судового збору у в сумі 5357,20 грн., а тому суд у відповідностідо ст. 141 ЦПК України стягує їх з відповідача.

Суд зазначає, що обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались. Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Керуючись ст.ст. 368,372 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 141, 259, 263-265, 273, 280-284, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 60, 63,70 СК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 46,2 кв. м та житловою площею 18,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13311561.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на вбудоване нежитлове приміщення магазину продовольчих товарів загальною площею 83,40 кв.м за адресою : АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 323653412121.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 30,5 кв. м та житловою площею 16,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 540113212121.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 загальною площею 63,2 кв. м , житлова плаща 44,1 кв. м з земельною ділянкою площею 1500 кв. м. в м. Покров Дніпропетровської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31764145.

Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на :

- квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13311561;

- квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 540113212121;

- житловий будинок АДРЕСА_3 площею 63,2 кв. м з земельною ділянкою площею 1500 кв. м. в м. Покров Дніпропетровської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31764145;

- вбудоване нежитлове приміщення магазину продовольчих товарів загальною площею 83,40 кв. по АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 323653412121.

- транспортний засіб марки Ford Transit д/н НОМЕР_1 2006 року випуску, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 ата реєстрації 10 вересня 2014 року на підставі довідки – розрахунку серії БІА № 582245 від 08 червня 2014 р. оформленого в ПП «МОТОВЕЛО».

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 витрати по сплаті судового збору в сумі 5357, 20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду позивачем подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Покровського міського суду О. В. Гаєвий